Рішення № 132799418, 22.12.2025, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/5982/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №241670039289 від 20.11.2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 із зарахуванням до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком - періоди роботи з 20 жовтня 1986 року по 12 липня 1991 року.

1.2. Ухвалою суду від 26.12.2024 року по справі відкрите спрощене провадження без повідомлення учасників справи.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

2.1. В обґрунтування позовних вимог, згідно заяв по суті справи, представник позивача зазначає, що 13 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся із заявою № 1611 про призначення пенсії за віком до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у зв`язку з досягненням віку 63 роки та наявності страхового стажу необхідного для призначення пенсії у 2024 році.

2.2. 20 листопада 2024 року Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення №241670039289 про відмову в призначенні пенсії за віком, згідно якого, до страхового стажу не враховано період роботи на підприємстві російської федерації з 20.10.1986 року по 12.07.1991 року згідно трудової книжки від 20.11.1985 року серії НОМЕР_1 у зв`язку з припиненням з 1.01.2023 року російською федерацією участі в угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Спідружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року та встановили страховий стаж ОСОБА_1 - 20 років 6 місяців 05 днів. 26 листопада 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області надало позивачу довідку №697, що згідно документів наданих до заяви №1611 від 13.11.2024 року , страховий стаж становить 20 років 6 місяців 5 днів , що не дає права на призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

2.3. Позивач стверджує, що дійсно 20 жовтня 1986 року згідно наказу №294-к був прийнятий на роботу газорізчиком 2 розряду у КМСУ-39 треста «Надимгазпромбуд» спеціалізованого будівельного об`єднання «Арктикнафтогазбуд» де працював по 12 липня 1991 року наказ про звільнення №42/к від 28.05.1991 року, що підтверджується записами в трудовій книжці від 20.11.1985 року серії ЛТ номер1188774. Розбіжність між датою наказу про звільнення та самим звільненням - пояснює особливістю роботи в умовах Крайньої півночі, а саме робота вахтовим методом, коли відвозили і залишали працювати в місцях прокладення нових газопроводів та міняли вахти через три місяці. Також факт працевлаштування, у вказаний період, підтверджується довідкою №527 від 10.10.2017 року АТ «Артикнафтогазбуд» м. Надим російської федерації, яке є правонаступником КМСУ-39 треста «Надимгазпромбуд» спеціалізованого будівельного об`єднання «Арктикнафтогазбуд» де працював ОСОБА_1 .

2.4. Позивач стверджує, що відповідач безпідставно не зарахував йому стаж роботи у російській федерації та відмовив у призначенні пенсії, оскільки його сукупний страховий стаж, на його думку, становить 25 років 2 місяці та 29 днів.

Позиція відповідача-1

2.5. До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

2.6. Так зазначає, що 13.11.2024 року ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV).

2.7. За принципом екстериторіальності заява про призначення пенсії ОСОБА_1 була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. За результатами розгляду даної заяви, 20.11 .2024 фонду України в Донецькій області Головним управлінням Пенсійного прийнято рішення №241670039289 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

2.8. При опрацюванні наданих позивачем документів по обчисленню страхового стажу для призначення пенсії за віком, органом Пенсійного фонду України розраховано стаж, який склав 20 років 06 місяців 05 днів. Вік позивача 63 роки. За доданими документами до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано:- період роботи на підприємстві російської федерації з 20.10.1986 по 12.07.1991 згідно трудової книжки від 20.11.1985 серії НОМЕР_2 , оскільки дата звільнення 12.07.1991 не відповідає даті наказу 28.05.1991, згідно довідки від 10.10.2017 номер 527, у зв`язку з припиненням з 01.01.2023 російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. Позивач не працює. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.

2.9. Таким чином, враховуючи вищенаведені факти та норми чинного законодавства вважаємо, що в діях органу Пенсійного фонду України не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, Головним управлінням проведено розрахунок стажу позивачу згідно вимог чинного законодавства, таким чином в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки у позивача відсутній необхідний стаж для призначення пенсії за віком від 21 до 31 року.

Позиція відповідача-2

2.10. Відповідачем-2 також подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

2.11. Так зазначає, що за результатом розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком від 13.11.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення №241670039289 від 20.11.2024 року через відсутність необхідного страхового стажу 21 року.

2.12. Станом на момент звернення (на 13.11.2024) заявник досяг віку 63 роки. Страховий стаж відповідно наданих документів та даних персоніфікованого обліку склав 20 років 6 місяців 5 днів. До страхового стажу зараховано: з 01.09.1977 по 30.07.1980 (навчання), з 13.11.1980 по 29.10.1982 (військова служба), з 15.01.1983 по 15.11.1983 (робота в колгоспі), з 15.02.1985 по 15.08.1985 (робота в колгоспі), з 20.11.1985 по 15.09.1986, з 15.10.1991 по 31.12.1991 (робота в колгоспі), з 01.01.1992 по 18.02.1994 (робота в колгоспі), з 19.12.1994 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 11.07.2004 по 01.09.2004 (безробіття), з 07.10.2004 по 06.04.2005 (безробіття), з 01.05.2005 по 13.05.2005, з 01.08.2005 по 30.09.2005, з 21.04.2006 по 20.06.2006 (безробіття), з 01.11.2006 по 22.11.2006, з 25.01.2007 по 24.10.2007 (безробіття), з 01.04.2019 по 01.04.2019. До страхового стажу не зараховано: період роботи на підприємстві російської федерації з 20.10.1986 по 12.07.1991 згідно трудової книжки від 20.11.1985 серії НОМЕР_2 , оскільки дата звільнення 12.07.1991 не відповідає даті наказу 28.05.1991, згідно довідки від 10.10.2017 номер 527, у зв`язку з припиненням з 01.01.2023 російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

2.13. З огляду на те, що позивач не набув необхідного страхового стажу (31 рік), приймаючи оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії, Головне управління діяло виключно у спосіб та в межах своїх повноважень. Будь-яке порушення прав позивача на пенсійне забезпечення з боку Головного управління відсутнє.

ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. Дослідженням матеріалів справи та згідно аргументів сторін судом встановлено, що 13.11.2024 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Чернівецькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV.

3.2. Однак, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 13.11.2024 року про призначення пенсії, відповідно до екстериторіального розподілу єдиної черги завдань, ГУ ПФУ в Донецькій області прийнято рішення №241670039289 від 20.11.2024 року про відмову у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Дослідженням вказаного рішення встановлено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано:

- період роботи на підприємстві російської федерації з 20.10.1986 по 12.07.1991 згідно трудової книжки від 20.11.1985 серії НОМЕР_2 , оскільки дата звільнення 12.07.1991 не відповідає даті наказу 28.05.1991, згідно довідки від 10.10.2017 номер 527, у зв`язку з припиненням з 01.01.2023 російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

У рішенні констатовано, що станом на момент звернення (на 13.11.2024 року) вік заявника - 63 роки, а страховий стаж - 20 років 6 місяців 5 днів.

ІV. ПОЗИЦІЯ СУДУ

4.1. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

4.2. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

4.3. Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

4.4. За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

4.5. Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

4.6. Частиною 1 статті 24 вказаного Закону визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

4.7. Згідно частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

4.8. Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

4.9. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 05.11.1991 року №1058-IV).

4.10. Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

4.11. Згідно частини 2 статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:

по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

3. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

4.12. Згідно частини 4 статті 26 Закону №1058-IV наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії .

4.13 Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

4.14. Відповідно пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

4.15. Крім того, відповідно до пункту 20 цього Порядку №637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

4.16. Відповідно до пункту 17 указаного Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

4.17. Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу або інші документи необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

4.18. Судом у цій справі встановлено, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 13.11.2024 року про призначення пенсії, відповідно до екстериторіального розподілу єдиної черги завдань, ГУ ПФУ в Донецькій області прийнято рішення №241670039289 від 20.11.2024 року про відмову у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

4.19. Підставою для відмови у призначенні пенсії слугувало те, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано період роботи на підприємстві російської федерації з 20.10.1986 по 12.07.1991 згідно трудової книжки від 20.11.1985 серії НОМЕР_2 , оскільки дата звільнення 12.07.1991 не відповідає даті наказу 28.05.1991, згідно довідки від 10.10.2017 номер 527, у зв`язку з припиненням з 01.01.2023 російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

4.20. Як вбачається з матеріалів справи, згідно трудової книжки від 20.11.1985 року серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 з 20 жовтня 1986 року по 12 липня 1991 року працював газорізчиком 2 розряду у КМСУ-39 треста «Надимгазпромбуд» спеціалізованого будівельного об`єднання «Арктикнафтогазбуд.

4.21. Також факт працевлаштування, у вказаний період, підтверджується довідкою №527 від 10.10.2017 року АТ «Артикнафтогазбуд» м. Надим російської федерації, яке є правонаступником КМСУ-39 треста «Надимгазпромбуд» спеціалізованого будівельного об`єднання «Арктикнафтогазбуд» (довідка наявна у матеріалах справи та оформлена російською мовою).

4.22. Щодо незарахування спірного періоду роботи позивача на території Російської Федерації до його страхового стажу, суд вказує наступне.

4.23. При визначені права на пенсійне забезпечення суд відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону №1058-IV, вправі застосовувати міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

4.24. Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Російська Федерація.

4.25. Так, відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

4.26. Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

4.27. Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

4.28. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

4.29. Статтею 7 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.

4.30. Згідно приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

4.31. Отже, зі змісту наведеного слід враховувати, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов`язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території Російської Федерації або на підприємстві зареєстрованому на території Російської Федерації після 13.03.1992 року, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в РФ. Тобто, існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

4.32. Відтак, при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України, в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії або ж перерахунком пенсії.

4.33. Окрім того, аналіз наведеного вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

4.34. Принагідно суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі - Постанова №1328) передбачено вихід України з цієї Угоди, зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України з 19.06.2023 року.

4.35. Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 Україна як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

4.36. З огляду на викладене, суд відхиляє доводи представників відповідачів про відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в російській федерації, з огляду на те, що з 01.01.2023 року Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, оскільки під час роботи позивача в Російській Федерації вказана Угода була обов`язкова для України як держави-учасниці. Водночас вихід Російської Федерації з даної Угоди жодним чином не впливає на зобов`язання України як держави-учасниці даної Угоди дотримуватися норм цієї та угоди та зарахувати стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди до трудового стажу, який враховується при встановленні права на пенсію.

4.37. Надана трудова книжка позивача із здійсненими записами про періоди роботи, разом із наданою органам Пенсійного фонду України довідкою №527 від 10.10.2017 року АТ «Артикнафтогазбуд» м. Надим російської федерації підтверджують період роботи ОСОБА_1 з 20 жовтня 1986 року по 12 липня 1991 року газорізчиком 2 розряду у КМСУ-39 треста «Надимгазпромбуд» спеціалізованого будівельного об`єднання «Арктикнафтогазбуд.

4.38. Стосовного того, що згідно трудової книжки від 20.11.1985 року серії НОМЕР_3 дата звільнення 12.07.1991 не відповідає даті наказу 28.05.1991, згідно довідки від 10.10.2017 року №527, то суд наголошує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

4.39. Відтак, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а відтак, не повинно впливати на її особисті права. Такий висновок суду узгоджується з правою позицією, висловленою Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).

4.40. Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

4.41. Більше того, у постанові від 19 грудня 2019 року у справі №307/541/17 Верховний Суд звертає увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

4.42. Поряд з цим, у постанові від 21 лютого 2018 року у справ № 687/975/17 (адміністративне провадження № К/9901/110/17) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції стосовно того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

4.43. Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а.

4.44. у свою чергу, відповідачами не надано доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки позивача, а також інших наданих позивачем документів, або ж доказів, які б підтверджували несплату страхових внесків до пенсійних органів російської федерації, в тому числі з вини позивача.

4.45. Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд приходить до висновку, що дії відповідача-2 щодо не зарахування до страхового стажу позивача вищевказаних періодів роботи є безпідставними та не обґрунтованими.

4.46. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

4.47. Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставини, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

4.48. Також, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Фадєєва проти Росії» нагадав, що, оцінюючи докази, слід застосовувати такий загальний принцип, як принцип доведення "поза всяким сумнівом". Така доведеність може випливати із співіснування досить вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або неспростовних фактичних презумпцій (&.79)

4.49. Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідач-2, приймаючи оскаржуване рішення не врахував усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що свідчить про його необґрунтованість.

4.40. Відтак, суд вважає, що спірний період роботи позивача підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 .

4.51. Щодо звуження прав на отримання пенсії суд зазначає також те, що згідно з позицією Конституційного Суду України, яка висловлена у рішенні від 4 червня 2019 року № 2-р/2019 (пункти 3.1 та 3.2 мотивувальної частини) до основних обов`язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою конституційного права на соціальний захист є однією з необхідних умов існування особи і суспільства; рівень соціального забезпечення в державі має відповідати потребам громадян, що сприятиме соціальній стабільності, забезпечуватиме соціальну справедливість та довіру до держави; гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основі Конституції України та у спосіб, що відповідає їй.

4.52. Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012).

4.53. За будь-яких обставин сутність права на пенсійне забезпечення як складової частини конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на необхідності дотримання вказаних принципів, зокрема, у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011.

4.54. У справі Трегубенко проти України (заява № 61333/00, пункт 53) Суд вказав, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, зокрема інтерес суспільства та умови, передбачені законом. Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе індивідуальний і надмірний тягар.

4.55. Таким чином, позбавлення права на пенсію або звуження обсягу цього права має здійснюватися на підставі принципу верховенства права (закону, який не повинен суперечити принципам верховенства права має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм).

V. ВИСНОВКИ СУДУ

5.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

5.2. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач-2, відмовляючи позивачу в призначенні пенсії за віком та зарахуванні до страхового стажу спірного періоду роботи, діяв не на підставі Конституції та законів України.

5.3. Відповідачами не доведено рішення про відмову у призначенні пенсії від, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.

5.4. Щодо належного способу захисту суд зазначає наступне.

5.5. Так, позивач просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 із зарахуванням до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком - періоди роботи з 20 жовтня 1986 року по 12 липня 1991 року.

5.6. Так, здійснення призначення пенсії та визначення розміру пенсії, який підлягає виплаті на користь позивача, належить до компетенції відповідачів і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачами. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

5.7. Відповідно, обраний позивачем спосіб захисту шляхом зобов`язання відповідача-1 призначити позивачу пенсію за віком є передчасним.

5.8. Відтак, враховуючи положення частини 3 статті 245 КАС України щодо права суду зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також положення частини 2 статті 9 КАС України щодо права суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд вважає за необхідним у цій справі вийти за межі позовних вимог і з метою надання ефективного захисту порушеному права позивача, зобов`язати відповідача-2:

- зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком - періоди роботи з 20 жовтня 1986 року по 12 липня 1991 року;

- повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.11.2024 року про призначення пенсії за віком згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058-IV, з урахуванням висновків викладених у мотивувальній частині цього рішення.

5.9. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню частково з підстав викладених у його мотивувальній частині.

5.10. Суд також зазначає, що інші доводи сторін, наведені у заявах по суті справи, вищезазначених висновків суду не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

5.11. Щодо належного структурного підрозділу Пенсійного фонду України, якому належить вчинити дії щодо призначення позивачу пенсії, то суд зазначає, що аналіз пункту 4.2 розділу IV Порядку у подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, свідчить про те, що рішення про призначення пенсії приймає той орган, що визначений за принципом екстериторіальності. Тобто всі дії щодо призначення пенсії вчиняє саме даний територіальний підрозділ Пенсійного фонду України. Натомість, на територіальний підрозділ Пенсійного фонду України за місцем реєстрації (проживання) особи, після прийняття рішення про призначення пенсії та отримання електронної пенсійна справи через засоби програмного забезпечення, покладається обов`язок лише здійснення виплати пенсії.

5.12. Таким чином, дії щодо зарахування спірних періодів роботи позивача до його страхового стажу та як наслідок призначення пенсії належить вчинити саме ГУ ПФУ в Донецькій області, якому за принципом екстериторіальності передано на розгляд заяву позивача про призначення пенсії.

5.13. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню частково з підстав, викладених у його мотивувальній частині.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

6.1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. В силу частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

6.2. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., що підтверджується квитанціями№12 від 16.12.2024 року та №47 від 24.12.2024 року.

6.3. Однак, з огляду на зміст позовних вимог, суд зазначає, що при зверненні до суду з даним позовом позивачу належало сплатити 1211,20 грн. судового збору. Оскільки, позов задоволено частково, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 1000,00 грн. (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2, який і порушив права позивача. Підстав для стягнення з відповідача судового збору у більшому розмірі немає.

6.4. Водночас, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Відтак, сума переплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн може бути повернута позивачу за його клопотанням.

6.5. Доказів понесення інших витрат суду надано не було.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії за віком від 20.11.2024 року №241670039289.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 20.10.1986 року по 12.07.1991 року згідно трудової книжки від 20.11.1985 року серії НОМЕР_4 .

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.11.2024 року про призначення пенсії за віком згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058-IV, з урахуванням висновків викладених у мотивувальній частині цього рішення.

5. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне найменування учасників процесу:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Відповідач-1 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (м. Чернівці, площа Центральна, буд. 3, код ЄДРПОУ 40329345).

Відповідач-2 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (Донецька обл., м. Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010).

Суддя О.В. Анісімов