Рішення № 132842305, 23.12.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/5374/25

23 грудня 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Приватне мале підприємство "Лотос" до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Приватне мале підприємство "Лотос" (далі Підприємство, ПП «ПМП «Лотос», позивач) через представника адвоката Маньківську Олену Василівну звернулося до суду з позовом до Волинської митниці, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2025/000035/2 від 13.03.2025.

Позов обґрунтовано тим, що з метою митного оформлення ввезеної на територію України рибної продукції (креветки варено-мороженої в панцирі) Підприємством подано електронну митну декларацію (далі - МД) №25UA205030003174U7 від 12.03.2025 з митною вартістю за ціною договору, а саме вартістю згідно з рахунком від 20.02.2025 в сумі 3,75 дол.США/кг, 3,8 дол. США/кг та 2,8 дол.США/кг відповідно.

Проте митний орган прийняв спірне рішення №UA205030/2025/000035/2 від 13.03.2025, яким скоригував митну вартість товару за резервним методом визначення вартості по двох найменуваннях товару згідно зі статтею 64 Митного кодексу України (далі - МК України) за більшою митною вартістю 4,94 дол.США/кг та 3,85 дол.США/кг відповідно, аргументуючи наступним: відправник згідно митної декларації країни експорту не відповідає відправнику згідно інвойсу, що свідчить про участь третіх осіб; прайс-лист від 18.02.2025 виданий на умовах FCA, що не відповідає задекларованим умовам поставки CFR; згідно інвойсу №7.237 від 20.02.2025 умови поставки FCA, що не відповідає задекларованим умовам поставки CFR; платіжна інструкція від 21.02.2025 про попередню оплату не містить обов`язкових реквізитів, а саме підпису власноручний/електронний відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатися рахунком відповідно до пункту 1 Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Національного банку України від 28.07.2008р №216.

Підприємство з таким рішенням не погоджується та вважає його протиправним, так як декларантом було надано усі документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом.

Позивач зазначає, що свіфт платіж (або SWIFT- переказ) - це міжнародний банківський переказ через систему SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunication) глобальну мережу, яка дозволяє банкам обмінюватися платіжними інструкціями та безпечно надсилати кошти між собою по всьому світу. Цей метод використовується для переказів у будь-якій валюті на рахунки фізичних та юридичних осіб за кордон для оплати навчання, лікування, покупок або інших цілей. На стандартний SWIFT-платіж підпис не потрібен. Платіж підтверджується за допомогою авторизації в банківському застосунку або на вебсайті банку, заповненням реквізитів та введенням пароля (у разі електронної заяви), що є формою простого електронного підпису.

Щодо невідповідності умов поставки, зазначених у прайс-листі, інвойсі та МД, то вказує, що помилка в митній декларації носила технічний характер і не впливала на визначення ціни, фактично сплаченої за товар. В електронній митній декларації вказується заявлена вартість товару, яка заповнюється декларантом. Вартість товару була вказана з врахуванням умов поставки FCA відповідно до умов контракту, інвойсу та інших документів. Декларант документально підтвердив, на яких конкретно умовах Інкотермс ввозився та декларувався товар.

Невідповідності стосовно відправника згідно митної декларації країни експорту №25LTLU900008D3F3A9 від 10.03.2025 та інвойсу №7.237 від 20.02.2025 представник позивача пояснює тим, що експортна декларація може оформлятися або самим відправником, або компанією-перевізником на підставі документів на вантаж (інвойс, packing list) в одному з численних митних агентств по шляху перевезення товару. Інвойс - це документ продавця де зазначено відправника-продавця і отримувача-покупця. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару. Крім того, у експортній митній декларації країни відправлення в графі «номер документу» зазначається номер документу, по якому імпортується товар (комерційний інвойс №7.237). Вказане свідчить, що митний орган мав можливість ідентифікувати партію товару імпортовану позивачем на підставі документів, поданих декларантом до митного оформлення.

Вважає, що декларантом подано митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару (рибної продукції) і зазначені документи не містять розбіжностей щодо вартості та вказують, що їх дані піддаються обчисленню, а митний орган не встановив обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору. Позивач зазначає, що у відповідача не було підстав для витребування додаткових документів у відповідності до частини третьої статті 53 МК України.

Визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), суддею одноособово.

У строк, встановлений судом, до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач позовні вимоги заперечує. В обґрунтування своєї позиції наводить положення законодавства, що підлягають до застосування у спірних правовідносинах, та вказує, що 12.03.2025 уповноваженою особою позивача подано МД №25UA205030003174U7 від 12.03.2025 на товар ракоподібні, морожені: креветка варено-морожена в панцирі, розмір 90-120+; креветка варено-морожена в панцирі, розмір 160-200. На етапі перевірки правильності визначення митної вартості відповідно до Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 (далі - Порядок №631) ввезеного позивачем товару з`ясовано, що митну вартість товарів заявлено позивачем за основним методом визначення митної вартості, про що свідчить інформація, внесена до граф 43 МД. Митна вартість товару становить 2816273,66 грн (вартість 66315,25 доларів США х на курс 41,4124 грн + 70000,00 грн витрати на транспортування).

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів. Документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять розбіжності, тому декларанту було запропоновано надати додаткові документи. Декларантом на вимогу митниці не надано додаткових документів та подано заяву від 12.03.2025 про відсутність інших додаткових документів, через що відповідач вважає, що декларантом не забезпечено надання відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 МК України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Ще представник відповідача вказує на те, що стосовно різних відправників у експортній декларації та інвойсі, то вказані позивачем обставини ніяким чином не пояснюють та не спростовують факту відправки товару позивачу не безпосередньо стороною (контрагентом) за контрактом, а особою, яка не є учасником договірних правовідносин. Подані до митного оформлення на підтвердження заявленої митної вартості документи не містять жодного документального підтвердження правовідносин позивача саме з третьою особою, яка фактично здійснила відправку (відвантаження) товару. А тому вищевказана розбіжність є підставою для сумніву щодо впливу третіх осіб на формування числових значень митної вартості. Наявність у відносинах між контрагентами третьої сторони, відносини з якою із наданих товаросупровідних документів не можливо встановити, може призводити до наявності сумнівів щодо того, чи містять надані декларантом документи всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, оскільки ціна товару це не тільки сума всіх платежів, які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця, а й платежі, які здійснюються на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідач не погоджується і з поясненнями позивача про наявність помилки в митній декларації про умови поставки, бо такі розбіжності у визначенні умов поставки свідчать про відсутність узгодженості між комерційними документами та даними, зазначеними у декларації, що викликало у митниці обґрунтовані сумніви в достовірності заявлених відомостей про митну вартість товару. Відповідно до положень правил Інкотермс, умови поставки FCA та CFR істотно відрізняються за обсягом зобов`язань сторін та складом витрат, що підлягають включенню до вартості товару.

За таких умов, коли декларантом Підприємства не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості.

Відповідачем проводилася консультації, що підтверджується перепискою із декларантом, а саме повідомленням від 13.03.2025, а в оскаржуваному рішенні зазначено про неможливість застосування інших методів визначення митної вартості, окрім резервного. Митну вартість товару згідно з рішенням про коригування митної вартості №UA205030/2025/000035/2 від 13.03.2025 визначено за резервним методом відповідно до рівня раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар №1 згідно з ЕМД від 07.02.2025 №25UA100120610975U9 на рівні 4,94 дол.США/ кг, товар №2 згідно з ЕМД від 25.07.2025 №24UA205050020002U6 на рівні 3,85 дол.США/ кг, коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Представник відповідача вказує, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства та обґрунтовано, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Ухвалою суду від 21.10.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні.

Розгляд справи здійснювався відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України.

Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

На виконання зовнішньоекономічного договору продажу і поставки товару №1505-23, укладеного 15.05.2023 між компанією Icelandіс Ехроrt Сеntеr LTD (Ісландія) та Приватним підприємством Приватне мале підприємство Лотос (Україна), згідно із рахунком-фактурою (інвойс) №7/237, позивачем на митну територію України ввезено товар.

12.03.2025 уповноваженою особою Підприємства, подано до митного оформлення МД №25UA205030003174U7, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення наступний товар:

1. Ракоподібні, морожені: креветка варено-морожена в панцирі IQF (лат. Pandalus borealis), розмір 90-120+, вага нетто - 6 295 кг. Запаковано в 1259 картонних коробок (1*5кг). Дата виробництва: 02-04.2024. Виробник LT 21-22EB UAB "Marlinas" Gamyklinis Laivas "TAURUS" К8898, креветка варено-морожена в панцирі IQF (лат. Pandalus borealis), розмір 90-120, вага нетто 10355 кг. Запаковано в 2071 картонних коробок (1*5кг). Дата виробництва: 10-11.2024. Виробник LT 21-22EB UAB "Marlinas" Gamyklinis Laivas "TAURUS" К8898. Термін зберігання: 24 місяці від дати виробництва при температурі -18град.С.Без харчових добавок, приправ та інших інгрідієнтів, без складових сумішей, без консервантів, не піддавалось тепловій кулінарній обробці. Без ГМО. Торговельна марка відсутня інформація Країна виробництва LT, ракоподібні, морожені;

2. Ракоподібні, морожені: Креветка варено-морожена в панцирі IQF (лат. Pandalus borealis), розмір 160-200, вага нетто 1200 кг. Запаковано в 240 картонних коробок (1*5кг). Дата виробництва: 05-06.2024. Термін зберігання: 24 місяці від дати виробництва при температурі -18град.С.Без харчових добавок, приправ та інших інгрідієнтів, без складових сумішей, без консервантів, не піддавалось тепловій кулінарній обробці. Без ГМО.Виробник LT 21-28 EB UAB "Seivalas" Gamyklinis Laivas "LOKYS" К8926. Торговельна марка відсутня інформація Країна виробництва LT.

Відповідно до інформації, вказаній у графі 44 МД, уповноваженою особою позивача до митного оформлення разом з МД були подані наступні документи: сертифікат якості №03 від 20.02.2025; рахунок-фактура (інвойс) №7.237 від 20.02.2025; автотранспортна накладна №1456 від 10.03.2025; міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво LT0374552/L2- 6236 від 10.03.2025; сертифікат про походження товару №LT62529575 від 10.03.2025; некласифікований комерційний документ №7.237 від 18.02.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 21.02.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №7 від 11.03.2025; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 18.02.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу товарів №1505-23 від 15.05.2023; додаткові угоди №1 від 02.09.2024 та №2 від 31.12.2024; договір про надання послуг митного брокера №29-08-2024/220 від 29.08.2024; договір (контракт) про перевезення №12042024 від 12.04.2024; заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів б/н; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №12597483; копія митної декларації країни відправлення №25LTLU900008D3F3A9 від 10.03.2025.

У подальшому Волинською митницею направлено уповноваженій особі декларанта електронним повідомленням вимогу про надання додаткових документів, таких як: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларантом подано заяву від 12.03.2025 №12/02 про відсутність інших додаткових документів.

За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товару посадовою особою митниці прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2025/000035/2 від 13.03.2025, у графі 33 якого зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом визначення митної вартості товару, у зв`язку з тим, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів.

Документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять розбіжності:

відправник згідно митної декларації країни експорту №25LTLU900008D3F3A9 від 10.03.2025 не відповідає відправнику згідно інвойсу №7.237 від 20.02.2025, що може свідчити про участь третіх осіб;

прайс-лист від 18.02.2025 виданий на умовах поставки FCA, що не відповідає задекларованим умовам поставки CFR;

згідно інвойсу №7.237 від 20.02.2025 умови поставки FCA, що не відповідає задекларованим умовам поставки CFR;

платіжна інструкція від 21.02.2025 про попередню оплату не містить обов`язкових реквізитів, а саме підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатися рахунком (п.1 Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216).

За результатом проведеної консультації з декларантом відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України не дійшли згоди про можливість визначення митної вартості згідно з положеннями статтею 58 МК України. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно зі статтею 64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо вартості раніше визнаних (визначених) митними органами, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме:

товар №1 згідно з ЕМД від 07.02.2025 №25UA100120610975U9 на рівні 4,94 дол. США/ кг (товар: Креветки варено-морожені, неочищені, в панцирі, цілі, (PANDALUS BOREALIS) без харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів, без спецій. Розмірний ряд 90/120+. Загальна вага нетто: 13105 кг. Торговельна марка - "Iceland Seas". Виробник - AB "Marlinas" Gamyklinis Laivas "TAURUS", LT 21-22 EB. Країна виробництва: Литва). Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось;

товар №2 згідно з ЕМД від 25.07.2025 №24UA205050020002U6 на рівні 3,85 дол. США/ кг (товар: 1. Креветка (Pandalus Borealis),варено-морожена в панцирі, з головою 180+ шт/кг (3546 - картонних коробок по 5 кг). Харчові приправи та добавки відсутні. Дата виробництва(заморожування) 03-04.2024, термін зберігання 24 місяці. Повинно бути приготованим перед вживанням, вага-нетто: 17730 кг). Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Позивач з метою випуску товару у вільний обіг скористався правом, визначеним частиною сьомою статті 55 МК України, та подав митному органу нову митну декларацію, сплативши суму митних платежів згідно з заявленою митною вартістю із наданням гарантій відповідно до розділу X МК України в забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом

У подальшому, не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації за заявленою митною вартістю за ціною договору та коригуванням митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом цього позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Наведені норми МК України вказують на те, що законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У пункті 2 частини п`ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.

Як обумовлено частиною третьою статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами, встановленими частинами четвертою-восьмою статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Судом встановлено, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів та застосував перший метод визначення митної вартості за ціною договору.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Підтверджуючими документами про вартість товару є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).

Перевірячи правильність обчислення митної вартості суд з`ясував таке.

Документи на підтвердження заявленої митної вартості подані відповідно до тих, що визначені у частинах другій-третій статті 53 МК України як основні та додаткові, у тому числі, що безпосередньо стосуються визначення митної вартості товару саме за ціною договору, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу товарів №1505-23 від 15.05.2023; додаткові угоди №1 від 02.09.2024 та №2 від 31.12.2024; рахунок-фактура (інвойс) №7.237 від 20.02.2025; комерційний документ №7.237 від 18.02.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 21.02.2025; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 18.02.2025; автотранспортна накладна (СМР) №1456 від 10.03.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №7 від 11.03.2025; договір (контракт) про перевезення №12042024 від 12.04.2024; копія митної декларації країни відправлення №25LTLU900008D3F3A9 від 10.03.2025, також подані сертифікат якості №03 від 20.02.2025; міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво LT0374552/L2- 6236 від 10.03.2025; сертифікат про походження товару №LT62529575 від 10.03.2025.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №1505-23 від 15.05.2023 й додаткові угоди №1 від 02.09.2024 та №2 від 31.12.2024 визначають предмет та умови поставки, умови оплати, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця, та відсилають до конкретних інвойсів по кожній поставці товару.

Рахунок-фактура (інвойс) №7.237 від 20.02.2025 виписаний на товар: креветка варено-морожена, розмір 90-120+, вага 6295 кг, вартість 3,75 дол.США/кг, всього 23606,25 дол.США/кг; креветка варено-морожена, розмір 90-120, вага 10355 кг, вартість 3,80 дол.США/кг, всього 39349,00 дол.США/кг; креветка варено-морожена, розмір 160-200, вага 1200 кг, вартість 2,80 дол.США/кг, всього вартість 3360,00 дол.США/кг, на загальну суму поставки 66315,25 дол.США/кг. Дата сплати 20.02.2025, умови поставки FCA Клайпеда.

Банківський платіжний документ був також поданий митному органу (платіж від 21.02.2025), проте митний орган вважає, що такий має недоліки.

Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме продавцем (відправником) у рахунку-фактурі. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД №25UA205030003174U7 від 12.03.2025 фактурна вартість оцінюваного товару відповідає тій, що зазначена в інвойсі №7.237 від 20.02.2025. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.

Стосовно інших складових, які включаються до митної вартості товару за ціною договору, то відповідно до відомостей графи 17 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA405030/2025/000035/2 від 13.03.2025, то до митної вартості додано 70000,00 грн вартість транспортування товарів до митного кордону України. На підтвердження цих витрат до митного оформлення разом з МД подано перевізні документи, перелік яких наведено вище, щодо перевізника фізичну особу підприємця ОСОБА_1 , який надавав транспортні послуги ПП «ПМП «Лотос», зауважень щодо цієї складової митної вартості відповідач не вказав.

Повертаючись до підстав, які митний орган вказує в оскаржуваному рішенні, то сумніви відповідача щодо заявленої митної вартості товару зводяться до такого:

відправник згідно митної декларації країни експорту №25LTLU900008D3F3A9 від 10.03.2025 не відповідає відправнику згідно інвойсу №7.237 від 20.02.2025, що може свідчити про участь третіх осіб;

прайс-лист від 18.02.2025 виданий на умовах поставки FCA, що не відповідає задекларованим умовам поставки CFR;

згідно інвойсу №7.237 від 20.02.2025 умови поставки FCA, що не відповідає задекларованим умовам поставки CFR;

платіжна інструкція від 21.02.2025 про попередню оплату не містить обов`язкових реквізитів, а саме підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатися рахунком (п.1 Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216).

А ще відповідач вказує, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів.

Перевіряючи наведені в оскаржуваному рішенні підстави для невизнання заявленої митної вартості, суд встановив, що у митній декларації країни експорту №25LTLU900008D3F3A9 від 10.03.2025 зазначено відомості про відправника UAB VPA Logistics, Klaipeda, який не є стороною зовнішньоекономічного контракту, тобто продавцем, а тому митний орган вважає, що в поставці товару може брати участь третя особа і у зв`язку з цим позивач міг нести незадекларовані витрати, що могли б вплинути на митну вартість товару (її збільшення).

Судом з`ясовано, що відомості про цю ж компанію UAB VPA Logistics, як експедитора, зазначені і в перевізних документах - у автотранспортній накладній (СМР) №1456 від 10.03.2025 поруч з відомостями про вантажовідправника компанію Icelandіс Ехроrt Сеntеr LTD (графа 1 СМР). У цій же автотранспортній накладній №1456 від 10.03.2025 у графі 16 вказана інформація про перевізника фізичну особу підприємця ОСОБА_1 , який надавав транспортні послуги ПП «ПМП «Лотос», про що свідчить договір (контракт) про перевезення №12042024 від 12.04.2024 та довідка про вартість перевезення товару №7 від 11.03.2025; а також у СМР від 10.03.2025 у графі 22 вказана інформація про компанію UAB VPA Logistics як відправника, який відвантажив товар.

Отож компанія UAB VPA Logistics (вказана у експортній декларації) виступала експедитором, який фактично надавав послуги навантаження товару у Клайпеді, Литва. Тому така компанія вказана в експортній митній декларації.

Проте чи такі витрати на навантаження ніс позивач, чи постачальник визначається за умовами поставки.

Як уже зазначалося вище судом згідно з рахунком-фактурою (інвойс) №7.237 від 20.02.2025 умови поставки визначені FCA Клайпеда.

Відповідно до Міжнародними правилами тлумачення термінів Інкотермс умова поставки FCA франко-перевізник (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.

Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення.

Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.

Повертаючись до матеріалів даної справи, суд зазначає, що виходячи з тлумачення умов поставки FCA Клайпеда, саме на продавця покладався обов`язок щодо навантаження товару та передачі його перевізнику, а тому витрати на навантаження не міг нести покупець і зазначення компанії UAB VPA Logistics як відправника у митній декларації країни експорту №25LTLU900008D3F3A9 від 10.03.2025 не впливає на інші складові митної вартості, як помилково вважав митний орган. Отож у цій частині підстава для прийняття оскаржуваного рішення є необґрунтованою, сумніви митного органу про те, що позивач залучав третіх осіб, витрати яких могли вплинути на складові митної вартості, є надуманими.

Також суд бере до уваги пояснення представника позивача щодо допущеної технічної помилки при оформленні МД №25UA205030003174U7 від 12.03.2025 при зазначенні умов поставки, а саме CFR, замість правильних умов поставки FCA. Основним (первинним) документом, що визначає умови постачання є рахунок (інвойс) і тому саме такому документи мають відповідати відомості митної декларації.

Ще однією підставою для коригування митної вартості згідно з оскаржуваним рішенням є недоліки платіжної інструкції. Надаючи оцінку цим обставинам, суд встановив, що переказ коштів здійснювався через кредитний переказ клієнта SWIFT з датою виконання 21.02.2025 та відміткою банківської установи про його виконання.

З цього приводу суд вважає слушними пояснення представника позивача, що на стандартний SWIFT-платіж підтверджується за допомогою авторизації в банківському застосунку або на вебсайті банку шляхом заповнення реквізитів та введенням пароля (у разі електронної заяви), що є формою простого електронного підпису.

Посилання відповідача на невідповідність платіжної інструкції вимогам банківського законодавства, а сам платіжний документ не містить обов`язкових реквізитів, а саме підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатися рахунком (п.1 Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216) суд оцінює критично, бо у разі невідповідності вимоги клієнта банку про перерахування коштів, банк таку б не виконував.

Окрім того, суд зазначає, що Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, на яке посилається відповідач, передбачає можливість переказу коштів з використанням електронного розрахункового документа за допомогою системи дистанційного обслуговування "клієнт-банк". Оригінали таких електронних документів зберігається на сервері банку, а митному органу може бути надана паперова копії електронного документу, яка засвідчується електронним цифровим підписом уповноваженої позивачем особи - митним брокером та згідно зі статтею 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" є належним підтвердженням відповідності оригіналу.

Отож посилання відповідача на недоліки в платіжному документі як підставу для сумніву у правильності визначення митної вартості суд вважає також необґрунтованим.

У цій справі суд, дослідивши подані декларантом згідно зі частиною другою статті 53 МК України документи, які подавалися разом із митною декларацією, а також додатково подані документи, дійшов висновку, що такі документально підтверджують складові митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, про що зазначено вище, а сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості (описані вище обставини), є безпідставними та надуманими. Митний орган необґрунтовано в оскаржуваному рішенні вказує про ненадання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару.

При розгляді справи суд не встановив у документах, які подані декларантом до митного оформлення, ознак підробки документів чи відсутності у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант позивача надав митному органу належні та допустимі, достатні докази на підтвердження ціни товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу, відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Щодо мотивів відповідача про те, що ціни на імпортований товар, є нижчими від цін за аналогічні товари, розмитнення яких вже проводилося, то такі обставини не є та не можуть бути самостійною підставою для підвищення митної вартості товарів відповідно до вимог МК України, оскільки ці відомості мають допоміжний інформаційний характер, а отже, не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів. Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

У постанові від 09.11.2022 у справі № 815/2162/17 Верховний Суд зазначив про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів суд оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17, від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17).

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.

Наведені обставини, встановлені у цій справі, дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Натомість відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, поданих декларантом позивача; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п`ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Отже, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

При цьому митний орган належно не обґрунтував свої рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Оскільки рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA205030/2025/000035/2 від 13.03.2025 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, то його слід визнати протиправним та скасувати, а позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, враховуючи, що суд задовольняє позов повністю, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 3028,00 грн, перерахований до бюджету згідно з платіжною інструкцією №1837 від 04.09.2025.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства «Приватне мале підприємство «Лотос» до Волинської митниці (як відокремленого підрозділу Державної митної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці (відокремленого підрозділу Державної митної служби України) про коригування митної вартості товарів №UA205030/2025/000035/2 від 13.03.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (відокремленого підрозділу Державної митної служби України) на користь Приватного підприємства «Приватне мале підприємство «Лотос» судовий збір у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Приватне підприємство «Приватне мале підприємство «Лотос» (вулиця Бродівська, 44, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46003, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21153067).

Відповідач: Волинська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (вулиця Призалізнична, 13, село Римачі, Любомльський район, Волинська область, 44350, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в ЄДРПОУ 43958395).

Повний текст рішення складено та підписано 23 грудня 2025 року.

Суддя Чепенюк О.В.