Рішення № 132829626, 22.12.2025, Городоцький районний суд Львівської області

441/54/25 2/441/351/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

22 грудня 2025 року Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Перетятько О.В.,

за участі секретаря Сороки М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Городок Львівської області цивільну справу за позовною заявою представника ОСОБА_1 адвоката Струс Наталії Ярославівни до ОСОБА_2 , третя особа Великобінська селищна рада Львівського району Львівської області про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в :

адвокат Струс Н.Я. в інтересах ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Великобінська селищна рада Львівського району Львівської області, який уточнила, просила позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав стосовно дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мотивуючи тим, що сторони з 13 грудня 2017 року по 21 січня 2019 року перебували у зареєстрованому шлюбі, мають дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після розірвання шлюбу між позивачкою та відповідачем дочка залишилася проживати разом з ОСОБА_1 перебуває на повному утриманні позивачки. Оскільки відповідач добровільно не давав їй коштів на утримання дитини, вона змушена була звернутися до суду із заявою про стягнення аліментів. З часу прийняття судом рішення та відкриття виконавчого провадження виконавцем відповідач і надалі свій батьківський обов`язок не виконує, підтвердженням чого є наявність заборгованості за несплату аліментів, що станом на 01 грудня 2024 року становить 128 649 грн. 25 коп. З часу розлучення відповідач повністю самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, не займається вихованням дочки, не цікавиться її потребами, станом здоров`я, взагалі не виявляє бажання спілкуватися з дитиною та приймати участь у її вихованні, інше. Просила позов задовольнити.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Струс Н.Я. в судове засідання не з`явилася, подала заяву в якій вимоги заяви в частині позбавлення батьківських прав підтримала, в іншій частині позовні вимоги не підтримала, просила про розгляд справи за її відсутності та за відсутності її довірительки.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Кравчук Т.М. у відзиві на позовну заяву від 01 липня 2025 року позов заперечила, зазначила, що з часу розірвання шлюбу між сторонами 21 січня 2019 року позивачка ОСОБА_1 чинить відповідачу перешкоди у спілкуванні з дочкою, не давала можливості бачити ОСОБА_1 та брати участь у її вихованні. У зв`язку з такими діями позивачки, 03 липня 2021 року відповідач звернувся до Херсонського міського суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітньою дочкою (справа № 766/11428/21), однак в силу обставин, зокрема, вторгнення рф та окупацію міста Херсон, позов розглянуто не було, а ОСОБА_2 був змушений покинути місто. В період окупації позивачка з дитиною також виїхали з міста, про що ОСОБА_1 відповідача не повідомила, нове місце проживання дитини приховувала. Про те, що дочка з позивачкою проживають у селищі Великий Любінь Львівського району Львівської області, відповідачу стало відомо лише після отримання позовної заяви. Також зазначила, що жодних належних і допустимих доказів свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків позивачкою не подано, заборгованість по аліментах у відповідача виникла, оскільки він не знав про судове рішення про стягнення з нього аліментів та відповідно звернення такого рішення до виконання. У заяві від 09 грудня 2025 року просила у позові відмовити, справу розглядати за її відсутності та за відсутності її довірителя.

Представник органу опіки та піклування в особі Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області в судове засідання не з`явився, селищний голова Фабрига Й.Я. у заяві від 03 грудня 2025 року просив про розгляд справи за відсутності представника.

Вивчивши заяви, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, права та обов`язки сторін суд вважає, що у позові слід відмовити з наступних міркувань.

Із копії Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 видно, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками є позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 .

Як убачається із матеріалів справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 13 грудня 2017 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 21 січня 2019 року.

ОСОБА_1 після розірвання шлюбу між сторонами залишилася проживати з матір`ю ОСОБА_1 у місті Херсон.

Згідно довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1312-7001786973 та № 1312-7001786960 від 16 травня 2023 року, позивачка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 та неповнолітня ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , які зареєстровані на АДРЕСА_1 , з 2023 року фактично проживають на АДРЕСА_2 .

Згідно долучених до матеріалів справи довідки директора Херсонського закладу дошкільної освіти № 68 Бойко С. № 11/02-21 від 31 травня 2024 року, характеристики директора Закладу дошкільної освіти «Любинятко» Дудок О. № 20 від 28 червня 2024 року, характеристики директора ОСОБА_3 та класного керівника ОСОБА_4 опорного Великолюбінського ЗЗСО І-ІІІ ступенів від 09 січня 2025 року відповідач ОСОБА_2 жодного разу не був у навчальних закладах, не відвідував батьківські збори та не цікавився дитиною, вихованням дитини займається мати ОСОБА_1 , яка й відвідує заклади освіти, забезпечує дитину всім необхідним, інше.

Згідно розрахунку заборгованості по аліментах державного виконавця Суворовського ВДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дубової О., заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів, станом на листопад 2024 року, згідно виконавчого листа № 766/12742/21 від 22 січня 2024 року становить 128 649 грн. 25 коп.

Як зазначено у висновку комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області, який затверджено рішенням виконавчого комітету Великолюбінської селищної ради від 05 листопада 2025 року № 151, батько не виявляє щодо дочки ОСОБА_1 батьківського піклування, не бере участі у її вихованні, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, не займається підготовкою дочки до самостійного життя. За час навчання учениці в школі батько не був у навчальному закладі та не відвідував батьківські збори. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини батько в телефонному режимі повідомив, що сконтактувався з колишньою дружиною ОСОБА_5 та поспілкувався з дочкою. Батько заперечує позбавлення його батьківських прав стосовно малолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини.

Як вбачається із пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно абзацу другого пункту 16 цієї ж Постанови ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При вирішенні цього спору суд виходить з інтересів неповнолітньої дитини, положень та принципів Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, Конвенції ООН про права дитини, прийнятої та відкритої для підписання, ратифікації та приєднання 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України з 27 вересня 1991 року, Європейської соціальної хартії, яка вступила в силу 1 липня 1999 року, Конституції України, Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, положень СК України, згідно змісту яких дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, особливої уваги, має право на особливий захист і допомогу для її благополуччя та гармонійного розвитку. Кожна дитина має право на піклування батьків.

Зі змісту положень принципу 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН від 20 листопада 1959 року дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння, вона повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних, історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла 18 років, і тільки з підстав, передбачених стаття 164 СК України.

Відповідно до зазначеної правової норми батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Судом встановлено, що позивачка разом з дитиною проживають окремо від відповідача з 2019 року, із пояснень представника відповідача ОСОБА_6 у відзиві на позовну заяву, зі сторони позивачки чиняться перешкоди у спілкуванні з дитиною, у зв`язку з чим ОСОБА_2 звернувся до суду з відповідним позовом, розгляд якого, у зв`язку із вторгненням рф в Україну та окупацією міста Херсон, судом не розглянуто.

На засіданні комісії з питань захисту прав дитини відповідач щодо позбавлення його батьківських прав стосовно дитини ОСОБА_1 заперечив.

Зважаючи на вказане, суд вважає, що позивачка належним чином не вмотивувала власних доводів про обрання щодо відповідача такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав, не надала належних та допустимих доказів умисного невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків без поважних причин, а судом не встановлено винної поведінки відповідача, свідомого нехтування ним своїми обов`язками.

Зважаючи на вказане, суд приходить до висновку, що позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на відповідача як на особу, що не у повній мірі здійснює виконання батьківських обов`язків, не слід вважати таким, що відповідатиме інтересам дитини, що має найістотніше значення при розгляді такої категорії справ, та не стимулюватиме батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків, а навпаки, може призвести до вкрай негативних наслідків у стосунках між батьком та дитиною, а саме до повної втрати будь-яких стосунків та навіть зв`язків між ними. Підстав застосування такого заходу, як такого, що відповідатиме якнайкращим інтересам дитини не навела в судовому засіданні і позивачка.

Враховуючи вказане, підстав вважати обґрунтованими доводи позову про необхідність застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав на відповідача як на особу, який, на думку позивачки, не виконує батьківських обов`язків та ухиляється від їх виконання немає, а відтак у позові адвоката Струс Н.Я. в інтересах ОСОБА_1 , слід відмовити.

Відмовляючи у позові суд враховує також, що заборгованість по сплаті аліментів відповідачем погашена, внаслідок чого, позивачка позовні вимоги у частині стягнення пені за несплату алміментів не підтримує.

У відповідності до вимог статті 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у позові, понесені позивачкою судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, статті 150, пункту другого частини першої статті 164 Сімейного кодексу України, керуючись статтями 247, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

у позові представника ОСОБА_1 адвоката Струс Наталії Ярославівни до ОСОБА_2 , третя особа Великобінська селищна рада Львівського району Львівської області про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та позбавлення батьківських прав відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Перетятько О.В.