Рішення № 132807848, 09.12.2025, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/4759/25 Провадження № 2/636/2677/25

Дата РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2025 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області в складі:

головуючого судді -Карімова І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Ріпи І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чугуєві цивільну справу за позовом ТОВ «Фінпром Маркет» представник позивача Ткаченко Юлія Олегівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року ТОВ «Фінпром Маркет» в особі представника Ткаченко Ю.О. звернулось до суду з позовною заявою, сформованою в підсистемі «Електронний суд», про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики № 75227362 в розмірі 15408,19 грн., понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3500.00 грн , а також понесених судових витрат по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.06. 2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 75227362 ( на умовах повернення позики в кінці строку позики) у вигляді електронного документу шляхом обміну електронними повідомленнями із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Bb55Or8PCP, що був надісланий на вказану позичальником електронну адресу у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». За умовами договору позики позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5000 грн. зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день (базова процентна ставка фіксована) на погоджений сторонами строк 30 день. Враховуючи здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором позики в розмірі 5000,00 грн., заборгованість ОСОБА_1 за договором позики складає 15408.19 грн., зокрема: 5000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 10408,19 грн. сума заборгованості за відсотками.

19.11.2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу №1911, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі й за договором позики № 75858737 від 27.06.2021 року.

03.04.2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу №030423-ФК, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі й за договором позики № 75227362 від 17.06. 2021 року. Відповідно до Реєстру прав вимог від 03.04.2023 року до цього договору факторингу позивач набув право грошової вимоги до відповідача в сумі 15408.19 грн., з яких: 5000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 10408,19 грн. сума заборгованості за відсотками. На підставі викладеного ТОВ «Фінпром Маркет» просить стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 15408.19 грн., понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500.00 грн., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. Також в позовній заяві міститься прохання про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, без участі представника товариства, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 11.06.2025 відкрито провадження у справі, розгляд якої визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Учасники справи просили розглянути справу за їх відсутності, про що надали відповідні клопотання.

Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача, повністю заперечував проти задоволення позову та просив суд відмовити у задоволенні заявлених позивачем вимог з тих підстав, що: 1) письмового повідомлення від ТОВ «Фінпром Маркет» про відступлення права грошової вимоги відповідач не отримував; 2) позивачем пропущений строк позовної давності, що внаслідок заявлення відповідачем про необхідність застосування судом наслідків спливу позовної давності у спірних правовідносинах, є підставою для відмови у позові.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 17.06. 2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 75227362 у вигляді електронного документу шляхом обміну електронними повідомленнями із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до пунктів 1,2,3 договору позики позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (позику) в сумі 5000,00 грн. на погоджений умовами договору строк 30 днів шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника НОМЕР_1 , а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики за фіксованою процентною ставкою (базовою) /день 1,99 % протягом строку позики згідно графіка платежів або достроково. Дата надання позики 17.06.2021; дата повернення позики (останній день) 17.07.2021; знижена процентна ставка/день - 0,80%; процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день -2,70; орієнтовна реальна річна процентна ставка 1253,68%; орієнтовна загальна вартість позики 6194,00 грн. Проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.

Згідно пункту 4 договору позики підписанням цього договору позичальник підтверджує, що: ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (п.4.1) та до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ (надалі Правила), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація), йому зрозумілі (п.4.2).

Відповідно до пункту 5 договору позики він укладений дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

У пункті 6 договору зазначено, що він укладений в результаті зваженого рішення сторін, на взаємовигідних умовах, на принципах ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, згідно яких Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог розумності та справедливості. Договір діє з моменту перерахування суми позики протягом строку позики, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань за цим договором.

Як вбачається з довідки про ідентифікацію ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з яким укладено договір позики № 75227362 від 1.06.2021р. ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): Bb55Or8PCP, електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор tonygun832@gmail.com.

Відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 р., укладеного між Компанією/ТОВ «ФК ФІНЕКСПРЕС» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», та завершення наступних платіжних операцій, зокрема 17.06.2021 року, сума 5 000,00 грн. перерахована на платіжну картку № НОМЕР_1 , номер платежу 3f0b47ff-506f-4577-bc2a-117b2a698c04.

19.11.2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу №1911, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 75858737 від 27.06.2021 року.

03.04.2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу №030423-ФК, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 75227362 від 17.06. 2021 року. Відповідно до Реєстру прав вимог від 03.04.2023 року до цього договору факторингу позивач набув право грошової вимоги до відповідача в сумі 15408.19 грн., з яких: 5000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 10408,19 грн. сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до приписів статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною другою статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Тому, акцептуючи пропозицію товариства ТОВ « 1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором Bb55Or8PCP у договорі позики №75227362 від 17.06.2021 року, ОСОБА_1 приєднався до Правил надання коштів у позику, визнала та погодилась на запропоновані позикодавцем умови користування та порядок надання ним грошових коштів.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінет договір позики між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.

На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вищевказаний договір позики підписані відповідачем електронним підписом, наявність якого разом з електронним підписом первісного кредитора підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, суд вважає, що є доведеним факт укладення між первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 договору позики № 75227362 від 17.06. 2021 року.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов`язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Факт укладення вищевказаних в рішенні договорів факторингу підтверджений як копіями цих договорів факторингу, витягами з актів прийому-передачі реєстру боржників за цими договорами факторингу, та витягами з реєстру боржників, які підписані директорами зазначених товариств та завірений їх печатками.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями частини першої статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Визначаючи розмір заборгованості відповідача перед позивачем суд, проаналізувавши умови договору позики, зазначає наступне.

За змістом статті 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, та підтверджені у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 300/438/18.

За умовами договору про надання договору позики ( на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 75858737 від 27.06.2021 року, укладеного між ТОВ «ФК 1 Безпечне Агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , строк його дії становить 30 днів( з 17.06.2021 по 17.07.2021)

Відповідно до договору позики процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) зазначена в Правилах надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики). Доказів про те, що договір позики був сторонами пролонгований, позивачем не надано.

Таким чином, позивач ТОВ «Фінпром Маркет» має право на стягнення процентів, передбачених умовами договору позики № 75227362 від 17.06. 2021 року, за користування наданими коштами за 30 днів, що, виходячи із установлених у договорі процентних ставок, дорівнює (5 000,00 -тіло кредиту х 1,99 % х 30 днів) =2985,00 грн.

Щодо стягнення заборгованості по сплаті відсотків, нарахованих понад строку кредитування після 17.07.2021 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку дії договору.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов`язання. У частині 2 цієї статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду вже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексуне можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно дост. 625 ЦК Українияк грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, право позикодавця нараховувати передбачені договором відсотки припиняється після спливу визначеного договором строку дії договору чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зв`язку із зазначеним загальна сума заборгованості за цим договором становить 7985,00 грн. ( 5 000,00 + 2985,00 = 7985,00 ) тому суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» підлягають задоволенню частково з урахуванням наявних у справі письмових доказів в розмірі 7985,00 грн.

Суд не може погодитись з позицією сторони відповідача, викладеній у відзиві на позовну заяву, щодо пропуску позивачем строку позовної давності, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 3, 4 ст.267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як визначено Прикінцевими та перехідними положеннями Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії (п.19) (у редакції на момент звернення до суду).

Як регламентовано ст.2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв. 24 лютого 2022 року, який згодом неодноразово продовжувався у встановленому законом порядку і є чинним на даний час.

При застосуванні норм права Верховний Суд у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 727/4133/22 сформував правову позицію про те, що загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що позивач подав свою позовну заяву у червні 2025 року а перебіг позовної давності розпочався з 17.07.2021 року, трирічний строк позовної давності, який продовжується у зв`язку із воєнним станом, не сплив, а тому доводи представника відповідача проте, що у задоволенні позову слід відмовити на підставі ст.ст. 256,267 ЦК України, суд вважає безпідставними.

Не заслуговують на увагу й твердження сторони відповідача про те, що кредитодавець не повідомив його про укладення договору факторингу, згідно з яким кредитор відступив для іншої фінансової установи за плату право грошової вимоги.

Відповідно до статті 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статті 516 цього Кодексу заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі неотримання боржником повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, позичальник не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредиторові і таке виконання є належним.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, і не була змінена Великою Палатою Верховного Суду до наступного часу.

Відповідач не надав суду жодних доказів сплати кредитної заборгованості як на рахунок первісного кредитора, так і на рахунок позивача у справі.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі№ 755/9215/15-цта в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі№ 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі№ 648/1102/19та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права. Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду: копію Договору про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01.11.2024, укладеного з адвокатом Ткаченко Ю.О., витяг від 18.01.2025 року з акту приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 01-11/24 від «01» листопада 2024 р. на суму 3500 грн., платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 579934663.1 від 30.04.2025 про оплату послуг адвоката, копію ордеру адвоката Ткаченко Ю.О. про надання правничої допомоги.

Суд враховує складність даної справи, а також обсяг наданих адвокатом послуг та приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт.

Оскільки позовні вимоги задовольняються частково, судові витрати слід стягнути з відповідача пропорційно задоволених вимог відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України, а саме: судовий збір в розмірі 1255,36 грн. ( 2422,40 х 7985,00: 15408,19 =1255,36), та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1813,81 грн. ( 3500,00 х 7985,00 : 15408,19 = 1813,81).

Керуючись ст.ст. 12, 141, 178, 211, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 269, 353,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» в особі представника позивача Ткаченко Юлії Олегівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики № 775227362 від 17.06.2021 року в розмірі 7985 ( сім тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять) гривень, з яких: 5000 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 2985 грн. заборгованість за відсотками, та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1813 ( одна тисяча вісімсот тринадцять ) грн 81 коп., а також сплачений судовий збір в сумі 1255 (одна тисяча двісті п`ятдесят п`ять) грн. 36 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його оголошення до Харківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений також у разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», ЄДРПОУ 43311346, юридична адреса: 8200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, реквізити IBAN № НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ», код банку 334851.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя І.В. Карімов