Рішення № 132825095, 21.05.2025, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:320/57279/24

Провадження №: 2-а/755/54/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2025 р. місто Київ

Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді Савлук Т.В., за участю секретаря судових засідань - Лазоренко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Центрального міжрегіонального Управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправними та скасування рішення про примусове повернення до країни походження, -

в с т а н о в и в:

01 листопада 2024 року до Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний Суд» звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 із позовом до Центрального міжрегіонального Управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, в якому позивачі просили суд:

- визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо прийняття рішення №278 від 18.10.2024 відносно громадянина КНР ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну №277 від 18.10.2024 відносно громадянина КНР ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та скасувати вказані рішення;

- визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо прийняття рішення від 18.10.2024 про скасування посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 05.11.2012 громадянці КНР ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та рішення про скасування посвідки від 18.10.2024 на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 03.12.2010 громадянину КНР ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та скасувати вказане рішення;

- визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо прийняття рішення від 18.10.2024 про примусове повернення громадян КНР ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та скасувати вказані рішення;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області направити інформацію до територіальних органів ДМС України та в Адміністрацію державної прикордонної служби про протиправність і скасування рішення №278 відносно громадянина КНР ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну №277 відносно громадянина КНР ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області направити інформацію до ДМС України про видалення з бази даних ДМС України інформації про недійсність посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 05.11.2012 на ім`я громадянки КНР ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 03.12.2010 на ім`я громадянина КНР ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Справі присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 320/50915/24.

29 листопада 2024 року Київським окружним адміністративним судом (суддя Кушнова А.О.) постановлено ухвалу про передачу адміністративної справи №320/57279/24 за позовом громадян КНР ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Центрального міжрегіонального Управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправними дій Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо прийняття рішення від 18 жовтня 2024 про примусове повернення громадян КНР ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та скасування вказаних рішень, - за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва.

09 квітня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Положеннями частини 8 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти неї.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, представник позивачів - адвокат Коваленко Д.Л. подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Центрального міжрегіонального Управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, правом подання відзиву на позов та доказів на спростування заявлених вимог не скористався.

Отже, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України та Законом України «Про імміграцію», який визначає порядок набуття іноземцем право на імміграцію в Україну.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України від 22 вересня 2011 року № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» ( далі по тексту - Закон № 3773-VI).

Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 1 Закону № 3773-VI нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 1 цього Закону визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Згідно з частиною 3 статті 3 вказаного Закону іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Частиною 1 статті 23 Закону № 3773-VI передбачено, що нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили кримінальні, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

Як з`ясовано судом та підтверджується долученим до справи доказами, 18 жовтня 2024 року головним спеціалістом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Манучехр А. прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, яким ОСОБА_1 зобов`язано покинути територію України у термін до 15 листопада 2024 року.

В рішенні зазначено, що відповідно до листа Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства від 18.10.2024 року ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області: - на підставі пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 01 грудня 2010 року, прийнято рішення № 277 від 18 жовтня 2024 про скасування дозволу на імміграцію громадянці Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 , громадянці Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 321, громадянці Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , скасовано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 05 листопада 2012 року.

Також 18 жовтня 2024 року головним спеціалістом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Манучехр А. прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, яким ОСОБА_1 зобов`язано покинути територію України у термін до 15 листопада 2024 року.

В рішенні зазначено, що відповідно до листа Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства від 18.10.2024 року ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області: - на підставі пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 01 грудня 2010 року № 17/8727, прийнято рішення № 278 від 18.10.2024 року про скасування дозволу на імміграцію, громадянину Китаю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - на підставі підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321, громадянину Китаю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 скасовано посвідку на постійне проживання серія НОМЕР_2 від 03.12.2010 року.

В силу положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено судом.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. Вказані особи мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Центрального міжрегіонального Управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну № 277 від 18.10.2024, прийняте відносно громадянки КНР ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнано протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну № 278 від 18.10.2024, прийняте відносно громадянина КНР ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язано Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області направити інформацію до територіальних органів ДМС України та в Адміністрацію Державної прикордонної служби про протиправність і скасування рішення №278 відносно громадянина КНР ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну №277 відносно громадянина КНР ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язано Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області направити інформацію до ДМС України про видалення з бази даних ДМС України інформації про недійсність посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 05.11.2012 на ім`я громадянки КНР ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 03.12.2010 на ім`я громадянина КНР ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто з Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області (місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, б. 4А, ідентифікаційний код 42552598) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Стягнуто з Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області (місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, б. 4А, ідентифікаційний код 42552598) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Вищевказане рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2025 року у справі № 320/50915/24, яке набрало законної сили, мотивоване тим, що матеріали справи свідчать, що на виконання Порядку №1983 документи, які були подані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для отримання дозволу на імміграцію, були перевірені територіальним підрозділом Центрального міжрегіонального Управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, який приймав документи позивачів, перевіряв їх справжність та відповідність вимогам законодавства, відповідач прийняв рішення про надання дозволу на імміграцію. Вказані обставини підтверджуються дозволами на імміграцію в Україну, які були видані позивачам 01.12.2010 року. Отже, компетентний орган державної влади, при прийнятті рішень про надання позивачам дозволів на імміграцію в Україні та оформленні посвідок на постійне проживання в Україну, проводив необхідну перевірку поданих документів та з`ясовував у межах своєї компетенції питання щодо наявності підстав для відмови у наданні дозволів на імміграцію, проте таких підстав не виявив. Водночас підставою для скасування позивачам дозволів на імміграцію в Україну відповідач зазначив пункт 1 частини 1 Закону № 2491-III та прийняв такі рішення після спливу майже 14 років з дня отримання позивачами дозволів на імміграцію в Україну. Крім того, Центральним міжрегіональним Управлінням державної міграційної служби у м. Києві та Київській області не надано як ґрунтовних підстав для проведення перевірки, так і копій вироків судів, якими би позивачів визнано винними у вчиненні відповідних правопорушень (підробка документів, статті 358 КК України), та в мотивувальній частині яких було б вказано, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 використано підроблені документи для оформлення дозволів на імміграцію. Також в розпорядженні Центрального міжрегіонального Управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області відсутні рішення судів, якими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 засуджено за вчинення відповідних правопорушень, які набрали законної сили. За таких обставин позиція Центрального міжрегіонального Управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області є припущенням, що не ґрунтується на належних та допустимих доказах. Разом з цим, ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України «Про імміграцію». Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі. З аналізу вказаної норми вбачається, що функція територіальних органів, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію, реалізується шляхом всебічної перевірки на підставі відповідного подання, а також запрошення для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. Разом з тим, Центральним міжрегіональним Управлінням державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в порушення вищевказаних приписів до суду не надано будь-яких доказів надіслання (вручення) позивачу запрошення про надання пояснень та відповідних документів». Відтак, суд вважає, що спірні рішення не відповідають критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, відтак є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене ч. 4 ст. 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Тобто, за змістом ч. 4 ст. 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас, передбачене ч. 4 ст. 78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами ст. 90 КАС України.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 23.12.2015 № 6-327цс15, а також у постановах Верховного Суду від 28.04.2018 у справі № 825/705/17, від 06.03.2019 у справі № 813/4924/13-а, від 05.09.2019 у справі № 2340/3396/18 та від 06.09.2019.

Беручи до уваги наведену норму процесуального права та встановлені у справі обставини, суд вважає, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2025 року у справі № 320/50915/24, яке набрали законної сили, є преюдиційним для справи, яка розглядається.

Оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2025 року, яке набрало законної сили, визнано протиправними та скасовано рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС № 277 та № 278 від 18.10.2024 року про анулювання дозволів на імміграцію ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно рішення від 18.10.2024 року про примусове повернення громадян КНР ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мають похідний характер, а тому прийняті без дотримання вимог статей 26 та 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Разом з тим принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункт 74).

За вказаних обставин, суд доходить висновку, що відповідачем не надано суду жодного доказу на спростування доводів позивачів, тоді як дане спростування, відповідно до статті 77 КАС України, покладено на відповідача. У зв`язку з чим суд бере до уваги доводи позивачів і виходить з того, що відповідач не вмотивував своє рішення про примусове видворення з України громадянин іноземної держави.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Центрального міжрегіонального Управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправними та скасування рішення про примусове повернення до країни походження є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», статтями 2, 5, 6-11, 13-15, 72-79, 90, 139, 241-246, 268-271, 288 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Центрального міжрегіонального Управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправними та скасування рішення про примусове повернення до країни походження, -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення головного спеціаліста Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Манучехр А. від 18 жовтня 2024 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, яким громадянку Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 зобов`язано покинути територію України у термін до 15 листопада 2024 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення головного спеціаліста Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Манучехр А. від 18 жовтня 2024 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, яким громадянину Китайської Народної Республіки ОСОБА_2 зобов`язано покинути територію України у термін до 15 листопада 2024 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

С у д д я: