Рішення № 132836205, 04.12.2025, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/22178/21

н/п 2/953/4303/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2025 рокуКиївський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді Губської Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Мисниченко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (м.Харків, вул. Мефодіївська 11) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 та просила стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за послуги опалення та гарячої води в розмірі 98624,02 грн та судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача посилається на те, що відповідач зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачами послуг «Харківські теплові мережі». Відповідач отримувала надані послуги та неналежним чином виконувала зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати послуг, внаслідок чого перед позивачем утворилася заборгованість на вищевказану суму, яку і просять стягнути в судовому порядку.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 01.10.2025 року скасовано заочне рішення суду по вказаній справі, призначено справу до розгляду в судове засідання.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, надала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила розглядати справу за її відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Представником відповідача 04.11.2025 на адресу суду подано заяву, в якій міститься вимога про застосування наслідків спливу строків позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача заборгованості за опалення та гарячу воду та відмовити в задоволенні позовних вимог, заперечення проти позову через неврахування строків позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно матеріалів справи, КП «ХТМ» надавались послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, а відповідачі, в свою чергу, споживали зазначені послуги, що свідчить про наявність між ними взаємних зобов`язань.

Статтею 67 ЖК України визначено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до п. 5 ч. 3ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»та п.п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженихПостановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, споживач повинен своєчасно у встановлений термін сплачувати надані послуги.

Як вбачається з відомості нарахувань та сплати за теплову енергію, відповідач є споживачем послуг теплової енергії шляхом відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 .

З наданої позивачем відомості нарахувань та оплат за теплову енергію з урахуванням періоду платежу вбачається, що за період з 01.12.2012 року по 30.09.2021 року відповідач, з врахуванням внесених коштів має заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 88845,82 грн.

Відповідач ОСОБА_1 у заяві від 04.11.2025 фактично визнала факт несплати КП «ХТМ» коштів за послуги з опалення та гарячої води, та не заперечувала, що такі послуги від позивача відповідач фактично отримувала.

Разом з цим, у вказаній вище заяві відповідач ОСОБА_1 просила про застосування позовної давності у три роки до нарахованої заборгованості за надані послуги за опалення.

Відповідно до положень статті 257ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 260ЦК України передбачено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Початок перебігу строку позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3 статті 267 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2" (зі змінами), з метою запобігання поширенню на території України коронавірусуCOVID-19 з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин, який наразі продовжено до 30 квітня 2023 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року № 1423) "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2" (зі змінами).

Згідно із Законом України №540-ІХ від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктами 12-14.

Цими нормами, які набрали чинності 02.04.2020, передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 (із змін, і доп.) Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID 19, спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2, установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS CoV-2 від 11.03.2020 № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 до 22 травня 2020 на всій території України. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 №392 Про встановлення карантину і метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2 карантин було установлено з 22 травня 2020 - до 31 липня 2020 р. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2 карантин було установлено з І серпня до 31 грудня 2020 р.

Постановою Кабінету Міністрів України Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з мстою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2 від 09.12.2020 № 1236 було установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 до 31 березня 2022 на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусомSARS-CoV- 2 від 20 травня 2020 №392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-I9, спричиненої коронавірусомSARS-CoV- 2 та від 22 липня 2020 №641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року № 1423) на території України карантин продовжено до 30 квітня 2023 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2023 року № 383 на території України карантин продовжено до 30 червня 2023 року. Карантин в Україні безперервно встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023 року.

Також, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України( який діяв до 04.09.2025р.) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Тому, враховуючи вищевикладений аналіз чинного законодавства суд приходить до висновку, про правомірність стягнення заборгованості за період з 01.04.2017 по 30.09.2021 в розмірі 69602,03 грн., 3%-2320,73 грн., інфляційні витрати- 5187,47 грн., а вимоги позивача, що виходять за межі зазначеного терміну, а саме за період з 01.12.2012 року по 31.03.2017 року є такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2ст. 625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

В даному випадку правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов`язанням і на ці правовідносини поширюється дія ч.2 ст. 625ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Закріплена в п. 10 ч.3 ст. 20Закону України«Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати житлово-комунальних послуг у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч.2ст. 625ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність передбачена ч.2 ст. 625ЦК України.

У зв`язку із простроченням відповідачем сплати комунальних послуг, позивачем заявлені вимоги про стягнення індексу інфляції за час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 89ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, а тому з відповідача на користь КП «ХТМ» підлягає стягненню судовий збір в частковому порядку в розмірі 1773 грн. 54 коп., тобто пропорційно до розміру вимог, задоволених судом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,13,76,81,82,247,259,263-265,281,282,284 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги за опалення та гарячу воду задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємство «Харківські теплові мережі» (ЄДРПОУ: 31557119, м. Харків, вул.Мефодіївська, 11, р/рахунок: НОМЕР_2 , АТ «Ощадбанк») суму заборгованості за період з 01.04.2017 по 01.09.2021 в розмірі 69602,03 грн., 2320,73 грн - 3% річних, 5187,47 грн - інфляційні витрати.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємство «Харківські теплові мережі» (ЄДРПОУ: 31557119, м. Харків, вул.Мефодіївська, 11, р/рахунок: НОМЕР_2 , АТ «Ощадбанк») витрати по сплаті судового збору в розмірі 1773,54 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Губська Я.В.