Рішення № 132788280, 03.11.2025, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/6529/25

Провадження № 2/466/2874/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

03 листопада 2025 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Білінської Г.Б.

з участю секретаря Ханас С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-

в с т а н о в и в:

10.07.2025 року представник Моторного (транспортного) страхового бюро України за довіреністю, адвокат Попов В.Є. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, у якому просить стягнути з відповідача на їх користь 26305,63 грн. шкоди в порядку регресу, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 01.01.2017 року приблизно о 16 год. 00 хв., на автодорозі Львів-Рава-Руська 54 км +900 м, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «BMW», державний номерний знак « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «SEAT», державний номерний знак « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_2 .

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.

Відповідно до Вироку Жовківського районного суду Львівської області від 11.11.2024

року, вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини Відповідача.

На дату скоєння вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди Відповідач не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно зі п.п.1 п. 1 ст.43 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламентну виплату на умовах, визначених цим Законом, у разі заподіяння шкоди на території України транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та майну, яке перебувало в ньому.

Відтак, власник пошкодженого автомобіля «SEAT», державний номерний знак « НОМЕР_2 », ОСОБА_3 звернулася до МТСБУ з заявою про отримання відшкодування шкоди (оригінал знаходиться у Позивача).

Згідно Звіту автотоварознавчого дослідження, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «SEAT», державний номерний знак « НОМЕР_2 », склала: 36 552, 51 грн.

На підставі Наказу про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілому в розмірі: 25 005, 63 грн. Крім того, Позивачем були понесені додаткові витрати на збір документів та визначення розміру шкоди в розмірі: 1 300,00 грн.

Загальний розмір витрат з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди складає: 26305,63 грн.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність Відповідача не була застрахована, то Відповідач, як особа, що винна у настанні дорожньо транспортної пригоди, зобов`язана відшкодувати в порядку регресу Позивача всю завдану шкоду.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала особи шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторне (транспортне) страхове бюро України після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Таким чином, з урахуванням норм чинного законодавства та зазначених обставин з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 26305,63 грн.

Оскільки МТСБУ відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснило регламентну виплату за водія транспортного засобу, який спричинив ДТП і не мав договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, вимушений звернутися до суду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав до суду клопотання, в якому підтримує позовні вимоги в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує та просить суд розглядати справу у його відсутності, а тому суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.

Відповідач у судове засідання не з`явився повторно з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, відзив відповідачем до суду подано не було, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без його участі, представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог статтей 280-283 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що вироком Жовківського районного суду Львівської області від 11 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки. Згідно вироку, інспектор прикордонної служби 1 категорії 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » І категорії (тип Б) ОСОБА_1 січня 2017 року близько о 16 годині 00 хвилин, керуючи транспортним засобом легковим автомобілем «БМВ-320і» реєстраційний номер НОМЕР_3 , тобто будучи водієм такого, перевозивши в салоні вказаного автомобіля пасажира ОСОБА_4 рухався автодорогою Львів Рава-Руська 54 км + 900 м. в напрямку до міста Львова, із приблизною швидкість 150 км./год., діючи необережно, із кримінальною протиправною самовпевненістю, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення порушив вимоги пункту 12.1., 12.3., 12.6 підпункту - ґ), 14.6. підпунктів - а) та б) та пункту 13.1 ПДР, які виразились в тому, що він, будучи неуважним до дорожньої обстановки, перевищив допустиму на вказаній ділянці дороги швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції до попутного транспортного засобу, що рухався попереду нього - автомобіля «Сеат» марки «Толедо» реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 , та здійснив зіткнення передньою частиною керованого автомобіля «БМВ-320і» реєстраційний номер НОМЕР_3 із задньою частиною автомобіля «Сеат» марки «Толедо» реєстраційний номер НОМЕР_4 , внаслідок чого потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми грудної клітки та живота у вигляді множинних переломів ребер, забою легень, заднього середостіння, множинних розривів печінки, селезінки, що супроводжувалось масивним знекровленням організму та призвели до настання смерті та внаслідок чого потерпілий ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді травми голови із забоєм головного мозку важкого ступеня, переломами кісток черепа та травмами тулуба, із забоєм легень, пошкодженням лівої легені та діафрагми, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене та відповідно до положення частини четвертої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені вироком Жовківського районного суду м. Львова від 11.11.2024 року, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві, яка набрала законної сили, відповідно до якої відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП.

Отже, з огляду на викладене вина відповідача у скоєній дорожньо-транспортній пригоді є доведеною.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

У відповідності до положення п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку, страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

На момент настання ДТП, цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Так, власник пошкодженого автомобіля «SEAT», державний номерний знак « НОМЕР_2 », ОСОБА_3 05.02.2025 року звернулася до МТСБУ з заявою про отримання відшкодування шкоди.

Згідно Звіту автотоварознавчого дослідження №402/18, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «SEAT», державний номерний знак « НОМЕР_2 », склала: 36 552,51 грн.

Згідно Довідки №1 від 25.02.2025 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, розмір відшкодування шкоди ОСОБА_3 становить 25 005, 63 грн.

Так, після збирання та перевірки матеріалів, Моторно (транспортне) страхове бюро України здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_3 в загальному розмірі 25 005, 63 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5306 від 03.03.2025 року.

Крім того, судом встановлено, що позивачем були понесені додаткові витрати на збір документів та визначення розміру шкоди в розмірі: 1 300,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 07.05.2018 року.

Пунктом 38.2.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ч.1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, відповідно до п. 40.3 ст. 40 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону.

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача 26305,63 грн. витрат в порядку регресу.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280-283, 354 ЦПК України, ст. ст. 1166, 1191 ЦК України, суд,-

ухвалив:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ), код ЄДРПОУ: 21647131, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 26305,63 грн. ( двадцять шість тисяч триста п`ять гривень шістдесят три копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ), код ЄДРПОУ: 21647131, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду в розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова з дня його проголошення.

Суддя Г. Б. Білінська