Ухвала суду № 132847312, 18.12.2025, Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/733/25

Провадження № 1-кп/550/167/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2025 року селище Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду клопотання сторони захисту про скасування арешту майна - грошових коштів щодо ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.08.2025 за № 12024170450000501 по обвинуваченню:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 246, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 368 КК України;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 246, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Чутівського районного суду Полтавської області надійшло клопотання захисника ОСОБА_4 про скасування арешту на грошові кошти, накладеного на його підзахисного ОСОБА_5 ухвалою слідчої судді Октябрського районного суду м. Полтави від 04.03.2025.

В обґрунтування клопотання, вказував, що ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави у справі № 554/13950/24, від 04 березня 2025 за клопотанням керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області накладено арешт на кошти вилучені під час обшуку 24.02.2025 року за місцем проживання ОСОБА_5 , а саме:

Грошові кошти номіналом 1000 гривень, у кількості 1 шт., загальною сумою 1000 гривень;

Грошові кошти номіналом 500 гривень, у кількості 66 шт., загальною сумою 33000 гривень;

Грошові кошти номіналом 100 доларів США, у кількості 15 шт., загальною сумою 1500 доларів США.

Захисник ОСОБА_4 зазначив, що грошові кошти були вилучені у помешканні сім`ї ОСОБА_5 , де він проживає разом з дружиною та двома дітьми. Вилучені гроші є спільною їх сумісною власністю, набуті ними законним шляхом, зокрема, збережені від одержаної заробітної плати, що підтверджується довідками про заробітну плату за 2024 рік.

Джерело походження цих коштів є законним, вони є задекларованими, зокрема входять в суму коштів, зазначених як заробітна плата у деклараціях про майновий стан і доходи. Наразі ці грошові кошти використовуються сім`єю у повсякденному житті для задоволення потреб та забезпечення життєдіяльності. Тобто, фактично під час обшуку були вилучені всі грошові заощадження сім`ї, з огляду на що вже зараз вся сім`я опинилася в скрутному матеріальному становищі.

Крім того, ОСОБА_5 уклав кредитний договір від 06.01.2022 року з ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», внаслідок чого має сплачувати щомісячні платежі на користь ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК». В наслідок вилучення та арешту грошових коштів вже зараз, до винесення вироку суду, відбулася фактична конфіскація коштів та спричинення вже зараз негативних наслідків.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений та захисник подане клопотання про скасування арешту на грошові кошти підтримали та просили задовольнити. Крім обставин, викладених у клопотанні про скасування арешту майна, захисник обвинуваченого ОСОБА_5 зазначив, що подальший арешт майна грошових коштів, вилучених у ОСОБА_5 становить надмірний тягар для обвинуваченого та унеможливлює належне існування сімї обвинуваченого.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання, оскільки в даному провадженні ще не прийнято остаточне рішення, вказане захисником майно може бути конфісковані за вироком суду.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши доводи учасників кримінального провадження суд приходить до наступного.

На розгляді Чутівського районного суду знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.08.2025 за №12024170450000501 по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 246, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 368 КК України; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 246, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 04 березня 2025 року по справі № 554/13950/24, за клопотанням керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області, з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, було накладено арешт, в тому числі на кошти, вилучені під час обшуку 24.02.2025 року за місцем проживання ОСОБА_5 , а саме:

Грошові кошти номіналом 1000 гривень, у кількості 1 шт., загальною сумою 1000 гривень;

Грошові кошти номіналом 500 гривень, у кількості 66 шт., загальною сумою 33000 гривень;

Грошові кошти номіналом 100 доларів США, у кількості 15 шт., загальною сумою 1500 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Положеннями п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Як передбачено ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22 лютого 2005 року, остаточне рішення від 22 травня 2005 року) Європейський суд з прав людини вказував, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Судом встановлено, що арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 04.03.2025, є обґрунтованим, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується, в тому числі, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді конфіскації майна.

Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (ч.1 ст.59 КК України).

Щодо посилань сторони захисту на те, що грошові кошти, на які накладено арешт ухвалою слідчого судді від 04.03.2025, є спільною сумісною власністю подружжя, суд зазначає, що частинами 1, 3 статті 368 ЦК України встановлено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 СК України).

Згідно із ч.1 ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності (положення ч.1 ст.49 КВК України).

Стороною захисту не надано суду доказів щодо визначення часток у майні (грошових коштах), набутому за час шлюбу подружжя, а отже, фактично це майно є їх спільною сумісною власністю. Презюмується, що частки кожного з подружжя є рівними, але на час розгляду клопотання про скасування арешту майна суд позбавлений можливості їх визначити, у зв`язку з тим, що це питання не вирішено ні самим подружжям, ні судом у порядку позовного провадження.

Арешт майна за змістом норм КПК України передбачає позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном і не вимагає, щоб таке майно належало на праві власності саме окремій особі, зокрема обвинуваченому.

Отже, коли майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а частки подружжя при цьому не виділені, обвинувачений має право на володіння, користування і розпорядження таким майном у повному обсязі, а не лише своєю часткою, і за відсутності іншої домовленості між подружжям, накладення слідчим суддею арешту на таке майно відповідало меті арешту майна.

Натомість, у випадку застосування судом покарання у виді конфіскації майна, вилучити у власність держави можливо тільки те майно, яке є власністю засудженого.

Враховуючи викладене, вилучені за місцем проживання ОСОБА_5 грошові кошти номіналом 1000 грн. у кількості 1 шт., загальною сумою 1000 грн., номіналом 500 грн. у кількості 66 шт., загальною сумою 33000 грн та номіналом 100 доларів США у кількості 15 шт., загальною сумою 1500 доларів США, можуть стати предметом конфіскації за результатом розгляду кримінального провадження судом по суті, у випадку доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (санкцією якого передбачене обов`язкове покарання у виді конфіскації майна), оскільки є власністю, в тому числі, обвинуваченого ОСОБА_5 .

Крім того, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 не відсторонений від посади, на час розгляду даного клопотання обіймає посаду голови Скороходівської селищної ради та отримує заробітну плату. Стороною захисту не надано суду доказів на підтвердження того, що грошові кошти, арешт на які накладено ухвалою слідчого судді від 04.03.2025 є єдиним джерелом забезпечення належного рівня існування та життєдіяльності обвинуваченого та його родини, як не надано і доказів того, що обвинувачений та його дружина не мають інших доходів, а тому суд вважає, що накладений арешт на грошові кошти не становить надмірного тягара для обвинуваченого.

Враховуючи те, що на момент розгляду клопотання про скасування арешту майна підстава накладення арешту не відпала, арешт накладений правомірно та відповідає легітимній меті передбаченій законом, доказів того, що арешт майна становить надмірний тягар для обвинуваченого стороною захисту не надано, суд не вбачає порушень прав обвинуваченого або його близьких осіб, на які посилається захисник.

З огляду на мету накладення арешту забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, подальша потреба в застосуванні арешту майна не відпала, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання представника ОСОБА_4 про скасування арешту майна.

Керуючись ст.ст. 131, 170, 174, 369, 372, 376 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.08.2025 за № 12024170450000501.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та проголошено 22.12.2025.

Суддя ОСОБА_1