Ухвала суду № 132825080, 02.11.2023, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/6667/18

Провадження №: 6/755/1424/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" листопада 2023 р. місто Київ

Дніпровський районний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Савлук Т.В., розглянувши матеріали заяви Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», заінтересована особа: ОСОБА_1 , про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання,

в с т а н о в и в:

У провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування.

22 листопада 2018 року Дніпровським районним судом міста Києва ухвалено заочне рішення про задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» витрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 6 690 грн 00 коп., судовий збір в розмірі 1 762 грн 00 коп., а всього на загальну суму 8 452 грн 00 коп.

19 жовтня 2023 року Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою про поновлення строку на пред`явлення до виконання виконавчого листа №755/6667/18, виданого Дніпровським районним судом міста Києва, у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування.

Вивчивши матеріали поданої до суду заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, суддя доходить наступних висновків.

За умовами ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 433 ЦПК України стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Суд поновляє пропущений строк з причин, визначених судом поважними.

Тобто, підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є поважні, об`єктивні причин пропуску такого строку.

Аналогічне положення містить частина 6 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якої стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв`язку із обставинами, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено. Зазначене повинно підтверджуватися належними і допустимими засобами доказування.

Водночас, оскільки перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, суд, враховуючи вимоги статті 89 ЦПК України, дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Тобто, підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є поважні, об`єктивні причин пропуску такого строку, а заявником взагалі обставини, пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та не надано жодного доказу поважності причин пропуску.

Суди, при розгляді заяв про поновлення строку пред`явлення виконавчих листів до виконання мають детально досліджувати всі обставини, які вплинули на пропуск строків пред`явлення виконавчих документів до виконання і розглядати їх в сукупності шляхом встановлення відповідного причинно-наслідкового зв`язку.

З`ясування вказаних обставин відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 20.01.2016 року у справі № 6-711цс15.

Метою статті 433 ЦПК України про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин. Поважними можна вважати причини, які не залежали від волі стягувача.

Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об`єктивно, так і від чинників, що не пов`язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.

Суд не може безпідставно поновити строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки це порушує гарантоване право на справедливий суд.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено вимогами статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із приписами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Однак всупереч вимогам статей 76-81 ЦПК України заявник не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску пред`явлення для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а обставини на які заявник посилається, як на поважні, в даному конкретному випадку такими не являються.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 року).

Встановлення у законі строків на пред`явлення виконавчих листів до виконання також спрямовано на забезпечення вказаного принципу. Безпідставне поновлення строку може порушити принцип правової визначеності.

Разом з тим, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України»).

Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків порушує законні права та інтереси сторін і суперечить принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29.10.2015 року у справі «Устименко проти України» заява № 32053/13).

За встановлених обставин суд вважає, що заявником не доведено поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, а тому доходить висновку про відмову у задоволенні заяви.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 76-81, 260-261, 353, 431, 433 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», заінтересована особа: ОСОБА_1 , про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Інформацію по справі можна отримати на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі інтернет http://dn.ki.court.gov.ua.

С у д д я