Рішення № 132818493, 22.12.2025, Красилівський районний суд Хмельницької області

Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/1117/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

22.12.2025 м.Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області

у складі: головуючого судді Вознюка Р.В.,

за участі секретаря судового засідання Загаєвської С.М.,

справа № 677/1117/25,

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»,

відповідач ОСОБА_1 ,

предмет позову стягнення заборгованості,

провівши по справі судове засідання в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження,-

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (надалі по тексту - ТОВ «ФК «Ейс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову представник позивача А. Тараненко вказав, що 10.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (надалі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 уклали в електронному вигляді кредитний договір № 623639589 на суму 11500 грн.

У вказаному Кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

На виконання умов договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало 10.11.2020 грошові кошти в сумі 11500 грн на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 , яку відповідач вказав у заявці при укладенні кредитного договору.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (надалі - ТОВ «Таліон Плюс») було укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до вказаного Договору факторингу укладались Додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №116 від 12.01.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (надалі - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») укладено Договір факторингу № 05/0820-01. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором.

29.05.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників б/н від 29.05.2025 за Договором факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025.

Розрахунки заборгованості, підготовлені ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» за Кредитним договором № 623639589 від 10.11.2020. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором.

У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором, та станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача платежі від відповідача, на погашення заборгованості за кредитним договором, не надходили.

Відповідач не виконував умови кредитного договору належним чином, не сплачував платежі, у зв`язку з чим утворилась прострочена заборгованість, загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором № 623639589 від 10.11.2020 становить 27094 грн, яка складається з наступного: 11500 грн - заборгованість по тілу кредиту; 15584 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Посилаючись на зазначене, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача вказані суми заборгованості, та судові витрати: по сплаті судового збору 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу 7000 грн.

Відзив на позов відповідач до суду не подав.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позовній заяві просив справу розглянути у його відсутність, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач, який повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином, в судове засідання повторно не з`явився, відзив на позов не подав, причини неявки суду не повідомив.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

30.06.2025 відкрито провадження у справі та витребувано заявлені представником позивача докази.

22.12.2025 ухвалою суду постановлено проводити заочний розгляд справи, та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 10.11.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі договір кредитної лінії № 623639589 (надалі кредитний договір), підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора МNV2E43C, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі 11500 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач, у свою чергу, зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (пункт1.1 кредитного договору) (а.с. 56 - 59).

Одноразовий ідентифікатор МNV2E43C надсилався кредитором ОСОБА_1 смс-повідомленням на його номер телефону, який зазначений у кредитному договорі: 0987795605.

На виконання умов вказаного договору відповідач ОСОБА_1 отримав кошти в сумі 11500 грн на платіжну картку 4441-11ХХ-ХХХХ-8585.

Пунктом 1.2 кредитного договору визначено, що кредит надається строком на 30 днів, від дати отримання кредиту позичальником.

Згідно з умовами кредитного договору, сума кредиту складає 11500 грн, за Дисконтною процентною ставкою 1,7 % від суми кредиту за кожний день користування ним, яка застосовується в період дії дисконтного періоду, який становить 30 днів (п. 1.1 -1.3 договору).

Згідно з п. 1.4 договору, у випадку користування кредитом понад строк, встановлений у п. 1.2 договору, умови нарахування процентів за дисконтною карткою скасовуються, і застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення).

Згідно з п. 1.6 договору позичальник зобов`язаний повернути Товариству кредит, нараховані проценти згідно п. 1.3 цього договору, не пізніше строку, вказаного в п. 1.2. договору.

Пунктом 1.7 договору передбачено, що розрахунок сукупної вартості кредиту за дисконтною процентною ставкою та термін платежу згідно строку, передбаченого п. 1.2 цього договору, зазначені в Графіку разрахунків (Додаток № 1 до договору).

Згідно з Додатком № 1 до кредитного договору Графіком разрахунків термін платежу становить 10.12.2020, сума кредиту 11500 грн, нарахований процент 5865 грн, до сплати (разом) 17365 грн (а.с. 59).

Відповідач повернення суми отриманого кредиту не здійснив.

Відповідно до платіжного доручення № 26e69b3c-b35a-435d-a570-8a5d01aed4fa від 10/11/2020, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало 10.11.2020 ОСОБА_1 на платіжну картку 4441-11ХХ-ХХХХ-8585 кошти в сумі 11500 грн (а.с. 18).

Згідно з листом АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-7967 від 17.07.2025 на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_2 , номер телефону НОМЕР_3 був фінансовим номеро телефону за картковим рахунком НОМЕР_2 та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 , повний номер рахунку за картою № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 НОМЕР_4 . У період з 10.11.2020 по 15.11.2020 на картку № НОМЕР_2 ( надійшло зарахування коштів в сумі 11500 грн (а.с. 198 207).

Згідно з долученою до вказаного листа випискою по належному ОСОБА_1 рахунку № НОМЕР_2 за період з 10.11.2020 по 15.11.2020, на картку № НОМЕР_2 (рахунок НОМЕР_4 .) 10.11.2020 було здійснено зарахування переказу коштів в сумі 11500 грн.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01 та додаткові угоди до договору факторингу: № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022№ 32 від 31.12.2023, відповідно до умов яких ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило, а ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором (а.с. 118 -142).

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №116 від 12.01.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 17905,50 грн за кредитним договором № 623639589 від 10.11.2020, з яких 11500 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6405,50 грн заборгованість за відсотками (а.с. 115 - 117).

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, та додаткові угоди до договору факторингу: № 2 від 03.08.2021, № 3 від 30.12.2022 відповідно до умов яких ТОВ «Таліон Плюс» відступило, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором (а.с. 118 -142).

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 27094 грн за кредитним договором № 623639589 від 10.11.2020, з яких 11500 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15594 грн заборгованість за відсотками (а.с. 90 - 91).

29.05.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали Договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого відповідно до умов яких ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило, а ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором (а.с. 78 -89).

Відповідно до Реєстру Боржників б/н від 29.05.2025 за Договором факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 27094 грн за кредитним договором № 623639589 від 10.11.2020, з яких 11500 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15594 грн заборгованість за відсотками (а.с. 75а - 77).

Із розрахунку, що міститься в матеріалах справи вбачається, що за період з 10.11.2020 по 12.01.2021 первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» нарахував відповідачу заборгованість за кредитним договором № 623639589 від 10.11.2020: 11500 грн заборгованість по тілу кредиту, та 12316,50 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам. Відповідачем внесено кошти на погашення заборгованості в сумі 5911 грн: 11.12.2020 811 грн, 13.12.2020 2000 грн, 18.12.2020 - 3100 грн (а.с. 63 - 64).

Згідно з розрахунком заборгованості, кредитором ТОВ «Таліон плюс» за період з 12.01.2021 по 30.05.2025 заборгованість за відсотками по кредитному договору № 623639589 від 10.11.2020 становить 15594 грн (а.с. 61 - 62).

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 623639589, заборгованість ОСОБА_1 станом на 05.06.2025 становить 27094 грн, яка складається з наступного: 11500 грн - заборгованість по кредиту (прострочене тіло), 15594 грн - заборгованість по простроченим відсоткам (а.с. 60).

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи: копією кредитного договору №623639589 від 30.10.2021; копією Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» в редакції, яка діє з 17.08.2020; копією заявки ОСОБА_1 на отримання грошових коштів в кредит від 30.10.2021; копією заявки на отримання грошових коштів в кредит від 10.11.2020; довідкою від 06.06.2023 щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога»; Алгоритмом дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладання кредитних договорів; Алгоритмом дій споживача в Інформаційно-телекомунікаційній системі товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору в редакції від 17.09.2019; копією платіжного доручення № 26e69b3c-b35a-435d-a570-8a5d01aed4fa від 10/11/2020 про перерахування АТ «Альфа-Банк» згідно договору № 623639589від 10.11.2020 для ОСОБА_1 кредитних коштів; копією договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» та копіями додаткових угод до договору факторингу: № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022№ 32 від 31.12.2023; копією витягу з реєстру прав вимоги №116 від 12.01.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018; копією договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», та копіями додаткових угод до договору факторингу: № 2 від 03.08.2021, № 3 від 30.12.2022; копією Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01; копією Договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025, укладеного між «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс»; копією Реєстру Боржників б/н від 29.05.2025 до Договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025; платіжними інструкціями про сплату ТОВ «ФК «Ейс» до договору факторингу, розрахунком заборгованості, проведеним ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», розрахунком заборгованості, проведеним ТОВ «Таліон плюс»; довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» № 623639589/23052025/Є 23.05.2025; випискою ТОВ «ФК «Ейс» з особового рахунку за кредитним договором № 623639589 за період з 29.05.2025 по 05.06.2025.

Між сторонами виникли правовідносини з приводу надання банківських послуг, які врегульовано нормами §§1-2 Глави 16 ЦК України, Глави 52 ЦК України, §2 Глави 71 ЦК України, а також нормами Закону України «Про споживче кредитування».

V. Оцінка суду

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ст.ст. 610, 611, 623 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

В силу статей 525 і 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов позики та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставиться. Одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається.

Згідно з статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, сума наданої позики, розмір процентів, порядок їх нарахування, розмір і порядок нарахування штрафу та пені повинні бути передбачені у письмовому договорі.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За нормами ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, вказане положення закону передбачає альтернативні дії, які свідчать про підписання електронного договору, серед яких його підписання одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Оскільки кредитний договір № 623639589 від 10.11.2020 підписаний відповідачем, шляхом застосування електронного підпису одноразового ідентифікатора, який надісланий на належний відповідачу номер телефону, який, окрім того, є його фінансовим номером, тому такий договір укладений з додержанням письмової форми, визначеної законом та з додержанням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку дії договору.

Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

В силу частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Представник позивача в позовній заяві обґрунтовує право вимоги ТОВ «ФК «Ейс» до відповідача ОСОБА_1 тим, що первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило права вимоги до відповідача за договором № 623639589 від 10.11.2020 ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» відступило права вимоги до відповідача за договором № 623639589 від 10.11.2020 для ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило таке право позивачу у справі - ТОВ «ФК «Ейс».

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 відповідно до умов кредитного договору отримав кредитні кошти на загальну суму 11500 грн.

Оскільки ОСОБА_1 , отримавши в ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором № 623639589 від 10.11.2020 кредит в сумі 11500 грн, вчасно кредитні кошти не повернув, повну суму узгоджених договором відсотків не сплатив, а тому з нього на користь правонаступника кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» - ТОВ «ТОВ «ФК «Ейс» підлягає стягненню заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 10200 грн та 15594 грн - сума заборгованості за відсотками, а всього кошти в розмірі 27094 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

VI. Розподіл судових витрат між сторонами

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов ТОВ «Юніт Капітал» задоволено повністю, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн суд зазначає про таке.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Із положень ч. ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В силу частин 2, 3, 8 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.06. 2020 у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).

На підтвердження відповідних витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені чи мають бути понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

З матеріалів справи вбачається, 29.05.2025 між ТОВ «ФК «Ейс» та адвокатським бюро «Тараненко та партнери» в особі керуючого бюро - адвоката Тараненка А.І. укладено договір про надання правничої допомоги № 29/05/25-01, відповідно до якого адвокатське бюро «Тараненко та партнери» уповноважене представляти права та інтереси інтересів товариства у всіх судових установах (а. с. 97 - 100).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025, отримання винагороди адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару, при визначенні розміру якого враховуються: обсяг та час роботи,що потрібний для належного виконання доручення, ступінь складності правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатським бюро інших доручень, або суттєво ускладнить їх виконання, необхідність виїзду у відрядження, важливість доручення з точки зору інтересів клієнта, особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків доручення, характер і тривалість професійних відносин адвокатського бюро з клієнтом, професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвокатського бюро.

Згідно з додатком № 1 до договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01, сторонами погоджено вартість послуг до вказаного договору про надання правничої допомоги (а.с. 100).

Відповідно до Додаткової Угоди № 25770512366 до Договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025, укладеної 30.05.2025 17.03.2025 між ТОВ «ФК «Ейс» та адвокатським бюро «Тараненко та партнери» в особі керуючого бюро - адвоката Тараненка А.І., ТОВ «ФК «Ейс» доручило, а адвокатське бюро «Тараненко та партнери» прийняло на себе зобов`язання, окрім надання правничої допомоги стосовно відповідача ОСОБА_1 надати правову допомогу у представництві інтересів ТОВ «ФК «Ейс» про стягнення заборгованості за кредитними договорами (а.с. 96).

Згідно з Актом прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2025, адвокатом Тараненком А.І. надано клієнту «ТОВ «ФК «Ейс» юридичні послуги, у виді: складання позовної заяви ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 623639589 від 10.11.2020. Кількість годин 2 години, вартість послуги - 5000 грн; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 623639589 від 10.11.2020, кількість годин 2 години, вартість послуги - 1000 грн; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 623639589 від 10.11.2020 на рахунок ОСОБА_1 , кількість годин 1 година, вартість послуги - 500 грн; підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 623639589 від 10.11.2020 на рахунок ОСОБА_1 . Кількість годин 1 година, вартість послуги - 500 грн (а.с. 95).

З пунктів 3.6, 3.8 договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025вбачається, що сума гонорару, якщо вона буде стягнута на користь клієнта сплачується на користь адвоката на пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок клієнта; у випадку, якщо рішення суду ухвалене не на користь клієнта, він звільняється від обов`язку сплати гонорару.

Таким чином, з договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025 вбачається, що гонораром адвоката є сума стягнута судом за наслідками розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не скористався своїм правом і не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу позивачу у зв`язку з невідповідністю їх розміру критеріям співмірності.

Водночас, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Верховний Суд у постанові від 19.02.2024 у справі № 490/7096/21 та від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц також зауважено, що подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 у справі № 756/6927/20, від 04.04.2024 у справі № 701/804/21, від 10.04.2024 у справі № 530/259/21, від 10.04.2024 у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги зазначений в заяві обсяг виконаних адвокатом робіт: надання консультації, аналіз документів, підготовка позовної заяви.

Виходячи з конкретних обставин цієї справи, взявши до уваги, що ця справа не є унікальною та не потребувала значного часу для підготовки позовної заяви, а також відсутність судових засідань у цій справі, слід дійти висновку про неспівмірність розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000 грн, який є очевидно завищеним, із складністю справи і обсягом виконаної адвокатом роботи.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22), не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зауважує, що витрати на правничу допомогу, які заявлені стороною позивача до стягнення з відповідача, фактично позивачем не понесені, а у випадку, якщо рішення суду буде ухвалене не на користь позивача, він звільняється від обов`язку сплати гонорару адвокату, що підтверджується наведеними вище пунктами 3.6, 3.8 договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025

Суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandisрішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500 грн. Саме такий розмір витрат на оплату послуг адвоката суд вважає співмірним із складністю даної справи та обсягом виконаних робіт, витраченим на виконання таких часом, обсягом наданих послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 633, 634, 1046, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 12, 76-81, 141, 264-265, 280 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 623639589 від 10.11.2020 в сумі 27094 гривні

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн, та витрати на правничу допомогу у розмірі 3500 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Красилівського районного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги позивачем заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження: 02090, м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 .

Суддя Р. В. Вознюк