Ухвала суду № 132834105, 19.12.2025, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/30927/24

Провадження 2/127/4484/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2025 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Волошин С.В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури, діючого в інтересах держави в особі Вінницької міської ради, до ОСОБА_1 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури, діючого в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до ОСОБА_1 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30.09.2024 прийнято справу до розгляду у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.11.2025, постановленою в межах підготовчого провадження, позовну заяву залишено без руху, надано позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі, з дня отримання позивачем даної ухвали суду.

Підставою для залишення позовної заяви без руху стало те, що 09.04.2025 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12.03.2025 (Закон № 4292-ІХ), яким внесені зміни, зокрема до ст.ст. 388, 390, 391 ЦК України та ст. 177, 185, 265 ЦПК України. Зокрема, ст. 391 ЦК України була доповнена частиною другою, відповідно до якої, якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу.

Як встановлено судом зі змісту позовної заяви прокурора, позовні вимоги прокурором заявлені, з поміж іншого, на підставі ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов). З 09.04.2025 вказана стаття матеріального закону доповнена частиною другою, якою унормовано підстави вирішення питання володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування при наявності відповідного спору з суб`єктом права приватної власності, якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, попередньо вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна на користь такого суб`єкта права приватної власності, де зазначено, що такі спори вирішуються саме на підставах, що зазначені у ст.ст. 387 і 388 цього Кодексу, тобто на підставах, що передбачені для віндикаційних позовів.

Законом «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12.03.2025 (Закон № 4292-ІХ) також доповнено другим абзацом частину четверту статті 177 ЦПК України, відповідно до якої у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.

Згідно з прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 4292, положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.

Таким чином, зважаючи на те, що предметом даного позову є, серед іншого, вимоги про повернення відповідачем земельних ділянок (негаторний позов), які (вимоги), у відповідності до ч. 2 ст. 391 ЦК України вирішуються на підставі ст.ст. 387, 388 ЦК України, положення Закону №4292-ІХ щодо зворотної дії в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна підлягають застосуванню у даній справі, адже на момент набрання чинності вказаним Законом у даній справі, судом першої інстанції відповідне рішення по суті позовних вимог не ухвалено.

Як встановлено з матеріалів позовної заяви та доданих до неї документів, позивачем при зверненні до суду із вказаним позовом до матеріалів справи долучено платіжну інструкцію №1580 від 26.06.2024 на суму 24224 грн., які сплачено до бюджету в якості судового збору за 8 (вісім) позовних вимог немайнового характеру. (а.с. 48 т. 1).

Поряд з цим експертно-грошової оцінки спірних земельних ділянок, чинної на дату подання позовної заяви, не проведено (до матеріалів справи не долучено), що на переконання суду, з огляду на запроваджені законодавчі новели, є недоліком позовної заяви, який має бути усунутий позивачем, оскільки законом допущено зворотну дію в часі наведених норм закону, в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна.

Запровадження законодавцем вказаного процесуального інституту спрямоване на захист прав добросовісного набувача нерухомого майна, у всіх справах, які вирішуються на підставі норм ст. 391 ЦК України, рішення в яких (справах) не ухвалено.

З огляду на викладене суд, в підготовчому судовому засіданні, своєю ухвалою від 26.11.2025, залишив позовну заяву прокурора без руху, та встановив п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом представлення суду відповідного документу про проведення незалежної експертно-грошової оцінки спірних земельних ділянок, згідно відомостей якої (оцінки), відповідно слід було внести на депозитний рахунок суду визначеної такою оцінкою суми грошових коштів.

Копію повного тексту ухвали суду від 26.11.2025 позивачем отримано 26.11.2025 о 23:30:01 через Електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС, що підтверджено відповідною довідкою сформованою секретарем судового засідання та письмовими поясненнями прокурора від 01.12.2025, які подані в якості заперечень на ухвалу суду про залишення позовної заяви прокурора без руху.

Однак станом на 19.12.2025 позивачем вимог ухвали суду не виконано та не усунуто недоліки, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду від 26.11.2025, попри те, що процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви закінчився.

Як зазначено вище, 01.12.2025 на адресу суду, через підсистему ЄСІТС, надійшли письмові пояснення представника позивача на ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Позивач, не виконавши вимог ухвали суду у встановлений процесуальний строк, зазначив, що застосований судом, при вирішенні питання про залишення позову без руху закон, не має зворотної дії в часі, а тому не може бути застосований до спірних правовідносин сторін, окрім того представник позивача зазначає, що відповідач по справі ОСОБА_1 в розумінні закону не може вважатись добросовісним набувачем, а тому наведені судом норми закону не можуть бути до нього засновані.

Дослідивши зміст вказаних заперечень прокурора суд констатує, що вказані заперечення не спрямовані на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, а по суті зводяться до незгоди прокурора з постановленим судом процесуальним рішенням з залишення позову без руху.

Суд відзначає, що в розумінні процесуального закону недоліки позовної заяви, що зазначені в ухвалі про залишення позову без руху мають бути усунуті саме в той процесуальний спосіб, що зазначено судом, а не у спосіб надіслання письмових заперечень на ухвалу суду.

Під час вирішення питання про залишення позовної заяви без руху представник прокуратури висловлював аналогічні за своїм змістом заперечення проти постановлення ухвали про залишення позову без руху.

Оцінюючи наведені заперечення, під час постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху суд зазначав наступне.

Заперечення прокурора, з приводу відсутності правових підстав для задоволення заяви представника відповідача про залишення позову без руху судом до уваги не приймаються, оскільки суд не погоджується з позицією прокурора щодо самої процесуальної можливості під час вирішення питання про залишення позову без руху констатації у такій ухвалі (якою не вирішуються вимоги позову по суті), факту добросовісності/недобросовісності відповідача. Оцінка таким обставинам надається при вирішенні справи по суті. Протилежне (надання оцінки цим обставинам в ухвалі суду про залишення позову без руху), безперечно вказувало б на упередженість суду щодо однієї сторони, тобто констатація факту добросовісності/недобросовісності в ухвалі про залишення позову без руху, свідчило б про формування позиції суду з вирішення справи по суті в «проміжковому» процесуальному документі, яким справа по суті не вирішується, що на переконання суду є недопустимим.

Відповідно до ч. 1 ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути у нього витребуване.

Як встановлено ч. 5 ст. 12 ЦК України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Це означає, що у спорах про витребування майна (або його повернення, оскільки такі позови згідно ч. 2 ст. 391 ЦК України, вирішуються на підставі статей 387 і 388ЦК України), суд спочатку припускає, що набувач діяв сумлінно, поки не буде доведено протилежне. Тобто, якщо власник намагається повернути своє майно від добросовісного набувача, він має довести, що набувач знав або міг знати про те, що майно було відчужено незаконно. Якщо власник не може довести недобросовісність набувача, то майно залишається у володінні набувача. Важливо зазначити, що презумпція добросовісності діє, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що визначена законодавцем процесуальна вимога, щодо внесення позивачем, у цій категорії справ, на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, є забезпечувальною сумою, якою забезпечується право особи добросовісного набувача, на отримання відповідної грошової компенсації вартості майна, яке у нього витребовується (повертається), про що (добросовісність/недобросовісність) суд констатує у своєму рішення при формуванні висновків по суті позовних вимог.

Якщо суд за результатами розгляду справи прийде до висновку щодо добросовісності/недобросовісності відповідача, ухвалюється відповідне рішення, з відповідними, визначеними законодавцем, процесуальними наслідками: 1) як для добросовісного набувача у разі такої констатації; 2) як недобросовісного відповідача у разі такої констатації.

З огляду на викладене, суд в ухвалі про залишення позову без руху прийшов до висновку, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд не може викласти висновки, які формуються та викладаються у рішенні суду, яке ухвалюється по суті позовних вимог.

Позиція суду в цій частині залишається незмінною, а тому наведені прокурором пояснення, які внесено на розгляд суду після постановлення ухвали про залишення позову без руху судом до уваги не приймаються.

Відповідно до вимог ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі Пономарьов проти України", та "Трух проти України" (ухвала), заява N50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

У рішенні в справі «Каракуця проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Практикою Європейського суду з прав людини, яка є преюдиційною, також встановлено, що якщо заявники у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду їх справи їх права на доступ до правосуддя не є порушеними.

Відповідно до вимог ч.ч.11, 13 ст. 187 ЦПК України, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали; Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Враховуючи викладене позов першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури, діючого в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до ОСОБА_1 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення, слід залишити без розгляду.

Суд встановив достатній (максимально допустимий) процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви, разом з тим сторона позивача свій процесуальний обов`язок з усунення недоліків позовної заяви не виконала, а тому позовну заяву слід залишити без розгляду, що не позбавляє позивача процесуального права повторно внести на розгляд суду позовну заяву, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.187, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд,,

У Х В А Л И В:

Позов першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури, діючого в інтересах держави в особі Вінницької міської ради, до ОСОБА_1 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та зобов`язання до вчинення дій - залишити без розгляду.

Залишення позову без розгляду не перешкоджає повторному зверненню позивача до суду з позовною заявою з таким же предметом та підставами, якщо перестануть існувати обставини, що зумовили залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення такій особі ухвали суду.

Суддя: