Постанова № 132810573, 22.12.2025, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 337/6868/24 2/335/1092/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2025 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Новасардової І.В., за участю секретаря судового засідання Печерей О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Гардіан» про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі за текстом Позивач) в особі представника адвоката Балкового Руслана Леонідовича звернувся до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя до ОСОБА_2 (далі за текстом Відповідач), ТДВ «Страхова Компанія «Гардіан» (далі за текстом Страхова компанія / Відповідач 2) з позовом, який у процесі розгляду справи був уточнений, про відшкодування шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

21.03.2023 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Hyundai Elantra реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та Mercedes-Benz CLS 320CDI реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Згідно постанови Запорізького апеляційного суду від 12.04.2024 по справі №335/2740/23 винним у вказаній ДТП визнано ОСОБА_2 .

Цивільна правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ТДВ «Страхова Компанія «Гардіан».

Згідно висновку експертного транспортно-товарознавчого дослідження від 25.04.2023 матеріальний збиток, завданий власнику КТЗ Mercedes-Benz CLS 320CDI реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок ДТП складає 352801,00 грн. Ринкова вартість вказаного транспортного засобу у пошкодженому в результаті ДТП стані складає 76705,09 грн., що підтверджується висновком додаткового експертного транспортно-товарознавчого дослідження від 04.10.2024. Позивач вказує, що загальна сума матеріальної шкоди становить 276 095, 91 грн., як різниця між матеріальним збитком, завданим в результаті ДТП та ринковою вартістю автомобілю у пошкодженому стані.

Позивач зазначає про те, що відповідальність ТДВ «Страхова Компанія «Гардіан» обмежені страховою сумую у розмірі 160000,00 грн., а з врахуванням франшизи у договорі з ОСОБА_2 у розмірі 3200,00 грн. з Відповідача 2 стягненню підлягає 156800,00 грн. За від`ємним значенням від загальної суми матеріальної шкоди з ОСОБА_2 стягненню підлягає 119295, 91 грн.

З посиланням на зазначені розрахунки та вимоги Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 22, 1166, 1167, 1194 ЦК України позивач просив суд стягнути на свою користь з ТДВ «Страхова Компанія «Гардіан» матеріальну шкоду у розмірі 156 800,00 грн., з ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 119 295,91 грн. Також просив стягнути пропорційно з Відповідачів витрати на правову допомогу та витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 30.01.2025 року, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, у справі призначено підготовче судове засідання.

18.02.2025 року від представника відповідача ТДВ «Страхова Компанія «Гардіан» надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого, представник не погоджуючись із доводами позивача, просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

По тексту відзиву на позовну заяву відповідач підтверджує факт укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/213244514 (електронний поліс), на умовах якого була застрахована цивільно-правова відповідальність будь-якої особи, яка правомірно володіє ТЗ Hyundai Elantra реєстраційний номер НОМЕР_1 . Страхова сума за вказаним полісом, за шкоду, заподіяну майну, становить 160000,00 грн., франшиза 3200,00 грн.

Відповідач також визнає факт настання ДТП, яка відбулась 21.03.2023 за обставин зазначених Позивачем у позовні заяві. Постановою суду водія ТЗ Hyundai Elantra реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_2 визнано винним у спричинені вищезазначеної ДТП.

22.03.2023р. Відповідач отримав від Позивача повідомлення про настання страхового випадку.

Заперечення щодо позовних вимог Відповідача 2 ґрунтується на тих обставинах, що з метою визначення розміру страхового відшкодування Відповідачем було замовлено у оцінювача консультацію про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, відповідно до якого - ринкова вартість досліджуваного ТЗ становить 406 611,80 грн., а вартість ремонту з ПДВ становить 642 992,71 грн.

Відповідач вказує на те, що відповідно до вимог п.30.2. ст. 30 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» через те, що вартість відновлюваного ремонту перевищує вартість транспортного засобу до ДТП, то останній вважається фізично знищеним.

Для визначення ринкової вартості Mercedes-Benz CLS 320CDI реєстраційний номер НОМЕР_2 після ДТП Відповідачем було замовлено Аварійний сертифікат про розрахунок ринкової вартості пошкодженого (в технічно несправному стані) автомобіля, яким встановлено, що ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу складає 173767,52 грн.

Відповідач вважає, що розмір страхового відшкодування розраховується наступним чином: 406611,80 грн. (вартість ТЗ до ДТП) - 173767,52 грн. (вартість ТЗ після ДТП) = 232 844,28 грн. Оскільки вказана сума перевищує страхову суму за полісом, розмір страхового відшкодування не міг перевищувати 160000,00 грн., а з врахуванням франшизи у розмірі 3200,00 грн. кінцевий розмір страхового відшкодування міг становити 156 800,00 грн. (160 000 грн. 3200,00 грн.).

Поряд з цим, лише 07.11.2024р. представник Позивача направив Відповідачу заяву про страхове відшкодування у формі вимоги-претензії. Враховуючи, що заява про страхове відшкодування була подана Позивачем після спливу річного строку з моменту ДТП, яка мала місце 21.03.2023р., та в силу приписів п.37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Відповідач мав правові підстави для відмови та відмовив у виплаті страхового відшкодування. Про прийняте рішення Відповідач повідомив Позивача листом.

З посиланням на вказане обґрунтування представник Відповідача 2 просив відмовити в задоволенні позовних вимог, заявлених до ТДВ «СК «Гардіан» у повному обсязі.

26.03.2025 року від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог у порядку ст. 49 ЦПК України.

Разом з цим, 26.03.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, разом із заявою про поновлення строку на її подання, за змістом якої представник просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач не погоджується з твердженнями представника Відповідача 2, які викладені у відзиві на позовну заяву, щодо того, що автомобіль є фізично знищеним та вказує на те, що ним при зверненні до суду надано висновки, складені експертом, вказані висновки відповідають критеріям встановленим ст. 106 ЦПК України, в них визначений розмір ринкової вартості пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу. Висновки підготовлені експертом який оглядав автомобіль, тому мав змогу провести оцінку згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Поряд з цим, консультативний висновок, який надано Відповідачем 2 підготовлений оцінювачем, а не експертом.

З посиланням на вказане Позивач зазначає, що ним належними та допустимими доказами підтверджена сума матеріальної шкоди, яку він просить стягнути з Відповідачів, а тому просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 26.03.2025 року, задоволено заяву представника позивача про уточнення позовних вимог, визначено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням зменшених позовних вимог. Разом з цим, задоволено заяву представника позивача про поновлення процесуального строку на подання відповіді на відзив, поновлено позивачу пропущений процесуальний строк на подання відповіді на відзив та прийнято відповідь на відзив в інтересах ОСОБА_1 до розгляду. Крім цього, вищезазначеною ухвалою суду, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче судове засідання.

11.04.2025 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого, відповідач не погоджуючись із доводами позивача, викладеними у позовній заяві, просить суд відмовити у задоволенні позову в частині позовних вимог заявлених до нього.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що позивач ОСОБА_1 не має права на отримання відшкодування, оскільки він не є власником транспортного засобу, якому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, завдано механічних пошкоджень, оскільки лише керував автомобілем, а власник автомобіля - ОСОБА_3 - вимог до суду не заявляв та жодних довіреностей не давав. Також позивачем не надано доказів правомірного володіння пошкодженим автомобілем.

Також, як вказує Відповідач ОСОБА_2 . Позивачем при зверненні до суду не надано належних доказів вини останнього у вчиненні ДТП. Так, на підтвердження нібито винуватості Відповідача в ДТП, Позивач надав постанову Запорізького апеляційного суду від 12.04.2024 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП у відповідності до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, в зв`язку зі спливом строків накладення адміністративного стягнення. Тобто, підтвердженим є лише факт ДТП 21.03.23 за участю водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а визнання винним ОСОБА_2 є лише правовою оцінкою апеляційного суду у справі про адміністративне правопорушення, яка не є обов`язковою при розгляді іншої справи, в даному випадку, при розгляді цивільної справи.

До того ж, в матеріалах адміністративної справи міститься Висновок судової інженерно-транспортної експертизи від 01.08.2023, відповідно до якого, «Дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п.11.4, 12.4,12.9,13.1 ПДР України, що, з технічної точки зору, перебуває у причинному зв`язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди».

При вирішені питання про розмір відшкодування за шкоду, спричинену майну власників при взаємодії транспортних засобів, повинна враховуватися будь-яка форма вини потерпілого, що сприяла виникненню або збільшенню шкоди. Позивач ОСОБА_1 , подавши позов, не навів доводів стосовно відсутності своєї вини.

ОСОБА_2 зазначає про неналежність, як доказу висновків експертного автотоварознавчого дослідження №4024 та додаткового дослідження №4269 оскільки огляд пошкодженого транспортного засобу відбувався без його повідомлення та участі. Також протокол огляду датований 28.03.2020, а ДТП сталась 21.03.2023. Ремонтні калькуляції, інші додатки та фото, долучені до Висновків, поганої якості, майже не читабельні, через що неможливо перевірити правильність розрахунків. А фото взагалі зроблено без додержання вимог до судової фотозйомки. Таким чином, на думку Відповідача, вказані висновки з додатками є неналежним доказом, оскільки виконані з порушеннями Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції та Фондом державного майна України.

З посиланням на вказані обставини, ОСОБА_2 просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

30.04.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив ОСОБА_2 , за якою представник наполягає на задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що ОСОБА_1 слід вважати правомірним володільцем пошкодженого транспортного засобу, оскільки положеннями пункту 2.2 ПДР Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб. Позивач при зверненні до суду зазначав, що він не є власником транспортного засобу, а правомірним користувачем.

Позивач також у відповіді на відзив спростовує твердження відповідача ОСОБА_2 щодо відсутності його вини у вчиненні ДТП та зазначає, що постанова Запорізького апеляційного суду від 12.04.2024 в частині визнання ОСОБА_2 винним є обов`язковою для суду в силу п.6 ст. 82 ЦПК України.

Щодо недотримання вимог законодавства під час огляду пошкодженого в результаті ДТП транспортного засобу, по позивач посилається на те, що відповідач ОСОБА_2 був запрошений на огляд, на підтвердження зазначеного надано суду докази направлення ОСОБА_2 запрошення. Із вказаного можна зробити висновок, що в частині технічного огляду експертне дослідження виконано з урахуванням вимог Методики. А невідповідність дати на Протоколі огляду колісного транспортного засобу є технічною помилкою на роздрукованому бланку, проте така помилка не тягне за собою порушення законних прав та інтересів жодної із сторін провадження, оскільки данні вказані в протоколі огляду узгоджуються з Висновком наданим по справі.

З огляду на вказане Позивач зазначає про те, що надані ним докази є належними та допустимими, а ОСОБА_2 не наведені доводи, що докази є недопустимими, а тому твердження відповідача про неналежність доказів не заслуговують на увагу.

16.05.2025 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Фельського С.Л. надійшли додаткові пояснення, за змістом яких представник посилається на необґрунтованість позовних вимог. Стороною Відповідача 1 зазначається про те, що під час розгляду судом першої інстанції справи про адміністративне правопорушення №335/2740/23 стосовно ОСОБА_2 була проведена інженерно-транспортна експертиза, за результатами якої встановлена обопільна вина водіїв, як Позивача так і Відповідача, в діях кожного є порушення пунктів ПДР. Поряд з цим, судом першої та апеляційної інстанції в межах розгляду справи № 335/2740/23 про адміністративне правопорушення не оцінювались дії ОСОБА_1 , оскільки обвинувачення було висунуте лише ОСОБА_2 , що в жодному разі не вказує на відсутність провини ОСОБА_1 у спричиненні ДТП.

Враховуючи обопільну провину водіїв у спричиненні ДТП, ОСОБА_2 має відшкодувати позивачу 50% спричиненої шкоди, тобто 138 047,96 грн., покривається лімітом страхової виплати, оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована ТДВ «Страхова Компанія «Гардіан». Враховуючи достатність ліміту страхування для покриття половини спричиненої шкоди, Позивач вважає позовні вимоги до нього безпідставними та не обґрунтованими.

16.05.2025 року від представника відповідача ОСОБА_2 , - адвоката Фельського С.Л. надійшло клопотання про долучення доказів.

16.05.2025 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Фельського С.Л. надійшло клопотання про витребування доказів, за яким представник просив суд витребувати у Вознесенівському районному суді м. Запоріжжя матеріали справи №335/2740/23 щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності. В обґрунтування поданого клопотання зазначив, що предметом спору є шкода спричинена у результаті ДТП. При цьому Вознесенівським районним судом м. Запоріжжя розглядалась справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , в межах якої розглянуто оригінали схеми ДТП, пояснень учасників, експертне дослідження обставин події та інші матеріали. Оскільки відповідач не має можливості надати суду оригінали зазначених документів, представник просить суд витребувати матеріали справи для її дослідження.

Ухвалою суду від 21.05.2025 клопотання представника ОСОБА_2 про витребування доказів залишено без задоволення, закрито підготовче провадження у справі, справа призначена до судового розгляду по суті.

До суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Фельського С.Л. надійшло клопотання про включення витрат на правову допомогу до судових витрат та стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 суму витрат на правову допомогу у розмірі 15 000 грн.

До суду від представника позивача надійшли клопотання (заяви) про стягнення витрат на правничу допомогу, відповідно до останньої просив суд стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 36 215,25 грн.

Представником Відповідача ТДВ «Страхова Компанія «Гардіан» подано суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, яке мотивовано тим, що витрати є неспівмірними зі складністю справи та часом витраченим адвокатом та неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, по причині чого вважає, що правнича допомога у справі не може перевищувати 3 000,00 грн.

До суду від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити на підставі обґрунтувань, зазначених в заявах по суті.

Представник ОСОБА_2 адвокат Фельський С.Л. проти задоволення позовних вимог заперечував, послався на наявність обопільної вини як Позивача так і Відповідача у порушенні ПДР, які призвели до події ДТП, а розмір 50% від спричиненої шкоди покривається страховою виплатою, з огляду на що просив у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Представник ТДВ «Страхова Компанія «Гардіан» у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, які викладені у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 10.12.2025 судом завершено розгляд справи по суті, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення, в судовому засіданні оголошено перерву до 22.12.2025.

15.12.2025 через систему "Електронний суд" (документ сформовано в системі 12.12.2025) представником Відповідача ТДВ «Страхова Компанія «Гардіан» подано суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, яке мотивовано тим, що витрати є неспівмірними зі складністю справи та часом витраченим адвокатом та неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, по причині чого вважає, що правнича допомога у справі не може перевищувати 4 000,00 грн.

У судове засідання 22.12.2025 сторони не з`явилися.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, заслухавши думку учасників судового засідання, розглянувши подані сторонами докази, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів сторонами по справі встановив наступні факти та правовідносини.

Власником транспортного засобу Mercedes-Benz CLS 320CDI реєстраційний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Згідно постанови Запорізького апеляційного суду від 12.04.2024 по справі №335/2740/23 встановлено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 21.03.2023 року о 11 год. 30 хв. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «HYUNDAI ELANTRA» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою Т0806 на ділянці на острові Хортиця у м. Запоріжжі біля ЗГТ «Турбаза Хортиця», під час зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, в результаті чого допустив зіткнення з транспортним засобом «MERCEDES-BENZ CLS 320CDI» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався у попутному напрямку ліворуч. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження, травмованих немає.

Вказаними діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 12.04.2024 по справі №335/2740/23 визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні передбаченого ст. 124 КУпАП адміністративного правопорушення. Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП у відповідності до п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП закрито.

Постанова набрала законної сили 12.04.2024.

Під час події ДТП 21.03.2023 автомобілем «MERCEDES-BENZ CLS 320CDI» реєстраційний номер НОМЕР_2 , керував водій ОСОБА_1 , вказані обставини сторонами не оспорюються, встановлені постановою Запорізького апеляційного суду від 12.04.2024 по справі №335/2740/23 тому в силу ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Цивільна відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ТДВ «Страхова Компанія «Гардіан», поліс №ЕР/213244514, забезпечений транспортний засіб «HYUNDAI ELANTRA» реєстраційний номер НОМЕР_1 . Страхова сума за вказаним полісом за шкоду, заподіяну майну, становить 160000,00 грн., франшиза 3200,00 грн.

22.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до ТДВ «Страхова Компанія «Гардіан» з повідомленням про настання страхового випадку, що підтверджується змістом повідомлення.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 25.04.2023 №4024 щодо визначення матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ «MERCEDES-BENZ CLS 320CDI» реєстраційний номер НОМЕР_2 в результаті ДТП, який зроблено судовим експертом Філь О.П. матеріальний збиток, завданий власнику КТЗ «MERCEDES-BENZ CLS 320CDI» реєстраційний номер НОМЕР_2 в наслідок ДТП 21.03.2023 на дату оцінки дорівнює ринковій вартості автомобілю та складає 352801,00 грн.

Згідно висновку додаткового експертного транспортно-товарознавчого дослідження №4269 щодо визначення ринкової вартості пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля «MERCEDES-BENZ CLS 320CDI» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який складено 04.10.2024 судовим експертом Філь О.П. ринкова вартість КТЗ «MERCEDES-BENZ CLS 320CDI» реєстраційний номер НОМЕР_2 після ДТП 21.03.2023 розрахована як сукупність працездатних та ліквідних складових, які мають кінематичні, гідравлічні та електричні зв`язки, об`єднані в єдину конструкцію, та може складати 76705,09 грн.

Згідно консультації №34-D/12/13 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «MERCEDES-BENZ CLS 320CDI» реєстраційний номер НОМЕР_2 , яка надана оцінювачем, який є ФОП ОСОБА_4 на замовлення ТДВ «СК «Гардіан» встановлено, що ринкова вартість КТЗ 406611,80 грн. визначена за порівняльним підходом, вартість відновлюваного ремонту 642992,71 грн. Висновок отриманий за результатами консультації: на підставі виконаних досліджень та рекомендацій, зроблений висновок, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу MERCEDES-BENZ CLS 320CDI» реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок ДТП станом на 21.03.2023 складає 406611,80 грн.

Відповідно до змісту аварійного сертифікату №55-R/12/60 від 22.05.2023 про оцінку вартості транспортного засобу в пошкодженому стані MERCEDES-BENZ CLS 320CDI» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який надано аварійним комісаром ФОП ОСОБА_4 на замовлення ТДВ «СК «Гардіан» встановлено, що ринкова вартість об`єкта дослідження 406611,80 грн., ринкова вартість пошкодженого об`єкта дослідження 173767,52 грн.

Згідно листа ТДВ «Страхова Компанія «Гардіан» від 26.03.2024 вих. №26/03/24/6 від 26.03.2024, який адресовано ОСОБА_1 страхова компанія у відповідь на повідомлення від 22.03.2024 про ДТП повідомила, що оскільки особою, яка має право на страхове відшкодування не було подано заяви про страхове відшкодування впродовж передбаченого Законом України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строку з моменту скоєння ДТП, відсутні правові підстави для виплати страхового відшкодування.

Предметом спору у суді є сума відшкодування майнової шкоди та наявність підстав для відповідальності у страхової компанії та ОСОБА_2 .

Розглядаючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 2 статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша та друга статті 1166 ЦК України).

Стаття 1187 ЦК України регулює питання завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Згідно із частиною першою цієї статті джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, тобто завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (згідно із пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (частина перша статті 1194 ЦК України).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» документ 1961- IV, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 28 даного Закону до шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого, належить, зокрема, шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законом.

Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.1статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з пунктом 30.2 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо транспортний засіб вважається фізично знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Вирішуючи питання про відшкодування потерпілій особі різниці між фактичним розміром шкоди, завданої його транспортному засобу у ДТП, і страховою виплатою, яка підлягає виплаті потерпілому, Верховний Суд у постанові від 01 серпня 2018 року у справі №363/2222/16-ц зробив такий правовий висновок. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Так, визначаючи розмір шкоди завданий транспортному засобу «MERCEDES-BENZ CLS 320CDI» реєстраційний номер НОМЕР_2 , суд виходить з наступного.

На підтвердження своїх позовних вимог позивачем надано висновок експертного автотоварознавчого дослідження від 25.04.2023 №4024 щодо визначення матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ «MERCEDES-BENZ CLS 320CDI» реєстраційний номер НОМЕР_2 в результаті ДТП, який зроблено судовим експертом Філь О.П. з розділу «дослідження по п.2.4» вбачається, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 414842,56 грн. З розділу «дослідження по п.2.6» вбачається, що не встановлено факту можливості відновлення КТЗ відповідно до технічних вимог виробника. В даному випадку вартість матеріального збитку прирівнюється до дійсної ринкової вартості автомобілю, тому ремонтувати його економічно не доцільно. Матеріальний збиток дорівнює ринковій вартості автомобілю і складає 352801,00 грн.

Згідно висновку додаткового експертного транспортно-товарознавчого дослідження №4269 від 04.10.2024, складеного судовим експертом Філь О.П. ринкова вартість пошкодженого КТЗ 76705,09 грн.

Поряд з цим, ТДВ «СК «Гардіан» на спростування вимог Позивача надано консультацію оцінювача, який є ФОП ОСОБА_4 згідно якої ринкова вартість КТЗ 406611,80 грн. визначена за порівняльним підходом, вартість відновлюваного ремонту 642992,71 грн. А відповідно до змісту аварійного сертифікату аварійного комісара ОСОБА_4 ринкова вартість пошкодженого об`єкта дослідження 173767,52 грн.

Суд, з огляду на вказані розбіжності, а також зміст відзиву на позовну заяву ОСОБА_2 , який зазначає про невідповідність висновків експерта, які надані Позивачем, вказує на наступне.

Надані позивачем висновки експерта визначають ринкову вартість автомобілю меншу ніж у консультації, яка здійснена оцінювачем та надана Відповідачем, а формулювання і зміст позовних вимог покладається на Позивача, а суд не вправі виходити за пред`явлені позовні вимоги.

Також суд враховує, що згідно пункту 4.3. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 №1335/5/1159), за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТ3.

Відповідачем звіт суду не надано.

Твердження відповідача ОСОБА_2 про те, що висновки експерта, які надані Позивачем не відповідають вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, суд до уваги не приймає, оскільки у відзиві не зазначено обґрунтування вказаних обставин, не вказано на жодне порушення вимог Методики.

Окремо суд зазначає та приймає до уваги, що відповідно до п. 1.8. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи, реєстраційна картка або інший документ у випадках, передбачених законом. У письмовому зверненні (заяві) обов`язково зазначаються найменування або прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) особи, що звертається, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об`єкти, що підлягають дослідженню. В інших випадках проводиться експертне дослідження, підставою для якого є договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням (заявою) замовника (юридичної або фізичної особи), з обов`язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв`язанню, а також об`єктів, що надаються. Результати проведення експертиз та експертних досліджень викладаються у письмовому документі - висновку експерта.

Як вбачається зі змісту висновків експерта, які надані Позивачем, експертизу щодо вартості матеріального збитку завданого власнику автомобіля «MERCEDES-BENZ CLS 320CDI» реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП, проведено на замовлення позивача кваліфікованим судовим експертом Філь О.П., який має вищу технічну освіту, має кваліфікацію судового експерта за спеціальністю «Визначення вартості колісних транспортних засобів, розміру збитків, заподіяного власнику транспортного засобу (свідоцтво №864), відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, та який був обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта, на підставі ст. 384 КК України.

Стороною відповідачів не надано інших експертних висновків, які б спростовували обставини встановлені у висновках експерта, які надані Позивачем. Жодних клопотань про призначення експертизи під час розгляду справи сторонами не заявлялося.

Таким чином, судом враховується надані Позивачем висновки експерта, та вважає їх належним та допустимим доказом вартості матеріального збитку.

З наведених обставин, суд приходить до підставного висновку про те, що ринкова вартості автомобілю «MERCEDES-BENZ CLS 320CDI» реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 352801,00 грн., а ринкова вартість пошкодженого КТЗ складає 76705,09 грн.

Судом встановлене, що згідно із вимогами Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" автомобіль «MERCEDES-BENZ CLS 320CDI» реєстраційний номер НОМЕР_2 вважається фізично знищеним, оскільки, згідно висновку експерта не встановлено факту можливості відновлення КТЗ відповідно до технічних вимог виробника, вартість матеріального збитку прирівнюється до дійсної ринкової вартості автомобілю, тому ремонтувати його економічно не доцільно, так як вартість відновлювального ремонту складає 414842,56 грн., що перевищує ринкову вартість транспортного засобу, що складає 352801,00 грн.

Отже, з урахуванням встановлених обставин, вартість матеріального збитку у результаті пошкодження транспортного засобу, який є фізично знищеним, «MERCEDES-BENZ CLS 320CDI» реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті ДТП 21.02.2023, як різницю між сумою завданого збитку (352801,00 грн), та вартістю автомобіля в пошкодженому стані (76705,09 грн.), що дорівнює 276905,91 грн.

Щодо заперечень відповідача ОСОБА_2 про відсутність права вимоги Позивача оскільки останній не є власником транспортного засобу MERCEDES-BENZ CLS 320CDI» реєстраційний номер НОМЕР_2 , суд виходить з наступного.

Право на відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичних та юридичних осіб, має власник (ч. 3 ст. 386 ЦК України) та/або особи, які мають речове право на чуже майно (ст. 396 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно з пунктом 2.2. ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі ст. 396 ЦК України. Спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху (висновок Верховного Суду України в постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14).

Позивач, який правомірно керував транспортним засобом, має право на відшкодування майнової шкоди, заподіяної цьому майну за рахунок страховика (страхової компанії) винної особи, а понад розмір страхового відшкодування, зокрема, франшизи, за рахунок винної особи.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду в постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 200/21325/15-ц, від 03 квітня 2019 року в справі №299/2811/16-ц, від 17 жовтня 2019 року у справі № 300/193/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 607/3007/16-ц, Верховний Суд України в постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14, така практика є сталою.

Факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою, щоб звернутися за захистом права щодо відшкодування шкоди, заподіяної автомобілю, яким керувала особа під час ДТП.

Аналогічні висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17.

З урахуванням вказаного правового обґрунтування твердження ОСОБА_2 в цій частині є необґрунтованими та не приймаються судом до уваги.

Також, суд відкидає твердження відповідача ОСОБА_2 про відсутність його вини у вчиненні ДТП 21.03.2023, наявності обопільної вини як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 , виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року в справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року в справі № 927/623/18 зазначено про те, що тлумачення статті 1188 ЦК України свідчить про те, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.

Закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП (постанова Верховного Суду від 29 квітня 2020 року в справі N 686/4557/18).

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Запорізького апеляційного суду від 12.04.2024 по справі №335/2740/23 визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні передбаченого ст. 124 КУпАП адміністративного правопорушення. Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП у відповідності до п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП закрито.

Відповідач ОСОБА_2 посилається на те, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення міститься висновок експерта, який встановив наявність невідповідності дій водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вимогам ПДР, що на думку Відповідача свідчить про наявність обопільної вини.

Окремо суд на це зазначає, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи №335/2740/23 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 при вирішенні питання про причинний зв`язок між діями водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і настанням ДТП апеляційним судом врахована наявність у кожного з водіїв технічної можливості уникнути шкідливого наслідку. Якщо такої можливості не було встановлено, то відповідальність водія виключається. Однак, у випадку, коли вказану ситуацію було створено самим водієм-порушником, відсутність технічної можливості уникнути шкідливих наслідків юридичного значення не має. Також судом апеляційної інстанції звернуто свою увагу на те, що водій ОСОБА_2 протиправно перетнув подвійну суцільну осьову лінію дорожньої розмітки 1.3., яку категорично перетинати заборонено, внаслідок чого створив аварійну ситуацію і допустив зіткнення з автомобілем під керуванням водія ОСОБА_1 .. Внаслідок порушення ОСОБА_2 категоричної заборони на перетин суцільної подвійної осьової лінії дорожньої розмітки 1.3 ОСОБА_2 , тим самим створив аварійну ситуацію.

Отже закриття провадження у справі з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, яка не є реабілітуючою обставиною, та не спростовує наявність вини ОСОБА_2 у скоєнні ДТП, яка сталася 21.03.2023.

Окремо суд наголошує, що обставини встановленні постановою Запорізького апеляційного суду від 12.04.2024 в силу приписів ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Відповідачем клопотань на про призначення експертизи з метою доведення обопільної вини учасників ДТП під час розгляду справи не було заявлено, доказів на підтвердження вказаних обставин не надано та в процесі розгляду справи не здобуто. Висновок експерта, який міститься в матеріалах справи про адміністративне правопорушення №335/2740/23, з огляду на встановлені обставини в постанові Запорізького апеляційного суду від 12.04.2024, преюдиційного значення не має.

З приводу підстав відмови у виплаті страхового відшкодування ТДВ «Страхова Компанія «Гардіан» по причині того, що особою, яка має право на страхове відшкодування не було подано заяви про страхове відшкодування впродовж передбаченого Законом України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строку з моменту скоєння ДТП, то суд виходить з наступного.

Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі №554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17(провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування, яка має містити певні відомості та визначені Законом додатки до заяви (пункт 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної витати), є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди ( підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

У справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі №147/66/17 (провадження № 14-95цс20) вказано, що: «підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат. Разом з тим, ані Закон №1961-IV, ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності. Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України). Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб`єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові. Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми. З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності».

Суд враховує, що постановою Запорізького апеляційного суду від 12.04.2024 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та закрито провадження у справі у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбаченого статтею 38 КУпАП.

Таким чином, статус потерпілого у ДТП, що сталася 21.03.2023, позивач ОСОБА_5 фактично набув 12.04.2024, з моменту ухвалення постанови Запорізьким апеляційним судом, та в межах встановленого річного строку вчинив активні дії, які свідчать про його волевиявлення щодо здійснення права на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, а саме звернувся до Страхової компанії Відповідача 2 із заявою про відшкодування шкоди.

Також, суд приймає до уваги, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. Потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності. У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.

Враховуючи вищевикладені норми та приймаючи до уваги, що як встановлено судом, ОСОБА_5 фактично набув статус потерпілого у ДТП, що сталася 21.03.2023 з моменту ухвалення постанови Запорізьким апеляційним судом 12.04.2024, та звернувся до ТДВ «Страхова Компанія «Гардіан» 07.11.2024, в межах річного строку визначеного вимогами Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», то суд приходить до ґрунтовного висновку про наявність підстав для судового захисту порушених прав позивача.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Згідно зі статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Відповідно до п. 36.6 ст. 36 цього Закону страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Судом, під час розгляду справи встановлена, що сума збитків, завдана ОСОБА_1 , в результаті пошкодження у ДТП 21.03.2023 транспортного засобу «MERCEDES-BENZ CLS 320CDI» реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 276 095,91 грн.

Відповідальність ТДВ «Страхова Компанія «Гардіан» обмежені страховою сумою у розмірі 160 000,00 грн., а з врахуванням франшизи у договорі з ОСОБА_2 у розмірі 3200,00 грн. з ТДВ «Страхова Компанія «Гардіан» стягненню підлягає 156 800,00 грн. За від`ємним значенням від загальної суми матеріальної шкоди , яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 складає 119 295, 91 грн.

Суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення на користь ОСОБА_1 з ТДВ «Страхова Компанія «Гардіан» 156 800,00 грн. матеріальної шкоди, з ОСОБА_2 119 295,91 грн. матеріальної шкоди.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ч. 1 , п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем заявлено вимогу в загальній сумі 276 095,91 грн. (119295,91 грн + 156800,00) судовий збір повинен бути сплачено в розмірі 2208,76 грн. (з урахуванням - 0,8), проте позивач сплатив - 2215,25 грн., враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України щодо пропорційного стягнення судового збору (2208,76 грн.), виходячи з сум задоволених позовних вимог на користь Позивача з ТДВ «Страхова Компанія «Гардіан» слід стягнути 1254,35 грн. судового збору, а з ОСОБА_2 954,41 грн. судового збору.

Позивачем при зверненні до суду заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу, з урахуванням поданих в процесі розгляду справ, заяв про збільшення, Позивач просив стягнути вказані витрати н у розмір 36215,25 грн.

Представником Відповідача ТДВ «Страхова Компанія «Гардіан» подано суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, яке мотивовано тим, що витрати є неспівмірними зі складністю справи та часом витраченим адвокатом та неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, по причині чого просить їх зменшити.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України). У розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Визначаючись із розподілом витрат на правничу допомогу, суд враховує, що Шаповалов М.В. скористався допомогою адвоката, про що свідчить угода про надання правової допомоги від 04.11.2024, укладений між Адвокатським об`єднанням Балкового Р.А. та ОСОБА_1 , актами наданих послуг від 27.12.2024, 26.03.2025, 30.04.2025, 21.05.2025, 02.07.2025, 11.09.2025 на загальну суму 30500,00 грн. На підтвердження оплати надано квитанції від 10.09.2025 (3 шт.), платіжну інструкцію 27.03.2025, квитанцію від 29.01.2025, 18.09.2025, 30.06.2025, 29.01.2025 на загальну суму 36215,25 грн.

З огляду на те, що Позивачем надано акти у яких міститься інформація про зміст наданих послуг, то суд враховує, що вказані документи підтверджують факт надання адвокатом Позивачу юридичних послуг, їх обсяг та вартість у розмірі 30500,00 грн.

Також суд зазначає, що надані квитанції про оплату послуг понад вказану суму не є належним та допустимим доказом надання послуг, на суму що перевищує 30500,00 грн., оскільки суд позбавлений можливості встановити, які саме послуги були надані та чи є вони співмірними та відповідають складності справи та чи стосуються взагалі її.

Суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30500,00 грн є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, підстав для зменшення розміру суми цих витрат у суду немає. Представником Відповідача ТДВ «Страхова Компанія «Гардіан» не доведено неспівмірність цих витрат з обсягом наданих адвокатом послуг. Відповідач ОСОБА_2 про неспівмірність вимог не заявляв.

Враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України суд приходить на користь Позивача з ТДВ «Страхова Компанія «Гардіан» слід стягнути 17 320,95 грн. витрат на правову допомогу, а з ОСОБА_2 13 179,05 грн. витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Гардіан» про відшкодування шкоди задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 156 800,00 грн. (сто п`ятдесят шість тисяч вісімсот грн. 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 119 295,91 грн. (сто дев`ятнадцять тисяч двісті дев`яносто п`ять грн. 91 коп.).

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1254 (одна тисяча двісті п`ятдесят чотири) грн. 35 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 17320 (сімнадцять тисяч триста двадцять) грн. 95 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 954 (дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 41 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 13 179 (тринадцять тисяч сто сімдесят дев`ять) грн. 05 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Гардіан», адреса 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 96, ЄДРПОУ 35417298

Повний текст судового рішення виготовлено 22.12.2025.

Суддя І.В. Новасардова