Вирок № 132810896, 22.12.2025, Шацький районний суд Волинської області

КРИМІНАЛЬНЕ СУДОЧИНСТВО Справа№ 163/1761/16-к

Провадження № 1-кп/170/10/25

Шацький районний суд Волинської області

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

22 грудня 2025 року сел. Шацьк

Шацький районний суд Волинської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Шацьк кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 26.02.2016 за №42016030220000079 щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився у смт. Літин Вінницької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з повною вищоюосвітою, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ЗСУ, учасника бойових дій, раніше не судимого, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_6 обвинувачують у тому, що він, колишній начальник третього відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 старший лейтенант ОСОБА_6 , будучи військовою службовою особою, постійно обіймаючи в органі державної влади посаду, пов`язану із здійсненням функцій представника влади, будучи працівником правоохоронного органу спеціального призначення, в порушення вимог статей 11, 16 Статуту Збройних сил України, статей 2, 3, 6, 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України», пунктів 3, 4, 8, 9, 10, 11 частини 2 «Інструкції з організації оперативно-службової діяльності відділу прикордонної служби Державної прикордонної служби України», затвердженої наказом Адміністрації Держприкордонслужби від 29.12.2009 № 1040, та посадової інструкції, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, за невчинення в інтересах того, хто дає неправомірну вигоду інспектора прикордонної служби першої категорії прапорщика ОСОБА_8 , з використанням наданої йому влади та службового становища, одержав від останнього неправомірну вигоду в загальному розмірі 3000,00 гривень, за організацію та сприянні у створенні сприятливих умов при проходженні військової служби в прикордонному наряді у міжнародному пункті пропуску «Ягодин-авто», а саме за непереведення інспектора прикордонної служби першої категорії прапорщика ОСОБА_8 з прикордонного наряду «Вартовий шлагбаума тил» в прикордонний наряд «Прикордонний патрульний», у два етапи, а саме: 02.03.2016 приблизно о 09:40 біля адміністративної будівлі ВПС «Рівне», що дислокується за адресою: АДРЕСА_3 , одержав від свого підлеглого прапорщика ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 1000,00 гривень; 03.03.2016 приблизно о 09:45 в адміністративній будівлі ВПС «Рівне», що дислокується за адресою: АДРЕСА_3 , одержав від свого підлеглого прапорщика ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 2000,00 гривень, чим вчинив одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення в інтересах того, хто дає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.

Зазначені в обвинувальному акті діяння ОСОБА_6 кваліфіковано як вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою винність у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину) не визнав повністю і суду повідомив, що в 2016 році проходив службу на посаді начальника третього відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 . У 2016 році рішення про призначення військовослужбовців відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », зокрема і ОСОБА_8 , у відповідний вид наряду приймав начальник відділу. В лютому 2016 року до нього за допомогою звернувся ОСОБА_8 , як підлеглий до керівника, і повідомив про чутки, що його хочуть перевести в інший прикордонний наряд, тобто замінити іншим військовослужбовцем. Після цього він уточнив у заступника начальника відділу прикордонної служби ОСОБА_9 цю інформацію і 02.03.2016 надав ОСОБА_8 відповідь, що така інформація не підтвердилася. Жодних дій щодо вирішення питань про місце несення служби ОСОБА_8 у певному виді прикордонного наряду він не вчиняв, оскільки не мав таких повноважень. Начальник відділу затверджував місячний план, на основі якого начальник відділення планував службу свого відділення у зміні прикордонних нарядів на кожен день місяця. Кожен віськовослужбовець може нести службу лише в тому прикордонному наряді, до якого він має допуск. ОСОБА_8 ніс службу в наряді «Вартовий біля шлагбаума», чи мав він допуск до інших видів прикордонних нарядів, зокрема до наряду «Прикордонний патруль», йому невідомо. ОСОБА_10 можна було перевести в прикордонний наряд «Прикордонний патруль», на підставі місячного календарного плану, затвердженого начальником відділу прикордонної служби, якщо у ОСОБА_8 був відповідний допуск до цього виду наряду. Жодних грошових коштів він у ОСОБА_8 не вимагав та грошових коштів від нього не отримував. Події 02 і 03 березня 2016 були для нього великою несподіванкою, він не розумів, що відбувається. Він вважає, що кримінальне провадження щодо нього є помстою офіцера внутрішньої безпеки прикордонного загону ОСОБА_11 та результатом його узгоджених дій із заступником начальника ВПС «Рівне» ОСОБА_12 , співробітником УЗЕ у Волинській області ОСОБА_13 , прокурором ОСОБА_14 . Причиною цього став перетин державного кордону в пункті пропуску «Ягодин» під час його зміни автомобілем з бурштином (245 кг), який проїхав безперешкодно і був виявлений польськими правоохоронцями. Він здійснив доповідь про це начальнику ВПС «Рівне». Було проведено службове розслідування і встановлено, що до цієї події були причетні два офіцери, і після цього у нього розпочалися проблеми, надходили численні скарги на телефон довіри, що потягло відсторонення його від посади. Через цей факт офіцер внутрішньої безпеки прикордонного загону ОСОБА_11 ставився до нього упереджено, чинив на нього тиск.

Між службою у нічних змінах у прикордонному наряді «Старший зміни прикордонних нарядів» (з 20:00 до 09:00), в які він заступав 01 березня і 02 березня 2016 року, він ночував у готелі «Гриль», його автомобіль марки «AUDI» з реєстраційним номером НОМЕР_2 з 19:00 01.03.2016 був на автостоянці з відеоспостереженням біля готелю, сигналізація на автомобілі відсутня. Після повернення зі служби 03 березня 2016 року приблизно о 10:00 він виявив, що його автомобіль був відчиненим, замок був зі слідами злому і він зрозумів, що будь-хто міг до нього проникнути. Тому він сів в автомобіль, відкрив підлокітник, де лежали усі його грошові кошти, взяв до рук частину грошей і почав їх перераховувати. У цей час йому перегородили дорогу, до автомобіля підбігла велика кількість людей, він поклав цю частину грошей до кишені штанів, таким чином частина грошей була в кишені штанів форменого одягу, а частина залишилася в автомобілі. Після того, як йому пред`явили службове посвідчення, він почав відповідати на запитання і вийшов з автомобіля. Вилучені у нього під час огляду місця події готівкові кошти є грошовими заощадженнями сім`ї, він їх зберігав в автомобілі, який був на автостоянці з відеоспостереженням. Однак, як пізніше з`ясувалося, відеозаписи цієї події на камерах були відсутні. Яка сума його особистих грошових коштів зберігалася в автомобілі, він точно сказати не може. Усі грошові кошти він добровільно видав прокурору під час огляду місця події. Припускає, що виявлені помічені грошові кошти потрапили в автомобіль без його відома, тому що ключі були лише у нього, доступу до автомобіля ніхто не мав. Під час обшуку за місцем його проживання у м. Ковель також було вилучено грошові кошти його сім`ї. Обвинувачений звернув увагу суду, що під час його освідування прокурорром поняті заперечували сліди спецхімречовини на його руках, а прокурор при взятті змивів з його рук не змінював гумові рукавички. Коли оглядали під лампою його руки, ніякого світіння не було, через це він вважає незрозумілим походження спеціальної хімічної речовини на змивах з рук. Обвинувачений ОСОБА_6 просив суд його виправдати, у зв`язку з відсутністю події отримання ним неправомірної вигоди від прапорщика ОСОБА_8 .

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що з лютого до червня 2016 року він проходив службу на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії кулеметника 1 групи інспекторів прикордонної служби 3 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_6 був начальником його відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » і заступав у наряд «Старший зміни прикордонних нарядів», вони з ОСОБА_6 були в одній зміні прикордонних нарядів, тому він підпорядковувався ОСОБА_6 . Підстав оговорювати ОСОБА_6 у нього немає. Планувати і призначати військовослужбовців у певний вид прикордонного наряду мав право тільки начальник відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » або його перший заступник. Начальник відділення інспекторів прикордонної служби ОСОБА_6 не мав права змінювати для військовослужбовців вид наряду, який визначив начальник відділу прикордонної служби. У 2016 році ОСОБА_6 не повідомляв йому про намір перемістити його з наряду «Вартовий шлагбаума» в інший вид наряду. На початку березня 2016 року він, як підлеглий, звернувся до ОСОБА_6 , як до керівника, і повідомив про чутки, що його хочуть перевести в інший прикордонний наряд і замінити іншим військовослужбовцем. Через кілька днів, коли вони здавали зміну, ОСОБА_6 повідомив йому, що така інформація не підтвердилася. У 2016 році ОСОБА_6 про необхідність надання йому будь-яких грошових коштів не повідомляв. Він неправомірну вигоду ОСОБА_6 не надавав та ОСОБА_6 від нього неправомірну вигоду не одержував. Йому відомо, що після затримання ОСОБА_6 було поінформовано особовий склад, що ОСОБА_6 був затриманий з грошима, за підозрою в отриманні від нього, ОСОБА_8 , неправомірної вигоди. Але свідок стверджував, що неправомірна вигода не від нього. Свідок категорично наполягав, що він неправомірну вигоду ОСОБА_6 не надавав, а ОСОБА_6 неправомірної вигоди у нього на вимагав. Обставин затримання ОСОБА_6 він не знає. Свідок наполягав, що на початку 2016 року він з власної волі в УЗЕ не звертався. Він підтвердив, що в лютому 2016 року він був у приміщенні УЗЕ, але не за своїм бажанням, його викликав по телефону офіцер внутрішньої безпеки ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_11 , який сказав йому прибути в приміщення УЗЕ і повідомив, що є термінова справа, не по телефону. Коли він приїхав за тією адресою, яку вказав йому ОСОБА_11 , в кабінеті були присутні співробітник УЗЕ і ОСОБА_11 , який повідомив, що у нього проблеми по службі та показав йому заяви двох громадян України і відеозапис начебто про те, що він, ОСОБА_8 вимагав у цих громадян грошові кошти за проїзд через кордон поза чергою. Йому запропонували написати заяву, яку вони продиктують, і тоді вони вказані матеріали щодо нього не пустять в хід. У нього не було виходу, тому на пропозицію та під диктовку ОСОБА_11 він написав заяву, зміст якої не пам`ятає, але це не була його добровільна заява. Вона стосувалася ОСОБА_6 , з яким у ОСОБА_11 були особисті неприязні відносини. В заяві свідок під диктовку написав, що ОСОБА_6 вимагає у нього грошові кошти, хоча це не відповідало дійсності, потім він на пропозицію ОСОБА_11 прочитав написану ним заяву на камеру. Перед цим йому його права і обов`язки заявника не роз`яснювали, про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину не попереджали. Він написав заяву неправдивого змісту тому, що побоювався, що ОСОБА_11 та співробітник УЗЕ можуть створити йому проблеми по службі, використавши заяви громадян та відеозапис, хоча, на його думку, там нічого компроментуючого не було, однак свідок знав, що вони можуть з цього зробити йому проблеми. Він це зробив, бо у нього не було вибору, для того, щоб ОСОБА_11 не давав хід скаргам на його дії.

Свідок категорично наполягав, що ні 01.03.2016, ні 02.03 2016 він в приміщенні УЗЕ не перебував і у його присутності там його власні грошові кошти не оглядали, не ідентифікували, не помічали. Після написання заяви наступна його зустріч із ОСОБА_11 відбулася 01.03.2016 перед службою, в лісі неподалік пункту пропуску, вже було темно, де ОСОБА_11 надав йому, з його слів, 3000 гривень купюрами по 200 гривень, він ці гроші не перераховував, зберігав їх в автомобілі. ОСОБА_11 на нього постійно тиснув, щоб він будь-яким способом під час несення служби 01.03.2016 чи 02.03.2016 передав зазначені кошти ОСОБА_6 . Також йому 01.03.2016 та 02.03.2016 вручали технічні засоби для аудіо- та відеозапису, теж в лісі біля пункту пропуску. Свідок повідомив, що 01.03.2016 у нього не вийшло дати гроші ОСОБА_6 , а 02.03.2016 він вже і не намагався передати йому ці кошти, а вирішив повернути гроші ОСОБА_11 , тому що він зрозумів, що робить неправильно, що так робити не можна, і не хотів більше співпрацювати в правоохоронними органами. Тому 03.03.2016 з його ініціативи відбулася наступна зустріч з ОСОБА_11 увечері, у м. Ковелі, він подзвонив останньому, зустрілися в посадці і він повідомив, що не буде передавати гроші ОСОБА_6 та не буде його оговорювати, бо це неправильно, після чого віддав ОСОБА_11 ті самі 3000 гривень купюрами по 200 грн., гроші не перераховував, він їх зберігав в автомобілі, чи були вони помічені, він не знав і не міг знати. Однак вже навіть після затримання ОСОБА_6 на нього чинили тиск, щоб він підтвердив, що це саме він передав ОСОБА_6 грошові кошти, які в ОСОБА_6 було вилучено під час затримання. Свідок наполягав, що вилучені в ОСОБА_6 грошові кошти йому не належать.

Після пред`явлення свідку для огляду протоколу огляду та ідентифікації грошових коштів від 01.03.2016, протоколу огляду, ідентифікації та помічення грошових коштів від 02.03.2016 свідок повідомив, що підписи від його імені у протоколах дуже схожі на його підписи. Він наполягав, що у вказаний у протоколах час він у місті Луцьку в приміщенні УЗЕ не перебував, участі у зазначених слідчих діях точно не брав. Вказані протоколи він міг підписати 03.03.2016 ввечері на зустрічі з ОСОБА_11 у місті Ковелі, коли на прохання ОСОБА_11 він підписував надані ним документи, не читаючи їх. Він фізично не міг перебувати вдень 01.03.2016 та 02.03.2016 у місті Луцьку, тому що проживає у місті Ковелі, а з 20:00 01.03.2016 до 09:00 02.03.2016 та з 20:00 02.03.2016 до 09:00 03.03.2016 він перебував на службі в пункті пропуску «Ягодин-авто», до якого з міста Ковеля ще годину доїжджав власним автомобілем, і до місця служби потрібно було прибути за годину до початку служби, і вибував він зі служби після здачі зміни через годину після закінчення служби. Вдень 01.03.2016 та вдень 02.03.2016 він відпочивав (спав) перед нічною зміною несення служби.

Після цього випадку його кар`єра в Державній прикордонній службі фактично закінчилася, невдовзі його перевели в інший підрозділ, а потім він звільнився в січні 2017, у зв`язку із закінченням контракту, йому відмовили у продовженні контракту. Пізніше в березні 2016 року він писав заяву про протиправні дії ОСОБА_11 , відомості були внесені до ЄРДР.

У протоколі огляду та ідентифікації від 01.03.2016 з додатками (на п`яти аркушах) зазначено, що старший оперуповноважений в ОВС УЗЕ у Волинській області ДЗЕ НП України ОСОБА_15 на виконання доручення військового прокурора Луцького гарнізону ОСОБА_14 , у кримінальному провадженні №42016030220000079 від 26.02.2016, за участю заявника ОСОБА_8 , понятих ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , 01.03.2016 з 14:00 до 14:45 у приміщенні службового кабінету управління оглянув грошові кошти сумі 1000 грн, які для перевірки по заяві добровільно надав ОСОБА_8 . Оглянуті купюри номіналом 200 гривень мають такі серійні номери: КБ5293534, ЗЕ9765676, ЄЖ0970518, КМ1105782, КВ3821645. Зазначені грошові кошти після їх огляду та ідентифікації повернуто ОСОБА_8 . З указаних грошових коштів було знято світлокопії на п`яти аркушах, які було підписано усіма учасниками. Проколо зачитано вголос, записано правильно. Заяв, зауважень та доповнень від учасників і присутніх не надходило (т. 1 арк. 41-47).

У протоколі огляду, ідентифікації та помічення грошових коштів від 02.03.2016 (без додатків) вказано, що старший оперуповноважений в ОВС УЗЕ у Волинській області ДЗЕ НП України ОСОБА_15 на виконання доручення військового прокурора Луцького гарнізону ОСОБА_14 , у кримінальному провадженні №42016030220000079 від 26.02.2016, за участю заявника ОСОБА_8 , понятих ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , 02.03.2016 з 15:00 до 15:30 в приміщенні УЗЕ у Волинській області оглянув грошові кошти в сумі 2000 грн, які для перевірки по заяві добровільно надав ОСОБА_8 . Оглянуто грошові кошти: одна купюра номіналом 200 гривень із серійним номером ЄЄ2859245; дев`ять купюр номіналом 100 гривень із серійними номерами МЕ1912361, ЗВ8719138, МН3150390, ГК1368401, МИ0188293, ЗЕ0554455, МИ8797777, ГД6111180, ВВ6209448; вісімнадцять купюр номіналом 50 гривень із серійними номерами ПЖ4667243, СБ6059731, СЙ4587535, ПД3335505, РЖ0767671, ПД8173696, РЄ3278592, РЗ0605627, ПА2332817, РБ6182312, ПЕ8043288, СЕ6830967, КФ8047374, СМ8558785, РЄ9893926, КР6956218, ЕЄ5311659, РЖ6214735. Купюри було оброблено спецхімпрепаратом «Світлячок-М», після чого купюри освітленні спеціальною лампою та світяться світло-зеленим кольором і при дотику до них залишають сліди того ж кольору. Зазначені грошові кошти після їх огляду, ідентифікації та оброблення повернуто ОСОБА_8 . Стерильну медичну марлеву серветку із зразком спецхімпрепарату та використані гумові медичні рукавиці поміщено в поліетиленовий пакет, опечатано та посвідчено підписами учасників. Проколо зачитано вголос, записано правильно. Заяв, зауважень та доповнень від учасників і присутніх не надходило (т. 1 арк. 48, 49).

Отже, суд установив, що згідно з дослідженими протоколами, 01.03.2016 під час проведення огляду та ідентифікації грошових коштів їх оброблення спецхімпрепаратом не проводили, а 02.03.2016 під час час огляду ідентифікації та помічення грошових коштів світлокопії банкнот не виготовляли.

Щодо проведення вказаних слідчих дій 01.03.2016 та 02.03.2016 допитаний як свідок старший оперуповноважений в ОВС УЗЕ у Волинській області ДЗЕ НП України ОСОБА_15 в судовому засіданні повідомив про факт добровільного надання ОСОБА_8 заяви про кримінальне правопорушення, яка була зареєстрована в установленому порядку. 01.03.2016 він за дорученням прокурора у кримінальному провадженні проводив огляд та ідентифікацію грошових коштів, наданих ОСОБА_8 , складав відповідний протокол за участю ОСОБА_8 і понятих; 02.03.2016 він проводив огляд, індентифікацію та помічення грошових коштів, складав відповідний протокол, за участю ОСОБА_8 і понятих, проводили копіювання грошових коштів, як правило, це здійснюється у більшості випадків, з метою недопущення зловживань, чому не скопійовано грошові кошти 02.03.2016, він пояснити не може. Після огляду та ідентифікації (помічення) грошові кошти повернули ОСОБА_8 для документування протиправної діяльності ОСОБА_6 . Свідку невідомо про те, що ОСОБА_8 не передав ОСОБА_6 , а повернув йому чи іншим особам вручені грошові кошти. Протоколи слідчих дій підписували усі учасники. Також він брав участь у проведенні 03.03.2016 огляду місця події, під час якого в ОСОБА_6 було виявлено вручені ОСОБА_8 , зокрема і помічені грошові кошти, проводили освідування ОСОБА_6 , проводили відеозапис слідчих дій.

Показання свідків обвинувачення ОСОБА_8 та ОСОБА_15 щодо участі заявника ОСОБА_8 у слідчих діях у місті Луцьку 01.03.2016 та 02.03.2016 об`єктивно не узгоджуються між собою. При цьому свідок ОСОБА_8 сам факт підписання досліджених судом протоколів вказаних слідчих дій не заперечує, однак послідовно стверджує, що підписував протоколи, не читаючи, на пропозицію ОСОБА_11 за інших обставин. Проте факт належності йому оглянутих під час проведених слідчих дій грошових коштів загальною сумою 3000 гривень ОСОБА_8 категорично заперечив.

Поряд із цим, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що вона разом з ОСОБА_16 була присутня в приміщенні УЗЕ під час огляду та ідентифікації грошових коштів. Вони з ОСОБА_19 тоді були студентками 4 курсу юридичного факультету Східноєвропейського національного університету і проживали у місті Луцьку. В робочий день після пар до них з ОСОБА_19 підійшли співробітники УЗЕ і запропонували бути понятими під час огляду, ідентифікації та помічення грошових коштів, які надасть заявник. Вони погодилися і їх привезли в приміщення УЗЕ, вони пройшли в службовий кабінет, де вже було кілька оперуповноважених, яких вона пам`ятає візуально. Заявник надавав для огляду особисті грошові кошти, повідомляв, що у нього вимагають кошти. З наданих заявником грошових коштів робили світлокопії, помічали ці грошові кошти спецхімпречовиною, яка при ультрафіолеті провічується. Суму коштів вона не пам`ятає, це точно були українські гривні, номіналом 200 гривень і більше, купюр було небагато, тому що ксерокопій було 2-4 арк., купюри ксерили з двох сторін, після цього вони звіряли серійні номери оригіналів купюр з описаними у протоколі та з номерами на копях і ставили свої підписи у протоколі й на копіях купюр. Також відбирали зразок спецхімпрепарату, який упакували в спецпакет, який вони засвідчили підписами. Заявник також ставив свій підпис у протоколі, потім ці грошові кошти йому повернули. Після пред`явлення свідку в судовому засіданні протоколу огляду та ідентифікації грошових коштів від 01.03.2016 вона зазначила, що їй належать підписи у протоколі та додатках до нього від імені понятого №2 (т. 1 арк. 41-47). На запитання прокурора, чи була вона присутня 02.03.2016 в приміщенні УЗЕ під час огляду, ідентифікації та поміченні грошових коштів, свідок відповіла, що вона точно не пам`ятає, чи це був один раз, чи два, не пригадує, бо пройшло вже п`ять років. Вона точно знає, що участь у поміченні коштів брала лише один раз, тому що таких подій у її житті більше не було. Вона візуально пам`ятає людей, які там були присутні, але не пам`ятає, скільки було грошових коштів. На запитання прокурора, чи була вона присутня 02.03.2016 у приміщенні УЗЕ при ідентифікації та поміченні грошових коштів, свідок відповіла, що не пам`ятає. На запитання головуючого, з метою уточнення, чи брала свідок участь в огляді, ідентифікації та поміченні ще інших, ніж вона вже розповідала, грошових коштів, вона впевненої відповіді дати не змогла. Свідок впевнено повідомила, що грошові кошти, в огляді та ідентифікації яких вона брала участь, були точно українські гривні купюрами номіналом більшим ніж 100 гривень, тобто 200 та 500 гривень; точно при ній їх обробляли спецхімпрепаратом та копіювали, вона звіряла серійні номери купюр і ставила свої підписи. Суму грошових коштів 1000 гривень та 2000 гривень, вона не пам`ятає, але якщо так зазначено у протоколі, який вона підписувала, то значить так і було. А взагалі у неї всі ці події злилися в одну, всі дні змішалися. Вона точно пам`ятає, що купюр було небагато: від п`яти до десяти. Процедури з грошовими коштами, напевно, були однакові в обох випадках, тому що якби ці процедури відрізнялися, то у неї б чітко відклалося в пам`яті, що чимось ці дні можна відрізнити. На уточнююче запитання головуючого щодо кількості оглянутих за її участю грошових купюр під час двох слідчих дій та змісту, який свідок вкладає у висловлені нею поняття «небагато (мало) купюр» та «небагато, але трошки більше» (примітка: згідно з протоколом від 01.03.2016 оглянуто та ідентифіковано 5 купюр, згідно з протоколом від 01.03.2016 оглянуто та ідентифіковано 28 купюр) свідок впевнено повідомила, що події першого дня у неї більш чітко відклалися в пам`яті, вона може більше розповісти, а от другий день ні, у неї все змішалося: події, люди. На її думку, 28 купюр це не трошки, а набагато більше ніж 5; можливо 28 купюр розкладали щільніше, тому їй здалося, що їх було ненабагато більше. Після пред`явлення їй в судовому засіданні протоколу огляду, ідентифікації та помічення грошових коштів від 02.03.2016 свідок зазначила, що їй належать підписи у протоколі від імені понятого №2 (т. 1 арк. 48, 49). При цьому свідок повідомила, що оскільки вона підписала два протоколи за результатами слідчих дій, то, напевно, вона двічі була учасником слідчої дії. На запитання прокурора, чи могла б вона впізнати заявника ОСОБА_8 , свідок відповіла, що серед кількох однотипних людей, напевно, ні; вона пригадує, що він невисокого зросту, середнього віку, 30-40 років, особливих прикмет вона не помітила; серед людей різного типу вона змогла б його пригадати. На запитання головуючого, чому у першому протоколі від 01.03.2016 не вказано про помічення грошових коштів, свідок відповіла, що це запитання до того, хто складав протокол, вона розповіла в суді те, що пам`ятає, і що точно відбувалося у її присутності, а чому це не вказано у протоколі, вона пояснити не може.

Під час одночасного допиту зі свідком ОСОБА_8 свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що із ОСОБА_8 вона не знайома, десь бачила, обличчя схоже, але з впевненістю сказати, де вони зустрічалися, не може. Чи брали вони спільно участь у проведенні слідчих дій, свідок не пам`ятає. Свідок не може з упевненістю сказати, що брала участь у проведенні огляду та ідентифікації грошових коштів у цій справі двічі, два дні поспіль, 01.03.2016 та 02.03.2016, бо не може такого пригадати, один раз вона точно брала участь у такій слідчій дії. Грошові кошти, здається, передавали заявнику, але вона не може впевнено сказати, що це був саме присутній в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 . Вона пам`ятає лише одну таку процесуальну дію, під час якої точно проводили помічення грошових коштів спеціальною хімречовиною і робили їх копіювання, тому що учасники ставили підписи не лише у протоколі; це відбувалося у приміщенні, в світлу пору доби. Підписи у протоколах від 01.03.2016 та від 02.03.2016 вона ставила, проте увагу на дату не звертала, могла підписати в один день два протоколи, підписи ставили усі учасники, тому сподівалася, що все повинно бути правильно, вона тоді лише навчалася на юридичному факультеті.

Отже, під час одночасного допиту Свідок ОСОБА_18 дала показання, аналогічні тим, що надані суду під час її допиту.

Свідок ОСОБА_20 суду пояснила, що вона разом із ОСОБА_18 була присутня в приміщенні УЗЕ під час огляду та ідентифікації грошових коштів. Вони з ОСОБА_21 тоді були студентками 4 курсу юридичного факультету Східноєвропейського національного університету і проживали у місті Луцьку. В робочий день після пар до них з ОСОБА_21 підійшли співробітники УЗЕ і запропонували бути понятими під час огляду, ідентифікації та помічення грошових коштів. Вони погодилися і їх привезли в приміщення УЗЕ, вони пройшли в службовий кабінет, де було ще кілька оперуповноважених. Були грошові купюри, які їм показували, їх серійні номери, потім купюри помічали спецхімречовиною з балончика, показували їм, як купюри при ультрафіолеті світилися, здається, зеленим кольором. Які були грошові купюри, якого номіналу, скільки їх було, вона не пригадує, їх було кілька, не одна і не дві. Потім складали протокол, описували серійні номери купюр у протоколі, вони його перечитували, оглядали кожну купюру, звіряли серійні номери купюр з номерами в протоколі і ставили свої підписи як поняті; купюри також ксерокопіювали і під кожною копією вони з ОСОБА_21 ставили свої підписи як поняті. Також в документах разом з ними ставив свій підпис заявник, який був присутній під час усіх цих дій. Хто надавав вказані грошові кошти, куди їх помістили після слідчої дії, для чого були призначені ці грошові кошти, вона не пригадує. Чи це була одна слідча дія, чи за її участю проводили дві слідчі дії, вона не пам`ятає, бо пройшло багато часу. Після пред`явлення їй в судовому засіданні протоколу огляду та ідентифікації грошових коштів від 01.03.2016 свідок зазначила, що їй належать підписи у протоколі та додатках до нього від імені понятого №1 (т. 1 арк. 41-47). Свідок повідомила, що протокол вона читала і підписувала. Чи це в додатку до протоколу всі купюри, які були оглянуті за її участю, вона не пам`ятає. Вона не пригадує, чи брала участь у слідчій дії в приміщенні УЗЕ ще наступного дня. Як їх запросили для проведення слідчої дії наступного дня, вона пригадати не може. Скільки протоколів вона підписувала, не пам`ятає, протокол склали, кожен протокол має багато сторінок, вона не пам`ятає, скільки їх було, вона всі підписувала. Чи відбирали зразок спецхімпрепарату, яким обробляли грошові кошти, вона не пам`ятає. Після пред`явлення їй в судовому засіданні протоколу огляду, ідентифікації та помічення грошових коштів від 02.03.2016 свідок зазначила, що їй належать підписи у протоколі від імені понятого №1 (т. 1 арк. 48, 49). Свідок повідомила, що протокол перед підписанням читала, скільки було купюр, вона не пам`ятає. Вона пригадує, що у протоколі була табличка з описом купюр. Вона підписувала протоколи і ксерокопії грошових купюр. Чи засвідчувала вона своїм підписом будь-які упакування, вона не пригадує. Якщо вона підписала ці два протоколи, то виходить, що їх двічі запрошували в УЗЕ для проведення слідчих дій. Під час слідчої дії був присутній, напевно, заявник, так їм його представили, пояснення він не давав, нічого не повідомляв, але чи був він в обох випадках, вона не пригадує. Описати заявника вона не може. На запитання прокурора, чи могла б вона впізнати заявника ОСОБА_8 , свідок відповіла, що ні. Вона для себе зрозуміла, що зазначені грошові кошти мають бути для наступних слідчих дій як неправомірна вигода, хтось комусь їх має надати. Але чи якісь обставини про це повідомляли під час слідчої дії, вона не пригадує. Пройшло багато часу, тому вона не може ствердно сказати, чи це все було в один день, чи два дні.

Під час одночасного допиту зі свідком ОСОБА_8 свідок ОСОБА_20 повідомила, що ОСОБА_8 не пам`ятає. Під час огляду та ідентифікації грошових коштів, зі слів особи, яка проводила слідчу дію, був заявник, але чи це був саме присутній в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , сказати не може; кому передавали грошові кошти після огляду, також сказати не може. Помічення грошових кошті відбувалося. Копії оглянутих купюр засвідчували підписами. Перед підписанням протоколи читала, у них були вказані серійні номери купюр. Чи повертав заявник вручені йому кошти, їй невідомо. Пройшло багато часу, обставин не пригадує.

Отже, показання свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_20 є непослідовними, суперечливими, однак узгоджуються між собою про окремі обставини, які ставлять під сумнів достовірність відображених у протоколах обставин щодо проведення вказаних слідчих дій протягом двох днів, а саме 01.03.2016 та 02.03 2016. Крім того, згідно з дослідженими протоколами, 01.03.2016 під час проведення огляду та ідентифікації грошових коштів їх оброблення спецхімпрепаратом не проводили, а 02.03.2016 під час час огляду ідентифікації та помічення грошових коштів світлокопії банкнот не виготовляли. Проте указані свідки послідовно стверджували, що усі грошові кошти, в огляді та ідентифікації яких вони брали участь, і обробляли спецхімпрепаратом, і копіювали та копії долучали до відповідного протоколу, який вони і особа, яку їм представили як заявника, підписували.

Крім того, свідок ОСОБА_8 під час одночасного допиту зі свідком ОСОБА_18 та під час одночасного допиту зі свідоком ОСОБА_20 повідомив, що з указаними особами він не знайомий, ніколи їх не бачив. У справі щодо ОСОБА_6 участі у слідчих діях щодо огляду, ідентифікації та помічення грошових коштів, зокрема, і за участю вказаних свідків, осіб жіночої статі, він не брав. Грошові кошти йому один раз в лісі, в темну пору доби, вручав офіцер внутрішньої безпеки загону ОСОБА_11 , були присутні інші особи; дівчат точно не було. При ньому процесуальну дію огляд, ідентифікацію та помічення грошових коштів спеціальною хімречовиною не проводили і після того ці кошти йому не вручали, але вручав ОСОБА_11 за інших обставин, які він неодноразово повідомляв суду. Він не пам`ятає, чи ставив підписи у двох протоколах за результатами вказаних слідчих дій, тому що були обставини, коли він на прохання ОСОБА_11 , не читаючи, ставив підписи у процесуальних документах у вказаному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 . Вручені йому ОСОБА_11 грошові кошти він повернув ОСОБА_11 03.03.2016 ввечері у місті Ковелі.

Отже, суттєві розбіжності у показаннях свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_20 і свідка ОСОБА_8 про обставини кримінального правопорушення, які підлягають доказуванню, зокрема, про участь ОСОБА_8 у проведенні слідчих дій в приміщенні УЗЕ 01.03.2016 та 02.03.2016, під час судового розгляду не усунуто.

Свідок ОСОБА_11 , колишній військовослужбовець відділення внутрішньої безпеки по ІНФОРМАЦІЯ_3 , суду пояснив, що до його обов`язків входило виявлення правопорушень у сфері службової діяльності серед військовослужбовців загону. ОСОБА_6 він знав як начальника відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який заступав у наряд «Старший зміни прикоронних нарядів»; будь-яких підстав оговорювати ОСОБА_6 він не має. Свідок стверджував, що позаслужбових відносин з ОСОБА_6 не мав; факт переміщення через кордон бурштину до цих подій відношення не має і ніяк не вплинув на його дії після звернення ОСОБА_8 щодо вимагання у нього грошей ОСОБА_6 . ОСОБА_8 , який заступав в наряд «Вартовий шлагбаума», він також знав як військовослужбовця відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », оскільки він за своїми обов`язками у структурному підрозділі внутрішньої безпеки був закріплений за відділом прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Будь-яких підстав оговорювати ОСОБА_8 він не має. В кінці лютого 2016 року до нього, як до офіцера підрозділу внутрішньої безпеки прикордонного загону, звернувся ОСОБА_8 з усним повідомлення про те, що ОСОБА_6 вимагає у нього гроші в розмірі 3000 грн. за залишення його в прикордонному наряді «Вартовий шлагбаума» у пункті пропуску «Ягодин». Він відібрав у ОСОБА_8 пояснення про вказані обставини та повідомив своє керівництво і військову прокуратуру про підготовку вчинення злочину. Також він в кінці лютого 2016 року був присутній в УЗЕ при написанні ОСОБА_8 заяви про вчинення кримінального правопорушення і надання ним пояснень, із застосуванням відеозапису; жодного тиску на ОСОБА_8 ніхто не чинив. На початку березня 2016 року він був присутній під час проведення прокурором огляду місця події у с. Старовойтово біля кафе «Гриль». На початку березня 2016 року, напередодні затримання ОСОБА_6 , він був присутній під час вручення ОСОБА_8 співробітниками УЗЕ технічних засобів аудіо-, відеоконтролю. У березні 2016 року він особисто ніякі грошові кошти ОСОБА_8 для використання їх у вказаному кримінальному провадженні не вручав і не отримував назад ці грошові кошти від ОСОБА_8 , тому що він не мав таких службових повноважень у межах проведення НСРД. У день затримання ОСОБА_6 він із ОСОБА_8 не зустрічався. Він мав зустріч із ОСОБА_8 у м. Ковель пізніше, у березні 2016 року, у день отримання ОСОБА_8 травми. Під час розмови ОСОБА_8 повідомив йому, що всі його друзі, знайомі засуджують те, що він став заявником у справі ОСОБА_6 , тому ОСОБА_8 схилявся до того, що йому нанесли тілесні ушкодження саме у зв`язку з цими обставинами.

Свідок ОСОБА_11 під час одночасного допиту зі свідком ОСОБА_8 дав показання, аналогічні наданим під час допиті як свідка, і наполягав, що говорить суду правду.

Свідок ОСОБА_8 під час одночасного допиту зі свідком ОСОБА_11 підтвердив свої показання, надані ним під час допиту його як свідка, і наполягав, що він під присягою свідка говорить правду.

Отож суттєві розбіжності у показаннях вказаних свідків про обставини кримінального правопорушення, які підлягають доказуванню, під час судового розгляду не усунуто.

Згідно з протоколом огляду місця події від 03.03.2016 огляд проводив процесуальний керівник військовий прокурор Луцького гарнізону, у присутності понятих ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , з 11:00 до 12:40 на прилеглій до мотелю «Гриль» території, що на вулиці Миру, 10 в селі Старовойтове Любомльського району Волинської області, де припаркований автомобіль «Ауді А6», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у якому за кермом перебував ОСОБА_6 . На пропозицію вийти з автомобіля ОСОБА_6 відмовився і протягом 03:39 хвилин спілкувався з працівниками правоохоронних органів через опущене добровільно вікно заблокованих дверей водія. Після виходу з автомобіля прокурор повідомив ОСОБА_6 , що його підозрюють в отриманні неправомірної вигоди і на пропозицію прокурора ОСОБА_6 повідомив про наявність у форменому одязі грошових коштів в сумі від 4000 до 6000 гривень, 10 доларів США, при цьому протиправне одержання будь-яких коштів заперечив, а походження наявної готівки пояснив заощадженнями сім`ї. Щодо вказаних грошових коштів ОСОБА_6 пояснив, що він взяв їх з власного автомобіля та поклав їх до правої кишені штанів (біля коліна) форменого одягу. Перед оглядом та перерахунком грошей ОСОБА_6 було запропоновано замкнути автомобіль, що він зробив, під час огляду місця події транспортний засіб перебував в полі зору відеокамери. Після цього ОСОБА_6 витягнув з правої наколінної кишені штанів готівкові кошти, на частині яких за допомогою приладу «Делюкс» виявлено люмінесцентне світіння, а саме: на купюрі номіналом 200 гривень із серійним номером ЄЄ2859245; на восьми купюрах номіналом 100 гривень із серійними номерами ЗВ8719138, МН3150390, ГК1368401, МИ0188293, ЗЕ0554455, МИ8797777, ГД6111180, ВВ6209448; на 19-ти купюрах номіналом 50 гривень із серійними номерами ПЖ4667243, СБ6059731, СЙ4587535, ПД3335505, РЖ0767671, ПД8173696, РЄ3278592, РЗ0605627, ПА2332817, РБ6182312, ПЕ8043288, СЕ6830967, КФ8047374, СМ8558785, РЄ9893926, КР6956218, ЕЄ5311659, РЖ6214735, КЦ0474742. Купюри із світінням, тобто грошові кошти в сумі 1950 гривень, які було звірено з протоколом огляду, ідентифікації та помічення грошових коштів від 02.03.2016 та встановлено, що ці грошові кошти, окрім купюри номіналом 50 гривень із серійним номером КЦ0474742, зазначені у вказаному протоколі як грошові кошти, які добровільно надав ОСОБА_8 для викриття злочинної діяльності ОСОБА_6 . Після цього грошові поміщено в окремий пакет, опечатано, скріплено печаткою та підписами понятих і учасників. На решті виданих ОСОБА_6 коштів з тієї ж кишені світіння не виявлено; такі кошти 12-ма купюрами номіналом 200 гривень, 41-ю купюрою номіналом 100 гривень, 16-ма купюрами номіналом 50 гривень, 6-ма купюрами номіналом 20 гривень, 1-ю купюрою номіналом 10 гривень загальною сумою у 7430 гривень поміщені в окремий пакет, опечатано, скріплено печаткою та підписами понятих і учасників.

Після цього ОСОБА_6 видав з правої кишені куртки 1000 гривень 1-ю купюрою номіналом 500 гривень, 2-ма купюрами номіналом 200 гривень, 1-ю купюрою номіналом 100 гривень, які поміщено в окремий пакет, опечатано, скріплено печаткою та підписами понятих і учасників. Після цього ОСОБА_6 видав з правої нарукавної кишені 163 гривні, які поміщено в окремий пакет, опечатано, скріплено печаткою та підписами понятих і учасників. Після усного повідомлення ОСОБА_6 власноруч з підлокітника автомобіля «Ауді А6», номерний знак НОМЕР_2 , дістав і видав 10 доларів США та 9650 гривень, серед яких виявлено чотири купюри номіналом 200 гривень із серійними номерами КБ5293534, ЗЕ9765976, ЄЖ0970518, КВ3821645, які були ідентифіковані у з протоколі огляду та ідентифікації грошових коштів від 01.03.2016, які надав добровільно ОСОБА_8 для виявлення незаконної діяльності ОСОБА_6 . Кошти з такими номерами поміщено в окремий пакет, решту готівки в інший пакет, опечатано, скріплено печаткою та підписами понятих і учасників.

Під час огляду місця події ОСОБА_6 повідомив, що ОСОБА_8 дійсно заступав у наряд в ніч з 01.03.2016 та 02.03.2016. Ставити чи не ставити ОСОБА_8 в наряд входить до його компетенції та повноважень і він ставить ОСОБА_8 за вказівкою свого керівництва, начальника відділу прикордонної служби ОСОБА_24 та ОСОБА_9 . Також ОСОБА_6 повідомив, що грошові кошти в ОСОБА_8 він не вимагав та від нього не отримував, а також повідомив, що коли він підійшов до свого транспортного засобу марки «Ауді А6» з реєстраційним номером НОМЕР_2 , то він був відкритий. Також ОСОБА_6 повідомив, що 02.03.2016 та 03.03.2016 він спілкувався із ОСОБА_8 з приводу того, що військовослужбовця ОСОБА_25 можуть поставити на місце ОСОБА_8 , та повідомив ОСОБА_8 , що поцікавиться з даного приводу у керівництва відділу.

Крім того, на підставі постанови прокурора від 03.03.2016 на місці події прокурор провів освідування ОСОБА_6 , з метою виявлення на його тілі слідів кримінального правопорушення, проведено відеозапис слідчої дії. Відповідно до протоколу освідування від 03.03.2016, прокурор, в присутності понятих ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , було застосовано пристрій для перевірки флуоресцентних міток, шляхом свічення поверхні шкіряного покриву внутрішньої частини долоні правої і лівої рук ОСОБА_6 . При денному світлі не було встановлено наявність чітких флуоресцентних барвників, які могли б світитися півд дією спеціального випромінювання світло-зеленим кольором. За звичайних умов світіння барвників чітко видно не було. Після цього за допомогою тампону медичного бинта проведено сухі змиви можливих флуоресцентних барвників з долоні правої руки ОСОБА_6 ; тампони із сухими змивами поміщено в пакет, опечатано, скріплено печаткою та підписами понятих і учасників. Після цього за допомогою тампону медичного бинта проведено сухі змиви можливих флуоресцентних барвників з долоні лівої руки ОСОБА_6 ; тампони із сухими змивами поміщено в пакет, опечатано, скріплено печаткою та підписами понятих і учасників. У протоколі відображено зауваження ОСОБА_6 такого змісту: при змиві з лівої руки один із понятих заявив, що прокурор проводив змив одними і тимиж рукавичками як з правої, так і з лівої руки, а бинт, який проводили по лівій руці, був з нової опечатаної упаковки. Протокол освідування підписано понятими та учасниками (т. 4 арк. 38, т. 1 арк. 93-96).

Після огляду місця події його учасники прослідували в місто Луцьк, де в приміщенні військової прокуратури Луцького гарнізону о 19:58 складено і надано для ознайомлення протокол слідчої дії, до якого приєднано на носієві microSD №07DS2 відеозйомку огляду місця події. У протоколі зазначено власноручно написані ОСОБА_6 зауваження такого змісту: як я повідомив слідчому, прокурору на відеокамеру про те, що транспортний засіб «Ауді А6» з реєстраційним номером НОМЕР_2 знаходився у відкритому стані з невідомого мені часу. Але транспортний засіб на даному місці знаходивсянерухомий з 19:00 01.03.2016 до 03.03.2016. Протокол підписаний понятими та учасника слідчої дії (т. 1 арк. 64-72). В судовому засіданні досліджені відеозапис огляду місця події, на освідування ОСОБА_6 ; події, зміст та суть розмов відповідають інформації, зазначеній у відповідних протоколах.

Вилучені під час огляду місця події грошові кошти додатково оглянуто згідно з протоколами огляду речей та документів від 03.03.2016, від 12.05.2016, поміщено в паперові пакети, опечатано, скріплено печаткою та підписом (т. 1 арк. 73, 74, 77-80).

Постановами прокурора, слідчого, від 04.03.2016 від 12.05.2016 оглянуті грошові кошти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та визначено місце їх зберігання (т. 1 арк. 75, 76, 81-86).

Свідок ОСОБА_22 , понятий під час огляду місця події, освідування ОСОБА_6 , огляду речей і документів, суду повідомив, що у березні 2016 року він був був студентом 4 курсу юридичного факультету Східноєвропейського національного університету і проживав у місті Луцьку. На початку березня 2016 року він брав участь як понятий в огляді місця події, що проводили зранку у с. Старовойтово Любомльського району на автостоянці поблизу готелю, у кримінальному провадженні за фактом отримання неправомірної вигоди, поєднане з вимаганням. На початку слідчої дії ОСОБА_6 , який був у військовій формі, перебував за кермом автомобіля «Ауді» і якийсь час відмовлявся виходити. Потім ОСОБА_6 вийшов з автомобіля, прокурор йому повідомив про кримінальне провадження і на пропозицію прокурора ОСОБА_6 добровільно видав грошові кошти, що були в кишенях його форменого одягу (куртки, флісової кофти та штанів), а також в підлокітнику в автомобілі; точну суму коштів він вказати не міг, лише повідомив, що це збереження його сім`ї, які він зберігав у власному автомобілі. Прокурор зачитав постанову про освідування ОСОБА_6 , роз`яснив його права, обов`язки та запропонував йому ознайомитися з постановою. ОСОБА_6 добровільно погодився на освідування. Після цього було повідомлено, що для огляду грошових коштів та освідування буде застосовано лампу, гумові рукавички та марлеві тампони в окремих упакуваннях, цілісність яких не була порушена, все це було продемонстровано учасникам слідчої дії. Після цього прокурор провів освідування ОСОБА_6 . Потім оперативні працівники біля автомобіля ОСОБА_6 розклали усі грошові кошти, які видав ОСОБА_6 , перехахували, за допомогою лампи просвічували ці грошові кошти, одяг і змиви з рук ОСОБА_6 . На частині грошових купюр було виявлено світіння світло-зеленого кольору і їх вилучили. Кошти, на яких виявили світіння світло-зеленого кольору, звіряли з протоколом огляду та ідентифікації грошових коштів. Частина коштів співпала із зазначеними у протоколі, але у протоколі була більша кількість коштів, ніж вдалося виявити із світло-зеленим світінням. Чи мали світіння грошові кошти, які ОСОБА_6 видав з автомобіля, свідок не пригадує. В ході огляду місця події вилучили усі видані ОСОБА_6 грошові кошти; яка була їх сума і скільки з них були із світінням, свідок не пригадує. Це були українські гривні різними купюрами; чи були грошові кошти в іноземній валюті, свідок не пригадує. Під час слідчих дій проводили безперервну відеозйомку. Після упакування вилученого, приблизно о 15:00, всі учасники поїхали в місто Луцьк в приміщення військової прокуратури Луцького гарнізону, де складали відповідні протоколи. Ще в прокуратурі проводили огляд грошових коштів і склали відповідний протокол. Свідок також повідомив, що під час проведення освідування під час просвічення лампою рук ОСОБА_6 працівники УЗЕ повідомили, що є світіння світло-зеленого кольору, на що він зробив зауваження на камеру, що особисто він, як понятий, світіння світло-зеленого кольору на руках ОСОБА_6 не бачив, що було занесено до протоколу слідчої дії. Після цього було велике здивування за даним фактом, як це він не бачить світіння. Але він наполягав, тому що якщо на грошах було світіння, то його було видно, а коли світили на руки ОСОБА_6 , то світіння він не бачив. Також свідок повідомив, що ОСОБА_6 під час огляду місця події повідомив зауваження про те, що він не виходив з автомобіля на початку слідчої дії тому, що не був впевнений, що до нього підійшли саме працівники поліції, а після того, як йому пред`явили службове посвідчення, то він виконав вимогу і добровільно вийшов з автомобіля. Також ОСОБА_6 заявив, що коли він в той день після служби підійшов до свого автомобіля, який перед тим залишив на автостоянці, то його автомобіль був відчинений. Крім того, він як понятий під час освідування зробив зауваження, що прокурор, який проводив освідування ОСОБА_6 , здійснював змиви і з лівої, і з правої руки особи, не змінюючи рукавички, хоча бинт для другої руки брав з нового упакування. Його зауваження як понятого під час освідування ОСОБА_6 були внесені до відповідних протоколів, бо інакше він би такі протоколи на підписав. У зв`язку з цією подією він, як понятий, після оголошення та прочитання підписував три протоколи слідчих дій: протокол огляду місця події, протокол освідування ОСОБА_6 та протокол огляду речей і документів, а також на місці події засвідчував своїм підписом упакування вилучених в ОСОБА_6 грошових коштів, штанів ОСОБА_6 та речей, отриманих за результатами освідування ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_23 , понятий під час огляду місця події, освідування ОСОБА_6 , огляду речей і документів, суду повідомив, що у березні 2016 року він був був студентом 4 курсу юридичного факультету Східноєвропейського національного університету і проживав у місті Луцьку. На початку березня 2016 року він брав участь як понятий в огляді місця події, що проводили зранку, поблизу митного поста у Любомльському районі, на автостоянці біля кафе, у кримінальному провадженні за фактом отримання неправомірної вигоди. На початку слідчої дії ОСОБА_6 , який був у військовій формі, перебував за кермом автомобіля «Ауді» і відмовлявся виходити. Потім ОСОБА_6 вийшов з автомобіля, прокурор йому повідомив про кримінальне провадження, роз`яснив його права, обов`язки і на пропозицію прокурора ОСОБА_6 добровільно видав грошові кошти, що були в кишенях його форменого одягу (куртки та штанів), а також з підлокітника в автомобілі; точну суму коштів він не повідомив, сказав, що це особисті кошти його сім`ї. Прокурор зачитав постанову про освідування ОСОБА_6 , після чого той добровільно погодився на освідування. Після цього прокурор провів освідування ОСОБА_6 . Потім оперативні працівники біля автомобіля ОСОБА_6 розклали усі грошові кошти, які видав ОСОБА_6 , перерахували, за допомогою лампи просвічували ці грошові кошти, одяг ОСОБА_6 , змиви з рук ОСОБА_6 . На частині грошових купюр було виявлено свічення світло-зеленого кольору, їх вилучили. Кошти, на яких виявили свічення світло-зеленого кольору, звіряли з протоколом огляду та ідентифікації грошових коштів. Частина коштів співпала із зазначеними у протоколі, але у протоколі була більша кількість коштів, ніж виявили із світло-зеленим свіченням. В ході огляду місця події вилучили усі видані ОСОБА_6 грошові кошти; яка була їх сума і скільки з них були із свіченням, свідок не пригадує. Це були українські гривні різними купюрами та грошові кошти в іноземній валюті. Під час слідчих дій проводили безперервну відеозйомку. Після упакування вилученого, приблизно о 15:00, всі учасники поїхали у місто Луцьк, в приміщення військової прокуратури Луцького гарнізону, де складали відповідні протоколи. В прокуратурі також проводили огляд грошових коштів і склали відповідний протокол. Свідок повідомив, що під час проведення освідування під час просвічення лампою рук ОСОБА_6 працівники УЗЕ повідомили, що є світіння світло-зеленого кольору, на що він повідомив, що свічення проглядається дуже слабо, а на грошових купюрах та штанах ОСОБА_6 свічення було видно добре. Інший понятий зробив зауваження що він свічення світло-зеленого кольору на руках ОСОБА_6 майже не бачив. ОСОБА_6 під час огляду місця події повідомив, що його автомобіль був відчинений. Інших зауважень свідок не пригадує. У зв`язку з цією подією він, як понятий, після оголошення підписував три протоколи слідчих дій: протокол огляду місця події, протокол освідування ОСОБА_6 та протокол огляду речей і документів, а також на місці події засвідчував своїм підписом упакування вилучених в ОСОБА_6 грошових коштів, штанів ОСОБА_6 та речей, отриманих за результатами освідування ОСОБА_6 .

Показання свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_23 про обставини проведення слідчих дій за їх участю об`єктивно узгоджуються між собою та узгоджуються з показаннями обвинуваченого ОСОБА_6 .

Обставини, повідомлені ОСОБА_6 під час огляду місця події та освідування, об`єктивно узгоджуються з його показаннями обвинуваченого під час судового розгляду.

Суд установив, що у 2016 році порядок організації оперативно-службової діяльності відділу прикордонної служби Державної прикордонної служби України та його підрозділів, відповідні повноваження посадових осіб відділу щодо управління підрозділом визначав наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.12.2009 № 1040 «Про затвердження Інструкції з організації оперативно-службової діяльності відділу прикордонної служби Державної прикордонної служюби України», наказ від 20.09.2010 № 713 «Про внесення змін до Інструкції з організації оперативно-службової діяльності відділу прикордонної служби Державної прикордонної служюби України» та наказ від 26.05.2011 № 378 «Про вдосконалення роботи з особовим складом підрозділів охорони державного кордону, який здійснює управління службою», які отримані прокурором на запит з Адміністрації Державної прикордонної служби України та надані суду (т. 5 арк. 1-134).

Частина І Інструкції містить положення про відділ прикордонної служби (пункти 1-595).

Згідно з п. 1 частини І Інструкції з організації оперативно-службової діяльності відділу прикордонної служби Державної прикордонної служюби України (далі Інструкція) відділ прикордонної служби це основний підрозділ органу охорони державного кордону, призначений для безпосередньої охорони визначеної ділянки державного кордону, здійснення прикордонного контролю і пропуску через державний кордон осіб, транспортних засобів та вантажів, оперативно-розшукової діяльності, запобігання злочинам та адміністративним правопорушенням, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України (далі Держприкордослужби).

Згідно з п. 15 Інструкції до підрозділів охорони кордону відносяться, зокрема відділення інспекторів.

Згідно з п. 23 Інструкції відділення інспекторів прикордонної служби є основним підрозділом, призначеним для безпосереднього виконання завдань з охорони державного кордону на ділянці відділу у визначений час, здійснення прикордонного контролю і пропуску через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів, оперативно-розшукової діяльності, запобігання злочинам та адміністративним правопорушенням, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Держприкордослужби.

Згідно з п. 24 Інструкції завдання з охорони державного кордону особовий склад відділення виконує у складі зміни прикордонних нарядів.

Пункт 25 Інструкції визначає, що основними завданнями відділення є, зокрема, забезпечення надійної охорони державного кордону на ділянці відділу в установлений час та здійснення прикордонного контролю та пропускув установлному порядку через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів.

Пункти 58, 59, 61 Інструкції визначають, що до особового складу відділу належать військовослужбовці та працівники Держприкордонслужби. Військовослужбовці є головною вирішальною силою в охороні державного кордону, вони використовуються відповідно до займаної посади з урахуванням професійної (фахової) підготовки. Черговість та порядок призначення особового складу відділу на службу з охорони державного кордону у складі змін прикордонних нарядів визначається начальником відділу.

Розділ ІІ Інструкції регулює управління відділом прикордонної служби.

Згідно з п. 141 Інструкції упарвління відділом це цілеспрямована діяльність органів управління, керівного складу та підрозділів управління відділу щодо створення умов для забезпечення реалізації підрозділом покладених на нього повноважень і підтримання його в готовності до виконання завдань.

Згідно з п. 143 Інструкції начальник відділу прикордонної служби здійснює управління відділом через своїх заступників та інших посадових осіб відділу шляхом постановки завдань, які визначаються накакзами, розпорядженнями й командами, і повинні віддаватися стисло, ясно й унеможливлювати їх різне тлумачення.

Згідно з п. 144 Інструкції, визначаючи завдання підрозділам, начальник відділу прикодронної служби вказує відділенню інспекторів прикордонної служби, зокрема, про порядок виконання зхавдань з охорони державного кордону та прикорднного контролю, порядок контролю за дотриманням режиму державного кордону, прикордонного режиму та режиму в пунктах пропуску.

Згідно з п. 147 Інструкції основними об`єктами управління у відділ є: оперативно-службова та повсякденна діяльність відділу, особовий склад і логістика.

Згідно з пунктами 173 Інструкції планування оперативно-службової діяльності відділу прикордонної служби здійснюється начальником відділу або особою, яка виконує його обов`язки; під час планування начальник відділу складає календарний план оперативно-службової діяльності відділу.

Згідно з п. 177, п. 179 Інструкції завдання заступникам і керівникам структурни підрозділів доводяться під час проведення службової наради з планування оперативно-службової діяльності на місяць. Решті прикордонників завдання на місяць визначаються під час проведення прикордонного розрахунку, коли начальник відділу повинен, зокрема, оголосити склад змін прикордонних нарядів та визначити їх старших.

Згідно з п. 180 Інструкції начальники структурних підрозділів під час прикордонного розрахунку повинні повідомити підпорядкований особовий склад про дати та терміни несення служби у складі зміни прикордонних нарядів, порядок та час прибуття на службу.

Згідно з п. 198 Інструкції планування оперативно-службової діяльності на тиждень начальник відділу здійснює особисто, або за його дорученням перший заступник.

Згідно з п. 214 Інструкції під час інструктажу начальника відділення інспекторів прикордонної служби начальник відділу ознайомлює його з обставновкою, що склалася на ділянці відділу та визначає, зокрема, загальний склад зміни прикордонних нарядів та порядок використання у службі, зокрема, особового складу.

Згідно з п. 217 Інструкції робота начальника відділення інспекторів прикордонної служби з управління службою полягає, зокрема, в плануванні служби зміни прикордонних нарядів, перевірці служб прикордонних нарядів.

Згідно з пунктом 306 Інструкції начальник відділення інспекторів прикордонної служби зобов`язаний, зокрема, організовувати службу з охорони державного кордону складом зміни прикордонних нарядів, планувати службу зміни прикордонних нарядів.

Згідно з п. 307 Інструкції начальник відділення інспекторів прикордонної служби під час виконання службових обов`язків у період служби особового складу його відділення у складі зміни прикордонних нарядів має право подавати начальникові відділу пропозиції щодо удосконалення службової діяльності підлеглого особового складу.

Частина ІІ Інструкції містить положення про зміну прикордонних нарядів, прикордонний наряд, дільничного інспектор прикордонної служби (пункти 1-291).

Згідно з пунктом 1 частини ІІ Інструкції охорона державного кордону, прикордонний контроль і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів та вантажів, запобігання злочинам, адміністративним правопорушенням, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Держприкордослужби, їх виявлення, припинення на ділянці відділу здійснюють зміни прикордонних нарядів. До складу прикордонних зміни нарядів може входити особовий склад відділень інспекторів прикордонної служби та інших структурних підрозділів відділу прикордонної служби.

Згідно з п. 4 частини ІІ Інструкції на охорону державного кордону зі складу зміни прикордонних нарядів відділу прикордонної служби можуть призначатися, зокрема такі прикордонні наряди: 4) «Прикордонний патруль», 12) «Вартовий біля шлагбаума».

Крім того, основні завдання, права, обов`язки та порядок організації служби прикордонних нарядів з охорони державного кордону і під час виконання завдань, спрямованих на реалізацію функцій Державної прикордонної служби України, визначає Інструкція про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністрерства внутрішніх справ України від 19.10.2015 № 1261, у розділі 5 частини ІІ якої міститься перелік видів прикордонних нарядів, які призначаються для охорони державного кордону, серед яких вказано прикордонний наряд «Вартовий шлагбаума» та «Прикордонний патруль».

Старший зміни прикордонних нарядів це прикордонний наряд у складі одного прикордонника, який призначений для керівництва службою прикордонних нарядів на всій ділянці відповідальності підрозділу охорони кордону. Він призначається з числа офіцерів (військовослужбовців сержантського і старшинського складу), які мають допуск до самостійного несення служби старшим зміни прикордонних нарядів. На період несення служби зміною старший зміни прикордонних нарядів очолює центр управління службою підрозділу охорони кордону.

Старший зміни прикордонних нарядів відповідає за реалізацію рішення начальника підрозділу охорони кордону на здійснення оперативно-службової діяльності, готовність підпорядкованих прикордонних нарядів до виконання завдань, дотримання особовим складом прикордонних нарядів дисципліни. Старший зміни прикордонних нарядів має право приймати окремі рішення про порядок охорони кордону за зміни обстановки на ділянці, що охороняється, якщо вони не суперечать рішенню начальника підрозділу охорони кордону і тільки в межах своїх повноважень.

Отже, інструкції, що визначають порядок організації оперативно-службової діяльності відділу прикордонної служби Державної прикордонної служби України та порядок несення служби у прикордонних нарядах не містять зазначених в обвинуваченні щодо ОСОБА_6 видів прикордонних нарядів: «Вартовий шлагбаума тил» та «Прикордонний патрульний». Натомість ці інструкції містять посилання на такі види нарядів: «Вартовий шлагбаума», «Вартовий біля шлагбаума», «Прикордонний патруль».

Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.05.2015 № 102-ОС ОСОБА_6 з 18.05.2015 приступив до виконання службових обов`язків начальника третього відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 12.05.2015 № 1140-ОС.

Згідно з посадовою інструкцією начальника відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонноїх служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 01.09.2015, з якою ОСОБА_6 ознайомлений, серед його обов`язків було організовувати службу складом зміни прикордонних нарядів, планувати службу зміни цих нарядів; він відповідав за охорону державного кордону на період несення служби підпорядкованим відділенням.

З рапортів про результати охорони державного кордону та здійснення прикордонного контролю зміною прикордонних нарядів відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за періоди з 09:00 до 21:00 29.02.2016, з 21:00 01.03.2016 до 09:00 02.03.2016, з 21:00 02.03.2016 до 09:00 03.03.2016 ОСОБА_6 готував і підписував іменний список кожної зміни прикордонних нарядів.

Згідно з листом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 20.11.2023, порядок надання допуску військовослужбовцям до самостійного несення служби з охорони державного кордону України в прикордонних нарядах «Вартовий біля шлагбаума» та «Прикордонний патруль» у 2016 році був визначений у чинній на тогй час редакції Інструкції про службу прикордонних нарядів Дерприкордонслужби, затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2015 № 1261, та надавався відповідно до наказу начальника органу охорони державного кордону (т. 5 арк. 205-207).

За результатами аналізу наданих суду документів з Галузевого державного архіву Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_3 суд установив, що військовослужбовець відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 1 категорії (тип Б) прапорщик ОСОБА_8 (VL-0290) мав допуск до самостійного несення служби у 2016 році у прикордонному наряді «Вартовий біля шлагбаума»; інформації про надання військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_3 допуску до несення служби у прикордонному наряді «Прикордонний патруль» не виявлено (т. 5 арк. 245-282).

Свідок ОСОБА_26 , колишній начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 , у своїх показаннях повідомив про те, що начальник відділу прикордонної служби, який несе відповідальність за охорону державного кордону на визначеній ділянці, планує прикордонні наряди на місяць, відповідно до загальних положень охорони державного кордону. За рішенням начальника відділення інспекторів прикордонної служби, який заступає в наряд «Старший зміни прикордонних нарядів», формуються конкретні наряди з особового складу військовослужбовців зміни, відповідно плану охорони кордону зміною прикордонних нарядів. Тому у 2016 році ОСОБА_6 мав повноваження на виконання рішення начальника відділу прикордонногої служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » приймати рішення про призначення військовослужбовців відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 , зокрема й ОСОБА_8 , у відповідний вид наряду, що визначений наказом №1040 «Про затвердження Інструкції з організації оперативно-службової діяльності ІНФОРМАЦІЯ_6 ».

Свідок ОСОБА_24 (колишній начальник відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 ), суду пояснив, що у разі виникнення обстановки, старший зміни прикордонних нарядів, тобто наряду, у якому як правило ніс службу ОСОБА_6 , обіймаючи посаду начальника одного з відділень інспекторів прикордонної служби, мав право переміщати військовослужбовців з одного наряду в інший, якщо ці військовослужбовці, згідно з наказом командира загону, мали доступ до таких видів нарядів, задля підтримання режиму у пункті пропуску. Кожен вид прикордонних нарядів як у пункті пропуску, так і на «зеленому кордоні» вимагає відповідного навчання, здачі іспитів, наказу командира загону про допуск до самостійного несення служби; як надавали доступ до прикордонного наряду «Прикордонний патруль», свідок не пам`ятає, але прапорщики могли бути в цьому наряді; вважає, що усі військовослужбовці мали право нести службу у прикордонному наряді «Прикордонний патруль». Начальник відділу планує службу на місяць, його заступник планує службу на тиждень, начальник відділу це затверджує і заступник доводить план до відома начальників відділень по датах, хто коли і куди повинен заступати на службу. Старший зміни прикорднних нарядів планує розстановку нарядів на день, виконуючи вказівки начальника відділу.

Свідок ОСОБА_9 , колишній перший заступник начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 , у березні 2016 року виконував обов`язки начальника відділу прикордонної служби. Порядок призначення військовослужбовців у прикордонні наряди регулював наказ №1261, п`ятий розділ Інструкції 2015 року. ОСОБА_6 як начальник відділення інспекторів прикордонної служби відповідно до рішення начальника підрозділу, тобто відділу прикордонної служби, планував прикордонні наряди щодо охорони державного кордону як у пункті пропуску, так і на ділянці «зеленого кордону». Старший зміни прикордонних нарядів планував склад прикордонних нарядів відповідно до наявності у військовослужбовців допусків до самостійного несення служби, які надавав своїм наказом командир прикордонного загону. Будучи старшим зміни прикордонних нарядів, ОСОБА_6 міг перемістити ОСОБА_8 з прикордонного наряду «Вартовий біля шлагбаума» в прикордонний наряд «Прикордонний патруль» лише у разі зміни обстановки на ділянці підрозділу, але своє рішення він мав доповісти начальнику відділу прикордонної служби, який або вносить корективи, або сам приймає рішення, або затверджує рішення начальника відділення старшого зміни прикордонних нарядів. Тобто фактично старший зміни прикордонних нарядів сам поміняти наряди не міг. Всі наряди у пункті пропуску повинні були мати допуск командира загону до самостійного несення служби, а також сташий прикордонного наряду «Прикордонний патруль», решта військовослужбовців у наряди на «зеленому кордоні» допускав начальник відділу прикордонної служби після складання заліку відповідній комісії. Отже, за своїми службовими повноваженнями начальника відділення ОСОБА_6 планував службу нарядів, в тому числі, фізичне розміщення військовослужбовців. Остаточне рішення щодо нарядів приймав начальник відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Детальний аналіз положень зазначених вище інструкцій та показань свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_24 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 дають підстави для висновку, що начальник відділення інспкторів прикордонної служби ОСОБА_6 , який заступав у наряд «Старший зміни прикордонних нарядів» не мав повноважень самостійно, без попереднього погодження з начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » перевести прапорщика ОСОБА_8 з прикордонного наряду «Вартовий шлагбаума», до самостійного несення служби у якому він був допущений у встановленому порядку (наказом командира прикордонного загону) до іншого виду прикордонного наряду, зокрема і наряду «Прикордонний патруль», оскільки будь-яких документів, які підтверджують надання ОСОБА_8 допуску до самостійного несення служби в іншому наряді, ніж «Вартовий біля шлагбаума», прокурор суду не надав.

У заяві від імені ОСОБА_8 на ім`я начальника Управління захисту економіки у Волинській області від 25.02.2016 викладено повідомлення про вимагання 3000 гривень неправомірної вигоди начальником відділення відділу прикордонної соужби «Рівне» ОСОБА_6 за надання можливості виконувати службові обов`язки з охорони державного кордону в прикордонному наряді «Вартовий шлагбаума тил» пункту пропуску «Ягодин». В цій же заяві ОСОБА_8 дав згоду на сприяння працівникам поліції у виявленні таких фактів з боку ОСОБА_6 і надання для цього власних коштів.

Протоколом огляду оптичного диску з відеозаписом від 17.05.2016 зафіксовано, що ОСОБА_8 , прибувши до правоохоронного органу, повідомив під відеозапис відомості про те, що ОСОБА_6 вимагає у нього грошові кошти в сумі 3000 грн. за надання йому можливості виконувати службові обов`язки в прикордонному наряді «Вартовий шлагбаума тил» в пункті пропуску «Ягодин-авто», та висловив прохання притягнути ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності.

Згідно з письмовим поясненням ОСОБА_8 від 26.02.2016, наданим правоохоронному органу, ОСОБА_8 повідомив про те, що ОСОБА_6 вимагає у нього неправомірну вигоду в розмірі 3000 гривень за організацію і створення сприятливих умов для проходження ним військової служби в прикордонному наряді у міжнародному пункті пропуску «Ягодин-авто», а саме за непереведення його з прикордонного наряду «Вартовий шлагбаума тил» в прикордонний наряд «Прикордонний патрульний».

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , зокрема і під час одночасного допиту зі свідком ОСОБА_11 , написання вказаних заяв та пояснень не заперечував, однак повідомив суду, що їх зміст заяв є неправдивим, не відповідає дійсності, він писав текст під диктовку офіцера внутрішньої безпеки ОСОБА_11 , під його психологічним тиском, а також у зв`язку з побоювання обіцяних ОСОБА_11 проблем по службі, які він міг йому влаштувати на підставі поданих скарг громадян України та відеозапису з пункту пропуску. Вказані письмові пояснення ОСОБА_8 , відеозапис його пояснень та протокол огляду цього диска отримані до внесення відомостей до ЄРДР.

Під час судового розгляду ОСОБА_8 , з його показань, повідомив про дійсні обставини і наполягав на їх правдивості. Його показання під час судового розгляду в ході його допиту як свідка та під час його одночасного допиту зі свідками ОСОБА_18 , ОСОБА_20 та ОСОБА_11 є детальними, послідовними, об`єктивно узгоджуються між собою, а також цілком узгоджуються з показаннями обвинуваченого ОСОБА_6 .

З огляду на загальні засади кримінального провадження, до яких відносять, зокрема, передбачену пунктом 16 ч. 1 ст. 7 КПК України, що полягає у безпосередності дослідження показань, суд на підставі положень ч. 2 ст. 84, ст. 95 КПК України бере до уваги надані свідком ОСОБА_8 в судовому засіданні показання, які суд безпосередньо сприймав як джерело доказів.

На підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Тернопільської області від 29.02.2016 про надання дозволу на проведення щодо ОСОБА_6 строком на 2 місяці негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді спостереження за ОСОБА_6 в публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування та спеціальних технічних засобів для спостереження; аудіо- та відео-контролю ОСОБА_6 ; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних систем зв`язку, які використовував ОСОБА_6 ; спостереження за заздалегідь ідентифікованими і поміченими готівковими коштами в сумі 3000 гривень, а також на підставі постанови прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту та інших негласних слідчих (розшукових) дій від 29.02.2016, у кримінальному провадженні було проведено негласні слідчі (розшукові) дії.

Результати негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_6 задокументовані та відображені у відповідних протоколах про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій і зафіксовані на носіях.

Носії інформації оглянуті згідно з протоколом від 22.03.2016 і постановою від 22.03.2016 приєднані до судової справи як речові докази; протоколи про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 21.03.2016 та оптичний диск з копіями відеофайлів приєднані до судової справи як документи.

Протоколами про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 21.03.2016 зафіксовано, що матеріали негласних слідчих (розшукових) дій представляють собою 8 відеофайлів з верхньої камери на носії інформації micro-SD №4т та чотири відеофайли з нижньої камери на носії інформації micro-SD №5т. У протоколах вказано, що на відеофайлах зафіксовані зустрічі між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 02 та 03 березня 2016 року, запис їх розмов між собою, перерахунок готівки ОСОБА_8 .

У протоколі про результати контролю за вчиненням злочину від 21.03.2016 вказано, що на відеофайлах зафіксовано що передачу ОСОБА_8 ОСОБА_6 02.03.2016 1000 гривень, 03.03.2016 2000 гривень.

Поряд із цим, зі змісту досліджених судом відеофайлів та викладеної у протоколі стенограми розмови між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 об`єктивно і достовірно не встановлено, що відбулася передача грошових коштів ОСОБА_8 . ОСОБА_6 , якої саме суми грошових коштів, а також, що кошти є саме неправомірною вигодою, за невчинення ОСОБА_6 описаних в обвинуваченні дій, що цілком не відповідає змісту опису події у протоколах негласних слідчих (розшукових) дій про передачу ОСОБА_8 ОСОБА_6 02.03.2016 1000 гривень, 03.03.2016 2000 гривень.; відповідно опис перебігу слідчої дії у протоколі не відповідає відеозапису події.

Більше того, стенограма розмови між ОСОБА_6 і ОСОБА_8 підтверджує показання обвинуваченого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_8 , які узгоджуються між собою, про те, що на початку березня 2016 року ОСОБА_8 звернувся до ОСОБА_6 і повідомив про чутки, що його хочуть перевести в інший прикордонний наряд та замінити іншим військовослужбовцем Рудем; після чого ОСОБА_6 , коли вони здавали зміну, повідомив ОСОБА_8 , що така інформація не підтвердилася.

Згідно з висновком експерта №1377 вилучені у ОСОБА_6 5 банкнот Національного банку України номіналом 200 гривень із серійними номерами ЄЄ2859245, КБ5293534, ЗЕ9765976, ЄЖ0970518, КВ3821645, 8 банкнот номіналом 100 гривень із серійними номерами ЗВ8719138, МН3150390, ГК1368401, МИ0188293, ЗЕ0554455, МИ8797777, ГД6111180, ВВ6209448, 19 банкнот номіналом 50 гривень із серійними номерами ПЖ4667243, СБ6059731, СЙ4587535, ПД3335505, РЖ0767671, ПД8173696, РЄ3278592, РЗ0605627, ПА2332817, РБ6182312, ПЕ8043288, СЕ6830967, КФ8047374, СМ8558785, РЄ9893926, КР6956218, ЕЄ5311659, РЖ6214735, КЦ0474742 відповідають аналогічним, що знаходяться в офіційному обігу.

Згідно з висновком експерта №161хс на купюрі номіналом 200 гривень із серійним номером ЄЄ2859245, на 8 купюрах номіналом 100 гривень із серійними номерами ЗВ8719138, МН3150390, ГК1368401, МИ0188293, ЗЕ0554455, МИ8797777, ГД6111180, ВВ6209448, на 19 купюрах номіналом 50 гривень із серійними номерами ПЖ4667243, СБ6059731, СЙ4587535, ПД3335505, РЖ0767671, ПД8173696, РЄ3278592, РЗ0605627, ПА2332817, РБ6182312, ПЕ8043288, СЕ6830967, КФ8047374, СМ8558785, РЄ9893926, КР6956218, ЕЄ5311659, РЖ6214735, КЦ0474742, на марлевому тампоні зі змивами з правої та лівої рук ОСОБА_6 , на внутрішній поверхні розташованої на коліні правої кишені, на клапані цієї кишені, на внутрішній поверхні правої прорізної кишені штанів ОСОБА_6 виявлено сліди спеціальної хімічної речовини, однакової в межах вивчених фізико-хімічних властивостей між собою та з речовиною, наданою як зразок для порівняння.

Згідно з висновком експерта №1500 рукописний текст заяви від 25.02.2016 та підпис в ній виконані ОСОБА_8 , рукописний текст письмових пояснень від 26.02.2016 та підпис в них, підписи у протоколах від 01 та 02 березня 2016 року виконані ОСОБА_8 .

Відповідно до висновку експерта №3095/07 ОСОБА_6 та ОСОБА_8 брали участь у розмовах, записаних на картках пам`яті microSD з номерами 4т, 5т; фрагменти розмов відповідають складеним протоколам за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 21.03.2016.

Суттєві та численні суперечності між показаннями свідків обвинувачення, їх неузгодженість з наданими суду документами ставить під обгрунтований сумнів версію обвинувачення.

На підставі аналізу та оцінки доказів суд вважає недоведеним поза розумним сумнівом факт передачі ОСОБА_8 ОСОБА_6 неправомірної вигоди в сумі 3000 гривень, оскільки, на переконання суду, сторона захисту повідомила суду іншу версію наявності в ОСОБА_6 грошових коштів в сумі 2700 гривень, які вказані у протоколі огляду та ідентифікації та протоколі огляду, ідентифікації та помічення грошових коштів, яка цілком логічно та об`єктивно може пояснити причини перебування цих коштів в ОСОБА_6 , серед інших особистих готівкових коштів, що були видані ним і вилучені під час огляду місця події. Тому показання обвинуваченого про доступ сторонніх осіб до його відкритого автомобіля, а також відсутність відеозаписів з камер спостережень біля мотелю «Гриль» саме у період, що передував затриманню ОСОБА_6 , суд вважає цілком ймовірною версією способу отримання недостовірних доказів.

Щодо посилання сторони захисту на недопустимість доказів через порушення процедури відкриття документів, які стали підставою для проведення НСРД суд зазначає, що процесуальні документи про дозвіл на проведення НСРД повинні бути взяті до уваги судом, який розглядає справу, оскільки без з`ясування їх змісту неможливо прийняти рішення про допустимість доказів, отриманих в результаті проведення НСРД.

Згідно зі ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 246 КПК України рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором.

Частиною 2 ст. 92 КПК України встановлено, що обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Частиною 2 ст. 290 КПК України встановлено, що прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання. Частинами 11, 12 ст. 290 КПК України визначено, що сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Відповідно до частини першої статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.

Тому Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові у справі №640/6847/15-к вказує, що суд має детально вивчати ситуації, коли процесуальні документи щодо проведених НСРД не були повністю розкриті стороні захисту на етапі завершення досудового розслідування. За таких обставин поряд з перевіркою дотримання умов наданого дозволу на проведення НСРД суд повинен з`ясувати причини, які перешкодили прокурору відкрити їх на більш ранній стадії. Крім того, суд згідно з усталеною практикою ЄСПЛ повинен надати стороні захисту у змагальному процесі належні процесуальні гарантії для забезпечення можливості представити свої аргументи щодо їх допустимості та належності. Велика Палата Верховного Суду акцентує увагу на тому, що сторона обвинувачення повинна вживати необхідних і достатніх заходів для розсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД, з метою їх надання стороні захисту, і виконувати в такий спосіб вимоги щодо відкриття матеріалів іншій стороні відповідно до статті 290 КПК України. Якщо сторона обвинувачення не вживала необхідних і своєчасних заходів, спрямованих на розсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД і яких немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення норм статті 290 КПК України. Якщо відповідні процесуальні документи були отримані стороною обвинувачення після передачі обвинувального акта до суду, то вона зобов`язана здійснити їх відкриття згідно з частиною одинадцятою статті 290 КПК України. Якщо процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (в тому числі ухвала слідчого судді) були надані суду під час судового розгляду і стороні захисту у змагальному процесі була забезпечена можливість довести перед судом свої аргументи щодо допустимості відомостей, отриманих у результаті НСРД, в сукупності із оцінкою правової підстави для проведення НСРД, то суд повинен оцінити отримані докази та вирішити питання про їх допустимість.

Якщо сторона обвинувачення вжила всіх необхідних та залежних від неї заходів, спрямованих на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, однак вони не були розсекречені до моменту передачі справи у суд з причин, що не залежали від волі або процесуальної поведінки прокурора, то в такому разі порушень вимог статті 290 КПК України з боку сторони обвинувачення немає. Суд має оцінити докази, отримані в результаті НСРД в комплексі із розсекреченими процесуальними документами, які стали підставою для їх проведення, та не повинен автоматично визнавати такі докази недопустимими. Процесуальні документи про надання дозволу на проведення НСРД не є самостійним доказом у кримінальному провадженні. Процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД, не є документами у розумінні частини другої статті 99 КПК України, оскільки не містять зафіксованих та зібраних оперативними підрозділами фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб або групи осіб. Отже, процесуальні документи про дозвіл на проведення НСРД (в тому числі і відповідна ухвала слідчого судді) повинні досліджуватися судом під час розгляду справи у суді першої інстанції з метою оцінки допустимості доказів, отриманих в результаті НСРД.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що принцип змагальності є наскрізним, і він не вичерпується реалізацією положень статті 290 КПК України. Навпаки, після передачі кримінального провадження до суду, саме суд у ході розгляду справи під час безпосереднього дослідження кожного доказу у змагальній процедурі забезпечує безпосереднє дотримання принципу змагальності. На етапі досудового розслідування сторони відповідно до статті 290 КПК України повинні розкрити всі докази, які є у їхньому розпорядженні. Однак оцінка належності, достовірності та допустимості кожного із доказів буде здійснюватися судом, який, аналізуючи кожен із доказів, повинен дослідити процесуальні документи (ухвали, постанови, клопотання тощо), що стали підставою для отримання будь-якого з доказів. Таким чином, докази у вигляді результатів НСРД повинні бути відкриті стороні захисту у порядку, визначеному статтею 290 КПК України. Однак процесуальні документи, в тому числі ухвали слідчого судді, про дозвіл на проведення НСРД у виключних випадках можуть бути надані й під час розгляду справи в суді. Невідкриття таких процесуальних документів до моменту передачі кримінального провадження до суду не може бути безумовною підставою для визнання результатів НСРД недопустимими доказами. Якщо сторона обвинувачення не вжила необхідних та своєчасних заходів, що спрямовані на розсекречення таких процесуальних документів і їх немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення норм статті 290 КПК України. Якщо відповідні документи будуть надані суду, що розглядає кримінальне провадження, суд на основі оцінки доказів у їх сукупності, а також з урахуванням процесуальних підстав для проведення НСРД, та з урахуванням позицій сторін, в тому числі позиції сторони захисту, може прийняти рішення про їх допустимість.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 скеровано до суду 30.06.2016. З клопотанням про розсекречення ухвали слідчого судді Апеляційного суду Тернопільської області від 29 лютого 2016 року прокурор звернувся після направлення обвинувального акту до суду і гриф таємності знято з указаної ухвали 26 вересня 2017 року.

Як установлено під час судового розгляду, при відкритті матеріалів провадження стороні захисту надано ті ж докази обвинувачення, що і подавались суду під час судового розгляду. В матеріалах провадження наявне підтвердження Апеляційного суду Тернопільської області про винесення слідчим суддею цього суду відповідної ухвали про проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо обвинуваченого, а також повідомлення обвинуваченого та його захисника про проведення таких дій після їх завершення.

Під час першого судового розгляду обвинувального акту щодо ОСОБА_6 судом першої інстанції прокурор 26.12.2017 надав суду постанову прокурора від 29.02.2016 про проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту та інших дій, а також клопотання прокурора та ухвалу слідчого судді Апеляційного суду Тернопільської області від 29.02.2016 про надання дозволу на проведення щодо ОСОБА_6 строком на 2 місяці негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді спостереження за ОСОБА_6 в публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування та спеціальних технічних засобів для спостереження; аудіо- та відео-контролю ОСОБА_6 ; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних систем зв`язку, які використовував ОСОБА_6 ; спостереження за заздалегідь ідентифікованими і поміченими готівковими коштами в сумі 3000 гривень. З цими процесуальними рішеннями до початку чергового судового засідання прокурор попередньо ознайомив сторону захисту. Всі рішення мали гриф «таємно», були розсекречені під час судового розгляду кримінального провадження, нових чи додаткових фактичних даних постанова прокурора, клопотання прокурора та ухвала слідчого судді апеляційного суду не містить.

Прокурор, заперечуючи щодо визнання доказів недопустимими з цієї підстави, повідомив суду, що вжито необхідні заходи до розтаємнення документів. В порядку ч. 11 ст. 290 КПК України прокурор під час першого судового розгляду надав для ознайомлення стороні захисту відповідні процесуальні рішення, а в матеріалах кримінального провадження, з якими сторона захисту знайомилась, була інформація апеляційного суду Тернопільської області про надання відповідного дозволу щодо ОСОБА_6 . Крім цього, співробітники оперативного підрозділу вчиняли процесуальні дії на підставі доручення прокурора, а відповідні протоколи про проведення негласних слідчих(розшукових) дій складено в межах строку дії ухвали слідчого судді апеляційного суду Тернопільської області. Носії інформації (карти пам`яті) належним чином обліковані у відповідних журналах прокуратури, надавались для проведення негласних слідчих (розшукових) дій і після їх проведення були повернуті в прокуратуру. Тому права сторони захисту не порушено, під час нового судового розгляду вказані документи досліджено, заяви, клопотання від сторони захисту не надходили, було надано достатні можливості і час для формування позиції сторони захисту щодо розтаємнених документів.

Новий розгляд обвинувального акта щодо ОСОБА_6 судом першої інстанції після скасування вироку Любомльського районного суду Волинської області від 24 січня 2018 року розпочато 29.01.2021 і завершено у грудні 2025 року.

Отже, оскільки прокурор звернувся з відповідним клопотанням про розсекречення матеріальних носіїв секретної інформації (ухвали апеляційного суду) до апеляційного суду, суд вважає помилковим посилання сторони захисту на те, що сторона обвинувачення не вживала необхідних заходів, спрямованих на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Щодо своєчасності цих заходів, то суд за сукупності установлених обставин, з огляду на тривалий судовий розгляд вказаного кримінального провадження, не вбачає підстав вважати, що відкриття стороні захисту процесуальних рішень щодо дозволу і порядку проведення негласних слідчих (розшукових) дій в цьому провадженні під час його першого судового розгляду порушило права сторони захисту під час нового судового розгляду після скасування вироку суду, чи змусило захищатися від нових доказів без надання достатніх можливостей і часу для їх спростування.

Суд вважає, що сторони у змагальному процесі мали достатні можливості і час для висловлення своїх позицій щодо розтаємнених документів, стороні захисту була забезпечена можливість довести перед судом свої аргументи щодо допустимості відомостей, отриманих у результаті НСРД, отже, сторона захисту змогла реалізувати своє право на розгляд справи у судовому засіданні з дотриманням принципу змагальності. З огляду на зазначене та на правовий висновок, викладений у постанові ВП ВС у справі №640/6847/15-к, суд не встановив підстав для визнання досліджених доказів недопустимими.

Щодо тверджень сторони захисту про недопустимість протоколу огляду місця події від 03.03.2016 та протоколу огляду речей і документів від 03.03.2016, то вони спростовані змістом самих протоколів та відеозаписом слідчої дії, показаннями свідків. При дослідженні цих доказів підстав для сумнівів у порушенні процедури проведення слідчої дії та процесуальної поведінки учасників огляду, зокрема і здійснення відеозапису слідчої дії, не встановлено. Зауваження ОСОБА_6 та понятого ОСОБА_22 чітко зафіксовані відеозаписом, відображені у змісті протоколу освідування особи та протоколу огляду місця події. Розбіжності щодо часу проведення огляду місця події і протоколу огляду речей і документів 03.03.3016 не дають достатніх підстав вважати відображені у протоколах обставини недостовірними, з цього приводу суд допитав обвинуваченого ОСОБА_6 та понятих ОСОБА_22 і ОСОБА_23 , які детально пояснили в якому порядку, у який час і в якому місці було проведено слідчі дії. Допущені неточності у протоколах, на думку суду, не перешкодили суду достовірно встановити фактичні обставини проведення слідчих дій і не є такими порушеннями кримінально-процесуального закону, які дають суду підстави для визнання доказів недопустимими.

Щодо посилань сторони захисту на недопустимість доказів внаслідок розгляду клопотання прокурора про надання дозволу на проведення негласних (слідчих) розшукових дій щодо працівника правоохоронного органу слідчим суддею апеляційного суду, за межами територіальної юрисдикції якого перебуває орган досудового розслідування, але слідчого судді апеляційного суду, не найбільш територіально наближеного до апеляційного суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, суд зазначає таке.

Стаття 247 КПК України передбачає способи реалізації права органу досудового розслідування на збирання доказів, а саме порядок отримання дозволу слідчого судді на проведення негласних слідчих дій. Частиною 1 цієї статті встановлено, що розгляд відповідного клопотання здійснюється слідчим суддею апеляційного суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Але якщо досудове розслідування здійснюється, наприклад, щодо працівника правоохоронного органу, то таке клопотання може розглянути слідчий суддя апеляційного суду поза межами територіальної юрисдикції органу досудового розслідування (ч. 2 ст. 247 КПК України). У такому разі слідчий, прокурор звертаються з клопотаннями про надання дозволу на проведення НСРД до слідчого судді апеляційного суду, найбільш територіально наближеного до апеляційного суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.

Аналіз положень ст. 247 КПК України вказує на те, що їх метою (цілями) є забезпечення оперативної, ефективної реалізації повноважень слідчого щодо одержання ним дозволу суду на проведення НСРД, для чого йому надається право звернутися до іншого апеляційного суду з відповідним клопотанням, зокрема, з урахуванням необхідності збереження таємниці досудового розслідування, якщо воно стосується працівників судів, правоохоронних органів тощо.

Отже, у разі порушення питання про надання дозволу на проведення НСРД щодо суддів, працівників суду та правоохоронних органів та/або у приміщеннях судових та правоохоронних органів, слідчий або прокурор має дискреційні повноваження при виборі апеляційного суду, до якого він може звернутися з відповідним клопотанням, а саме в межах територіальної юрисдикції органу досудового розслідування або поза такими межами.

Проте суд вважає, що положення ст. 247 КПК України про територіальну юрисдикцію розгляду слідчим суддею клопотань щодо надання дозволу на проведення НСРД не стосуються гарантій особи на справедливий та встановлений законом суд, оскільки при цьому розгляді слідчий суддя вирішує лише питання щодо наявності або відсутності передбачених законом підстав на проведення НСРД, під час яких можуть бути отримані докази як ті, що викривають особу, так і ті, що її виправдовують. Отже, у разі, коли слідчий звернеться до слідчого судді апеляційного суду з відповідним клопотанням поза межами юрисдикції органу досудового розслідування, але не до найбільш територіально наближеного, то це може бути підставою для відмови у задоволенні його клопотання, а не порушенням права особи на справедливий суд, у разі задоволення такого клопотання.

З огляду на те, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні проводили слідчі дії, спрямовані на перевірку наявності або відсутності факту вимагання та одержання неправомірної вигоди ОСОБА_6 , військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто працівником правоохоронного органу спеціального призначення, то у військового прокурора Луцького гарнізону були достатні підстави на підставі положень ст. 247 КПК звернутися з клопотанням до слідчого судді апеляційного суду поза межами територіальної юрисдикції органу досудового розслідування. Той факт, що прокурор звернувся з клопотанням до Апеляційного суду Тернопільської області, який, за твердженням захисту, не був найбільш територіально наближеним до Апеляційного суду Волинської області, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, на відміну від Апеляційного суду Рівненської області, на думку суду, жодним чином не вплинуло на права сторони захисту чи їх реалізацію і не позначилося на допустимості доказів. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21.11.2022 у справі № 991/492/19.

Щодо посилань сторони захисту на те, що всупереч нормам КПК України прокурор у кримінальному провадженні як процесуальний керівник особисто проводив негласні слідчі (розшукові дії) під час досудового розслідування кримінального провадження та складав відповідні протоколи, тому вказані докази є недопустимими на підставі ст. 86 КПК України, суд зазначає таке. Повноваження прокурора зазначені у ст. 36 КПК України, яка, зокрема, визначає, що прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідування, уповноважений доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках особисто проводити слідчі (розшукові) дії та процесуальні дії в порядку, визначеному цим кодексом. Тому посилання сторони захисту суд вважає необгрунтованими.

Згідно з вимогами ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема відносяться: верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Згідно зі статтями 8, 9, 17 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, положеннями ст. 17 КПК, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Пункт 2 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказав, що принцип презумпції невинності вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний скоїв злочин, який ставиться йому в провину; обов`язок доведення лежить на обвинуваченні, і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Європейський суд з прав людини також підкреслив, що за змістом пункту 2 статті 6 Конвенції, докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, повинні відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Як регламентовано ст. 91 КПК України, доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Відповідно до вимог ст. 92 КПК України обов`язок доказування вказаних обставин покладено на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, що є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Цей стандарт має застосовуватись у будь-якому випадку: і в разі, коли версію обвинувачення доведено, і в разі, коли таку версію спростовано, це питання має бути вирішено на підставі повного і всебічного дослідження судом усіх обставин справи та безстороннього й неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами.

Суд також повинен ретельно перевірити доводи сторони захисту, які обґрунтовано ставлять під сумнів версію сторони обвинувачення. У випадку, якщо суд після такої перевірки відхиляє доводи сторони захисту, він має навести переконливі мотиви такого висновку, які не залишають розумного сумніву у винуватості обвинуваченого. Разом з тим, якщо небезпідставні доводи сторони захисту не можуть бути спростовані з наведенням переконливих мотивів, які ґрунтуються на обставинах відповідного провадження, то це свідчить про існування розумного сумніву в доведеності винуватості особи. Отже, суд при розгляді провадження повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх та дати їм об`єктивну оцінку.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, згідно з якою жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення і для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.

Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок. Положеннями ч. 1 ст. 373 КПК України визначено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється судом при встановленні підстав судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу (встановлена відсутність події кримінального правопорушення або встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення).

Під час судового розгляду прокурор посилався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 12.08.2025 у справі № 941/1790/20 про те, що кримінальна відповідальність за одержання неправомірної вигоди, які і за вчинення інших альтернативних діянь, визначених у диспозиції ст. 368 ККУ, настає незалежно від факту вчинення або невчинення певних дій одержувачем неправомірної вигоди в інтересах іншої особи (інших осіб). Тобто достатнім для кваліфікації дій особи за ст. 368 КК є саме прийняття пропозиції, обіцянки, одержання неправомірної вигоди, і успішність задоволення інтересів третіх осіб, які пропонували, обіцяли, надавали неправомірну вигоду, або інших осіб, не впливає на кваліфікацію дій суб`єкта кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України.

Однак суд дійшов переконання, що обвинувачення ОСОБА_6 ґрунтується на припущеннях, не підтверджується об`єктивними, достовірними доказами, здобутими в ході досудового розслідування, наданими стороною обвинувачення суду та дослідженими під час судового розгляду, що дає суду підстави стверджувати про недоведеність обставин, які згідно зі ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, перевіривши та оцінивши докази, з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, виходячи з усього комплексу встановлених під час судового розгляду фактичних обставин кримінального правопорушення, суд дійшов переконання, що органом досудового розслідування не здобуто і суду не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження одержання службовою особою ОСОБА_6 неправомірної вигоди для себе за невчинення в інтересах того, хто дає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої йому влади та службового становища.

На підставі викладеного, з урахуванням доказів, наданих суду стороною обвинувачення, що досліджені та перевірені в судовому засіданні в повному обсязі, враховуючи те, що можливості збирання доказів у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 вичерпані, суд дійшов переконання про недоведеність вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, тому ОСОБА_6 необхідно визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдати, у зв`язку з недоведеністю, що вчинено кримінальне првопорушення, в якому його обвинувачують.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано не було.

Арешт Зняти арешт, накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.03.2016 на грошові кошти та формені штани.

Зняти арешт, накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.04.2016 на грошові кошти в розмірі 8400 гривень (вісім тисяч чотириста гривень), 1000 доларів США (одну тисячу доларів США), 50 Євро (п`ятдесят Євро).

Питання про речові докази у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України. Використані для проведення негласних слідчих (розшукових) дій готівкові кошти суд залишає у матеріалах кримінального провадження, оскільки версія обвинувачення, що вказані кошти належать заявнику ОСОБА_8 , не знайшла підтвердження під час судового розгляду.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів у кримінальному провадженні, в розмірі 10 581,72 гривень суд відносить на рахунок держави.

Керуючись статтями 368, 370 КПК України, суд

у х в а л и в:

Визнати невинуватим ОСОБА_6 у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, та виправдати ОСОБА_6 , у зв`язку з недоведеністю, що вчинено кримінальне правопорушення, у якому його обвинувачують.

Зняти арешт, накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.03.2016 на вилучені в ОСОБА_6 грошові кошти та формені штани.

Зняти арешт, накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.04.2016 на грошові кошти в розмірі 8400 гривень (вісім тисяч чотириста гривень), 1000 доларів США (одну тисячу доларів США), 50 Євро (п`ятдесят Євро).

Речові докази у кримінальному провадженні:

2 карти пам`яті, оптичний диск з аудіо- та відеофайлами проведення негласних слідчих (розшукових) дій; картку пам`яті з відеофайлами огляду місця події; оптичний диск з поясненнями ОСОБА_8 ; оптичний диск з аудіофайлами залишити в матеріалах кримінального провадження;

бинтові тампони зі змивами з долонь ОСОБА_6 та зразком препарату «Світлячок-М», що містяться у спецпакетах №2550700, №2550699, №1 знищити;

грошові кошти в сумі 2700 гривень: п`ять банкнот номіналом 200 гривень із серійними номерами ЗЕ9765976, КВ3821645, ЄЖ0970518, КБ 5293534, ЄЄ2859245, вісім банкнот номіналом 100 гривень із серійними номерами ЗВ8719138, МН3150390, ГК1368401, МИ0188293, ЗЕ0554455, МИ8797777, ГД6111180, ВВ6209448, 18 банкнот номіналом 50 гривень із серійними номерами ПЖ4667243, СБ6059731, СЙ4587535, ПД3335505, РЖ0767671, ПД8173696, РЄ3278592, РЗ0605627, ПА2332817, РБ6182312, ПЕ8043288, СЕ6830967, КФ8047374, СМ8558785, РЄ9893926, КР6956218, ЕЄ5311659, РЖ6214735 залишити у матеріалах кримінального провадження;

грошові кошти в розмірі 17 443 гривень (сімнадцять тисяч чотириста сорок три гривні) та 20 (двадцять) доларів США; грошові кошти в розмірі 8400 гривень (вісім тисяч чотириста гривень), 1000 доларів США (одна тисяча доларів США), 50 Євро (п`ятдесят євро), які містяться у спецпакеті №0636924, одну банкноту номіналом 50 гривень із серійним номером КЦ0474742 та формені штани повернути ОСОБА_6 .

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів у кримінальному провадженні, в розмірі 10 581,72 гривень (десять тисяч п`ятсот вісімдесят одна гривня 72 копійки) віднести на рахунок держави.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду через Шацький районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору та обвинуваченому.

Суддя /підпис/ ОСОБА_1 Згідно з оригіналом Суддя Шацького районного суду Волинської області ОСОБА_1