Рішення № 132801221, 18.12.2025, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/6104/25

Провадження № 2/345/2836/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.12.2025 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Онушканича В.В.

за участю секретаря судового засідання Бандури Г.М.

представника позивача Любченка В.М.

представника відповідача Лущака В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, про визнання права власності на майно,

в с т а н о в и в :

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, а саме просить визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належала за життя ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації житла Калуського концерну «Хлорвініл» від 04.07.1994 року, а також просить стягнути з відповідачки судові витрати.

Свої вимоги мотивує наступним. Позивач ОСОБА_1 є єдиним рідним сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в лікарні м. Рига, Латвійська Республіка. В установлений законом термін ОСОБА_1 через свого представника звернувся до приватного нотаріуса Рожковецького І.В. із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку із чим нотаріусом була заведена спадкова справа № 03/2025 року. Згодом позивач звернувся до приватного нотаріуса Рожковецького І.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилося після смерті його батька, а саме на квартиру АДРЕСА_1 . Водночас нотаріус видав постанову про відмову у вчинені нотаріальних дій №71/02-31 від 22.08.2025 року, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, яка належала його батькові на праві власності за адресою АДРЕСА_2 , у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на 1/3 частину вищезазначеної квартири.

Представник позивача зазначає, що такий документ у позивача дійсно відсутній. З метою отримання дубліката такого документа було зроблено запит приватного нотаріуса Рожковецького І.В. до ОКП «Івано-Франківське ОБТІ», у відповідь на який було отримано довідку про наявність реєстрації прав на 1/3 частку в праві власності на зазначену квартиру за батьком позивача ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації житла Калуського концерну «Хлорвініл» від 04.07.1994 року, згідно розпорядження від 08.06.1993 року №2/385, зареєстрованого Івано-Франківським ОБТІ 28.07.1994 року, номер запису 3156/80 в реєстрову книгу №79. Однак на запит приватного нотаріуса Рожковецького І.В. до Управління комунальної власності Калуської міської ради про видачу дублікату свідоцтва про право власності на житло ОСОБА_1 , як спадкоємцю за законом після смерті ОСОБА_3 , було відмовлено. Відмова Управління комунальної власності Калуської міської ради ґрунтується на тому, що згідно «Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», дублікат свідоцтва про право власності видається уповноваженому власнику або співвласнику даного житла. Тому єдиним способом захисту порушеного права позивача є звернення до суду. Відповідачка ОСОБА_2 є рідною сестрою ОСОБА_1 , а тому є спадкоємицею другої черги за законом, у зв`язку із чим є належним відповідачем у даній справі. За таких обставин представник позивача в інтересах позивача ОСОБА_1 змушений звернутися до суду із вищевказаним позовом.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву. Вважає позовну заяву необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Суд не може замінювати собою нотаріальну процедуру. Суд не має повноважень здійснювати дії, що належать до компетенції нотаріуса, зокрема видавати свідоцтво про право на спадщину або підтверджувати відсутні документи.

Представник відповідача наголошує, що позивач фактично просить вирішити питання, що пов`язані: з відсутністю документів у спадковій справі, з неможливістю оформлення спадщини у нотаріуса, з ненаданням нотаріусу належних правовстановлюючих документів. Ці питання мають вирішуватися в порядку нотаріального провадження, а не у судовому порядку.

Також представник відповідача вказує, що позивач не довів факту належного проходження спадкової процедури. А саме у матеріалах позову відсутні: докази надання нотаріусу повного пакета документів, необхідних для оформлення спадщини; докази оскарження постанови нотаріуса щодо неможливості оформлення спадщини. Нотаріус у своїх постановах вказав на відсутність документів, які позивач зобов`язаний був надати. Отже, спадкова процедура не завершена, що підтверджує передчасність позову. Усі твердження позову не підтверджені належними доказами. Ст.81 ЦПК України покладає на позивача обов`язок доказування, позивач цього не зробив.

Таким чином, представник відповідача вважає, що наявні наступні правові підстави для відмови у позові: ст.ст.12, 81, 178 ЦПК України обов`язок доведення покладено на позивача; ст.1268-1270 ЦК України спадщина вважається прийнятою лише за наявності доказів прийняття; ст.67 Закону України «Про нотаріат» - нотаріус видає свідоцтво лише за наявності повного пакета документів; постанова Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 року суд не може підміняти нотаріуса у видачі свідоцтва, якщо існують умови отримати свідоцтво в нотаріальній конторі. Тобто позивач не довів наявність елементів, які є необхідними для задоволення позову. Таким чином, представник відповідача просить у повному обсязі відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи надіслав на адресу суду письмові пояснення. Вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Відповідно до відомостей з ЄРДР 21.06.2013 року досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12013120050000162 від 13.04.2013 року за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.3 ст.28 ч.2 ст.306, ч.1 ст.263 КК України завершено, а матеріали разом із обвинувальним актом направлено до Ленінського районного суду м. Кіровограда. Отже, постанова винесена слідчим УМВС України в Кіровоградській області, тобто працівником юридичної особи, яка на даний момент ліквідована. На теперішній час жодного положення про правонаступництво прав та обов`язків, жодного законодавчо врегульованого порядку переходу прав та обов`язків від міліції до поліції немає. В даному випадку ГУНП в Кіровоградській області жодних дій з майном ОСОБА_4 не проводило, не порушило законних прав, свобод та інтересів позивачів, так як ГУНП в області не приймало рішень щодо кримінального провадження, про яке зазначає позивач.

Також представник третьої особи вважає, що питання про скасування арешту майна, нескасованого після закриття слідчим кримінального провадження, має вирішувати слідчий суддя за правилами кримінального судочинства. Тому представник третьої особи просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково зазначив, що ухвалою Ленінського районного суду м.Кіровограда від 26.07.2021 року у справі №405/7131/13-к було скасовано арешт на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , що був накладений постановою старшого слідчого в ОВС СУ УМВС України в Кіровоградській області у кримінальній справі №30-1003, 14.05.2011 року, яка є предметом позову. Відомості про зняття арешту було внесено до ЄДРПП. Тому просить позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, наведених у відзиві. Додатково вказав, що позивачем не надано доказів відносно того, що саме відповідач будь-яким чином порушила чи порушує, чи не визнає його права. Позивач не довів, що відповідач на момент звернення з позовом є спадкоємцем, який прийняв спадщину, адже відповідач є спадкоємцем другої черги, тоді як позивач є спадкоємцем першої черги та прийняв спадщину. Також в матеріалах справи відсутні докази, із яких вбачається, що обов`язок виконати вимоги позивача нормативним чи іншим актом покладено саме на відповідача. Тобто предметом доказування є не лише порушене право позивача, а саме порушення чи невизнання такого права з боку відповідача. Наголошує, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Тому представник просить в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Щодо понесених відповідачкою судових витрат, то вказав, що докази на підтвердження понесених витрат будуть подані після ухвалення судового рішення.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився з невідомих для суду причин, водночас його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав. В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а.с. 5, 6), який був батьком позивача ОСОБА_1 та братом відповідачки ОСОБА_2 .

Як видно з матеріалів справи, постановою приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Рожковецького І.В. від 22.08.2025 року №71/02-31 позивачу ОСОБА_1 було відмолено у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку із ненаданням нотаріусу документів, які необхідні для вчинення нотаріальної дії, а саме свідоцтва про право власності на житло, яке підтверджує право власності померлого на 1/3 частку в праві власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 (а.с.9).

Відповідно до наявної в матеріалах справи виписки з матеріалів інвентаризаційної та реєстраційної справи від 25.07.2025 року №00277, виданої ОКП «Івано-Франківським ОБТІ», згідно архівних даних 28.07.1994 року за ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 було зареєстровано право власності в рівних частинах на квартиру АДРЕСА_1 ; підстава для реєстрації права власності свідоцтво про право власності б/н від 04.07.1994 року, видане відділом приватизації житла Калуського концерну «Хлорвініл», згідно з розпорядженням від 08.06.1993 року №2/385; реєстровий запис №3156/80, книга №79 (а.с.11).

Відповідно до ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Згідно ч.2 ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Отже, ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, яке видане відділом приватизації житла Калуського концерну "Хлорвініл" від 04.07.1994 року, згідно з розпорядженням від 08.06.1993 року № 2/385, належала 1/3 частина квартири за адресою АДРЕСА_2 .

Також відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що ОСОБА_3 було 27.10.2020 року приватним нотаріусом міського нотаріального округу Курищуком І.В. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 2/3 частини квартири адресою АДРЕСА_2 .

Щодо наявності обтяження на вищевказану квартиру. Вироком Ленінського районного суду м.Кіровограда від 17.07.2014 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.263, ч. 2 ст.307 України та на підставі ч.1 ст.70 КК України було остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці 3 дні з конфіскацією майна, що є його власністю. Також вказаним вироком суду постановлено конфіскувати в дохід держави накладений арешт на 1/3 частину квартири АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_3 . Водночас ухвалою Ленінського районного суду м.Кіровограда від 26.07.2021 року по справі №405/7131/13-к було скасовано арешт нерухомого майна, а саме 1/3 частини квартири АДРЕСА_3 , накладений постановою старшого слідчого в ОВС СУ УМВС України в Кіровоградській області у кримінальній справі №30-1003, 14.05.2011 року. Відомості про скасування арешту було внесено до ЄДРРП, а саме запис про обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна погашено. Таким чином, на час смерті спадкодавця були відсутні будь-які обтяження на належну йому частку квартири.

Отже, після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на 1/3 частину квартири по АДРЕСА_2 , яка належала йому на підставі Свідоцтва про право власності на житло, видане відділом приватизації житла Калуського концерну "Хлорвініл" від 04.07.1994 року, згідно з розпорядженням від 08.06.1993 року № 2/385.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Відповідно до ч. 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України, якщо у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від прав на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Позивач, як спадкоємець за законом першої черги, відповідно до ст.1269 ЦК України, вважаються таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , звернувшись із заявою про прийняття спадкового майна (а.с.36).

У п.п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Прийняття спадщини - є правом спадкоємця і залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідно волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

За змістом листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування року» визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності. Позивач не має можливості оформити спадкові права без звернення до суду з даним позовом. А тому покликання представника відповідача на відсутність підстав для звернення позивача із вказаним позовом до суду не заслуговують на увагу.

Щодо належності відповідача у даній справі.

Як вказувалося вище, відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Стаття 1259 ЦК України регулює черговість спадкування за законом, зокрема: спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.

Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

Зміна черговості спадкування лише надає право спадкоємцю наступної черги на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, а не визнає його спадкоємцем цієї черги. Отримавши право на спадкування разом із спадкоємцями іншої черги, такий спадкоємець вважається спадкоємцем тієї черги, до якої він належить відповідно до ст. ст. 1261-1265 ЦК України.

Судом встановлено, що 23.06.2025 року відповідачка ОСОБА_2 , як спадкоємець другої черги, подала приватному нотаріусу Рожковецькому І.В. заяву про прийняття спадщини після смерті брата, в якій, зокрема, вказала, що документи, які стосуються оформлення її спадкових прав, а також додаткові відомості щодо вирішення питання успадкування будуть подані нею особисто або її представником, на ім`я котрого вона видасть довіреність (а.с. 62). Крім того, 27.06.2025 року ОСОБА_2 відповідним органам нотаріату адресувала заяву, в якій, зокрема вказала, що свій намір про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_3 вона підтримує, але разом із цим бажала доповнити подану нею раніше заяву текстом наступного змісту: останнє відоме місце проживання брата в Україні було за адресою: АДРЕСА_4 , а також просила допустити її до спадкування спадщини, що залишилось після смерті її брата разом зі спадкоємцем 1-ї черги, позачергово, на підставі ст.1259 ЦК України, оскільки вона за життя спадкодавця тривалий час опікувалась ним, надавала матеріальну і побутову допомогу, а також забезпечувала догляд у зв`язку з його безпорадним станом (а.с.81).

Вказане підтверджує, що відповідачка дійсно претендувала на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , просила допустити її до спадкування разом зі спадкоємцями першої черги, що свідчить про невизнання та оспорення нею права позивача на спадкове майно. Тому саме вона є належним відповідачем по справі.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, зібрані по справі докази та належна їх оцінка вказують на наявність підстав для визнання за позивачем права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на житло, видане відділом приватизації житла Калуського концерну "Хлорвініл" від 04.07.1994 року, згідно з розпорядженням від 08.06.1993 року № 2/385.

Щодо розподілу судових витрат. Згідно з п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути документально витрати зі сплати судового збору у розмірі 2760,00 грн. (а.с.4).

Щодо заяви представника відповідача про надання ним доказів на підтвердження понесених відповідачкою витрат. Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Разом з тим, відповідно до ч.1, 2 ст.246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з п.5 ч.7 ст.265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

Водночас відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то всі судові витрати покладаються на відповідачку, а тому відсутні підстави додатково призначати судове засідання для вирішення питання про судові витрати.

На підставі викладеного, ст.ст. 368, 392, 1216, 1217, 1223, 1258, 1261, 1262, 1268-1269 ЦК України, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265 ЦПК України,

у х в а л и в :

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на житло, видане відділом приватизації житла Калуського концерну "Хлорвініл" від 04.07.1994 року, згідно з розпорядженням від 08.06.1993 року № 2/385.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , 2760,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 22.12.2025 року.

Суддя Володимир ОНУШКАНИЧ