Вирок № 132807648, 22.12.2025, Радивилівський районний суд Рівненської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 559/3122/25

Провадження № 1-кп/568/134/25

"22" грудня 2025 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника адвоката ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025240030000418 від 17.01.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мирогоща Друга, Дубенського району Рівненської області, громадянина України, освіта середня-спеціальна, працюючого відповідальним виконавцем адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 , одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей 2019 та 2023 року народження, є учасником бойових дій, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 28 ч. ст. 127, ч.1 ст.28 ч.2 ст. 146 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Дубно, Рівненської області, громадянина України, освіта середня-спеціальна, працюючого стрільцем відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28 ч.2 ст.146 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , обіймаючи посаду командира відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , проводячи мобілізаційні заходи з оповіщення військовозобов`язаних на території Рівненської області, в складі з військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 та особою, матеріали якої виділені в окреме кримінальне провадження, 21.02.2025р. приблизно о 16 год. 48 хв., рухаючись на транспортному засобі марки «Volkswagen Transporter» синього кольору, з номерним знаком на іноземній реєстрації (номер кузову НОМЕР_1 ) в с. Іваннє, Дубенського району Рівненської області, помітивши громадянина ОСОБА_8 , який їхав на велосипеді, та маючи на меті його примусово помістити до салону автомобіля, в порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 3, 28, 29 Конституції України, а також вимогами Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024р. №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», застосували до громадянина ОСОБА_8 спеціальний засіб сльозоточивої дії, після чого, діючи групою осіб, без попередньої змови між собою, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вийшли з автомобіля та утримуючи ОСОБА_8 руками за одяг, спричинили удари руками у різні частини тулубу та голови останнього, після чого силоміць заштовхали його у вказаний автомобіль «Volkswagen Transporter», чим незаконно позбавили його волі та доставили на вказаному автомобілі в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань та нанесенням ОСОБА_8 ударів по різних ділянках тіла.

Він же, обіймаючи посаду командира відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, групою осіб з військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_2 , матеріали відносно якого виділені в окреме кримінальне провадження, без попередньої змови між собою, маючи спільний раптово виниклий прямий умисел, спрямований на заподіяння сильного фізичного болю та морального страждання потерпілому ОСОБА_8 , в порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 3, 28, 29 Конституції України (згідно яких людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чт покаранню; кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість), вимогам ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з метою покарати останнього за застосування ним сигнального пістолету EKOL P-29 за вищевказаних обставин та примусити ОСОБА_8 вчинити дії, що суперечать його волі, а саме отримати від нього його анкетні дані, в період часу з 16 год 51 хв. по 16 год. 57 хв. 21.02.2025р., перебуваючи в с. Іваннє, Дубенського району, утримуючи силоміць ОСОБА_8 в салоні транспортного засобу марки ««Volkswagen Transporter»» синього кольору, з номерним знаком на іноземній реєстрації (номер кузову НОМЕР_1 ), усвідомлюючи суспільну небезпечність вчинюваного діяння та бажаючи настання його суспільно небезпечних наслідків, нанесли низку ударів кулаками в область голови та тіла ОСОБА_8 , внаслідок чого потерпілому спричинено фізичне і моральне страждання та тілесні ушкодження, а саме забій м`яких тканин лобно-скроневої ділянки голови справа та крововилив на тильній поверхні правої кисті, що як кожне окремо, так і у своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень.

ОСОБА_6 , обіймаючи посаду стрільця відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , проводячи мобілізаційні заходи з оповіщення військовозобов`язаних на території Рівненської області, в складі з військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 та особою, матеріали якої виділені в окреме кримінальне провадження, 21.02.2025р. приблизно о 16 год. 48 хв., рухаючись на транспортному засобі марки «Volkswagen Transporter» синього кольору, з номерним знаком на іноземній реєстрації (номер кузову НОМЕР_1 ) в с. Іваннє, Дубенського району Рівненської області, помітивши громадянина ОСОБА_8 , який їхав на велосипеді, та маючи на меті його примусово помістити до салону автомобіля, в порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 3, 28, 29 Конституції України, а також вимогами Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024р. №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», застосували до громадянина ОСОБА_8 спеціальний засіб сльозоточивої дії, після чого, діючи групою осіб, без попередньої змови між собою, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вийшли з автомобіля та утримуючи ОСОБА_8 руками за одяг, спричинили удари руками у різні частини тулубу та голови останнього, після чого силоміць заштовхали його у вказаний автомобіль «Volkswagen Transporter», чим незаконно позбавили його волі та доставили на вказаному автомобілі в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань та нанесенням ОСОБА_8 ударів по різних ділянках тіла.

Потерпілий ОСОБА_8 та його представник адвокат ОСОБА_9 в судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, до суду надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, зазначивши, що обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_6 потерпілому відшкодована в повному обсязі матеріальна та моральна шкоди, претензій до обвинувачених потерпілий немає та просить врахувати це при призначенні покарання.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 28 ч.1 ст. 127, ч.1 ст.28 ч.2 ст. 146 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, щиро розкаявся, суду пояснив, що дійсно 21.02.2025р. приблизно о 16 год. 48 хв. він, обіймаючи посаду командира відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , проводячи мобілізаційні заходи, в складі з військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 та особою, матеріали якої виділені в окреме кримінальне провадження, рухаючись на службовому автомобілі в с. Іваннє, Дубенського району Рівненської області, помітили на велосипеді громадянина ОСОБА_8 , який на їх вимогу не зупинився та почав стріляти з сигнального пістолету. Задля того, щоб насильно його помістити в свій автомобіль та привезти до ІНФОРМАЦІЯ_2 , вони застосували до потерпілого сльозогінний газ, потім тримаючи його за одяг спричинили декілька ударів руками в різні частини тулуба та голови, та силоміць заштовхали його в свій автомобіль. Потім, утримуючи силоміць ОСОБА_8 в салоні автомобіля, він разом із особою, матеріали відносно якого виділені в окреме кримінальне провадження, з метою покарати потерпілого за застосування ним сигнального пістолету та примусити проти його волі надати анкетні дані, нанесли низку ударів кулаками в область голови та тіла ОСОБА_8 . Свою поведінку засуджує, просить надати шанс виправитися, не позбавляти його волі, матеріальну та моральну шкоду потерпілому відшкодував.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28 ч. 2 ст. 146 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, щиро розкаявся, суду пояснив, що дійсно 21.02.2025р. приблизно о 16 год. 48 хв. він, обіймаючи посаду стрільця відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , проводячи мобілізаційні заходи, в складі з військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 та особою, матеріали якої виділені в окреме кримінальне провадження, рухаючись на службовому автомобілі в с. Іваннє, Дубенського району Рівненської області, помітили на велосипеді громадянина ОСОБА_8 , який на їх вимогу не зупинився та почав стріляти з сигнального пістолету. Задля того, щоб насильно його помістити в свій автомобіль та привезти до ІНФОРМАЦІЯ_2 , вони застосували до потерпілого сльозогінний газ, потім тримаючи його за одяг спричинили декілька ударів руками в різні частини тулуба та голови, та силоміць заштовхали його в свій автомобіль. Свою поведінку засуджує, просить надати шанс виправитися, не позбавляти його волі, матеріальну та моральну шкоду потерпілому відшкодував.

З огляду на те, що кримінальне провадження розглянуто судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, інші докази, здобуті в ході досудового розслідування, під час судового розгляду не досліджувались.

Враховуючи те, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у повному обсязі визнали свою вину у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та приймаючи до уваги, що обвинувачені, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши положення ч.3 ст. 349 КПК України, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу кожного із обвинувачених, матеріали щодо речових доказів та процесуальних витрат, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кожному з них злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.1 ст. 28 ч.2 ст. 146 КК України - як незаконне позбавлення волі людини, що супроводжувалося заподіянням їй фізичних страждань, вчинене групою осіб, без попередньої змови між собою та за ч.1 ст. 28 ч.1 ст. 127 КК України як катування, тобто будь-яке умисне діяння, спрямоване на заподіяння особі сильного фізичного болю та морального страждання, вчинене з метою примусити її вчинити дії, що суперечать її волі, у тому числі отримати інформацію та з метою покарати її за дії, вчинені нею, вчинене групою осіб, без попередньої змови між собою.

Дії ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч.1 ст. 28 ч.2 ст. 146 КК України - як незаконне позбавлення волі людини, що супроводжувалося заподіянням їй фізичних страждань, вчинене групою осіб, без попередньої змови між собою.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєних злочинів, дані про особу кожного із обвинувачених, обставини, які пом`якшують та обтяжують їх покарання.

У відповідності до ч.1 ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування шкоди потерпілому.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , у відповідності до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину з використанням воєнного стану.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він є громадянином України, раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, постійне місце проживання, офіційно працює, є учасником бойових дій, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря - психіатра не перебуває, за місцем служби характеризується позитивно.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що він є громадянином України, раніше не судимий, не одружений, має постійне місце проживання, працює, на обліку у лікаря - психіатра та лікаря - нарколога не перебуває, за місцем служби характеризується позитивно, наразі перебуває на реабілітації.

При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ч.1 ст. 28 ч.1 ст. 127, ч.1 ст.28 ч.2 ст. 146 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до положень ст. 12 КК України відносяться до нетяжкого та тяжкого злочинів, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого та вважає необхідним та достатнім для виправлення та запобігання вчиненню обвинуваченим нових кримінальних правопорушень призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статей кримінального закону, що відповідатиме вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.

Разом з тим, враховуючи дані про особу ОСОБА_4 , який раніше не судимий, фактичні обставини справи, його критичне ставлення до вчиненого і щире каяття, відсутність цивільного позову та добровільне відшкодування матеріальної та моральної шкоди, думку потерпілого, позитивну поведінку після скоєних злочинів, суд дійшов висновку про можливість виправлення останнього без відбування покарання, а тому на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки відповідно до ст. 76 КК України.

Визначене обвинуваченому покарання на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності.

При цьому суд виходить також і з положень ч. 2 ст. 50 КК України, якими визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами. На переконання суду, покарання з яким визначився суд, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.

При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 за ч.1 ст.28 ч.2 ст. 146 КК України, суд враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до положень ст. 12 КК України, відноситься до нетяжкого злочину, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, та вважає необхідним та достатнім для виправлення та запобігання вчиненню обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті кримінального закону, що відповідатиме вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, та враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_6 визнав свою вину, щиро розкаявся, висловив намір стати на шлях виправлення, є особо раніше не судимою, добровільно відшкодував матеріальну та моральну шкоду потерпілому, думку потерпілого, позитивну поведінку після скоєного злочину, суд вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень можливе без ізоляції від суспільства і вважає можливим призначити йому покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням та поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку, встановленому ст. 100 КПК України.

Документально підтверджені судові витрати на проведення експертизи №488/25-26 від 28.04.2025р. у відповідності до правил ч.2 ст. 124 КПК України, підлягають солідарному стягненню з обвинувачених на користь держави.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Запобіжні заходи не обиралися.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376, 395 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.28 ч.1 ст. 127, ч.1 ст.28 ч.2 ст. 146 КК та призначити йому покарання:

-за ч.1 ст.28 ч.2 ст. 146 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

-за ч.1 ст.28 ч.1 ст. 127 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік 6(шість) місяців, поклавши на засудженого обов`язки відповідно до ст. 76 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня ухвалення вироку.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу в законну силу вироку не обирати.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28 ч.2 ст. 146 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 від відбування покарання звільнити з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік, поклавши на засудженого обов`язки відповідно до ст. 76 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з дня ухвалення вироку.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до вступу в законну силу вироку не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь держави судові витрати у розмірі 4 523,52 (чотири тисячі п`ятсот двадцять три гривні п`ятдесят дві копійки), пов`язані з проведенням судово-психологічної експертизи №488/25-26 від 28.04.2025 з кожного.

Речові докази: облікову картку ОСОБА_8 ; рекомендаційне повідомлення №3560302514336 на 1 акр.; розпорядження №1344 3009 від 22.01.2025р. на 1 арк.; картку обстеження та медичного огляду ОСОБА_8 на 1 арк.; довідку військово-лікарської комісії ОСОБА_8 №497/3 від 21.02.2025р. на 1 арк.; наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.02.2025р. №128 з додатками на 14 акр., що вилучені в ході обшуку приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Речовий доказ: предмет схожий на пістолет «EKOL P29 Rev II» серійний номер НОМЕР_2 » із набоями 8 шт. зберігати в камері зберігання речових доказів до прийняття судового рішення у кримінальному провадженні відносно обвинуваченого ОСОБА_10 , яке виділене в окреме судове провадження.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було судом визнано недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Радивилівський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Суддя ОСОБА_1