Ухвала суду № 132849440, 23.12.2025, Дарницький районний суд міста Києва

справа № 753/14168/23

провадження № 2/753/3950/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2025 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Коренюк А.М.

при секретарі Начичко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виробничого кооперативу «Олексія Лук`янова», ОСОБА_2 , кредитної спілки «Ростовщик», повного товариства Олексій Лук`янов і компанія ломбард РОСТОВЩИК про стягнення грошових коштів за договором про умови участі асоційованого члена в Програмі розбудови мережі ломбарві «Ростовщик», суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до виробничого кооперативу «Олексія Лук`янова», ОСОБА_2 , кредитної спілки «Ростовщик», повного товариства ОСОБА_3 і компанія ломбард РОСТОВЩИК про стягнення грошових коштів за договором про умови участі асоційованого члена в Програмі розбудови мережі ломбардів «Ростовщик».

З 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким викладено у новій редакції, зокрема, Цивільний процесуальний кодекс України України.

Відповідно до п. 9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України у новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з тих же підстав. Вказала, що позов вмотивований тим, що відповідачами не виконуються зобов`язання за договором про її грошові вклади. Заперечивши щодо закриття провадження по справі відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, як такої, що не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, вважаючи відсутніми такі підстави.

Відповідачі в судове засідання повторно не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись згідно чинного законодавства належним чином рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судової влади України (суду).

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно положень п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за вказаною адресою місця проживання, а відтак за матеріалами справи відповідач вважається належно повідомленим про час розгляду.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

Наведені обставини свідчать, що сторони завчасно повідомлені про розгляд справи судом.

Виходячи з положень ст.13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Вирішуючи питання про підвідомчість спору, суд визнав можливим його вирішення без участі відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце його проведення.

Суд, вислухавми пояснення позивача, його доводи та заперечення, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає закрити провадженя по справі на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, як такої, що не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Судом встановлено відповідно до Договору № ВК ДВ-40000675 про умови участі асоційованого члена в Програмі розбудови мережі ломбардів «Росторщик» від 02 березні 2021 року, укладеного між виробничим кооперативом «Олексія Лук`янова», що діє під брендом «Ростовщик» іменований «Кооператив» в особі Голови Кооперативу Лук`янова Олексія Валерійовича, що діє на підставі Статуту в одного боку, і ОСОБА_1 , іменованої «Асоційований член кооперативу» з метою реалізації власних фінансових інтересів, шляхом участі в Програмі розбулови мережі ломбардів «Росторщик», наділі «Програма», з іншого боку, уклали цей Договір про наступне. За цим договором Асоційований член кооперативу надає право Кооперативу направляти кошти , які є додатковим пайовим внеском в Кооперативі, в сумі згідно придбаного пайового свідоцтва № ВК 40000675 від 02 березня 2021 року на реалізацію Програми на термін 12 місяців 0 днів (п.1 Договору) (а.с.15-16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23).

Асоційований член кооперативу має право: вносити додаткові пайові внески (п.2.1.1.), отримувати прогнозований обсяг пайових виплат згідно умов Програми (п.2.1.2), у процесі реалізації Програми Асоційований член кооперативу набуває права на отримання Результату діяльності у вигладі регулярних програмних грошових виплат в розмірі прогнозованого обсягу пайових виплат, що складає 34% річних від суми пайового внеску один раз на місяць (п.2.1.2.1). Після закінчення строку, зазначеного в п.1.1. цього договору Асоційований член кооперативу набуває права на повернення коштів свого додаткового пайового внеску в грошовій формі в поному обсязі. Після повернення коштів додаткового пайового внеску оригінал пайоного свідоцтва, що видане під час оформлення цього внеску, анулюється та повертається кооперативу (п.2.1.2.2.), розпоряджатися своїм паєм відповідно до Статуту Кооперативу (п.2.1.3).

Вимоги позову ОСОБА_1 ґрунтуються на положеннях Предмету договору № ВК ДВ-40000675 про умови участі ОСОБА_1 як асоційованого члена в Програмі розбудови мережі ломбардів «Росторщик» від 02 березні 2021 року (п.1), прав та обов`язків сторін такого Договору, укладеного між виробничим кооперативом «Олексія Лук`янова», діючого на підставі Статуту, і ОСОБА_1 , як асоційованим членом кооперативу, з метою реалізації власних фінансових інтересів шляхом участі в Програмі розбудови мережі ломбардів «Росторщик», зокрема п. 2.1.1., п.2.1., п.2.1.2.1. п.2.1.2.2., п.2.1.3, щодо внесення пайового внеску, що є підставою для закриття провадження у справі відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, зважаючи на предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад.

Позов члена кооперативу до кооперативу про сплату пайового внеску, який пов`язаний з майновими правами, інвестиціями чи договорами, відноситься до юрисдикції господарського суду, оскільки це спори, що виникають із майнових (інвестиційних) правовідносин, де одна сторона юридична особа (кооператив), а інша фізична особа, що виступає як інвестор/пайовик. Господарські суди розглядають спори, де сторонами є суб`єкти господарювання, а також спори, що виникають між ними та фізичними особами, коли ці відносини мають господарський характер (як інвестування/пай).

Зазначений висновок у цій справі узгоджується й ґрунтується на висновку Великох Палати Верховного Суду, який неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції,який судом застосовується до спірних правовідносину, оскільки відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, й згідно з ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-прівовнй акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Суд своєю ухвалою відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції.

Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17, від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).

Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.

Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 ГК України).

Зазначені норми кореспондуються з нормами статей 83, 85, 86 ЦК України, за змістом яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначаються Законом України "Про кооперацію".

Відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про кооперацію" кооператив є первинною ланкою системи кооперації, яка створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської іншої діяльності задля поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

У розумінні абзацу 3 статті 2 цього Закону кооператив - юридична особа, утворена фізичними та (або) юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

На підставі статті 19 Закону України "Про кооперацію" для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних інші надходження, не заборонені законодавством. Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

За змістом положень статей 20, 21 Закону України "Про кооперацію" для забезпечення статутної діяльності кооператив у порядку, передбаченому його статутом, формує пайовий, резервний, неподільний та спеціальний фонди. Пайовий фонд - майно кооперативу, що формується за рахунок паїв (у тому числі додаткових) членів та асоційованих членів кооперативу. Неподільний фонд створюється в обов`язковому порядку і формується за рахунок вступних внесків та відрахувань від доходу кооперативу. Цей фонд не може бути розподілений між членами кооперативу, крім випадків, передбачених законом. Порядок відрахувань до неподільного фонду частини доходу визначається статутом кооперативу. Резервний фонд створюється за рахунок відрахувань від доходу кооперативу, перерозподілу неподільного фонду, пожертвувань, безповоротної фінансової допомоги та за рахунок інших не заборонених законом надходжень для покриття можливих втрат (збитків). Спеціальний фонд створюється за рахунок цільових внесків членів кооперативу та інших передбачених законом надходжень для забезпечення його статутної діяльності і використовується за рішенням органів управління кооперативу. Пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі. Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і в сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу в майні кооперативу. У разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу.

Особливості діяльності виробничих кооперативів регулюються статтями 2, 23, 26 Закону України "Про кооперацію".

Виробничий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов`язкової трудової участі з метою одержання прибутку;

Відповідно до ст.23 вказаного Закону кооператив відповідно до свого статуту самостійно визначає основні напрями діяльності, здійснює її планування.

Кооперативи самостійно розробляють програми і плани економічного та соціального розвитку, розглядають і затверджують їх на загальних зборах членів кооперативу.

Кооперативи мають право провадити будь-яку господарську діяльність, передбачену статутом і не заборонену законом.

Кооператив має право відкривати свої філії, відділення, представництва без створення юридичної особи.

Виробничі кооперативи провадять господарську діяльність з метою одержання прибутку. Інші кооперативи надають послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку.

Оподаткування, облік і звітність у кооперативі здійснюються у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до ст.26 вказаного Закону кооперативні виплати - частина доходу, що розподіляється за результатами фінансового року між членами кооперативу пропорційно їх участі в господарській діяльності кооперативу у порядку, визначеному рішенням вищого органу управління кооперативу.

Виплати на паї - виплати частини доходу кооперативу на паї члена та асоційованого члена кооперативу.

Розмір виплат на паї встановлюється рішенням загальних зборів членів кооперативу після відрахувань обов`язкових коштів на формування і поповнення його фондів. Виплати можуть здійснюватися у грошовій формі, товарами, цінними паперами, а також у формі збільшення паю та в інших формах, передбачених статутом кооперативу. Загальна сума виплат на паї не може перевищувати 20 відсотків доходу, визначеного до розподілу.

Кооперативні виплати та виплати на паї до оплати праці не належать.

Отже, кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність із часу державної реєстрації на підставі закону та свого статуту. Як наслідок, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Такий загальний висновок неодноразово висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 24.04.2019 у справі № 509/577/18, від 01.10.2019 у справі № 910/7554/18, від 17.12.2019 у справі № 904/4887/18).

Стаття 124 Конституції України передбачає, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Згідно з частинами першою - третьою статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного, господарського, адміністратвиного судочинства, розглядаються судами за встановленими Законом правилами підвідомчості, а їх порушення є ознакою незаконності рішення.

На підставі вищенаведеного та п.9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, керуючись п.1 ч.1 ст. 255, 263 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до виробничого кооперативу «Олексія Лук`янова», ОСОБА_2 , кредитної спілки «Ростовщик», повного товариства Олексій Лук`янов і компанія ломбард РОСТОВЩИК про стягнення грошових коштів за договором про умови участі асоційованого члена в Програмі розбудови мережі ломбарві «Ростовщик», закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції Київського апеляційного суду.

СУДДЯ: