Рішення № 132849365, 13.10.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/9314/24

Провадження №: 2/752/1231/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

13 жовтня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Митрофанової А.О., при секретарі Осадчук А.В., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження, стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій позивач просить:

- визнати ОСОБА_3 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився у місті Києві, про що в Книзі реєстрації народжень 28 травня 2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції м. Києва зроблено відповідний актовий запис № 1507;

- внести зміни до актового запису № 1507 від 28 травня 2008 року про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції м. Києва, зазначивши батьком дитини ОСОБА_3 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі однієї чверті всіх видів заробітку (доходу), але не менше за 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Свої вимоги мотивує тим, що у 2004 році вона з відповідачем разом працювали на центральному медичному складі Міністерства оборони України, де й познайомилися. З часом їх взаємовідносини переросли в інтимні. Оскільки відповідач на той момент був одружений та не бажав покидати сім?ю, вони приховували стосунки. В той же час, постійно бачилися на роботі та спільно проводили дозвілля. Такі стосунки тривали між сторонами три роки. У 2007 році позивачка дізналася, що вагітна та одразу розповіла про це відповідачу, як батьку дитини. Однак він вкрай негативно відреагував на таку новину та наполягав на перериванні вагітності. Після того, як позивачка повідомила відповідача про відмову переривати вагітність та намір народжувати, останній припинив будь-яке спілкування з нею.

ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син, ОСОБА_4 , про що в Книзі реєстрації народжень 28.05.2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції м. Києва зроблено відповідний актовий запис №1507.

При реєстрації народження сина запис про батька був зроблений зі слів позивачки, тобто відповідно до ч. і ст. 135 Сімейного кодексу України.

Про народження дитини позивачка повідомила відповідача, однак він відмовився визнавати сина своїм, оскільки ця дитина, з його слів, для нього небажана. В подальшому, будь-якої участі у житті та вихованні сина відповідач не приймав. Відповідач категорично заперечував своє батьківство та не бажав бачитися із дитиною.

Відповідач відмовляється добровільно, в позасудовому порядку, подавати заяву про реєстрацію його як батька до органу державної реєстрації актів цивільного стану, через що позивач змушена звернутись до суду з позовом про визнання батьківства

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 07 травня 2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 05 вересня 2024 року провадження у цивільній справі зупинено на час проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, проведення якої було доручено експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи.

Також, вищевказаною ухвалою суду зобов`язано відповідача з`явитись разом з дитиною до експертної установи за її викликом для відбору біологічних зразків та проведення експертизи. Роз`яснено, що відповідно до положень ст. 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

28 січня 2025 року до Голосіївського районного суду міста Києва від Державної спеціалізованої установи «Київське міське бюро судово-медичної експертизи» надійшов лист від 21.01.2025 р. №100-27/112 про залишення ухвали суду від 05.09.2024 року по цивільній справі № 752/9314/24 без виконання, у зв`язку з неможливістю проведення судово-медичної експертизи генетичної ідентифікації з огляду на те, що ОСОБА_3 , на відбір зразка крові не з`явився, незважаючи на неодноразові призначення дати відбору.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 12 лютого 2025 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 30 квітня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач в судовому засіданні надала пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві, позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні. Проти заочного розгляду справи не заперечують.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у відсутності їх представника.

Відповідач в судове засідання за викликом у судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву чи інших письмових пояснень від нього до суду не надходило, а також повідомлення про іншу адресу, клопотання про відкладення судового розгляду також не заявлялося. Відповідач повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином, шляхом направлення судової повістки, а також копії ухвали суду про відкриття провадження разом із доданою копією позовної заяви з додатками на адресу його останнього відомого зареєстрованого місця проживання, проте направлена судом поштова кореспонденція повернулася на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Також відповідно до приписів частини одинадцятої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відповідач повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У відповідності до положень частин першої, другої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів для розгляду справи по суті, а також те, що позивач щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі статтей 280, 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд приходить до наступного.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_4 , батьками якого вказано: батько - ОСОБА_5 , мати - громадянка України ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 28 травня 2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції м. Києва, актовий запис 1507. (а.с. 14)

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження вбачається, що запис про батька діитини був вчинений відповідно до положень ст. 135 СК України (а.с.12-13).

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України.

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Визнання батьківства це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини. Однак одного волевиявлення особи щодо визнання себе батьком певної дитини недостатньо для настання правових наслідків. Необхідно також ще й волевиявлення матері дитини, яке полягає у вираженні згоди на те, щоб чоловік був записаний батьком її дитини. Саме тому вимагається подання до органів реєстрації актів цивільного стану спільної заяви матері дитини та чоловіка, який вважає себе батьком цієї дитини.

Визнання батьківства є констатацією факту біологічного батьківства особи, яка подала заяву до органів реєстрації актів цивільного стану, метою якого є підтвердження вже існуючого біологічного (кровного) споріднення між чоловіком, який визнає себе батьком, та дитиною.

Отже, підставою актового запису про народження дитини є заява її матері; запис про батька дитини вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Чинне законодавства, зокрема, ст. 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

Згідно ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК України приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч. 1 ст. 135 СК України).

Законодавством визначено перелік осіб, які вправі звернутися з позовом про визнання батьківства. Зокрема, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю дитини.

Щодо предмету доказування у даній категорії справі, то СК України будь-яких особливостей не визначає.

Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України, можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Таких висновків також дійшов Верховний суд у своїй постанові від 16 травня 2018 року в справі № 61-6030св18.

В постанові Верховного Суду зазначено, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року « Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до ст. 146 ЦПК може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).

Позивач в обгрунтування позовних вимог вказує на те, що сторони з серпня 2004 року перебували у близьких стосунках, від яких ІНФОРМАЦІЯ_5 у них народився син - ОСОБА_4 .

При цьому, позивачем, враховуючи предмет спору, надано до суду клопотання про призначення судової-генетичної експертизи задля з`ясування спорідненості між позивачем та неповнолітнім ОСОБА_4 . За результатом розгляду клопотання судом постановлено ухвалу від 05 вересня 2024 призначено судово-генетичну експертизу по справі, а також зупинено провадження у справі.

Голосіївським районним судом міста Києва направлено до Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ухвалу суду від 05 вересня 2024 року для належного виконання, однак 28 січня 2025 рокуу експертною установою було повернуто ухвалу суду у зв`язку з неявкою ОСОБА_3 до установи для відбору зразків крові.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Також, способами забезпечення судом доказів є, зокрема, призначення експертизи.

За змістом положень статей 102, 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

З матеріалів справи вбачається, що судом було вжито всіх заходів для сповіщення відповідача ОСОБА_3 про необхідність з`явитись до експертної установи для здачі біологічних зразків, про що свідчить конверти, що повернулись до суду з відміткою пошти (адресат відсутній), однак, відповідач знехтував такими викликами, не з`явився до експертної установи, що унеможливило проведення екпертизи у справі.

У відповідності до клопотань експерта Київського міського бюро судово-медичної експертизи 05.11.2024,10.12.2024, експерт просив забезпечити явку ОСОБА_3 , ОСОБА_1 разом з дитиною ОСОБА_4 до експертної установи для відбору зразків крові у приміщенні відділення судово-медичної генетичної ідентифікації Київського міського бюро судово-медичної експертизи по вул. Докучаєвській, 4 у місті Києві.

Матеріали справи місять переконливі докази направлення повідомлень ОСОБА_3 з метою виконання ухвали Голосіївського районного суду міста Києва та проведення судово-генетичної експертизи. Однак, відповідачем було проігноровано виклики в експертну установу, а також до Голосіївського районного суду міста Києва, що унеможливило проведення судової-генетичної експертизи.

В процесі розгляду справи, відповідач проігнорував виклики та відмовився від участі в судово-медичній експертизі, проведення якої було доручено експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи.

Таким чином, судом було вжито заходи для проведення експертизи та забезпечення явки до експертної установи відповідача для відібрання біологічного матеріалу, необхідного для проведення експертизи, проте останній від проведення експертизи ухилився.

Суд вважає, що наведені фактичні обставини вказують на те, що відповідач уникає від проходження експертизи для спростування/підтвердження батьківства. Тобто, поведінка відповідача, який обізнаний про розгляд справи та суть спору, свідчить про свідоме ухилення від участі у проведенні судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Статтею 109 ЦПК України встановлено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Відповідачем не надано належних і допустимих доказів на спростування походження дитини, народженої позивачем від відповідача.

Відповідач від проведення експертизи ухилився.

Експертиза ДНК або молекулярно-генетична експертиза призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази. Об`єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, буквального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини.

Для визначення батьківства обов`язковою є присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо.

Тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,999999 %). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору цієї категорії.

У разі, коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).

Системне та неодноразове нез`явлення відповідача до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи свідчить про його небажання отримати точні висновки щодо походження дитини, спростувати доводи позивача про його батьківство щодо стосовно дитини.

Суд вважає, що відповідач, ухиляючись від участі в експертизі, відповідно до викладеного вище обґрунтування, своїми діями визнав батьківство щодо народженої позивачем дитини.

У статтях 7, 18 Конвенції про права дитини, схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 р. № 44/25, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. № 789-ХІІ, регламентовано, що дитина реєструється одразу після народження і з моменту народження має право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної й однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у рішенні від 17.05.2007 р. у справі «Jevremovic v. Serbia» наголосив, що у відповідності до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час розгляду скарги про встановлення батьківства суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини.

За положеннями ст. 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у ст.ст. 126 та 127 СК України, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.

Відповідно до пп.20 п.1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р. № 52/2, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно з п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 р. № 96/5, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Враховуючи, що матеріалами справи, а також беручи до уваги ухилення відповідача від проведення призначеної судово-генетичної експертизи, підтверджується факт походження ОСОБА_4 від ОСОБА_3 , суд приходить до висновку, що позов у частині вимоги про визнання батьківства є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а тому вважає за необхідне визнати ОСОБА_3 батьком ОСОБА_4 , виключити відомості про батька « ОСОБА_5 » з актового запису про народження дитини № 1507 від 28.05.2008 р., а також внести до нього зміни, зокрема зазначити у графі «Відомості про батька» - « ОСОБА_3 ».

Щодо вимог про стягнення аліментів суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Суд відзначає, що одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

З огляду на зазначене, враховуючи, що відповідач зобов`язаний утримувати свою доньку, батьком якої він є, до досягнення нею повноліття, суд вважає можливим стягнути з нього аліменти на його утримання.

Визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, суд вважає, що слід стягнути аліменти на утримання неповнолітньої доньки у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви до суду з 26.04.2024 року та до досягнення дитиною повноліття.

Суд вважає, що вказаний розмір аліментів забезпечить матеріальні потреби дитини з урахуванням її віку і стану здоров`я та є достатнім для забезпечення її гармонійного розвитку.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення аліментів підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Згідно з вимогами ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн. за вимогу про стягнення аліментів, оскільки позивачка була звільнена від сплати судового збору.

Також з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн. за вимогу про визнання батьківства, оскільки зазначені позовні вимоги були задоволені.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 289, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження, стягнення аліментів - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився у місті Києві, про що в Книзі реєстрації народжень 28 травня 2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції м. Києва зроблено відповідний актовий запис № 1507.

Внести зміни до актового запису № 1507 від 28 травня 2008 року про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції м. Києва, зазначивши батьком дитини ОСОБА_3 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 квітня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини за один місяць допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

1. Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;

2. Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;

3. Третя особа -Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), адреса: 03148, місто Київ, вулиця Якуба Коласа, будинок 6, код ЄДРПОУ 26125455.

Суддя А.О. Митрофанова