Ухвала суду № 132800272, 08.12.2025, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/4278/21

Провадження № 6/204/238/25

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2025 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:

головуючого - судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання Єрмак Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , стягувач Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк», -

У С Т А Н О В И В :

04 грудня 2025 року до суду надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , стягувач АТ «КБ «Приватбанк» (а. с. 74-77), яке передано судді працівниками апарату суду 05 грудня 2025 року.

В обґрунтування подання зазначає, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О., з 10 лютого 2023 року перебуває виконавче провадження № 71005861 з примусового виконання виконавчого листа Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 203/4278/21 від 26 січня 2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «Приватбанк» заборгованість в сумі 160064,37 доларів США.

Вказує, що 10 лютого 2023 року приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №71005861 з примусового виконання вказаного виконавчого листа, якою з-поміж іншого зобов`язано боржника подати декларацію про майновий стан в п`ятиденний термін з моменту відкриття виконавчого провадження, та яка була направлена на адресу боржника рекомендованим листом разом з ідентифікатором доступу № 71005861. Стверджує, що дану вимогу боржником не виконано, декларацію не подано, причини такого невиконання приватному виконавцю не повідомлено. Зазначає, що в подальшому, в процесі виконання виконавчого провадження, приватним виконавцем було направлено електронні запити до Державної фіскальної служби України, щодо отримання інформації про наявність відкритих рахунків боржника; Державної податкової служби України, щодо отримання інформації про джерела та/або суми доходів; Міністерства внутрішніх справ України, щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, та до банківських установ з метою отримання інформації стосовно наявності та/або стану рахунків боржника. Стверджує, що приватним виконавцем неодноразово направлялися виклики на адресу боржника, з вимогою з`явитись до офісу приватного виконавця щодо сплати боргу за вищевказаними виконавчими документами, та одночасно надати необхідні пояснення, достовірні відомості, та необхідні документи, натомість останній на виклик не з`явився, витребувані документи та пояснення не надав. Таким чином, вжитими приватним виконавцем заходами, встановлено, що коштів на виявлених рахунках боржника у банківських установах в розмірі, достатньому для задоволення вимог стягувача, недостатньо, при цьому, боржник офіційно не працює, заборгованість за рішенням суду не сплачує. Водночас, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, приватним виконавцем встановлено за боржником зареєстровано нерухоме майно, зокрема квартира АДРЕСА_1 , але її реалізація в рахунок погашення боргу не можлива у зв`язку зупиненням дії відповідних положень Закону України «Про іпотеку» на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення. Вказує, що приватним виконавцем у даному виконавчому провадженні також винесено постанови про арешт майна боржника та про арешт коштів. Натомість, з відповіді МВС вбачається, що за боржником транспортних засобів не зареєстровано. Стверджує, що з метою перевірки майнового стану боржника, 11 листопада 2025 року приватним виконавцем здійснено виїзд за місцем мешкання боржника, але перевірити його майновий стан не вдалося, оскільки двері ніхто не відчинив. Вважає, що вказане свідчить про ухилення боржника від виконання судового рішення та приховування майна та коштів. Оскільки, відповідно до відомостей Управління з питань паспортизації, реєстрації та еміграції ГУ ДМС у Дніпропетровській області, боржник документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 (дата видачі 15 листопада 2021 року, строк дії 15 листопада 2031 року, тому прохає суд встановити тимчасове обмеження щодо нього, у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов`язань за вищевказаним рішенням суду.

Дослідивши подання з доданими до нього документами та матеріали виконавчого провадження, суд вважає, що воно задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Згідно з вимогами п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Приписами ч. ч. 3, 6 ст. 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» визначено, що тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частинами першою та шостою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. У разі накладення на громадянина адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого частиною сьомою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, йому тимчасово обмежується право на виїзд з України з дитиною строком на один рік з дня накладення адміністративного стягнення, крім випадку, коли є нотаріально посвідчена згода на виїзд дитини другого з батьків.

Згідно з вимогами п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець, під час здійснення виконавчого провадження, має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до вимог ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження управі виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця.

Приписами ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено зобов`язання боржника, відповідно до яких він зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Аналізуючи вказану норму закону, можна зробити висновок про те, що поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, і коли виконати цей обов`язок не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Таким чином, основною і єдиною підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України є його ухилення від виконання зобов`язань.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В своєму поданні приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька О.О. посилається на те, що ОСОБА_1 , будучи обізнаним про наявність відкритого виконавчого провадження, умисно ухиляється від виконання рішення суду, оскільки наявне у боржника майно, належне йому на праві власності, реалізувати в рахунок погашення боргу через законодавчі обмеження неможливо, а інших доходів він не отримує.

Натомість, суд не бере до уваги дані доводи приватного виконавця, оскільки саме по собі невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує приватний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

Біль того, суду зазначає, що на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Натомість, матеріали подання не містять навіть доказів обізнаності боржника про триваюче щодо нього виконавче провадження, а також доказів його ухилення від участі у вчиненні певних виконавчих дій.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа, виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Судом встановлено, що приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою О.О. 10 лютого 2023 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 71005861 з примусового виконання виконавчого листа № 203/4278/21 від 26 січня 2023 року, виданого Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «Приватбанк» заборгованості за № NDU0G108661332 від 26 червня 2007 року у сумі 160064,37 доларів США. Однак доказів на підтвердження факту виконання приватним виконавцем вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», тобто на підтвердження факту отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, суду не надано. Також суду не надано доказів того, що приватний виконавець здійснювала виклики боржника, а останній в свою чергу такі виклики отримував.

Оскільки докази отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження та виклики до приватного виконавця відсутні, вважати боржника таким, що належним чином повідомлений про свої права та обов`язки у виконавчому провадженні, неможливо. Через необізнаність боржника про відкрите стосовно нього виконавче провадження, умисел на ухилення від виконання остаточного судового рішення не є доведеним.

Таким чином, суду не надано доказів свідомого ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, а сам факт наявності відкритого виконавчого провадження не свідчить про ухилення боржника від виконання судового рішення, а наявність грошового зобов`язання не є підставою для задоволення подання приватного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Суд наголошує на тому, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх на це підстав.

Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. При чому, згідно із вимогами ч. 3 указаної статті, на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом, і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі «Гочев проти Болгарії» Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому, при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про те, що тимчасове обмеження у праві виїзду боржника без встановлення факту ухилення від виконання зобов`язань не буде відповідати одному із критеріїв, визначених ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, за яких обмеження права на свободу пересування може бути виправдане.

З цих підстав, суд вважає, що підстави для задоволення подання приватного виконавця Русецької О.О. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , відсутні.

Разом з тим, суд роз`яснює приватному виконавцю, що відмова у задоволенні подання не перешкоджає повторному зверненню з аналогічним, у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність застосування тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 258, 260, 261, 267, 352-353, 441 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , стягувач Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів зо дня її підписання суддею або протягом п`ятнадцяти днів зо дня отримання її копії учасниками справи.

Ухвала суду набирає законної сили протягом п`ятнадцяти днів зо дня її підписання суддею або протягом п`ятнадцяти днів зо дня отримання її копії учасниками справи, якщо не буде оскаржена у встановленому законом порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна