Ухвала суду № 132818425, 22.12.2025, Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа № 601/3272/25

Провадження № 6/601/50/2025

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2025 року м. Кременець

Кременецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого Мочальської В.М., за участю секретаря судового засідання Домінської І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кременці подання головного державного виконавця Кременецького відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про виділення частки майна боржника,-

УСТАНОВИВ:

Головний державний виконавець Кременецького відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Галина Кулина звернулася до суду із поданням про виділення частки майна боржника ОСОБА_1 , яким він володіє спільно з ОСОБА_2 .

В судове засідання державний виконавець, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з`явилися, повідомлялися про дату, час та місце судового засідання, однак відповідно до частини другої статті 443 ЦПК України, їх неявка не є перешкодою для вирішення подання державного виконавця.

Дослідивши подання та долучені до нього докази, суд вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

На виконанні в Кременецькому відділі державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 78901329 з примусового виконання виконавчого листа № 601/1111/21 від 19.08.2025, що виданий Кременецьким районним судом Тернопільської області про конфіскацію майна, яке належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

25.08.2025 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 78901329, яку направлено сторонам виконавчого провадження.

Згідно з відомостями Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00054473250 від 30.10.2025 знаходиться актовий запис про шлюб на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Актовий запис про шлюб №05 від 10 серпня 2012 року.

Згідно відповіді №288373705 від 21.08.2025 Міністерства внутрішніх справ України встановлено, що за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 зареєстровано автомобіль: VOLKSWAGEN TOURAN, легковий, рік виробництва ТЗ: 2009 VIN: НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_2 , номерний знак: НОМЕР_3 , колір ТЗ: сірий.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 даний автомобіль зареєстрований за боржником ОСОБА_1 31.12.2021.

Отже. Встановлено, що дане майно, яке зареєстровано за ОСОБА_1 , придбане під час шлюбу із ОСОБА_2 і є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (надалі Закон).

Відповідно до ст.1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як визначає ч.6 ст.48 Закону, стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Порядок розгляду подання про визначення частки майна боржника у спільному майні передбачений статтею 443 ЦПК України, згідно з якою питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб.

Статтею 70 СК України що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 85, 87 постанови від 06 жовтня 2020 року у справі № 2-24/494-2009 (провадження № 12-4гс20) сформулювала такий правовий висновок. Якщо боржнику разом з іншими особами належить майно на праві спільної власності, але частка боржника в праві власності не визначена, то наявність спору між співвласниками щодо розміру такої частки не може бути перешкодою для звернення стягнення на частку боржника, бо у світлі практики Європейського суду з прав людини це означало би порушення права на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким поданням (позовною заявою) в порядку позовного провадження.

У постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 643/16464/17 (провадження № 61-4405) Верховний Суд, виходячи із обставин справи, вважав за можливе за результатами розгляду подання державного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, визначивши ідеальну частку боржника у спільній сумісній власності.

Велика Палата Верховного Суду 15 січня 2020 року по справі № 367/6231/16-ц відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 822/1154/16, шляхом вказівки, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.

Отже, визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення боргу із боржника, який немає іншого майна, на яке може бути звернено стягнення. Визначення такої частки не призведе до звуження належних боржнику прав на майно, оскільки предметом розгляду подання є не звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності.

Відтак суд враховує, що при розгляді подання державного виконавця в порядку ст.443 ЦПК України вирішується питання не про виділ частки, що призводить до виділу її в натурі, припинення права спільної часткової власності на майно, а вирішується питання про визначення частки, що не є його поділом чи виділенням частки та не тягне за собою припинення права спільної часткової власності, а такий захід спрямований лише на забезпечення виконання рішення суду.

Встановивши, що транспортний засіб перебуває у спільній сумісній власності боржника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про необхідність задоволення подання шляхом визначення 1/2 частки, яка належить ОСОБА_1 у спільній сумісній власності подружжя.

На підставі викладеного, керуючись ст.258-261, 353, 354, 443 ЦПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Подання головного державного виконавця Кременецького відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про виділення частки майна боржника - задовольнити.

Частку майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 у транспортному засобі: VOLKSWAGEN TOURAN, легковий, рік виробництва ТЗ: 2009 VIN: НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_2 , номерний знак: НОМЕР_3 , колір ТЗ: сірий, що зареєстрований за ОСОБА_1 , визначити у розмірі 1/2 частки.

Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий