Рішення № 132818287, 22.12.2025, Сколівський районний суд Львівської області

ЄУНСС: 453/2123/25

НП: 2-а/453/25/25

РІШЕННЯ

іменем України

22 грудня 2025 року місто Сколе

Сколівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Микитина В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Корнути Т.Б.,

сторони та інші учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач Головне управління Національної поліції у Львівській області;

третя особа, який не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача інспектор Сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 3 Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області сержант поліції Любера Андрій Сергійович;

зміст позовних вимог про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі;

розглянувши дану адміністративну справу у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення суду, що по вул. Д. Галицького, 8, у м. Сколе Стрийського району Львівської області, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) її учасників, за участі позивача ОСОБА_1 , -

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позицій сторін та інших учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 у строк, визначений ч. 2 ст. 286 КАС України, 08.12.2025 року через канцелярію подав у Сколівський районний суд Львівської області позовну заяву, що була зареєстрована в діловодстві за вх. № 8494, в якій, з урахуванням поданої у такий же спосіб 11.12.2025 року позовної заяви у новій редакції, що була зареєстрована в діловодстві за вх. № 8601, просить ухвалити рішення про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, на бланку серії ЕНА № 6236575, винесеної щодо нього 27.11.2025 року інспектором СРПП ВП № 3 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області сержантом поліції Люберою А.С., котрою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді сплати штрафу у розмірі 3 400 грн., і закрити провадження у вказаній справі про адміністративне правопорушення. Судові витрати з розгляду цієї адміністративної справи позивач ОСОБА_1 при вирішенні спору просить покласти на відповідача ГУ НП у Львівській області.

Вимоги у новій редакції адміністративного позову обґрунтовано тим, що позивач ОСОБА_1 в описаній працівниками поліції обстановці не був водієм транспортного засобу, тому не міг порушити Правила дорожнього руху, як про це йдеться у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Так, позивач ОСОБА_1 був лише пасажиром транспортного засобу, котрим незадовго перед цим керувала його матір ОСОБА_2 , проте цей транспортний засіб отримав певні поломки, через що надалі продовжувати рух не міг. Тому транспортний засіб був зупиненим обабіч дороги, в цей час матір пішла за допомогою, щоб відтягнути автомобіль додому, а він разом із товаришем ОСОБА_3 ще одним пасажиром, залишився біля транспортного засобу, відкрив його капот, намагався спробувати сам щось лагодити або ж, принаймні, віднайти причину поломки. Також був відчинений й багажник транспортного засобу, так як він шукав потрібні інструменти. В цей час повз припаркованого транспортного засобу, з відкритим при цьому капотом та багажником, проїжджали працівники поліції та, зупинившись, почали стверджувати, що він керував транспортним засобом, а, опісля, наполягати ще й на проходженні ним огляду на стан наркотичного сп`яніння. Він спершу було подумав, що працівники поліції зупинились, щоб допомогти або ж з`ясувати, що трапилось, але все виявилося зовсім не так. Позивач ОСОБА_1 наголошує, що в силу свого віку, так як йому лише у цьому році виповнилося 18 років, вперше опинився у такій ситуації, а тому не знав як себе поводити, він взагалі не вміє керувати транспортними засобами, відповідного посвідчення не має, а лише має намір йти навчатися водінню. Вважає описані дії працівників поліції щодо нього ганебними та не прийнятними, що, власне, й змусило його у першу чергу звертатися у суд за захистом своїх прав із даним адміністративним позовом.

Відповідач ГУ НП у Львівській області,в особі представниці за довіреністю Вітрів В.Р. 18.12.2025 року, через канцелярію подав у Сколівський районний суд Львівської області відзив на позовну заяву, що був зареєстрований в діловодстві за вх. № 8807, однак такий подано з порушенням приписів ст. 162 КАС України. Так, положеннями частин 3 та 4 ст. 162 КАС України встановлено вимоги до подання відзиву, серед яких копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Натомість представницею відповідача ГУНП у Львівській області Вітрів В.Р. у змісті поданого ним відзиву на позовну заяву не розкрито та/чи пояснено, в чому полягала неможливість виконання означеного процесуального обов`язку щодо скерування відзиву позивачеві ОСОБА_1 .. Таким чином йдеться про імперативну норму, яку в порушення названих приписів, не було дотримано відповідачем ГУ НП у Львівській області, що, в свою чергу, позбавляє можливості позивача ОСОБА_4 -М.Р. скористатись закріпленим процесуальним правом на подання відповіді на відзив на позовну заяву. За таких обставин, суду відповідачем ГУ НП у Львівській області подано відзив на позовну заяву з недодержанням процесуального законодавства, а також не надано підтвердження направлення позивачеві ОСОБА_5 -М.Р. такого відзиву на позовну заяву, а тому такий відзив не може бути прийнято судом до уваги. У той же час, в силу вимог ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, про що відповідачеві ГУ НП у Львівській області було роз`яснено в ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в адміністративній справі від 11.12.2025 року.

Третя особа, який не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача інспектор СРПП ВП № 3 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області сержант поліції Любера А.С. своїм правом подати письмові пояснення щодо позову або відзиву на цей позов, не скористався.

Заяви/клопотання сторін та інших учасників справи.

Позивачем ОСОБА_6 -М.Р. у змісті свого адміністративного позову у новій редакції заявлено також клопотання про виклик у судове засідання з розгляду цієї справи по суті свідків ОСОБА_3 та Шуляк Н.М., для їх допиту.

Відповідачем ГУ НП у Львівській області,в особі представниці за довіреністю Вітрів В.Р. у змісті поданого 18.12.2025 року відзиву на позовну заяву заявлено клопотання про розгляд цієї справи по суті за відсутності зазначеної представниці.

Позивачем ОСОБА_1 19.12.2025 року через канцелярію подано у Сколівський районний суд Львівської області заяву, що була зареєстрована в діловодстві за вх. № 8844, про долучення до матеріалів цієї адміністративної справи додаткових доказів.

Будь-яких інших заяв та/чи клопотань від сторін цієї справи, у визначені чинним КАС України й судом строки та порядку, до Сколівського районного суду Львівської області не надходило.

Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. від 11.02.2025 року, з-поміж іншого, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено розгляд справи на 22.12.2025 року о 10:30 год. в залі судових засідань у приміщенні Сколівського районного суду Львівської області. Роз`яснено відповідачеві ГУ НП у Львівській області, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Сторони та інші учасники цієї справи належно та завчасно повідомлялись судом про місце, дату та час призначеного судового засідання, про що у матеріалах справи містяться відповідні докази, проте у таке судове засідання з`явився лише позивач ОСОБА_1 ..

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області (головуючий суддя Микитин В.Я.) від 22.12.2025 року, постановленою із занесенням до протоколу судового засіданні, відмовлено позивачеві ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про виклик свідків.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області (головуючий суддя Микитин В.Я.) від 22.12.2025 року, постановленою із занесенням до протоколу судового засіданні, задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про долучення до матеріалів цієї справи додаткових доказів, поновлено строк на їх подання.

У призначеному судовому засіданні позивач ОСОБА_1 прохальну частину своєї позовної заяви у новій редакції повністю підтримав, просив адміністративний позов задовольнити з наведених у ньому підстав.

Інші процесуальні дії у цій справі Сколівським районним судом Львівської області не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з вищенаведеного, однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема й при притягненні особи до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.

Статтями 72-90 глави 5 «Докази та доказування» чинного КАС України наведені основні положення про докази, котрими в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи , і ці дані встановлюються вичерпними засобами. Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Важливим є той аспект, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ОСОБА_1 за пред`явленими позовними вимогами, пов`язаними із притягненням його до адміністративної відповідальності та накладенням на нього адміністративного стягнення, встановив наступне.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із наведенням відповідних доказів.

Так, за змістом оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6236575, винесеної третьою особою, який не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача інспектором СРПП ВП № 3 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області сержантом поліції Люберою А.С. 27.11.2025 року відносно позивача ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, останній 27.11.2025 року о 22:32 год., в с. Сможе Стрийського району Львівської області по вул. Т. Шевченка керував транспортним засобом марки VOLKSWAGEN моделі GOLF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не пред`явив при цьому посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив вимоги підпункту «а» пункту 2.1. Правил дорожнього руху, за що позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400 грн..

З відеозаписів з бодікамери третьої особи, який не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача інспектора СРПП ВП № 3 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області сержанта поліції Любери А.С., які надано як позивачем ОСОБА_1 , так і відповідачем ГУ НП у Львівській області та досліджено судом безпосередньо, не зафіксовано керування ОСОБА_1 будь-яким транспортним засобом. На відеозаписі видно, що транспортний засіб марки VOLKSWAGEN моделі GOLF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , без увімкненого двигуна, є припарковиним на узбіччі дороги, з відкритими при цьому капотом та багажником, натомість позивач ОСОБА_1 , разом із товаришем, порається біля капоту цього автомобіля, намагається його лагодити, й саме такий стан речей застали поліцейські, проїжджаючи повз вказаний автомобіль. Надалі позивач ОСОБА_1 надає пояснення, що вони з товаришем були пасажирами вказаного транспортного засобу, яким керувала матір цього позивача ОСОБА_2 , однак по дорозі автомобіль зламався, матір пішла по допомогу до знайомих, а вони очікують біля поламаного автомобіля, при цьому намагаються допомогти матері, й самі щось полагодити. Проте працівники поліції починають стверджувати, що вважають, що автомобілем керував саме позивач ОСОБА_1 , а не будь-хто інший, почали встановлювати його особу як водія, спершу встановили, що він не має посвідчення водія встановленого зразка, чого також не заперечував й сам позивач ОСОБА_1 , повідомивши, що взагалі не вміє керувати транспортним засобом, а надалі категорично наполягали на притягненні позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як раптово помітили у цього позивача ще й ознаки наркотичного сп`яніння.

Будь-яких інших доказів, котрі мають значення для правильного вирішення цієї справи та котрі б відповідали критеріям їх належності й допустимості, як і матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно позивача ОСОБА_1 в цілому, для їх безпосереднього дослідження, ані відповідачем ГУ НП у Львівській області, ані третьою особою, який не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача інспектором СРПП ВП № 3 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області сержантом поліції Люберою А.С., суду не надано, а судом не здобуто.

Релевантні джерела та норми права, котрі застосовує суд при ухваленні даного рішення, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст. 11 КУпАП).

У свою чергу, відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 цього Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року.

Відповідно до пункту 1.1. Правил дорожнього руху ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно з ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно пункту 11 ч. 1 ст. 23, пункту 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2.1. Правил дорожнього руху, водій транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, встановлена ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

В свою чергу, за змістом пункту 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

В силу ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

В силу положень ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Заразом суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 08.07.2020 року у справі за єдиним унікальним номером 463/1352/16-а, згідно з котрою, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Висновки суду за результатами розгляду і вирішення справи.

Резюмуючи, належить підкреслити, що відповідачем ГУ НП у Львівській області, як юридичною особою публічного права, у порушення зазначених вище вимог ст. 77 КАС України щодо обов`язку доказування правомірності дій її посадової особи з приводу складення відносно позивача ОСОБА_1 -Р. оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення, не надано суду жодних доказів, котрі б доводили наявність у діях цього позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Отже, як свідчать матеріали цієї адміністративної справи, при винесенні оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення, інспектором СРПП ВП № 3 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області сержантом поліції Люберою А.С. не були з`ясовані усі обставини, визначені наведеною вище статтею 280 КУпАП, а відповідачем ГУ НП у Львівській області як суб`єктом владних повноважень та юридичною особою публічного права, рішення працівника одного з структурних підрозділів якого оскаржується позивачем ОСОБА_1 , суду не надано будь-яких доказів правомірності такого рішення про притягнення цього позивача до адміністративної відповідальності та правомірності накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП у вигляді сплати штрафу у розмірі 3 400 грн..

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, який притягується до відповідальності, тлумачаться на його користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

При таких обставинах та відсутності у справі бодай одного доказу, котрий би відповідав критеріям його належності й допустимості, як і ненадання відповідачем ГУ НП у Львівській області матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, для її безпосереднього дослідження у судовому засіданні, слід дійти висновку, що у діях цього позивача відсутній склад зазначеного адміністративного правопорушення, і, як наслідок, про необхідність скасування оскаржуваної постанови із подальшим закриттям провадження у справі на виконання вимог пункту 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, що є обов`язком суду.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті позивачем ОСОБА_1 судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду із вимогою немайнового характеру і підтверджуються платіжною інструкцією MONOBANK АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № МТ62-ОКВЕ-82КХ-ЕРТМ від 08.12.2025 року, на підставі ст. 139 КАС України, підлягають до стягнення на користь зазначеного позивача з відповідача ГУ НП у Львівській області, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, оскільки позовні вимоги у цій справі, пред`явлені саме до вказаного відповідача, підлягають до задоволення.

Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, матеріали цієї адміністративної справи не містять.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 229, 241-246, 250, 257-258, 262, 286 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, з участю третьої особи, який не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - інспектора Сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 3 Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області сержанта поліції Любери Андрія Сергійовича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, - задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА № 6236575, винесену 27.11.2025 року інспектором Сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 3 Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області сержантом поліції Люберою Андрієм Сергійовичем, котрою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400 (три тисячі чотириста) грн. 00 коп., і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп..

Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено скорочене (лише вступну та резолютивну частини) судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення рішення у повному обсязі.

Учасник справи, якому рішення у повному обсязі не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; адреса електронної пошти: не зазначена; електронний кабінет у ЄСІТС: відсутній.

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області, код ЄДРПОУ: 40108833; місцезнаходження юридичної особи: пл. Генерала Григоренка, 3, м. Львів, 79007; адреса електронної пошти: gupolice@lv.npu.gov.ua; електронний кабінет у ЄСІТС: наявний.

Третя особа, який не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: інспектор Сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 3 Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області сержант поліції Любера Андрій Сергійович: місце здійснення професійної діяльності: вул. І. Франка, 3, м. Сколе, Стрийський район, Львівська область, 82600; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; електронний кабінет у ЄСІТС: відсутній.

Рішення у повному обсязі складено: 23 грудня 2025 року.

Суддя Володимир МИКИТИН