Рішення № 132842226, 23.12.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6055/25

23 грудня 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ОСОБА_1 (далі - позивачка), в інтересах якої діє адвокат Молень Ірина Йосифівна, звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якому просила ухвалити рішення, яким:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови в нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, як члену сім`ї репресованих осіб, яких у подальшому було реабілітовано;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 підвищення пенсії в розмірі 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як члену сім`ї репресованих осіб, яких у подальшому було реабілітовано, починаючи з 01.09.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" має право на підвищення пенсії із розрахунку 25% від мінімальної пенсії за віком. Відтак дії відповідача щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії є протиправними, що і слугувало підставою для звернення до суду із відповідним позовом.

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у встановлений законом строк, подало відзив на позов, в якому представник проти позовних вимог заперечує. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до наданого висновку Національної комісії з реабілітації про визнання потерпілого від репресій позивач народилася у місці позбавлення волі під час перебування репресованої особи (її матері) у місці позбавлення волі, і не була примусово переселена, а тому не належить до кола осіб, яким встановлюється підвищення до пенсії у розмірах передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654. Тому, на думку представника відповідача, проводити позивачу перерахунок пенсії як члену сім`ї репресованих осіб, згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" немає підстав.

Представник позивача подала до суду відповідь на відзив, в якій підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити повністю. Серед іншого, зазначила, що позивачка є дитиною особи, яку було засуджено 22.08.1945, і народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 під час ув`язнення матері, тобто в період, коли щодо її матері здійснювались репресії, і на момент здійснення репресій позивачка проживала з репресованою особою однією сім`єю і була пов`язана спільним побутом.

Представник Головного у правління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подав до суду заперечення на відповідь на відзив), в яких заперечив проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 24.10.10.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали суду від 24.10.2025 про відкриття провадження у справі доставлено відповідачу через електронний кабінет 24.10.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Тернопільській області та отримує пенсію за віком згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне страхування".

Позивачка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Батуріно, Асиновськогорайону, Томської області, що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 та паспортом громадянина України Серія НОМЕР_2 , виданим Тернопільським МУ УМВС України в Тернопільській області 23 липня 1997 року (арк. справи 13).

Згідно із свідоцтвом про народження батько позивачки - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_3 .

Відповідно до архівної довідки Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області № 37-К-4/2025 від 05.06.2025 (арк. справи 14) батько позивачки - ОСОБА_2 , 1934 р.н., на підставі наказу Міністерства Державної Безпеки СРСР № 00386 від 20.10.1948 рішенням позасудових органів в адміністративному порядку, як член сім`ї кулака - націоналіста, 13 липня 1950 року був виселений з села Купчинці (Драгоманівка) Козівського району Тернопільської області на спецпоселення в Томську область з конфіскацією майна.

Виселення затверджено Особливою Нарадою при МДБ СРСР від 29.07.1950, протокол № 34.

На поселенні під наглядом спецкомендатури ОСОБА_2 перебував до 10 липня 1958 року та звільнений на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР № 103/15 від 19.05.1958 та наказу МВС СРСР № -180 від 22.05.1958.

Згідно з Законом України від 17.04.1991 "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" ОСОБА_2 - РЕАБІЛІТОВАНИЙ.

Поряд з цим, відповідно до довідки Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області № 48-К-6/2025 від 14.07.2025 (арк. срави 15) мати позивачки - ОСОБА_4 , 1934 р.н., разом із сім`єю, на підставі наказу Міністерства Державної Безпеки СРСР № 00386 від 20.10.1948 рішенням позасудових органів в адміністративному порядку, як член сім`ї кулака, пособника учасникам ОУН, 13 липня 1950 року була виселена з хутора Денисів Козівського району Тернопільської області на спецпоселення в Томську область з конфіскацією майна.

Виселення затверджено Особливою нарадою при МДБ СРСР від 29.07.1950, протокол № 34.

На поселенні під наглядом спецкомендатури мати позивачки - ОСОБА_5 перебувала до 01 червня 1958 року. Звільнена з обліку спецпоселенців на підставі наказу МВС СРСР № 0126 від 01.04.1958.

Згідно Закону України від 17.04.1991 "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" мати Позивачки - ОСОБА_4 , разом із сім`єю - РЕАБІЛІТОВАНІ.

Позивачка звернулася до відповідача із заявою від 20.08.2025, в якій просила провести їй розрахунок підвищення пенсії та виплачувати підвищення пенсії в розмірі 25 % від мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (арк. справи 16).

Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області своїм листом від 04.09.2025 № 5899-6111/К0-02/8-1900/25 повідомило позивачку про те, що підстав для проведення перерахунку пенсії немає. Зокрема, відповідач вказав, що позивачка не належить до кола осіб, яким встановлюється підвищення пенсії у розмірах у розмірах Постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 (арк. справи 17 - 18).

Вважаючи таку відмову пенсійного органу протиправною, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Мотивувальна частина

Предметом спору у даній справі по суті є дії відповідача щодо відмови в нарахуванні і виплаті підвищення пенсії згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, як члену сім`ї репресованих осіб, яких у подальшому було реабілітовано.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, в цій справі суд має надати оцінку на предмет правомірності таких дій відповідача, оцінивши їх через призму верховенства права та критеріїв законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які наведені в частині другій статті 2 КАС

України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб`єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.

Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Зміст нормативно-правових положень щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу реабілітованих, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності через надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17.04.1991 № 962-XII (далі - Закон № 962-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з метою ліквідувати наслідки беззаконня, допущені з політичних мотивів до громадян Української РСР, поновити їх права, встановити компенсації за незаконні репресії та пільги реабілітованим.

Статтею 1 Закону № 962-XII встановлено, що реабілітованими особами слід вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.

Відповідно до статті 3 Закону № 962-XII реабілітації підлягають всі громадяни, заслані і вислані з постійного місця проживання та позбавлені майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями.

Наведене свідчить, що законодавець до реабілітованих осіб відносить як громадян, які необґрунтовано зазнали політичних репресій, так і примусово переселених осіб.

Статтею 1-1 Закону № 962-XII визначенні наступні терміни, зокрема: вислання - примусове виселення особи з місця її проживання з встановленням заборони на проживання у визначеній місцевості або примусове виселення чи переселення особи з місця її проживання в іншу місцевість або за межі СРСР; депортація - примусове виселення народів, етнічних, етноконфесійних, соціальних або інших груп населення з місць їхнього постійного проживання з політичних, класових, соціальних, релігійних, національних мотивів; заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов`язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення; репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом; члени сім`ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім`єю були пов`язані спільним побутом.

Відповідно до статті 1-3 Закону № 962-XII потерпілими від репресій є діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у віці до 18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) внаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача) або які народилися не пізніше ніж через 10 місяців з дня арешту батька, матері, або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно з директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29.04.1942 № 185, або які народилися у матері, яку було примусово безпідставно поміщено до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, під час перебування матері у такому психіатричному закладі, або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів, або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена.

Положення цієї норми чітко визначають, що потерпілими від репресій є діти репресованої особи, у тому числі: діти, які були переселені разом із батьками; діти, які народилися під час перебування репресованої особи на засланні і проживали з репресованою особою однією сім`єю.

Таким чином, до членів сімей, яких було примусово переселено, належать й діти, які народилися на засланні і проживали з репресованою особою однією сім`єю.

Аналогічна правова позиція зазначена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.05.2024 у справі № 500/5507/23.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно з пунктом "г" статті 77 Закону № 1788-XII призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Як встановлено судом, відповідно до архівної довідки Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області № 37-К-4/2025 від 05.06.2025 батько позивачки - ОСОБА_2 , 1934 р.н., на підставі наказу Міністерства Державної Безпеки СРСР № 00386 від 20.10.1948 рішенням позасудових органів в адміністративному порядку, як член сім`ї кулака - націоналіста, 13 липня 1950 року був виселений з села Купчинці (Драгоманівка) Козівського району Тернопільської області на спецпоселення в Томську область з конфіскацією майна. Виселення затверджено Особливою Нарадою при МДБ СРСР від 29.07.1950, протокол № 34. На поселенні під наглядом спецкомендатури ОСОБА_2 перебував до 10 липня 1958 року та звільнений на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР № 103/15 від 19.05.1958 та наказу МВС СРСР № -180 від 22.05.1958. Згідно з Законом України від 17.04.1991 "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" ОСОБА_2 - РЕАБІЛІТОВАНИЙ.

Поряд з цим, відповідно до довідки Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області № 48-К-6/2025 від 14.07.2025 (арк. срави 15) мати позивачки - ОСОБА_4 , 1934 р.н., разом із сім`єю, на підставі наказу Міністерства Державної Безпеки СРСР № 00386 від 20.10.1948 рішенням позасудових органів в адміністративному порядку, як член сім`ї кулака, пособника учасникам ОУН, 13 липня 1950 року була виселена з хутора Денисів Козівського району Тернопільської області на спецпоселення в Томську область з конфіскацією майна. Виселення затверджено Особливою нарадою при МДБ СРСР від 29.07.1950, протокол № 34. На поселенні під наглядом спецкомендатури мати позивачки - ОСОБА_5 перебувала до 01 червня 1958 року. Звільнена з обліку спецпоселенців на підставі наказу МВС СРСР № 0126 від 01.04.1958. Згідно Закону України від 17.04.1991 "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" мати позивачки - ОСОБА_4 , разом із сім`єю - РЕАБІЛІТОВАНІ.

Відповідно до свідоцтва про народження та паспорта громадянина України, позивачка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Батуріно, Асиновського району, Томської області.

Отже, позивачка є дитиною осіб, яких було засуджено 13.07.1950, і народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 час ув`язнення матері та батька, тобто в період, коли щодо її матері та батька здійснювались репресії, і на момент здійснення репресій позивачка проживала з репресованою особою однією сім`єю і була пов`язана спільним побутом.

Таким чином, позивач є дитиною, тобто, членом сім`ї репресованої особи, яку згодом реабілітовано, в розумінні Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Відтак, на переконання суду, позивачка має право на підвищення пенсії на 25 процентів мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області здійснити нарахування та виплату позивачці підвищення до пенсії в розмірі 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком, згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII як члену сім`ї репресованої особи, яку у подальшому було реабілітовано, починаючи з 01.09.2025.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Судові витрати

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією № 1537139106 від 15.10.2025. Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови в нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, як члену сім`ї репресованих осіб, яких у подальшому було реабілітовано.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 підвищення пенсії в розмірі 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як члену сім`ї репресованих осіб, яких у подальшому було реабілітовано, починаючи з 01.09.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень, 20 копійок)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 23 грудня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: с. Яструбове, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47661 РНОКПП: НОМЕР_3 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ: 14035769).

Головуючий суддя Юзьків М.І.