Рішення № 132816280, 22.12.2025, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/3103/2025 Справа № 489/1482/25

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2025 року Центральний районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Черенкової Н.П.,

при секретарі Романовій К.Т.,

за участю представника позивача адвоката Мотельчук Ю.І.,

представника відповідача 2 ТОВ «ФК «Форінт» адвокат Головіна М.В.,

представника третьої особи державного виконавця Квашенка С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєва справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» про визнання відсутнім (припиненим) зобов`язання, третя особа - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса),-

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Процесуальні дії суду.

У березня 2025 року позивач, через свого представника адвоката Мотельчук Ю.І., через систему «Електронний суд», звернулась до Ленінського (нині Інгульського) суду з позовом в якому просить визнати відсутнім (припиненим) зобов`язання ОСОБА_1 , як майнового поручителя за договором іпотеки від 24.06.2008, відповідати перед АТ «Сбербанк», правонаступником якого є АТ «Міжнародний резервний Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Форінт» за ОСОБА_2 , який є боржником за договором про відкриття кредитної лінії № 16-Н/08/19/ФО/П від 24.06.2008, щодо погашення заборгованості по процентам за користування кредитом та пенею нарахованими після 09.01.2009.

Позовна заява мотивована наступним.

03 квітня 2008 року між ЗАТ "Банк НРБ", правонаступником якого є АТ "Сбербанк", правонаступником якого є АТ "Міжнародний резервний Банк", правонаступником якого є ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФОРІНТ" та ОСОБА_2 укладений договір про відкриття кредитної лінії № 04-В/08/19/ФО/П, відповідно до якого останньому наданий кредит у розмірі 2 400 000,00 дол. США зі сплатою 13,5 % річних і погашенням згідно з умовами вказаного договору строком до 03 квітня 2013 року. Також 03 квітня 2008 року між ЗАТ "Банк НРБ" та ОСОБА_3 укладений договір поруки, відповідно до якого остання відповідає за зобов`язання позичальника згідно з умовами договору № 04-В/08/19/ФО/П. 24 червня 2008 року між ЗАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ОСОБА_2 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 16-Н/08/19/ФО/П, за умовами якого ОСОБА_2 надано кредит у розмірі 12 610 000,00 грн зі сплатою 19,00 % річних строком до 24 червня 2013 року.

24 червня 2008 року між ЗАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, за умовами якого вона мала відповідати за зобов`язаннями позичальника згідно з умовами договору № 16-Н/08/19/ФО/П від 24 червня 2008 року. Предметом іпотеки визначено нежитлові приміщення магазину, які складаються з літ. «А» нежитлові приміщення 1-го поверху та сходові клітини площею 171,8 кв. м; нежитлове приміщення підповерху площею 153,2 кв. м, нежитлові приміщення 2-го поверху і сходова клітини площею 448,4 кв. м в будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 773,40 кв. м.

У липні 2009 року ПАТ "Сбербанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення кредитної заборгованості за договором кредиту від 24 червня 2008 року за № 16- Н/08/19/ФО/П (справа № 2-8499/10). Справа розглядалась судами неодноразово. Постановою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 2-8499/10 (провадження № 61-17609св20) постанову Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року у частині стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АТ "Сбербанк" заборгованості за процентами за договором про відкриття кредитної лінії від 03 квітня 2008 року № 04-В/08/19/ФО/П станом на 08 грудня 2008 року в сумі 54 900,00 дол. США, за пенею в сумі 34 139,17 грн, заборгованості за процентами за договором про відкриття кредитної лінії від 24 червня 2008 року № 16-Н/08/19/ФО/П станом на 08 грудня 2008 року в сумі 399 316,70 грн, за пенею в сумі 33 738,88 грн скасовано. У цій частині ухвалено нове рішення, яким стягнуто: з ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_3 на користь АТ "Сбербанк" загальну заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 03 квітня 2008 року № 04-В/08/19/ФО/П станом на 07 січня 2009 року у розмірі 2 400 000,00 дол. США; з ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_3 на користь АТ «Сбербанк» загальну заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 24 червня 2008 року № 16-Н/08/19/ФО/П станом на 07 січня 2009 року у розмірі 12 610 000,00 грн; з ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_3 на користь АТ "Сбербанк" заборгованість за процентами за користування кредитною лінією за договором про відкриття кредитної лінії від 03 квітня 2008 року № 04- В/08/19/ФО/П станом на 07 січня 2009 року у розмірі 88 200,00 дол. США та пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією у розмірі 41 344,61 грн; з ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_3 на користь АТ "Сбербанк" заборгованість за процентами за користування кредитною лінією за договором про відкриття кредитної лінії від 24 червня 2008 року № 16- Н/08/19/ФО/П станом на 07 січня 2009 року у розмірі 844 582,14 грн та пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією у розмірі 39 054,87 грн.

Окрім зазначеного, 04 жовтня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою З.В. вчинено виконавчий напис, який зареєстрований у реєстрі за № 719, яким звернуто стягнення на нерухоме майно, вказане у договорі іпотеки від 24 червня 2008 року, а саме: на нежитлові приміщення магазину, які складаються з літ. "А" нежитлові приміщення 1-го поверху та сходові клітини площею 171,8 кв. м; нежитлове приміщення підповерху площею 153,2 кв.м., нежитлові приміщення 2-го поверху і сходова клітини площею 448,4 кв. м в будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 773,40 кв.м. та належать на праві власності ОСОБА_1 , на користь ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" для погашення частини заборгованості ОСОБА_2 за договором про відкриття кредитної лінії № 16- Н/08/19/ФО/П від 24 червня 2008 року в розмірі 13 671 803,03 грн, яка складається з процентів за користування кредитом, що нараховані за період з 23 червня 2009 року по 15 лютого 2012 року у сумі 6 346 686,99 грн; пені за прострочення повернення загальної заборгованості за кредитом, нарахованої за 182 дні прострочки, у розмірі 4 590 040, 00 грн; пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом, нарахованої за 182 дні прострочки, у сумі 2 735 076, 04 грн. Строк, за який провадилося стягнення - з 23 червня 2009 року по 15 лютого 2012 року.

28 грудня 2018 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Вакулою І.А. відкрито виконавче провадження № 57981652 з примусового виконання зазначеного виконавчого напису. Станом на теперішній час виконавче провадження не завершене.

З огляду на зазначене, сторона позивача вважає, що оскільки банк змінив дату виконання зобов`язання за Кредитним договором, встановивши її на 08 січня 2009 року, нарахування процентів та пені після цієї дати є незаконним та являється безпідставним збагаченням кредитора за рахунок майнового поручителя.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 06.03.2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

10.03.2025 року представниця позивачки - адвокат Мотельчук Ю.І., через систему «Електронний суд», звернулася до суду із заявою про зміну предмету позову та остаточно просила:

1. Визнати відсутнім (припиненим) зобов`язання ОСОБА_1 , як майнового поручителя за договором іпотеки від 24.06.2008, щодо задоволення вимог АТ "Сбербанк", правонаступником якого є АТ "Міжнародний резервний Банк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФОРІНТ" з погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором про відкриття кредитної лінії № 16-Н/08/19/ФО/П від 24 червня 2008 року, нарахованої за період з 23 червня 2009 року по 15 лютого 2012 року в розмірі 13 671 803,03 грн, яка складається з процентів за користування кредитом, що нараховані за період з 23 червня 2009 року по 15 лютого 2012 року у сумі 6 346 686,99 грн; пені за прострочення повернення загальної заборгованості за кредитом, нарахованої за 182 дні прострочки, у розмірі 4 590 040, 00 грн; пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом, нарахованої за 182 дні прострочки, у сумі 2 735 076, 04 грн.

2. Визнати таким, що не що не підлягає виконанню виконавчий напис від 04 жовтня 2012 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Зорєю Владленівною, зареєстрований в реєстрі за №719, яким звернуто стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Публічного Документ сформований в системі «Електронний суд» 10.03.2025 3 акціонерного товариства "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ" в розмірі 13 671 803 гривень 03 коп. шляхом звернення стягнення на наступне майно: нежитловіприміщення магазину, які складаються з літ. "А" нежитловіприміщення 1- го поверху та сходові клітини площею 171,8 кв.м.,;нежитлові приміщення підповерху площею 153,2 кв.м., нежитловіприміщення 2-го поверху і сходова клітина площею 448,4 кв.м. вбудинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (сорок сім дріб три), загальною площею773,40 кв.м.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 13.03.2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення її позову до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», третя особа Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання відсутнім (припиненим) зобов`язання шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 04.10.2012, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Зорєю Владленівною, зареєстрованого в реєстрі за №719 відмовлено.

14.05.2025 року адвокатом Мотельчук Ю.І. подано клопотання про залишення заяви про зміну предмету позову без розгляду.

Ухвалою Інгульського районного суду м.Миколаєва від 14.05.2025 року дану цивільну справу передано до Центрального районного суду м.Миколаєва на підставі ч.1 ст. 30 ЦПК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2025 року дану справу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.

Після виконання приписів ст.187 ЦПК України, ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 10.06.2025 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

23.06.2025 року від представниці ТОВ «ФК «Форінт» - Філатової Н.А. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимоги з наступних підстав.

ТОВ «ФК «Форінт» вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 вже зверталася з аналогічним позовом (справа №490/5763/19) за позовом ОСОБА_1 до АТ «Сбербанк, змінена назва АТ «МР Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Форінт», про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 04.10.2012, вчинений приватним нотаріусом Журавльовою З.В., зареєстрований у реєстрі за № 719, яким звернено стягнення заборгованості із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дочірній банк сбербанку Росії» у розмірі 13671803,03 грн. шляхом звернення стягнення на таке майно: нежитлові приміщення магазину, які складаються з літ. «А» нежитлові приміщення 1-го поверху та сходові клітини площею 171,8 кв. м; нежитлові приміщення підповерху площею 153,2 кв. м, нежитлові приміщення 2- го поверху і сходова клітина площею 448,4 кв. м в будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 773,40 кв. м., та зняття арешту з вказаного майна, накладений постановою від 05.01.2019 у виконавчому провадженні №57981652. За результатом розгляду позову Центральним районним судом м. Миколаєва ухвалене 13.12.2021 рішення про часткове задоволення вимог. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 04 жовтня 2012 року, вчинений приватним нотаріусом Журавльовою З.В., зареєстрований у реєстрі за №719. 24.08.2022 постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Квашенко С.С. закінчено виконавче провадження №57981652, із примусового виконання виконавчого напису №719, виданого 04.10.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою З.В., про звернення стягнення на нерухоме майно, на підставі рішення Центрального районного суд м. Миколаєва від 13.12.2021 №490/5763/19. 22.07.2022 постановою Миколаївського апеляційного суду залишено без змін рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13.12.2021.

31.05.2023 постановою Верховного Суду скасовано постанову Миколаївського апеляційного суду від 22.07.2022, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

03.07.2023 постановою Миколаївського апеляційного суду у справі №490/5763/19 скасовано рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13.12.2021 в частині задоволених позовних вимог та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.

18.10.2023 постановою Верховного Суду рішення суду апеляційної інстанції, яким відмовлено у задоволенні позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, було залишено без змін.

26.12.2024 ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва у справі №490/5763/19 заяву ТОВ «ФК «Форінт» про здійснення процесуального правонаступництва та поворот виконання рішення задоволено у повному обсязі. Залучено до участі у справі №490/5763/19 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Сбербанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова З.В., Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області, Недбай В.В., про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, правонаступника відповідача АТ «МР Банк» (АТ «Сбербанк»), замінивши відповідача на ТОВ «ФК «Форінт». Здійснено поворот виконання рішення Центрального районного суд м. Миколаєва від 13.12.2022 у справі №490/5763/19 шляхом скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Квашенко С.С. від 24.08.2022 яким закінчено виконавче провадження №57981652 з виконання виконавчого напису №719, виданого 04.10.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою З.В.

20.01.2025 постановами органу ДВС відновлено виконавче провадження №57981652 та замінено правонаступника стягувача АТ «МР Банк» (АТ «Сбербанк») на ТОВ «ФК «Форінт», яке наразі триває.

З даного рішення (постанови апеляційного суду від 03.07.2023 у справі №490/5763/19) вбачається, що у якості обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначалися такі ж обставини та підстави позову у даній справі, враховуючи подану заяву про зміну предмету позову, які ґрунтуються на не згоді майнового поручителя із сумою заборгованості яка не є безспірною, вчинення виконавчого напису з порушенням вимог закону, та посилань на неможливість нарахування відсотків та пені після зміни банком строку виконання зобов`язань. Дане рішення набрало законної сили і є чинним.

Отже, позивач ( ОСОБА_1 ) вже скористалася своїм правом на звернення з позовом до суду про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, із аналогічних підстав.

Крім того, 09.04.2025 ухвалою Центрального районного суду м. Миколаїв відмовлено у відриті провадження у справі №490/2608/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «ФК «Форінт», про визнання таким, що не що не підлягає виконанню виконавчий напис, з підстав того, що ОСОБА_1 вже зверталася з аналогічним позовом (справа №490/5763/19), за яким ухвалене судове рішення, яке є чинним.

02.06.2025 постановою Миколаївського апеляційного суду у справі №490/2608/25 залишено без змін ухвалу Центрального районного суду м. Миколаїв від 09.04.2025.

При цьому, аналогічне звернення до суду, із зазначенням вимоги про визнання відсутнім (припиненим) зобов`язання майнового поручителя за договором іпотеки від 24.06.2008 з погашення заборгованості по процентам за користування кредитом та пені нарахованих після зміни кредитором строку виконання зобов`язань, є намаганням фактично добитися повторного перегляду законності вчиненого того ж виконавчого напису з метою перешкоджання його виконанню, який вже був предметом судового розгляду, без зазначення жодної законної підстави для припинення договору іпотеки (чи визнання припиненими зобов`язань за договором), ще й у частині.

Підстави припинення також визначені сторонами у Договорі іпотеки.

У п. 5.2. Договору зазначено, що у разі часткового виконання Боржником та/або Іпотекодавцем зобов`язань, які забезпечені іпотекою у відповідності до цього договору, або деяких них, іпотека зберігається в початковому (повному обсязі).

Згідно п. 5.3. Договору встановлена цим договором іпотека припиняється у разі належного виконання боржником та/або іпотекодавцем усіх забезпечених нею зобов`язань та з інших підстав, передбачених ЗУ «Про іпотеку» та інших нормативних актів законодавства.

П. 9.1. Договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до моменту повного виконання усіх зобов`язань за кредитним договором.

Отже, означене свідчить про безпідставність вимог позивача, яким не зазначено жодної підстави та не надано доказів, які б могли стати підставою для припинення зобов`язань за договором іпотеки (чи визнання припиненими зобов`язань за договором). Кредитний договір та договір іпотеки в судовому порядку недійсними не визнавались, а тому є чинними і підлягають виконанню.

Також, кредитний договір та договір іпотеки не припиненні, з підстав встановлених законом. Більш того, відсутні підстави, які б могли свідчили про припинення як кредитного договору так і договорів іпотеки.

На переконання ТОВ «ФК «Форінт» поданий черговий позов з боку ОСОБА_1 є виключно недобросовісною поведінкою та зловживанням процесуальними правами, фактично намаганням добитися повторного перегляду законності вчиненого того ж виконавчого напису, який був предметом судового розгляду (справа №490/5763/19) у продовж 2019-2023 років, з метою перешкоджання його виконанню, без зазначення жодної підстави для визнання припинення договору іпотеки (чи визнання припиненими зобов`язань за договором).

При цьому, сформована вимога «визнати відсутнім (припиненим) зобов`язання ОСОБА_1 майнового поручителя за договором іпотеки…» не є належним способом захисту, яка б узгоджувалася з положеннями норм права, зокрема, ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Як вже зазначалось, ОСОБА_1 вже скористалася своїм правом на звернення з належним способом захисту про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, за аналогічними підставами. Тому, є безпідставними доводи позивача щодо звернення до суду, яка вже скористалася належним способом захисту, з метою правової визначеності із посиланнями на постанови ВП ВС від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц та від 19.10.2022 у справі №910/14224/20, які ухвалені у неподібних правовідносинах та за інших обставин.

Також, сторона відповідача 2 вважає, що не заслуговують на увагу посилання на постанову Верховного Суду України від 21.11.2012 у справі № 6-134цс12, де розглядався спір про припинення поруки з підстав припинення основного зобов`язання за кредитним договором, зокрема у випадку припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом.

Щодо преюдиції представник ТОВ «ФК «Форінт» зазначає, що дійсно, 20.10.2010 р. заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у справі №2-8499/10 позов АТ «Сбербанк» задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь АТ «Сбербанк» заборгованість по кредиту в сумі 2 729 284,80 дол.США, що еквівалентно 20 788 416,46 грн. за ставкою НБУ на день подачі позову до суду, 15 008 533,52 грн. та судові витрати в сумі 1 820,00 грн.

28.10.2020 постановою Київського апеляційного суду у справі №2-8499/10 скасовано заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2010 в частині вирішення позовних вимог АТ «Сбербанк» до ОСОБА_2 про стягнення процентів за користування кредитною лінією у розмірі 264 600,00 доларів США, пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією у розмірі 64 684,80 дол.США за договором про відкриття кредитної лінії від 03.04.2008 №04-В/08/19/ФО/П та стягнення процентів за користування кредитною лінією у розмірі 1 927 660,20 грн, пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією у розмірі 470 873,32 грн за договором про відкриття кредитної лінії від 24.06.2008 р. №16-Н/08/19/ФО/П; та у частині позовних вимог АТ «Сбербанк» до ОСОБА_3 про стягнення загальної заборгованості у розмірі 2 400 000,00 дол.США, процентів за користування кредитною лінією у розмірі 264 600,00 доларів США, пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією у розмірі 64 684,80 дол.США за договором про відкриття кредитної лінії від 03.04.2008 №04-В/08/19/ФО/П та стягнення загальної заборгованості у розмірі 12 610 000,00 грн, процентів за користування кредитною лінією у розмірі 1 927 660,20 грн, пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією у розмірі 470 873,32 грн. за договором про відкриття кредитної лінії від 24.06.2008 №16-Н/08/19/ ФО/П, та ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ «Сбербанк»: заборгованість за процентами за договором про відкриття кредитної лінії від 03.04.2008 №04-В/08/19/ФО/П станом на 08.12.2008 в сумі 54 900,00 дол.США; заборгованість за пенею за договором про відкриття кредитної лінії від 03.04.2008 №04-В/08/19/ФО/П станом на 08.12.2008 в сумі 34 139, 17 грн; заборгованість за процентами за договором про відкриття кредитної лінії від 24.06.2008 №16-Н/08/19/ФО/П станом на 08.12.2008 в сумі 399 316,70 грн; Документ сформований в системі «Електронний суд» 23.06.2025 9 заборгованість за пенею за договором про відкриття кредитної лінії від 24.06.2008 №16-Н/08/19/ФО/П станом на 08.12.2008 в сумі 33 738,88 грн.

10.11.2021 р. постановою Верховного Суду у справі №2-8499/10 скасовано постанову Київського апеляційного суду від 28.10.2020 у частині стягнення солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ «Сбербанк» заборгованості за процентами за договором про відкриття кредитної лінії від 03.04.2008 №04-В/08/19/ФО/П станом на 08.12.2008 в сумі 54 900,00 дол.США, за пенею - в сумі 34 139,17 грн, заборгованості за процентами за договором про відкриття кредитної лінії від 24.06.2008 №16-Н/08/19/ ФО/П станом на 08.12.2008 в сумі 399 316,70 грн, за пенею - в сумі 33 738,88 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, а саме: стягнуто із ОСОБА_3 солідарно із ОСОБА_2 на користь АТ «Сбербанк» загальну заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 03.04.2008 №04-В/08/19/ФО/П станом на 07.01.2009 у розмірі 2 400 000,00 дол.США; стягнуто із ОСОБА_3 солідарно із ОСОБА_2 на користь АТ «Сбербанк» загальну заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 24.06.2008 №16-Н/08/19/ФО/П станом на 07.01.2009 у розмірі 12 610 000,00 грн.; стягнуто солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ «Сбербанк» заборгованість за процентами за користування кредитною лінією за договором про відкриття кредитної лінії від 03.04.2008 №04-В/08/19/ФО/П станом на 07.01.2009 у розмірі 88 200,00 дол.США та пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією у розмірі 41 344,61 грн.; стягнуто солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ «Сбербанк» заборгованість за процентами за користування кредитною лінією за договором про відкриття кредитної лінії від 24.06.2008 №16-Н/08/19/ФО/П станом на 07.01.2009 у розмірі 844 582,14 грн та пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією у розмірі 39 054,87 грн. В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 28.10.2020 залишено без змін.

Проте, представник ТОВ «ФК «Форінт» вважає, що не заслуговують на увагу посилання позивача, що рішення судів у справі №2-8499/10 мають преюдиційне значенні у даній справі, оскільки вказанні рішення не відповідають суті преюдиції, Зотова Г.Г. не приймала участь при розгляді вказаної справи №2-8499/10 і не була їх учасником, також договір іпотеки та виконавчий напис не були предметом дослідження під час розгляду справи №2-8499/10.

Отже, із урахуванням того, що ОСОБА_1 не приймала участь при розгляді справи №2-8499/10 і не була їх учасником, а договір іпотеки та виконавчий напис не були предметом дослідження під час розгляду справи №2-8499/10, тому й рішення суду ухвалені у вказаній справі не можуть мати жодного значення під час розгляду даної справи. Більш того, перегляд рішення про стягнення заборгованості з позичальника судами вищих інстанцій не зумовлює та не надає жодних законних прав на звернення майновим поручителям до суду з метою повторного перегляду (оскарження) виконавчого напису.

Також, представник ТОВ «ФК «Форінт» зауважує про безпідставність посилань позивача на те, що даний спір нібито відноситься до триваючого характеру правопорушення, тому строк позовної давності не пропущений. У даному випадку вказані правовідносини апріорі не мають характеру триваючого правопорушення, який як правило притаманний у справах адміністративного правопорушення чи адміністративного судочинства. Кредитор не є суб`єктом владних повноважень, який повинен прийняти певне рішення по відношенню до позивача у відповідності до наділених законом повноважень та від прийняття якого довгий час ухиляється.

Тобто, порушення може вважатися тривалим у разі тривалого та безперервного невиконання суб`єктом владних повноважень обов`язків, перед законом.

Як вже вище зазначалось постановою Миколаївського апеляційного суду від 03.07.2023 у справі №490/5763/19, яке залишено без змін постановою ВС від 18.10.2023, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку зі спливом позовної давності, який ґрунтувався на тих же підставах (не згоді майнового поручителя із сумою заборгованості яка не є безспірною, вчиненого виконавчого напису з порушенням вимог закону, та посилань на неможливість нарахування відсотків та пені після зміни банком строку виконання зобов`язань), із встановленням обставин, що ОСОБА_1 як найменше про порушення своїх прав була обізнана 18.11.2014, що не потребує додатковому (повторному) доведенню у даній справі, керуючись ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

Відтак, в задоволенні даного позову в тому числі, слід відмовити у зв`язку зі спливом строку позовної давності, застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Вищеозначене свідчить про відсутність підстав для визнання відсутнім (припиненим) зобов`язання за договором іпотеки, а тому, сторона відповідача ТОВ «ФК «Форінт» вважає, що слід відмовити у задоволенні позову.

05.09.2025 року від представника ОСОБА_1 адвоката Мотельчук Ю.І. надійшла до суду заява про вжиття заходів забезпечення позову, а саме: заборонити Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) здійснювати будь які виконавчі дії у виконавчому провадженні № 57981652, в тому числі щодо примусової реалізації нежитлових приміщень магазину, які складаються з літ. "А" нежитлові приміщення 1-го поверху та сходові клітини площею 171,8 кв.м.; нежитлові приміщення підповерху площею 153,2 кв.м., нежитлові приміщення 2-го поверху і сходова клітина площею 448,4 кв.м. в будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (сорок сім дріб три), загальною площею 773,40 кв.м. з метою погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФОРІНТ" у розмірі 13 671 803,03 грн. нарахованої за період з 23 червня 2009 року по 15 лютого 2012 року по договору про відкриття кредитної лінії № 16-Н/08/19/ФО/П, укладеного 24 червня 2008 року між ЗАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 09.09.2025 року постановлено: заяву про забезпечення позову задовольнити; вжити заходів для забезпечення позову, шляхом заборони Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) здійснювати будь які виконавчі дії у виконавчому провадженні № 57981652, в тому числі щодо примусової реалізації нежитлових приміщень магазину, які складаються з літ. "А" нежитлові приміщення 1-го поверху та сходові клітини площею 171,8 кв.м.; нежитлові приміщення підповерху площею 153,2 кв.м., нежитлові приміщення 2-го поверху і сходова клітина площею 448,4 кв.м. в будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (сорок сім дріб три), загальною площею 773,40 кв.м. з метою погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФОРІНТ" у розмірі 13 671 803,03 грн, нарахованої за період з 23 червня 2009 року по 15 лютого 2012 року по договору про відкриття кредитної лінії № 16-Н/08/19/ФО/П, укладеного 24 червня 2008 року між ЗАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 09.09.2025 року заяву про зміну предмету позову, подану 10 березня 2025 року залишено без розгляду, закрити підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 27.10.2025 року апеляційні скарги Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» задоволено, ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 вересня 2025 року скасувано та ухвалено нове судове рішення. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 489/1482/25.

12.11.2025 року представником ТОВ «ФК «Форінт» подано заяву про відвід судді Черенкової Н.П. від розгляду даної справи.

Ухвалою суду від 14.11.2025 року під головуванням судді Чулупа О.С. відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача ТОВ «ФК «Форінт» про відвід судді Черенковій Н.П.

Позивач до судового засідання не з`явилась, представник позивача позовні вимоги підтримала, просила про їх задоволення, та просила закінчити розгляд справи у відсутності позивача. При цьому, просила поновити строк звернення до суду.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, заяви та клопотання по суті спору до суду не надав.

Представник відповідача ТОВ «ФК «Форінт» адвокат Головін М.В. позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, та вважав, що строки позовної давності пропущені.

Представник третьої особи Квашенко С.С., у вирішенні позову покладався на розсуд суду, вважав , що виконавча служба діяла в межах закону.

Судом постановлено про розгляд справи у відсутності сторін, які не з`явились.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

03 квітня 2008 року між ЗАТ «Банк НРБ», правонаступником якого є АТ «Сбербанк», правонаступником якого є АТ «Міжнародний резервний Банк», і ОСОБА_2 укладений договір про відкриття кредитної лінії № 04-В/08/19/ФО/П, відповідно до якого позичальнику наданий кредит у розмірі 2 400 000,00 дол. США зі сплатою 13,5 % річних і погашенням згідно з умовами вказаного договору строком до 03 квітня 2013 року.

На забезпечення належного виконання кредитного договору 03 квітня 2008 року між ЗАТ «Банк НРБ» і ОСОБА_3 укладено договір поруки.

24 червня 2008 року між ЗАТ «Дочірній банк сбербанку росії» і ОСОБА_2 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 16-Н/08/19/ФО/П, за умовами якого ОСОБА_2 надано кредит у розмірі 12 610 000,00 грн зі сплатою 19,00 % річних строком до 24 червня 2013 року.

Також 24 червня 2008 року між ЗАТ «Дочірній банк сбербанку росії» і ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якого визначено нежитлові приміщення магазину, які складаються з літ. «А» нежитлові приміщення 1-го поверху та сходові клітини площею 171,8 кв. м; нежитлове приміщення підповерху площею 153,2 кв. м, нежитлові приміщення 2-го поверху і сходова клітина площею 448,4 кв. м в будинку, що розташований на АДРЕСА_1 , загальною площею 773,40 кв. м.

Згідно до п.6.7 Договору про відкриття кредитної лінії у випадку дострокового припинення дії цього Договору Позичальник зобов`язаний в день такого дострокового припинення дії нього Договору сплатити Банку проценти, нараховані за місяць, в якому достроково припиняється дія цього Договору.

Банк має право в односторонньому порядку достроково розірвати цей Договір та/або вимагати від Позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за цим Договором, а також інші права, передбачені законодавством України та/або цим Договором та/або Договором/ами забезпечення, у разі: а) істотного порушення умов цього Договору, які зазначені в п.6.8. цього Договору, або; 6) затримання Позичальником щонайменше на один календарний місяць сплати частини Кредиту, періодичність сплати якого передбачена цим Договором, та/або процентів, нарахованих за користування Кредитом; 3) перевищення сумою загальної заборгованості за Кредитною лінією суми Кредиту, який підлягай поверненню, більш як на 10 (десять) відсотків або: 1) несплати Клієнтом більше однісі виплати з повернення Кредиту та/або процентів, що перевищує п`ять відсотків від найбільшої суми ліміту Кредитної лінії, зазначеної в п.1.2. цього Договору. Під "повною сумою заборгованості" у даному Договорі розуміється загальна сума грошових коштів (включаючи загальну заборгованість за Кредитною лінією, нараховані та несплачені проценти, нараховані та несплачені комісії, пешо, штраф, виграти Банку, пов`язані з одержанням виконання за цим Договором, а також спричинені збитки), яку Позичальник повинен сплатити Банку згідно з умевами цього Договору. Своє право вимоги щодо дострокового розірвання цього Договору Банк використовує у разі, кала Позичальник не мас перед Банком будь-якої заборгованості та цим Договором. У разі направления Банком повідомлення про дострокове розірвання цього Договору, цей Договір вважасться розірваним з моменту отриманния Банком документів, що підтверджують вручення Позичальнику цього повідомлення, та за умови відсутності будь-якої заборгованості Позичальник цим Договором.

Позичальник, у разі отримання від Банку письмової вимоги про дострокове повернения повної суми заборгованості, зобов`язаний здійснити усі платежі на користь Банку (при цьому строкові платежі проценти, комісії, пені тощо повинні бути сплачені з урахуванням строку, то минув з дати, на яку Банк здійснив розрахунок заборгованості за цим Договором, і по дату повернення повної суми заборгованості за цим Договором) в строк не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання такого повідомлення. (п.8.2. Договору).

Позичальник, у разі отримання під Банку письмової вимоги про дострокове повернения повної суми заборгованості, зобов`язаний здійснити усі платежі на користь Банку (при цьому строкові платежі - проценти, комісії, пені тощо повинні бути сплачені з урахуванням строку, що минув з дати, на яку Банк здійснив розрахунок заборгованості за цим Договором, і по дату повернення повної суми заборгованості за цим Договором) в строк не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання такого повідомлення (п.8.4. Договору).

Всі платежі по цьому Договору здійснюються в гривнях. (п.9.1. Договору).

За неспосчасне виконання грошових зобов`язань за цим Договором, Позичальник Зобов`язаний сплачувати Банку неустойку (пеню) у розмірі 0,2% від простроченої суми за кожний день прострочения:а) за прострочення терміну/ів повернення Кредиту, який/які визначено в п.8.1. цього Договору: 6) за прострочення строку повернення повної суми заборгованості за Кредитною лінією за пимогою Банку в достроковому порядку, який визначено в п.8.4. цього Договору: цього Договору: в) за прострочения терміну/їв сплати процентів за користувания Кредитом, які визначені ст.6. г) за прострочення терміну/ів сплати комісій, які визначені в ст.5, цього Договору.

Для розрахунку пені приймається фактична кількість днів у році в разі надания Кредиту у національній валюті України або 360 днів у році в разі надання Кредиту в іноземній валюті (п.10.1.Договору)

Нарахування пені і інших штрафних санкцій, які передбачені цим Договором. припиняеться в момент виконання Позичальником зобов`язання, за невиконания якого така пеня чи інша штрафна санкція була застосована до Позичальника (п.10.3 Договору).

Сплата пені та/або штрафів, передбачених пунктами 10.1 10.2 цього Договору, не звільняє Позичальника від виконання зобов`язань, та порушення яких вони передбачені, і так само не звільняє його від обов`язку понад суму пені та/бо штрафів відшкодувати Банку збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням своїх зобов`язань по цьому Договору. (п.10.4. Договору).

За умовами даного договору п.1.1. Банк відкриває Позичальнику відновлювану кредитну лінію в національній валюті України, що надалі іменується "Кредитна лінія", надає Позичальнику кредитні кошти (надалі Кредит) за рахунок Кредитної лінії на умовах цього Договору, а Позичальник зобов`язується використовувати Кредит на цілі, зазначені в пункті 1.5 цього Договору, спогчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування Кредитом, а також здійснювати повернения наданого йому Кредиту у розмірах та у строки, передбачені цим Договором, і виконувати інші умови цього Договору В цьому Договорі Сторони під терміном "відновлювана кредитна лінія" розуміють Кредитну лінію, за умовами якої після повного або часткового повернення наданого Позичальнику Кредиту Банк здійснює на умовах цього Договору подальше кредитування Позичальника в межах ліміту. зазначеного в пункті 1.2 цього Договору, та до настання останнього дня дії Кредитної лінії. зазначеного в п. 1.4. цього Договору.

Згідно п.2.1 Договору, належне виконання Позичальником зобов`язань по цьому Договору забезпечується:

2.1.1 іпотекою нежитлових приміщень магазину загальною площею 773,40 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).2.1.2 порукого фізичної особи ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на повний розмір зобов`язань Позичальника за цим Договором

Позичальник гарантує, що на момент укладения нього Договору: а) він має право укладати цей Договір і виконувати свої зобов`язания по ньому, оскільки відсутні будь-які обставини, що обмежують його право укласти і виконати цей Договір, його волевиявлення на укладання цього Договору с вільним та відповідає його внутрішній волі; 5) не існує ніяких дій з боку суду, органів державної виконавчої служби, правоохоронних і будь-яких інших органів, служб, посадових осіб, що можуть призвести до невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов`язань по цьому Договору: в) всі документи, надані Позичальником Банку у зв`язку з підготовкою до підписання цього Договору, були полоні в їх останньому завершеному стані, і на дату їх подання повністю достовірно відображають фінансовий стан Позичальника та іншу інформацію про нього. За час, що пройшов з моменту подання зазначених документів Банку, не відбулося ніяких суттєвих змін у фінансовому стані Позичальника, що можуть привести до невиконання або неналежного виконання ним зобов`язань по цьому Договору; г) він є дієздатним та, що на момент укладання цього Договору не існує ніяких дій/рішень з боку суду щодо визнання його недієздатним або обмежено дієздатним. (п.3.1. Договору).,

Згідно п.п.6.1, 6.2. Договору, Позичальник зобов`язується сплачувати Банку проценти у розмірі, що зазначений в пункті 1.3 нього Договору.

Проценти нараховуються на суму загальної заборгованості за Кредитною лінією.

У цьому Договорі Сторони під терміном "загальна заборгованість за Кредитною лінією" розуміють загальну суму Кредиту, фактично надвну Позичальнику згідно з цим Договором і не повернену Банку.

У 2008 році банк направляв позичальнику повідомлення-вимогу про необхідність усунути порушення умов кредитного договору з вимогою достроково повернути повну суму заборгованості, включаючи заборгованість за кредитом, процентами і пенею. Незважаючи на отримання такого повідомлення, ОСОБА_2 заборгованість у визначений строк не сплатив.

У липні 2009 року ПАТ «Сбербанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення кредитної заборгованості за договором кредиту від 24 червня 2008 року № 16-Н/08/19/ФО/П (справа № 2-8499/10).

У справі № 2-8499/10 встановлено, що 08 грудня 2008 року ЗАТ «Дочірній банк сбербанку росії», правонаступником якого є АТ «Сбербанк», направило ОСОБА_2 і ОСОБА_3 повідомлення-вимогу, в якій банк вимагав дострокового повернення позичальником повної суми заборгованості за вказаними договорами не пізніше 30 календарних днів із дня отримання такого повідомлення-вимоги, яка станом на 08 грудня 2008 року становить 2 459 538,86 дол. США та 13 043 055,58 грн. ОСОБА_2 був ознайомлений із вказаним повідомленням-вимогою.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2010 року позов задоволено повністю.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.07.2019 року поновлено ОСОБА_3 строк для подачі заяяви про перегляд заочного рішення.

Постановою Київського апеляційного суду від 27.11.2019 року заочне рішення від 20.10.2010 року скасовано.

Позов задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на користь ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», загальну заборгованість за кредитною лінією за договором про відкриття кредитної лінії №04-В/08/19/ФО/П від 03 квітня 2008 року у розмірі 2 400 000 доларів США.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» загальну заборгованість за кредитною лінією за договором про відкриття кредитної лінії № 16-Н/08/19/ФО/П від 24 червня 2008 року у розмірі 12 610 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» заборгованість по процентах за користування кредитною лінією за договором про відкриття кредитної лінії № 04-В/08/19/ФО/П від 03 квітня 2008 року у розмірі 88 200 доларів США та пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією у розмірі 35 854,42 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» заборгованість по процентах за користування кредитною лінією за договором про відкриття кредитної лінії № 16-Н/08/19/ФО/П від 24 червня 2008 року у розмірі 844 528,11 грн та пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією 69 494,20 грн.

Постановою Верховного Суду КЦС від 05.08.2020 року Постанову Київського апеляційного суду в частині стягнння за договором про відкриття відкриття кредитної лінії № 16-Н\08/19/ ФО/П від 24.06.2008 року скасовано та справу передано у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За Постановою Київського апеляційного суду від 28.10.2020 року скасувано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2010 року в частині вирішення позовних вимог Акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанк Росії» до ОСОБА_2 про стягнення процентів за користування кредитною лінією у розмірі 264 600 доларів США; пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією у розмірі 64 684,80 доларів США, за договором про відкриття кредитної лінії № 04-В/08/19/ФО/П від 03 квітня 2008 року та стягнення процентів за користування кредитною лінією у розмірі 1 927 660,20 грн.; пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією у розмірі 470 873,32 грн., за договором про відкриття кредитної лінії № 16-Н/08/19/ФО/П від 24 червня 2008 року, та у частині позовних вимог Акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанк Росії» до ОСОБА_3 про стягнення загальної заборгованості у розмірі 2 400 000 доларів США; процентів за користування кредитною лінією у розмірі 264 600 доларів США; пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією у розмірі 64 684,80 доларів США, за договором про відкриття кредитної лінії № 04-В/08/19/ФО/П від 03 квітня 2008 року, та стягнення загальної заборгованості у розмірі 12 610 000 грн.; процентів за користування кредитною лінією у розмірі 1 927 660,20 грн.; пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією у розмірі 470 873,32 грн., за договором про відкриття кредитної лінії № 16-Н/08/19/ФО/П від 24 червня 2008 року, та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанк Росії»:

-заборгованість за процентами за договором про відкриття кредитної лінії № 04-В/08/19/ФО/П від 03 квітня 2008 року станом на 08 грудня 2008 року в сумі 54 900,00 доларів США;

-заборгованість за пенею за договором про відкриття кредитної лінії № 04-В/08/19/ФО/П від 03 квітня 2008 року станом на 08 грудня 2008 року в сумі 34 139,17 грн.,

-заборгованість за процентами за договором про відкриття кредитної лінії № 16-Н/08/19/ФО/П від 24 червня 2008 року станом на 08 грудня 2008 року в сумі 399 316,70 грн.;

-заборгованість за пенею за договором про відкриття кредитної лінії № 16-Н/08/19/ФО/П від 24 червня 2008 року станом на 08 грудня 2008 року в сумі 33 738,88 грн.

Постановою Верховного Суду від 10.11.2021 року у справі №2-8499/10 вирішено У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 2-8499/10 за позовом Акціонерного товариства «Сбербанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовити.

У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про звернення до Науково-консультативної ради при Верховному Суді відмовити.

У задоволенні касаційної скарги ОСОБА_3 відмовити.

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Сбербанк» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року у частині стягнення солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства «Сбербанк» заборгованості за процентами за договором про відкриття кредитної лінії від 03 квітня 2008 року № 04-В/08/19/ФО/П станом на 08 грудня 2008 року в сумі 54 900,00 доларів США, за пенею в сумі 34 139,17 грн, заборгованості за процентами за договором про відкриття кредитної лінії від 24 червня 2008 року № 16-Н/08/19/ФО/П станом на 08 грудня 2008 року в сумі 399 316,70 грн, за пенею в сумі 33 738,88 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути із ОСОБА_3 солідарно із ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Сбербанк» загальну заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 03 квітня 2008 року № 04-В/08/19/ФО/П станом на 07 січня 2009 року у розмірі 2 400 000,00 доларів США.

Стягнути із ОСОБА_3 солідарно із ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Сбербанк» загальну заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 24 червня 2008 року № 16-Н/08/19/ФО/П станом на 07 січня 2009 року у розмірі 12 610 000,00 грн

Стягнути солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Сбербанк» заборгованість за процентами за користування кредитною лінією за договором про відкриття кредитної лінії від 03 квітня 2008 року № 04-В/08/19/ФО/П станом на 07 січня 2009 року у розмірі 88 200,00 доларів США та пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією у розмірі 41 344,61 грн.

Стягнути солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Сбербанк» заборгованість за процентами за користування кредитною лінією за договором про відкриття кредитної лінії від 24 червня 2008 року № 16-Н/08/19/ФО/П станом на 07 січня 2009 року у розмірі 844 582,14 грн та пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією у розмірі 39 054,87 грн.

В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року залишити без змін.

Відповідно до повідомлення-вимоги, адресованого ОСОБА_1 , від 18 січня 2012 року банк повідомив її, що станом на 16 січня 2012 року заборгованість позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором від 24 червня 2008 року становила 53 875 844,94 грн та складалася із заборгованості за кредитом у сумі 12 610 000 грн, процентів у сумі 8 074 526,05 грн, пені за прострочення повернення заборгованості у сумі 33 191 318,89 грн. ОСОБА_2 в обумовлений договором строк заборгованості не сплатив, тому банк вимагав сплати вказаної заборгованості ОСОБА_1 у строк не пізніше 30 календарних днів. Банк попередив її, що в разі несплати заборгованості він залишає за собою право на звернення стягнення на предмет іпотеки одним із способів, передбачених законом або договором іпотеки, у тому числі шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса або подання позову до суду.

Проте, вказане повідомлення ОСОБА_1 не отримала.

04 жовтня 2012 року банк звернувся до приватного нотаріуса Журавльової З. В. із заявою про видачу виконавчого напису, в якій вказав, що ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором не погасив, банк звертався до нього та іпотекодавця з досудовою вимогою, однак заборгованість за кредитом не сплачена. Станом на 15 лютого 2012 року частина заборгованості становить 13 671 803,03 грн, яка складається із процентів, що нараховані за період з 23 червня 2009 року до 15 лютого 2012 року в сумі 6 346 686,99 грн; пені за прострочення повернення загальної заборгованості, нарахованої за 182 дні прострочення, у розмірі 4 590 040, 00 грн; пені за прострочення сплати процентів, нарахованої за 182 дні прострочення, у сумі 2 735 076, 04 грн. Строк, за який провадиться стягнення, з 23 червня 2009 року до 15 лютого 2012 року.

04 жовтня 2012 року приватний нотаріус Журавльова З. В. вчинила виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 719, яким звернула стягнення на нерухоме майно, вказане у договорі іпотеки від 24 червня 2008 року, на користь ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» для погашення частини заборгованості ОСОБА_2 за договором про відкриття кредитної лінії № 16-Н/08/19/ФО/П від 24 червня 2008 року в розмірі 13 671 803,03 грн, яка складається з процентів, що нараховані за період з 23 червня 2009 року до 15 лютого 2012 року в сумі 6 346 686,99 грн; пені за прострочення повернення загальної заборгованості, нарахованої за 182 дні прострочення, в розмірі 4 590 040,00 грн; пені за прострочення сплати процентів, нарахованої за 182 дні прострочки, в сумі 2 735 076, 04 грн. Строк, за який провадилося стягнення з 23 червня 2009 року до 15 лютого 2012 року.

28 грудня 2018 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Вакула І. А. відкрив виконавче провадження № 57981652 з примусового виконання зазначеного виконавчого напису.

Постановою державного виконавця від 05 січня 2019 року у виконавчому провадженні № 57981652 накладено арешт на заставне майно та здійснено його опис із метою подальшої реалізації з прилюдних торгів.

Із матеріалів виконавчого провадження № 490/5763/19, вбачається, що за виконавчим написом нотаріуса № 719 від 04 жовтня 2012 року, 25 жовтня 2012 року було відкрито виконавче провадження № 34904425.

За цим виконавчим провадженням 14 лютого 2013 року проведено опис та арешт майна на АДРЕСА_1 , а саме, нежитлові приміщення магазину, які складаються з літ. «А» нежитлові приміщення першого поверху та сходові клітини площею 171,8 кв. м; нежитлові приміщення підповерху площею 153, 2 кв. м, нежитлові приміщення другого поверху і сходова клітина площею 448,4 кв. м у будинку на АДРЕСА_1 , загальною площею 773,4кв. м.

Описане майно прийняв на відповідальне зберігання ОСОБА_2 , який отримав копію акта опису й арешту майна.

Відомості про арешт майна були внесені до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно з інформацією про державну реєстрацію обтяжень 18 грудня 2014 року проведено державну реєстрацію обтяження (арешт нерухомого майна ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ) на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер виконавчого провадження 34904425, виданої 17 листопада 2014 року Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила вищнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист від 04.10.2012 року № 719 та зняти арешт, накладений постановою від 05.01.2019 року у виконавчому провадженні № 57981652.

Рішенням Центрального районного суду від 13.12.2021 року позов задоволено частково. Визнано таким, що не підлягає задоволенню виконавчий напис, яким звернено стягнення на предмет іпотеки.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 13.07.2022 року дане рішення суду залишено без змін.

31 травня 2023 року Верховний Суд Постанову Миколаївського апеляційного суду від 13.07.2022 року скасував, а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Миколаївський апеляційний суд постановою від 03.07.2023 року рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13.12.2021 року скасував та постановив нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.

Постановою Верховного Суду КЦС від 18.10.2023 року дана Постанова залишена без змін.

При цьому, Верховним Судом зазначено наступне

Встановивши фактичні обставини справи та надавши їм правильну оцінку, суди дійшли обґрунтованого висновку про доведеність позивачем заявлених вимог, адже приватний нотаріус при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису не переконалася у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню, чим порушила Закон України «Про нотаріат» та Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України; вчинила виконавчий напис поза межами трирічного строку, що встановлений для його вчинення.

За змістом статей 256, 267 ЦК України суд може відмовити в позові через сплив без поважних причин строку звернення до суду лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог і спливу строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Ураховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, проте до суду з цим позовом вона звернулася лише у липні 2019 року, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності.

Відповідно до пункту 8.4. кредитного договору від 24 червня 2008 року № 16- Н/08/19/ФО/П позичальник, у разі отримання від банку письмової вимоги про дострокове повернення повної суми заборгованості, зобов`язаний здійснити усі платежі на користь банку (при цьому строкові платежі - проценти, комісії, пені тощо повинні бути сплачені з урахуванням строку, що минув з дати, на яку банк здійснив розрахунок заборгованості за цим договором, і по дату повернення повної суми заборгованості за цим договором) у строк не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання такого повідомлення.

Судами під час розгляду справи встановлено, що 08 грудня 2008 року ОСОБА_2 був ознайомлений із вказаним повідомленням-вимогою.

Таким чином, датою зміни основних зобов`язань є 08 січня 2009 року (08 грудня 2008 року + 30 календарних днів згідно з пунктами 8.4. кредитних договорів та вимоги).

Отже, ВС визначив остаточну суму заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 24 червня 2008 року № 16-Н/08/19/ФО/П, яка станом на 08.01.2009 року становила 13 043 055,58 грн.

З огляду на зазначене, оскільки банк змінив дату виконання зобов`язання за Кредитним договором № 16-Н/08/19/ФО/П, встановивши її на 08 січня 2009 року, відповідно нарахування процентів та пені після цієї дати є незаконним.

Разом з тим, Кредитор скористався своїм правом позасудового стягнення на предмет іпотеки та 04 жовтня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою З. В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 719, яким звернуто стягнення на нерухоме майно, вказане у договорі іпотеки від 24 червня 2008 року, а саме: на нежитлові приміщення магазину, 1-го поверху та сходові клітини площею 171,8 кв. м; нежитлове приміщення підповерху площею 153,2 кв.м., нежитлові приміщення 2-го поверху і сходова клітини площею 448,4 кв. м в будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 773,40 кв.м. та належать на праві власності ОСОБА_1 , на користь ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» для погашення частини заборгованості ОСОБА_2 за договором про відкриття кредитної лінії № 16- Н/08/19/ФО/П від 24 червня 2008 року в розмірі 13 671 803,03 грн, яка складається з процентів за користування кредитом, що нараховані за період з 23 червня 2009 року по 15 лютого 2012 року у сумі 6 346 686,99 грн; пені за прострочення повернення загальноїзаборгованості за кредитом, нарахованої за 182 дні прострочки, у розмірі 4 590 040, 00 грн; пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом, нарахованої за 182 дні прострочки, у сумі 2 735 076, 04 грн.

Строк, за який провадилося стягнення - з 23 червня 2009 року по 15 лютого 2012 року.

Таким чином за вказаним виконавчим написом стягнута заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 16- Н/08/19/ФО/П від 24 червня 2008 року у розмірі 13 671 803,03 грн, яка складається з процентів та пені поза строком дії Кредитного договору, який було змінено 08.12.2008 року пред`явленням досудової вимоги Позичальнику ОСОБА_2 .

Вказані обставини також встановлені Верховним судом у Постанові від 23.10.2023 року у справі № 490/5763/19. У вказаній справі оскаржувався виконавчий напис, що здійснений 04 жовтня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою З. В. за № 719 за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ «Сбербанк» (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРІНТ»)

Таким чином, зазначені обставини на підставі ч.2 ст.82 ЦПК України додатковому доказуванню не підлягають, оскільки встановлені судом під час розгляду справи №2-8499/10 за позовом ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості.

28 грудня 2018 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Вакулою І. А. відкрито виконавче провадження № 57981652 з примусового виконання зазначеного виконавчого напису.

Станом на теперішній час виконавче провадження щодо виконання вказаного виконавчого напису триває.

Мотивувальна частина

Позиція Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 цього кодексу).

Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі дії мають бути ефективними, тобто призводити до того результату, на який вони спрямовані. Інакше кажучи, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам ( аналогічні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 рудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (пункт 5.31), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 9 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17(пункт 56), від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (пункт 33.2), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 58), від 3 серпня 2022 року у справі № 910/9627/20 (пункт 8.45)).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (частини перша та друга статті 509 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частини перша, друга та четверта статті 202 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Поняття правочину, різновидом якого є договір, і поняття правовідносин, різновидом яких є зобов`язання, нетотожні: правочином є дії, спрямовані на створення юридичних наслідків, а правовідносини - це урегульовані суспільні відносини, змістом яких є права й обов`язки учасників цих відносин (суб`єктів правовідносин). Договірні правовідносини виникають на підставі договору. Останній є юридичним фактом (домовленістю, взаємопов`язаними діями), із яким пов`язане виникнення зобов`язання. Отже, виникнення правовідношення, зокрема зобов`язання, не є тотожним укладенню договору, а поняття «припинення правовідношення» (як спосіб захисту цивільних прав та обов`язків, передбачений пунктом 7 частини другої статті 16 ЦК України) не є тотожним поняттю «припинення договору».

Приписи, зокрема, статті 16 ЦК Українине передбачають способом захисту права та інтересу визнання договору припиненим, а реалізація таких способів захисту як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору. Звертаючись до суду з вимогою про визнання зобов`язання припиненим, позивач прагне досягнути юридичної визначеності, тобто прагне отримати підтвердження судом припинення прав кредитора на одержання плати від боржника. Проте у такому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача (постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 (пункт 59)).

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися для захисту інтересу в юридичній визначеності лише в разі неможливості захисту позивачем його права ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21)).

Передбачений у пункті 1 частини другої статті 16 ЦК України спосіб захисту цивільних прав та інтересів може стосуватися визнання як наявності права, так і його відсутності. Визнання права у позитивному значенні (визнання існуючого права) та у негативному значенні (визнання відсутності права та відповідного йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у юридичній визначеності ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.14) та від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункти 54-56)).

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).

Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм ( постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16ц).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповідно до статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Тлумачення статті 20 ЦК України, з урахуванням принципу розумності свідчить, що здійснення права на захист на власний розсуд означає, що управнений суб`єкт:

-має можливість вибору типу поведінки - реалізовувати чи не реалізовувати своє право на захист;

-у випадку, якщо буде обрана реалізація права на захист - має можливість вибору форми захисту, тобто звернутися до юрисдикційного (судового чи іншого) чи неюрисдикційного захисту суб`єктивного цивільного права чи законного інтересу, а також можливість поєднання цих форм захисту;

-самостійно обрати спосіб захисту в межах тієї чи іншої форми захисту, а також визначає доцільність поєднання способів захисту чи заміну одного способу захисту іншим.

Водночас така свобода захисту «на власний розсуд» має і зворотну сторону - обрання однієї форми чи певного засобу захисту жодним чином не перешкоджає настанню обставин, які можуть тим чи іншим чином нівелювати корисний ефект від звернення до іншої форми чи способу захисту.

У відносинах позивача з відповідачем існує правова невизначеність за договором про відкриття кредитної лінії № 16- Н/08/19/ФО/П від 24 червня 2008 року щодо стану взаємних прав та обов`язків, чим порушено законний інтерес позивача у правовій визначеності щодо його обов`язків, як майнового поручителя, виконати зобов`язання ОСОБА_2 за Кредитним договором.

Особливість спорів про захист інтересу у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань полягає в тому, що позивач просить суд підтвердити (визнати) існуючий стан прав і обов`язків у договірних відносинах з іншою стороною для правової визначеності сторін договору в цих відносинах, однакового розуміння ними своїх прав та обов`язків за цим договором.

Саме цим спори про захист інтересу у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань відрізняються від спорів про зміну, припинення правовідносин (наприклад, зміну, розірвання договору), коли договірні відносини між сторонами змінюються або припиняються внаслідок судового рішення.

Одним зі способів захисту, який передбачений частиною другою статті 16 ЦК України, є визнання права.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Отже, зобов`язання містить дві нерозривно поєднані складові - обов`язок боржника вчинити дію або утриматись від її вчинення та право кредитора вимагати виконання цього від боржника.

Виходячи з наведеного способами захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань можуть бути:

1) визнання права позивача;

2) визнання відсутнім (припиненим) обов`язку позивача;

3) визнання відсутнім (припиненим) права вимоги відповідача.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 цього кодексу).

Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу.

Такі дії мають бути ефективними, тобто призводити до того результату, на який вони спрямовані.

Інакше кажучи, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Звертаючись до суду з вимогою про визнання зобов`язання припиненим, позивач прагне досягнути юридичної визначеності, тобто прагне отримати підтвердження судом припинення прав кредитора на одержання плати від боржника.

Проте у такому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача на вимогу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 (пункт 59)).

Велика Палата Верховного Суду знову звертає увагу на те, що спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Тому спосіб захисту, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися для захисту інтересу в юридичній визначеності лише в разі неможливості захисту позивачем його права. (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21)).

Для ефективного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, яка вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема, у таких випадках (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 57)).

Кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею боржника у позасудовому порядку.

Особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював.

Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення юридичної невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише тоді, якщо ця невизначеність триває, суд не розглядає ініційований кредитором для захисту його прав спір із боржником і не вирішив цей спір раніше (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 64)).

Саме за цих умов боржник (поручитель) може звернутися до суду з позовом про визнання відсутності права вимоги кредитора за договором (визнання його права вимоги припиненим), і такий спосіб захисту буде належним та ефективним.

У разі задоволення цього позову суд у резолютивній частині визнає відсутнім право вимоги кредитора за договором, зокрема визнає припиненим право вимоги Кредитора за договором на неустойку або відсотки нараховані за певний період.

В даній справі відповідач не звертався до суду із позовом до позивача, як майнового поручителя ОСОБА_2 з приводу стягнення заборгованості за Кредитним договором.

Водночас, відповідач у спірних правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом звернув стягнення на майно позивача, якого він вважає боржником, в позасудовому порядку шляхом вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на заставне майно.

Наразі невизначеність триває, оскільки виконавче провадження про стягнення за виконавчим написом не завершене.

Отже, передбачений у пункті 1 частини другої статті 16 ЦК України спосіб захисту цивільних прав та інтересів може стосуватися визнання як наявності права, так і його відсутності.

Визнання права у позитивному значенні (визнання існуючого права) та у негативному значенні (визнання відсутності права та відповідного йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у юридичній визначеності (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.14) та від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункти 54-56)).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що якщо особа звернулася до суду з вимогою про визнання зобов`язання за договором припиненим, хоча мета, яку вона переслідує, підстави позову, надані докази вказують, що ця особа, захищаючи інтерес, спрямований на усунення юридичної невизначеності у відносинах із кредитором, прагне визнати припиненим саме право кредитора вимагати виконання зобов`язання, а не обов`язку позивача за договором, то неточне формулювання позовної вимоги згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») не перешкоджає суду за наявності для цього підстав визнати припиненим саме право кредитора вимагати виконання зобов`язання за договором (вказане узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 490/5224/14-ц).

За такого, у цій справі належним й ефективним способом захисту інтересу майнового поручителя (позивача) в юридичній визначеності є визнання відсутнім (припиненим) права вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРІНТ» до ОСОБА_1 , як майнового поручителя за договором іпотеки від 24.06.2008, відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_2 , який є боржником за договором про відкриття кредитної лінії № 16-Н/08/19/ФО/П від 24 червня 2008 року в частині погашення заборгованості за процентами за користування кредитом та пенею, що нарахованими після 09 січня 2009 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позовної заяви обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Крім іншого, суд зазначає, що заява Відповідача про застосуванню строку позовної давності не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Суд погоджується з позицією позивача щодо наявності у цій справі триваючого правопорушення (юридична невизначеність триває), за такого приходить до висновку, що позовна давність на заявлені у даному позові вимоги не поширюється.

Крім іншого, суд зазначає також про те, що застосування у спірних правовідносинах наслідків спливу позовної давності сприяло б недобросовісній поведінці відповідача, який усупереч вимогам закону має намір отримати надмірне збагачення за рахунок позивача.

Триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності).

Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час, упродовж якого особа безперервно вчиняє правопорушення.

Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку або його припиненням.

Оскільки правова невизначеність триває (право вимоги не скасовано/не припинено) позивач не може бути обмежений у праві звернутися до суду з позовом, покликаним захистити його інтерес у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань, зокрема і шляхом визнання відсутнім (припиненим) його зобов`язання перед відповідачем.

Такий позов може бути пред`явлений протягом усього строку існування вимоги.

Водночас, позивач у судовому засіданні зазначив, що дізнався про порушення свого права (інтересу) та існування юридичної невизначеності в спірних правовідносинах, коли Верховний Суд прийняв постанову від 10 листопада 2021 року у справі №2-8499/10 (провадження № 61-17609св20), якою остаточно встановив розмір заборгованості ОСОБА_4 за договором про відкриття кредитної лінії № 16-Н/08/19/ФО/П від 24 червня 2008 року.

На підставі пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ з 02.04.2020 року під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Разом із цим, пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ було встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Зазначений пункт скасовано 04.09.2025 на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025.

З огляду на зазначене та триваючий характер правопорушення позовна давність в даній справі не пропущена.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

При цьому суд врахував усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 "Ковач проти України","Мельниченко проти України", "Чуйкіна проти України").

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Згідно з частиною п`ятою ст. 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами. Отже, конструкцією цієї конституційної норми передбачено можливість застосування способів захисту права, в тому числі, не передбачених процесуальними нормами.

Такий підхід відповідає проявам верховенства права, що не обмежується лише законодавством, а містить і інші соціальні регулятори, норми моралі, традиції, звичаї тощо. Всі ці елементи права відповідають ідеології справедливості, що значною мірою відображені у ст. 3, 6, 8, 55 Конституції України.

Які ж засоби захисту права використовуються при порушеннях публічно-правових прав, і чи так все однозначно у судовій практиці, спробуємо розібратися.

Насамперед звернімо увагу, що гарантоване ст. 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право конкретизоване у законах України.

Аналогічну ідею закріплено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 13 Конвенції під назвою «Право на ефективний засіб юридичного захисту» проголошує: «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п. 75 рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9).

Науковці визначають способи захисту права, як передбачені законом дії, що безпосередньо спрямовані на захист права. Такі дії є завершальними актами захисту у вигляді матеріально-правових дій або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб`єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права і є результатом діяльності по захисту прав.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

На підставівикладеного, керуючись ст.ст.1-13,76-83,247,258-259,263-265,268,354ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» про визнання відсутнім (припиненим) зобов`язання, третя особа - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) задовольнити частково.

Визнати відсутнім (припиненим) право вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРІНТ» до ОСОБА_1 , як майнового поручителя за договором іпотеки від 24.06.2008, відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_2 , який є боржником за договором про відкриття кредитної лінії № 16-Н/08/19/ФО/П від 24 червня 2008 року в частині погашення заборгованості за процентами за користування кредитом та пенею, що нарахованими після 09 січня 2009 року.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення виготовлено 22 грудня 2025 року

Суддя Н.П. Черенкова