Рішення № 132834001, 19.12.2025, Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 392/1148/25

Провадження № 2/392/841/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2025 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді - Бадердінової А.В., секретар судового засідання Покуц І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Мала Виска цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «КОШЕЛЬОК» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 23231,60 грн, витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн та витрати на професійну допомогу у розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13.11.2021 між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та відповідачем було укладено договір №3379917451-516532 про надання коштів у позику, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору позивач надає позичальнику грошові кошти у розмірі 7000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту. У зв`язку з неналежним виконанням своїх зобов`язань відповідачем за кредитним договором утворилась заборгованість, яка становить 23231,60 грн, яка складається з 7000,00 грн - заборгованість за кредитом, 16231,60 грн - заборгованість за відсотками. За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати по справі.

Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 17.06.2025 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та витребувано докази.

На виконання ухвали АТ "А-Банк" надано інформацію про картку № НОМЕР_1 емітовану на ім`я ОСОБА_1 та рух коштів з 12.11.2021 по 10.03.2022 по картці ОСОБА_1

01.07.2025 року відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у позові ТОВ «Кошельок». На обґрунтування зазначив, що приєднаний до матеріалів справи Договір не містить підписів сторін, не містить доказів вчинення відповідачем певних дій, зокрема, реєстрацію в інофрмаційно- телекомунікаційній системі Кредитодавця, створення особистого кабінету, отримання пропозиції та ознайомлення з нею, отримання електронного повідомлення від Кредитодавця із одноразовим ідентифікатором, введення одноразового ідентифікатора, використання одноразового ідентифікатора для підписання Кредитного договору від 13.11.2021 року № 3379917451-516532, та не зазначено яким чином був надісланий і отриманий відповідачем такий ідентифікатор. Вважає, що паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, та роздруківка електронного листування не може вважатися електронним документом в розумінні положень ст.5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг». Крім того, позивачем не доведено факт- укладення сторонами договору від 13.11.2021 року №3379917451-516532, що в свою чергу, свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань, як і не додано жодного доказу, який би свідчив про отримання відповідачем коштів відповідно до ЗУ « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Також вважає, що наявна у матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та не є належним доказом укладання договору. Витрати Позивача на правову допомогу, вважає, такими, що не є співмірними із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

27.10.2025 року представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Пузін Д.М. подав додаткові пояснення, в яких просив відмовити в повному обсязі у задоволенні позову ТОВ «Кошельок», оскільки відповідач не укладав та не підписував, електронного підпису або електронного цифрового підпису не отримував. Позивачем не долучено до матеріалів справи доказів, які свідчать, що електронний підпис належить саме відповідачу, а одноразовий ідентифікатор зазвичай не є кваліфікованим електронним підписом, який має презумцію рівнозначності власноручного підпису. Крім того, позивачем не додано доказів про те, що особа була належним чином ідентифікована під час реєстрації в системі фінансової установи, не надано фото ідентифікованих документів, введення персональних даних, що відповідають паспорту, що саме особа створила обліковий зхапис, з якого відбулося подальше укладання договору. Відсутні докази, що підтверджують реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі субєкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договорів. Також позивачем не доведено, виконання умов договору з видачі кредитних коштів та не надано доказів перерахування коштів на картковий рахунок саме ОСОБА_1 та не доведено фактичного користування відповідачем кредитними коштами. Надані розрахунки заборгованості, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані в позовній заяві, а тому не є належними доказами наявності заборгованості. Окрім того, просив зобов`язати позивача надати для дослдіження під час судового розгляду оригінал електронних доказів, копії яких долучені до матеріалів справи та на підставі ч.1 ст.78 ЦПК України не брати до уваги відповідь АТ «Універсал Банк»

27.10.2025 року представник позивача подав додаткові пояснення щодо відзиву на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач 13.11.2021 року використовуючи номер телефону НОМЕР_2 , ідентифікувався в ІТС, зазначивши свої особисті дані: паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону, електронної пошти, та зайшов в особистий кабінет, позивач перевірив статус клієнта, далі відповідач надав всю необхідну інформацію для належної пропозиції, номер банківської картки, на яку слід перерахувати кошти, після чого відбулось погодження заявки на кредит, та позивачем сформовано пропозицію укласти Договір, далі позивач направив відповідачу в ІТС ідентифікаційну оферту, яка містить істотні умови договору, після цього відповідачу на номер телефону було відправлено смс-повідомлення про успішний розгляд його заявки на кредит та необхідність ознайомиться з договором в особистому кабінеті. Позивач відправив смс-повідомлення на зазначений номер телефону відповідача однразовий ідентифікатор - 7353, відповідач ознайомився з офертою позивача та прийняв її умови. Така візуальна форма послідовності дій складена у відповідності до ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг». Позивачем було надано докази перерахування коштів відповідачу, відповідь підтвердження успішного перерахування коштів відповідачу у розмірі 7000,00 грн. Щодо надано позивачем розрахунку, вказала, що він не є безумовною підставою визначення розміру кредитної заборгованості, оскільки цей розмір установлюється саме судом на підставі умов договору, вимог закону, доказів сплати/переплати кредиту. Ненадання позивачем довідки про стан заборгованості, що міститься в матеріалах справи підтверджується й сталою судовою практикою, яка підтверджує, що наявність такого розрахунку є достатнім доказом розрахунку заборгованості. Відповідач не надав жодного належного контррозрахунку або доказів неправомірності нарахувань. Вважає, що позивачем нараховані відсотки у строк кредитування з 11.12.2021 по 10.03.2022 року, що є погодженим сторонами Договору. Та за період користування кредитом понад лояльний період слід врахувати п.3.6 цього правочину і названа його сторонами «відкладальною» незалежно від такої назви, є на час вирішення спору обов`язковою для сторін і правомірною в розумінні ст.204 ЦК України, оскільки у справі відсутні відомості про припинення дії згаданого пункту Договору або визнання його недійсним у встановленому законом порядку. Щодо несправедливих умов договору та застосування ЗУ «Про захист прав споживачів» зазначила, що зміст ст.31 цього Закону не врегульовує питання нарахованих процентів та містить вимоги щодо штрафних санкцій (пеня, штрафи), які відповідачу не нараховувалися. Водночас нарахування процентів за користування кредитними коштами регулюється ст. ст.148,1056-1 ЦК України та їх розмір встановлюється та погоджується сторонами. Щодо надання електронного варіанту кредитного договору посилаючись на ст.7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» зазначила, що копія електронного документа була направлена на електронну пошту клієнта та завантаженна в особистий кабінет, що означає, що відповідач має постійний досутп до необхідних доказів і може в будь - який час самостійно їх вивантажити. Розмір адвокатського гонорару вважає, не завищеним і таким, що не перевищує середньо-ринковий розмір послуг адвоката по Київському регіону України.

Представник позивача ТОВ «КОШЕЛЬОК» при зверненні до суду з позовом, в прохальній частині позовної заяви просив розглянути справу за відсутності представника банку.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін по справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

За наведених вище обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, виходив з такого.

Судом встановлено, що 13.11.2021 між ТОВ «Кошельок» та відповідачем укладено договір №3379917451-516532 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електроннукомерцію» з використанням одноразового ідентифікатора.

Відповідно до умов вказаного договору відповідач отримала кредит у розмірі 7000,00 грн, строком на 28 днів зі сплатою процентів у розмірі 2,20% від суми кредиту за кожний день.

Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що встановлений в п. 2.1 Договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування Кредитом.

Відповідно до п. 3.6. - 3.8. договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні 212 ст. ЦК, що має наслідком подовження строку користування Кредитом на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду. З наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 процента річних, що становить 2,2% в день від суми Кредиту за кожен день користування ним. Крім того, сторонами підписано паспорт споживчого кредиту до договору №3379917451-516532 від 13.11.2021 (а.с.10-17).

Згідно повідомлення XPAY Group LLC вбачається, що 13.11.2021 через платіжну систему XPAY Group LLC було проведено успішне зарахування на карту клієнта № НОМЕР_3 , призначення платежу: видача кредитних коштів за договором №3379917451-516532 (а.с.26).

Відповідно до листа про підтвердження операції МТВ Банк повідомив, що операція через систему хPAY була успішно проведена та грошові кошти зараховані еа картку № НОМЕР_1 у розмірі 7000,00 грн (а.с.25).

Відповідно до наданої інформації АТ «Акцент-Банк» та виписки банку на картковий рахунок № НОМЕР_1 емітовану на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 13.11.2021 року здійснено перерахунок коштів у розмірі 7000,00 грн.

Випискою про рух коштів по картці № НОМЕР_1 за період 12.11.2021-10.03.2022 року, підтверджується, що ОСОБА_1 , користувався перерахованими коштами у власних цілях.

Згідно з розрахунку, зробленого позивачем, відповідач має заборгованість за договором №3379917451-516532 в розмірі 23231,60 грн, яка складається з 7000,00 грн - заборгованість за кредитом, 16231,60 грн - заборгованість за відсотками.

Тобто, ТОВ «КОШЕЛЬОК» свої зобов`язання за договором №3379917451-516532 від 13.11.2021 виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 7000,00 грн. При цьому, відповідач не дотримався умов кредитного договору, внаслідок чого станом в нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 23231,60 грн.

Вирішуючи даний позов, суд застосовує такі норми права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства.

Як свідчать матеріали справи, договір укладено сторонами в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України.

У другому абзаці частини другої статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першоїстатті 1048 ЦК Українипро виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Матеріали справи містять докази перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів, що свідчить про укладання кредитного договору між сторонами, та його виконання з боку позивача.

У постанові Верховного Суду від 02.07.2025 року у справі №906/356/24, зроблено висновок, що спірний договір був повністю виконаний однією стороною і це виконання (перерахування позики на банківський рахунок позичальника) було прийнято відповідачем, тобто позичальник прийняв кошти і користувався ними.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем доведено перерахування коштів відповідачу, при цьому, фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті в строк, визначений договором, що свідчить про порушення його прав, а тому з відповідача на користь ТОВ «КОШЕЛЬОК» підлягає стягненню заборгованість за Договором № 3379917451-516532 від 13.11.2021 у розмірі 23231,60 грн.

Доводи представника відповідача, про те, що відповідач не підписувала договір та він є таким, що не відповідає порядку укладання електронного договору, суд вважає безпідставними, оскільки кредитний договір укладено між сторонами в електронній формі на підставі оформлення та подання ТОВ «Кошельок» відповідної заяви на кредит №3379917451516532 від 13.11.2021 року, яка підписана позичальником одноразовим ідентифікатором «7353», надісланий йому на номер телефону НОМЕР_5 вказаний ним (реквізити сторін) у договірі про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту. Тобто, відповідач підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. А тому, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах ( у тому числі електронних) якими обмінялися сторони, що відповідає Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача.

Крім того, надана позивачем фотокопія ОСОБА_1 з паспортом громадянина України серії НОМЕР_6 від 15.10.2008 року, підтверджує намір укладання кредитного договору з ТОВ «Кошельок»

Доводи представника відповідача, про те, що в матеріалах справи відсутні докази перерахування суми кредиту у розмірі 7000,00 грн відповідачу ОСОБА_1 , суд вважає безпідставними, оскільки наданими позивачем доказами та витребуваними судом доказами підтверджується, що ТОВ «КОШЕЛЬОК» 13.11.2021 року перерахувало кошти у розмірі 7000,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_1 . Отже, твердження представника відповідача щодо відсутності доказів перерахування коштів суд не бере до уваги.

Також суд, вважає, безпідставними посилання представника відповідача щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами та зазначає таке.

За умовами Договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 7000.00 гривень на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором. Тип кредиту споживчий кредит. Проценти за користування кредитом: 2465.00 грн., які нараховуються за ставкою 1.21 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.20 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0.01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк Лояльного періоду. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.3.4., 3.5., 3.6. цього Договору. (п. 1.1, 1.3, 1.4.2 1.5 Договору).

Кредит надається строком на 28 (двадцять вісім діб ) днів, (далі «Лояльний період») початком якого є дата підписання Договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця. Сторони погодили, що встановлений в п.2.1 Договору строк Лояльного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом. Кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит в строк не пізніше 2 (дві доби) банківських днів від дати підписання цього Договору. Кредит надається позичальнику, згідно його заявки, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказании? позичальником у заявці. Кредит надається позичальнику, згідно його заявки, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок вказаний позичальникому заявці. Позичальник особисто несе персональну відповідальність за повноту, достовірність інформації що міститься у реквізитах платіжної картки № НОМЕР_2 або іншого електронного платіжного засобу, реквізити якої надані/вказані позичальником з метою отримання кредиту (п. 2.1 -2.5 Договору).

Зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного Періоду. З наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 ( вісімсот три ) процента річних, що становить 2.2 проценти в день від суми Кредиту за кожен день користування ним (п. 3.7 3.8 Договору).

Відповідно до п. 3.9 Договору, з наступного дня після закінчення Лояльного періоду у відповідності до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю сплачувати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 (три) проценти річних від простроченої суми.

Разом з Договором позивачем надано копію Додатку №1до нього «Графік розрахунків», підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, в якому зазначено дату видачі позики (13.11.2021) та дату платежу (10.12.2021), кількість днів у розрахунковому періоді (по 28днів), сума кредитуза договором -7000,00грн., проценти закористування кредитом у розмірі 33,88 % від суми кредиту або 2371,60 грн., загальна вартість кредиту 9372,00 грн.

Як зазначено вище, умовами пунктів 3.7 3.8 Договору передбачено, що зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного періоду. З наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 ( вісімсот три ) процента річних, що становить 2.2 проценти в день від суми Кредиту за кожен день користування ним.

З детального розрахунку заборгованості за Договором № 3379917451-516532 від 13.11.2021 року про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту вбачається, що він охоплює період з 13.11.2021 по 10.03.2022 року, тобто з врахуванням продовженого строку на 90 днів, як передбачено Договором.

Відтак, підписавши договір про споживчий кредит № 3379917451-516532 від 13.11.2021 року, сторони досягли згоди щодо умов, зокрема, нарахування відсотків, які згідно відомостей наданих позивачем здійснювалися в межах визначених строком договору, отже нарахування відсотків за кредитним договором № 3379917451-516532 від 13.11.2021 року в розмірі 16231,60 грн є правомірним та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, встановивши дані обставини справи, з матеріалів справи вбачається, що відповідач порушив вимоги кредитного договору, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №9513645 від 17.11.2023 в розмірі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 23131,60 грн. з яких: за кредитом 7000,00 грн., по відсотках 16231,60 грн., що відповідає умовам Договору.

Щодо доводів представника відповідача про визнання недопустимими докази витребувані на ухвалу суду в АТ «Універсал Банк», суд враховує висновок щодо застосування норм права, викладених в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21, в якому зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Отже, наявна у матеріалах справи виписка надана АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду від 17.06.2025 року про рух коштів ОСОБА_1 на його платіжній картці (відкритого банківського рахунку), що була емітована банком на його ім`я, є належними доказами наявності заборгованості позичальника.

Щодо посилання представника відповідача про зобов`язання позивача надати для дослідження під час судового розгляду оригінали електронних доказів, а саме кредитний договір, що долучений до матеріалів справи, суд зазначає таке.

Згідно з ч.1, 2ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Відповідно до ч.1, 6 ст. 95, ч.5 ст. 100 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

З системного аналізу положень ЦПК України вбачається, що до суду можуть бути подані оригінали електронних доказів, електронна копія електронного доказу, засвідчена електронним підписом, а також паперова копія електронного доказу, засвідчена у встановленому законом порядку засвідчувальним написом «Згідно з оригіналом», найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, що скріплюється печаткою.

У відповідності до ч.9 ст.10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

У частині третій статті 99 КПК України законодавець визначив, що оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа ще і його відображення, якому надається таке значення як документу. При цьому відповідно до ч.1 ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Наведене узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду. Зокрема, постановою Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.03.2021 у справі № 554/5090/16-к (провадження №51-1878кмо21) розтлумачено порядок оцінки електронного доказу та його допустимості. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом і датою створення. Відповідно до приписівст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа, де матеріальний носій є способом збереження інформації, який має значення тільки тоді, коли електронний документ виступає речовим доказом.

Таким чином, ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія.

Відтак позивачем надано до суду копію кредитного договору №3379917451-516532 від 13.11.2021 у відповідності до вимог законодавства, які є належним доказом існування правовідносин між відповідачем та первісним кредитором.

Згідно аналізу прецедентної практики ЄСПЛ згідно статті 6 Конвенції рішення судів повинно достатнім чином містить мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Разом з тим, статтю 6 параграфу 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. («Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89); («Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30); («Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

Вирішуючи питання про судові витрати, суд звертає увагу на те, що ч. 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом даної справи на підтвердження яких позивачем надано: Договір про надання правничої (правової) допомоги від 15.05.2025 року, укладений між ТОВ "КОШЕЛЬОК" та АБ "Герман Гурський та партнери", додаток до договору про надання правової допомоги від 15.05.2025 року щодо переліку послуг, що входять до складу правової допомоги, а саме: оформлення документів щодо надання правничої допомоги (30 хв. вартість 1000,00 грн); збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів для сплати судового збору (1 год, вартість 2000,00 грн); складання позовної заяви (2 год, вартість 4000,00 грн), формування додатків до позовної заяви (1 год, вартість 2000,00 грн) відправка позову стороні, до суду формування матеріалів адвокатського досьє по справі (30 хв, вартість 1000,00 грн), копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №5506 від 29.05.2019 року.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою ст. 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 та 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Беручи до уваги положення ч. 3 ст. 141 ЦПК України, має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру та приймати до уваги конкретні обставини справи.

Згідно п. 1 ч. 2 ст.137 та ч. 8 ст.141 ЦПК України, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02.12.2020 року у справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі № 753/1203/18.

Таким чином, суд приходить до висновку, що надані стороною позивача документи є належними та достатніми доказами на підтвердження витрат, які позивач поніс на оплату професійної правничої допомоги у цій справі.

Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Суд у постанові від 25.07.2023 року у справі № 340/4492/22 прийшов до висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв`язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов`язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.

Визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, оцінюючи характер правової допомоги (послуги) у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справ та керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, суд вважає, що характер спірних відносин у справі не є складним, судова практика у цій категорії справ є сталою, суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, яка не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів; справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми та містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; враховуючи що справа розглядалася судом за правилами спрощеного позовного провадження, беручи до уваги, що представник відповідача у відзиві на позовну заяву вказував на те, що витрати адвоката не можуть перевищувати 3000 грн та є завищеними, суд вважає, що з урахуванням принципу розумності та справедливості, співмірною до обсягу цих послуг є сума відшкодування в розмірі 5000 грн, саме така сума правничої допомоги підлягає стягненню на користь позивача.

Позивачем подано позовну заяву до суду через систему «Електронний суд» та сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. у відповідності до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір».

Питання розподілу судових витрат слід вирішити відповідно до положень статті 141 ЦПК України, якими, крім іншого, передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на підставі чого, враховуючи що позов задоволено повністю, суд дійшов висновку, що судові витрати, що складаються з судового збору, сплаченого позивачем в розмірі 2422,40 грн., слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 274, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» заборгованість за кредитним договором №3379917451-516532 від 13.11.2021 у розмірі 23231,60 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» судові витрати у розмірі 2422,40 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження,якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» ЄДРПОУ 40842831, адреса: 08135 Київська обл. Києво-Святошинський р-н с. Чайки, вул. Антонова 8А.

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Альона Володимирівна Бадердінова