Рішення № 132822852, 05.12.2025, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/10993/24

Провадження № 2/361/5789/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.12.25

05 грудня 2025 р. м.Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Писанець Н.В.,

при секретарі Михальова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бровари у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Альматін-Київ Плюс», ОСОБА_3 про визнання недійсною додаткової угоди, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходилась вищевказана цивільна справа. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що 19.01.2021р. між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, предметом якого є 90 000,00 доларів США з датою повернення 19.01.2026 року. На виконання п.1.4 Договору позики відповідач ОСОБА_2 у відповідності до Договору застави майнових прав від 19.01.2021р. для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов`язань перед позивачем передав в заставу позивачу ОСОБА_1 - майнові права на об`єкт нерухомого майна за Договором №10/291-7/52 купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна від 19.01.2021р. згідно з яким заставодавець виступає «покупцем» майнових прав на новозбудоване майно самостійну трикімнатну квартиру будівельний номер АДРЕСА_1 , що розташована на 7 поверсі об`єкта будівництва житлово-офісного комплексу з об`єктами соціально-побутового, торговельного призначення та паркінгом «52 Жемчужина», за адресою: АДРЕСА_2 . Продавцем майнових прав за Договором №10/291-7/52 виступає Товариство з обмеженою відповідальністю «Альматін-Київ Плюс».

У відповідності до п.1.8, п.1.9 Договору застави від 19.01.2021 р., Заставодавець не має права передавати (відступати) майнові права або заставляти їх іншим особам до припинення дії договору. Заставодавець не має права розпоряджатись предметом застави без згоди заставодержателя. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Як стало відомо позивачу, 17.11.2021 року між ТОВ «Альматін-Київ Плюс», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено Додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна №10/291-7/52 від 19.01.2021р. про заміну сторони. Відповідно до п.1 зазначеної додаткової угоди, по домовленості сторін, з моменту підписання даної угоди, всі права та обов`язки до договору купівлі-продажу майнових прав на вказаний об`єкт нерухомого майна переходять до покупця ОСОБА_3 . Пункт 2 вказаної Додаткової угоди №1 закріплює, що сума в розмірі 5 214 306,00 грн., що в еквіваленті становить 185 200,00 доларів США, сплачена покупцем продавцеві відповідно до умов Договору №10/291-7/52 від 19.01.2021р., зараховується як оплата по виконанню договірних зобов`язань ОСОБА_3 .

Враховуючи наведене, а також вимоги діючого законодавства, позивач вважає, що Додаткова угода №1 до договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна №10/291-7/52 від 19.01.2021р. про заміну сторони має бути визнана недійсною, оскільки укладена з порушенням п.1.8, п.1.9 Договору застави від 19.01.2021 р.- без його заставодержателя згоди.

Сповіщений належним чином позивач ОСОБА_1 до зали суду не з`явився, направив на адресу суду заяву про проведення судового засідання за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягав.

Сповіщені належним чином про час та дату розгляду справи усі відповідачі до зали суду не з`явились.

Від відповідача ОСОБА_3 та представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Аксаітової М.Ю. надійшли заяви про визнання позовних вимог про проведення судового засідання за їх відсутності.

Дослідивши письмові докази у справі, суд доходить наступного.

19.01.2021р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, предметом якого є 90 000,00 доларів США з датою повернення 19.01.2026 року. На виконання п.1.4 Договору позики відповідач ОСОБА_2 у відповідності до Договору застави майнових прав від 19.01.2021р. для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов`язань перед позивачем передав в заставу позивачу ОСОБА_1 - майнові права на об`єкт нерухомого майна за Договором №10/291-7/52 купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна від 19.01.2021р. згідно з яким заставодавець виступає «покупцем» майнових прав на новозбудоване майно самостійну трикімнатну квартиру будівельний номер АДРЕСА_1 , що розташована на 7 поверсі об`єкта будівництва житлово-офісного комплексу з об`єктами соціально-побутового, торговельного призначення та паркінгом «52 Жемчужина», за адресою: АДРЕСА_2 . Продавцем майнових прав за Договором №10/291-7/52 виступає Товариство з обмеженою відповідальністю «Альматін-Київ Плюс».

17.11.2021 року між ТОВ «Альматін-Київ Плюс», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено Додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна №10/291-7/52 від 19.01.2021р. про заміну сторони. Відповідно до п.1 зазначеної додаткової угоди, по домовленості сторін, з моменту підписання даної угоди, всі права та обов`язки до договору купівлі-продажу майнових прав на вказаний об`єкт нерухомого майна переходять до покупця ОСОБА_3 . Пункт 2 вказаної Додаткової угоди №1 закріплює, що сума в розмірі 5 214 306,00 грн., що в еквіваленті становить 185 200,00 доларів США, сплачена покупцем продавцеві відповідно до умов Договору №10/291-7/52 від 19.01.2021р., зараховується як оплата по виконанню договірних зобов`язань ОСОБА_3 .

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження (№ 12-158гс18)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20).

Вирішуючи по суті позовні вимоги ОСОБА_1 , суд зважає на наступне.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 567/1422/22 (провадження № 61-668св24), від 22 травня 2024 року у справі № 567/1422/22 (провадження № 61-668св24).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19)).

Відповідно до частини першої ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання або в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про заставу" , заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено законом.

У даному випадку сторонами договору було визначено, що, у відповідності до п.1.8, п.1.9 Договору застави від 19.01.2021 р., Заставодавець не має права передавати (відступати) майнові права або заставляти їх іншим особам до припинення дії договору. Заставодавець не має права розпоряджатись предметом застави без згоди заставодержателя. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки без його згоди як заставодавця, Додаткова угода №1 до договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна №10/291-7/52 від 19.01.2021р. про заміну сторони є недійсною.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно із частиною 1 статті 133, 141 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи та покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжної інструкції 0.0.3967078646.1 від 24.10.2024 року ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. (а.с. 4), тому такі витрати підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача у рівних частках по 403,73 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 203, 215, 216, 237, 244, 245 ЦК України, статтями 19, 27, 83, 133, 137, 141, 175, 268, 274-275 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Альматін-Київ Плюс», ОСОБА_3 про визнання недійсною додаткової угоди задовольнити.

Визнати недійсною Додаткову угоду №1 від 17.11.2021 року до Договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна №10/291-7/52 від 19.01.2021р. про заміну сторони.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 403,73 (чотириста три) грн.73 копійки.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 403,73 (чотириста три) грн.73 копійки.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альматін-Київ Плюс» понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 403,73 (чотириста три) грн.73 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Писанець Н.В.