Рішення № 132844360, 23.12.2025, Житомирський районний суд Житомирської області

справа № 278/1342/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2025 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Віктора Мокрецького, за участю секретаря Анастасії Юзюк, розглянув цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

І. СУТЬ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» (далі ТзОВ «ПРОЦЕНТ») звернулося до суду із позовом в якому просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за процентами в сумі 39 015 грн. У обґрунтування заявленого ТзОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» повідомило, що ОСОБА_1 уклала із ним договір на підставі якого відповідачка отримала кредит та зобов`язалася у подальшому повернути отримані грошові кошти. Однак ОСОБА_1 самоусунулася від виконання взятих на себе зобов`язань у зв`язку із чим виникла вищевказана заборгованість за процентами, яку позивач і просить стягнути в межах цього провадження.

ІІ. ПРОЦЕДУРА ТА КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Ухвалою суду від 08 квітня 2025 року в цій справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

07 липня 2025 року за наслідками розгляду цієї справи судом ухвалено заочне рішення, яким позов ТзОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» задоволений у повному обсязі.

28 липня 2025 року судом отримана заява представника відповідача адвоката Зачепіло З.Я. про перегляд вищевказаного заочного рішення суду, яка задоволена відповідною ухвалою суду від 09 вересня 2025 року і новий розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

26 вересня 2025 року від відповідачки ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому остання заперечила проти цього позову. У обґрунтування заявленого відповідачка повідомила, що у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження факту перерахування позивачем їй грошових коштів. Окрім цього, заявлена сума заборгованості за раніше згаданим кредитним договором є необґрунтованою, оскільки проценти за користування кредитним коштами обраховані позивачем поза межами строку кредитування, що суперечить закону. Також ОСОБА_1 звернула увагу суду й на те, що вона є жінкою військовослужбовця, а тому в силу положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільнена від сплати процентів за користування кредитними коштами. Також представник відповідачки адвокат Зачепіло З.Я. у клопотанні, що долучено до відзиву на позовну заяву, просила суд зменшити витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач, у свою чергу, подав до суду відповідь на відзив у якому підтримав свою позицію, вказану в позові.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

21 травня 2024 року між ТзОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 12443 (далі Договір) на підставі якого остання отримала кредит в сумі 9 000 грн (п. 1.1 Договору) строком на 365 днів (п. 1.3 Договору) зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в сумі 1,5% на день від суми кредиту (п. 1.2 Договору) (а.с. 11-15).

Відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЙТЕК» (далі ТзОВ «ПЕЙТЕК») № 20250318-6 від 18 березня 2025 року на підставі договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_1 від 02 квітня 2024 року, що укладений між указаним товариством та ТзОВ «ФК «ПРОЦЕНТ», ТзОВ «ПЕЙТЕК» 21 травня 2024 року на платіжну картку № НОМЕР_2 перераховано 9 000 грн із призначенням платежу «перерахування коштів за договором 12443 від 21 травня 2024 року на умовах фінансового кредиту» (а.с. 18).

Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 21 травня 2025 року за ОСОБА_1 на підставі раніше згаданого кредитного договору обліковується заборгованість на загальну суму 48 015 грн із яких 9 000 грн заборгованість за тілом кредиту та 39 015 грн заборгованість за процентами (а.с. 19-22).

Згідно із листом Акціонерного товариства «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК» № 46/2-11/84077/2025/БТ на ім`я ОСОБА_1 емітована платіжна картка № НОМЕР_3 , разом із тим, у виписці по вказаній картці за період із 21 травня 2024 року по 26 травня 2024 року відсутні відомості стосовно перерахування ОСОБА_1 тіла кредиту за кредитним договором № 12443 від 21 травня 2024 року (а.с. 57-60).

IV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Приписи ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умовами, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою та другою ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмові формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 08 травня 2024 року по справі № 381/1647/21 виснувано, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

V. МОТИВИ ТА ОЦІНКА СУДУ

Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності із нормами законодавства, якими врегульовані зазначені правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав задоволення позову з огляду на наступне.

Так, позивач з метою захисту своїх порушених прав, що знайшли своє відображення у порушенні відповідачем умов кредитного договору та взятих на себе зобов`язань, звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, як одним із способів та видів такого захисту.

Разом із тим, відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

За правилами ч.ч. 1-2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Нормою ст. 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положенням ч.ч. 1-2 ст. 95 ЦПК України вказують на те, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Однак, попри вищевказані приписи процесуального законодавства та правові висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 08 травня 2024 року по справі № 381/1647/21 ТзОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» не надало суду доказів за допомогою яких суд міг би пересвідчитися у тому, що ним на виконання вимог відповідного кредитного договору дійсно перераховувалися на картковий рахунок відповідачки кредитні кошти.

Зокрема, лист ТзОВ «ПЕЙТЕК» № 20250318-6 від 18 березня 2025 року про перерахування ОСОБА_1 тіла кредиту за кредитним договором № 12443 від 21 травня 2024 року повністю спростовується випискою за картковим рахунком № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 .

Зважаючи на викладене, а також приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 6 ст. 12 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд вимушений відмовити у задоволенні цього позову в зв`язку із не доведенням ТзОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» достовірними доказами факту перерахування первісним кредитором ОСОБА_1 грошових коштів.

Ураховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позову в зв`язку із недоведеністю позивачем факту надання кредитів, то відсутня необхідність надавати подальшу оцінку решті доводів сторони відповідачки

VІ. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

Результати вирішення цього спору не надають суду можливості здійснити розподіл судових витрат позивача відповідно до ст 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 23 грудня 2025 року.

Суддя Віктор Мокрецький