Ухвала суду № 132836026, 18.12.2025, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/13605/25

н/п 1-кс/953/8003/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2025 р. Слідча суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в залі суду клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 , за матеріалами кримінального провадження за №12025220000001455 від 16.12.2025, відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бровари, Київської області, громадянина України, одруженого, дітей на утриманні не маючого, із середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця в\ч НОМЕР_1 , звання сержант, на посаді головного сержанту взводу, не судимого зі слів, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -

Встановив:

До Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 , за матеріалами кримінального провадження за №12025220000001455 від 16.12.2025, відносно

ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На обґрунтування клопотання слідчий вказує, що СУ Головного управління Національної поліції в Харківській області за участі процесуального керівництва відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню, внесеному 16.12.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12025220000001455, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 16.12.2025, приблизно о 19:40 годин, водій ОСОБА_4 , керував технічно справним автомобілем «Nissan X-trail», н.з. НОМЕР_2 , та рухався по автодорозі М0303 південно-східний об`їзд міста Харкова, зі сторони вулиці О. Зубарєва, в напрямку вул. Роганська. Під час руху по вулиці 92-ї бригади, в районі буд. №19, в місті Харків, водій ОСОБА_4 , діючи необережно, грубо порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими: -п.18.1: «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»,

та наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому в цей час перебувала пішохід ОСОБА_7 , не зменшив швидкість, до повної зупинки транспортного засобу, щоб надати дорогу вказаному пішоходу, та допустив наїзд на пішохода, яка переходила проїзну частину справа наліво, відносно автомобіля, внаслідок чого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від отриманих травм загинула на місці події.

16.12.2025 в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, ОСОБА_4 був затриманий.

17.12.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із правом внесення застави відносно підозрюваного ОСОБА_4 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні умисного кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні просить обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , посилаючись на існування ризиків, зазначених в п.п.1,2,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України та обгрунтованість пред*явленої підозри.

Підозрюваний в судовому засіданні не оспорюючи пред*явлену підозру, вказував, що він є військовослужбовцем та приїзжав до м. Харкова із завданням, ввечері повертався на позиції, і оскільки на вулиці було темно, пізно побачив пішохода та не зміг уникнути зіткнення. Готовий допомагати сім*ї загиблої, тікати йому нікуди, оскільки він служить на передовій, просить відпустити його на поруки керівництва військової частини.

Захисник в судовому засіданні заперечував щодо клопотання, вказуючи, що ризики є недоведеними, оскільки підозрюваний позитивно характеризується, з 2014 року служить, просить визначити йому особисте зобов*язання.

Слідчий суддя, вислухавши думки учасників кримінального провадження, та дослідивши надані матеріали, встановив наступне.

У провадженні СУ Головного управління Національної поліції в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025220000001455 від 16.12.2025, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідча суддя зобов`язана встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідча, прокурор;- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Щодо наявності обґрунтованої підозри слідча суддя зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідча суддя користується практикою ЄСПЛ.

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».

З матеріалів доданих до клопотання вбачається, що 17.12.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Слідчою суддею встановлено, що на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, ОСОБА_4 є осудною особою, яка досягла 16-річного віку, громадянином України, військовослужбовцем.

За результатами розгляду даного клопотання застосування запобіжного заходу слідчою суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів: - протоколом огляду місця ДТП від 16.12.2025;- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 16.12.2025;- протоколом огляду та затримання транспортного засобу від 16.12.2025;- речовим доказом автомобілем «NISSAN X-TRAIL», н.з. НОМЕР_2 , на якому встановлено відповідні механічні пошкодження, а також інша слідова інформація.

Слідча суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується.

Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.

З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідча суддя дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри, на даній стадії проведення досудового розслідування кримінального провадження, щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України за викладених у клопотанні обставин. Зазначене не оспорюється і захистом.

Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.

Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України слідча суддя зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Звертаючись з клопотанням, слідчий посилається на існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Так, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливість переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування, обґрунтовується наступним: ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КПК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, та у випадку доведеності вини останнього, міра покарання що може бути застосована до нього складатиме від трьох до восьми років позбавлення волі, у зв`язку з чим є усі підстави вважати, що ОСОБА_4 з метою уникнення даного покарання буде переховуватись від органу досудового розслідування.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливість незаконного впливу ОСОБА_4 на потерпілих, свідків, обґрунтовується наступним. ОСОБА_4 перебуваючи на свободі може незаконно впливати прямо чи опосередковано на потерпілих, свідків, враховуючи, те що він перебуваючи під дією іншого запобіжного заходу не пов`язаним з позбавленням волі він зможе впливати на них, що свідчить про наявність ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В той же час останній перебуваючи на волі не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, тощо, здійснювати вплив на інших учасників кримінального провадження.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Ризик, передбачений п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, тобто вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується тим, що перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту

Враховуючи обґрунтованість підозри, відомості про особу ОСОБА_4 , запобігти вищезазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обрання більш м`якого запобіжного заходу не здатне забезпечити належну поведінку підозрюваного.

Крім того, слідча суддя вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У справі «Стогмюллер проти Автрії» №1602/62 від 10.11.1969 року Суд зазначає, що існує ціла сукупність обставин при врахуванні ризику переховування особи, зокрема, очікуваний важкий вирок або особливий характер затримання особи або відсутність міцних зв`язків у країні, що дає підстави вважати, що наслідки та ризики втечі можуть бути визнані менш небезпечними, ніж продовження тюремного ув`язнення (п. 15).

Відтак є достатні дані вважати, що ризики, передбачені у п.п. 1,3,5 ст. 177 КПК України, об`єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні по справі від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Слідчою суддею досліджені всі надані дані по особі підозрюваного, який є 1981 р.н., уродженець м. Бровари Київської обл, громадянином України, із середньою спеціальною освітою, одруженим, дітей не має, військовослужбовець з 2014 року, в/ч НОМЕР_1 , звання сержант, зареєстрований в Київській області. Зі слів керівництва військової частини, присутньої під час судового розгляду ОСОБА_4 позитивно характеризується за місцем служби.

Однак, всі ці досліджені дані по особистості підозрюваного не зменшують встановлені ризики для їх запобігання.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що на цей час існують правові підстави для обрання саме такого запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, на строк в межах строку досудового розслідування.

І підозрюваний або його захисник в судовому засіданні не надав належні обґрунтування щодо відсутні встановлених слідчим суддею ризиків, враховуючи і всі надані дані по особистості, і обставини вчиненого кримінального правопорушення.

Всі зазначені дані про особу підозрюваного не зменшують існування встановлених ризиків, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити ним дії, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Враховуючи наявність визначених ризиків, а також те, що даний злочин, що інкриміновано вчинений в період воєнного часу, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства так і держави в цілому, оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання винуватим у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, наявність встановлених ризиків за ст. 177 КПК України, а тому застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, і слідчий суддя обирає відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування. Об*єктивних даних на спростування даних висновків слідчого судді стороною захисту не надано.

З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному, даних про особу підозрюваного, слідча суддя вважає, що з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконувати покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.

При цьому слідча суддя зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідча суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт чи особисте зобов*язання, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Під час вирішення питання щодо розміру застави, суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та вважає в даному випадку її достатньо саме в такому розмірі для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, з врахуванням всіх даних по особі підозрюваного, даних про його майновий, сімейний стан підозрюваного, військову службу на передовій, бажання допомогти родині загиблої, та обставин інкримінованих правопорушень, і приходжу до висновку що внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

В розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів»

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 206, 211, 213, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя

Постановив:

Клопотання слідчого, погоджене прокурором задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» на 58 днів тобто до 13 лютого 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Визначити ОСОБА_4 суму застави у розмірі 60560 грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. ua208201720355299002000006674 (справа № _____) до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_4 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

-прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;

-повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання або перебування;

-утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити підозрюваному, що в разі не виконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Зобов`язати старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_4 про взяття під варту останнього.

Встановити строк дії ухвали до 13.02.2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали слідчого судді.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя -