Єдиний державний реєстр судових рішень
СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 грудня 2025 року Справа № 480/6649/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Воловика С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6649/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №183950004431 від 22.05.2025 року про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 22.05.2025 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1978 по 18.10.1979 рік.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною страхового стажу, набутого до 01.01.2004. За принципом екстериторіальності заява позивача про перерахунок пенсії була розподілена до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Однак зазначеним управлінням прийнято рішення від 22.05.2025 № 183950004431 про відмову у перерахунку пенсії. Позивач вважає таку відмову протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Ухвалою суду позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у даній справі та розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву.
Відповідач у відзиві заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Зазначає, що позивач звернувся із заявою від 15.05.2025 про перерахунок пенсії, яка за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області. За результатами розгляду заяви прийнято рішення від 22.05.2025 № 183950004431 про відмову у перерахунку пенсії.
Відповідно до статті 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж визначається за даними персоніфікованого обліку, а за періоди до його впровадження на підставі належних підтвердних документів згідно з Порядком № 637.
Під час розгляду заяви встановлено недоліки та невідповідності у поданих документах, що унеможливлюють зарахування спірних періодів до страхового стажу. За таких обставин рішення про відмову у перерахунку пенсії прийнято відповідачем у межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством, а позовні вимоги є безпідставними і не підлягають задоволенню.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, встановив такі обставини.
Позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
У подальшому він звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною страхового стажу.
За наслідками розгляду поданої позивачем заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області було прийнято рішення від 22.05.2025 № 183950004431, яким відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду навчання. Підставою для відмови зазначено те, що у довідці № 375-д від 11.12.2024, виданій Київським електромеханічним фаховим коледжем, прізвище позивача зазначено з розбіжностями та не відповідає паспортним даним. Крім того, згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 04.07.1978 записи щодо періоду навчання не засвідчені підписом уповноваженої особи та відбитком печатки.
Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та положення чинного законодавства України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
У преамбулі Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно із статтею 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Суд зауважує, що на час заповнення трудової книжки в частині спірних періодів діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 № 162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 № 252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 № 412, та яка втратила чинність на підставі Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993) (далі Інструкція №162).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 162 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців" .
Згідно положень пункту 1,13,18 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців" (із змінами, далі Постанова № 656) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та службовців. При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, організації засвідчуються підписом керівника підприємстві, установі, організації або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою. Відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яку призначають наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналогічні за змістом положення містяться в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110.
Отже, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.08.2019 у справі № 654/890/17.
Отже, відсутність печатки підприємства та підпису відповідальної особи за порядок ведення трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Так, відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
Згідно пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58 (далі Інструкція №58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.4 Інструкції №58, визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
Згідно п. 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Тобто, всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.
Відтак, позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Суд зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому, працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів (заповнення) у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Відтак, враховуючи вищезазначені обставини, посилання відповідача на те, що на запис щодо періоду навчання з 01.09.1978 до 18.10.1979 не завірений печаткою та підписом, не є достатньою підставою для не врахування періодів трудової діяльності позивача до її стажу чи не врахування записів трудової книжки.
Щодо посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на невідповідність прізвища позивача паспортним даним у довідці № 375-д від 11.12.2024, виданій Київським електромеханічним фаховим коледжем, суд зазначає, що незначні недоліки в оформленні документів (зокрема розбіжності у написанні прізвища, імені, по батькові, дати народження, назви підприємства, номерів наказів тощо) не можуть бути єдиною та безумовною підставою для позбавлення особи права на пенсійне забезпечення, якщо інші відомості дають змогу ідентифікувати особу та підтвердити факт її роботи або іншої діяльності, що підлягає зарахуванню до страхового стажу.
На підтвердження належності позивачу диплома серії НОМЕР_2 , виданого 29.04.1983 Київським електротехнічним технікумом залізничного транспорту імені М. Островського, а також трудової книжки серії НОМЕР_3 , виданої 04.07.1978, заявником подано до песійного органу рішення Білопільського районного суду Сумської області від 13.09.2021 у справі №573/1384/21.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а, якій зазначено, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Разом з тим суд констатує, що надані позивачем документи, а саме: трудова книжка, рішення Білопільського районного суду Сумської області від 13.09.2021 у справі № 573/1384/21 та диплом серії НОМЕР_2 , виданий 29.04.1983, у своїй сукупності дають підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1978 до 18.10.1979.
Відтак відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1978 до 18.10.1979 у Київському електротехнічному технікумі залізничного транспорту імені М. Островського, що є підставою для визнання протиправним та скасування рішення пенсійного органу від 22.05.2025 № 183950004431.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Зважаючи на встановлені під час розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 968,96 грн належить стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №183950004431 від 22.05.2025 року про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36600, м. Полтава, вул. Гоголя, 34, код ЄДРПОУ 13967927) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) період навчання з 01.09.1978 до 18.10.1979 та у зв`язку з цим здійснити з 22.05.2025 року перерахунок пенсії.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36600, м. Полтава, вул. Гоголя, 34, код ЄДРПОУ 13967927) суму сплаченого судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Воловик
Судове рішення № 132842108, Сумський окружний адміністративний суд було прийнято 23.12.2025. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 480/6649/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: