Рішення № 132787635, 22.12.2025, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/2212/25

Провадження № 2/456/1197/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2025 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Дверій Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Стрию цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

Позивач ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором № 4535530 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.04.2024 в розмірі 164810,16 грн та судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 06.04.2024 між Товариством з обмеженої відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4535530. Відповідач отримав кредит у розмірі 22500,00 грн строком на 360 днів шляхом переказу на його платіжну картку, емітовану АТ КБ «ПриватБанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних). Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора. Кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, правила кредитування від 20.11.2023 викладені для загального доступу в мережі Інтернет на сайті https://credit7.ua/pro-nas/.

24.12.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» укладено договір факторингу № 24/12/2024, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 4535530 про надання на умовах споживчого кредиту від 06.04.2024 перейшло до ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс».

Відповідно до п. 1.4 кредитного договору первісний кредитор нараховує відсотки за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування. Строк надання кредиту відповідно до п. 1.3 кредитного договору становить 360 днів. Відповідно до п. 1.2 кредитного договору відповідач зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Згідно з п. 5.4.1 кредитного договору відповідач зобов`язаний у встановлений договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування ним, штрафні санкції (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором. Первісним кредитором не здійснювалось нарахування комісій, пені та інших штрафних санкцій по кредитному договору відповідно до чинного законодавства України. Відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відсотками відповідно до умов кредитного договору. У зв`язку із порушеними зобов`язаннями станом на 24.12.2024 заборгованість відповідача становить 164810,16 грн, яка складається: 22499,99 грн заборгованість за кредитом; 131060,17 грн заборгованість за нарахованими відсотками відповідно до п. 1.4 кредитного договору за ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом (912,5% річних) за період з 06.04.2024 по 24.12.2024 включно; 11250,00 грн заборгованість за штрафом відповідно до кредитного договору.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву. 22.10.2025 ОСОБА_1 подано клопотання про зменшення на підставі ст. 551 ЦК України розміру заявленої до стягнення неустойки (штрафу, пені) та нарахованих відсотків до співмірного рівня, не більшого за суму основного боргу 22500,00 грн та приведення нарахованих відсотків 131060,17 грн та штрафу 11250,00 грн у співмірний розмір до суми заборгованості за кредитом. Також подано клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу у зв`язку із невідповідністю їх принципам розумності та справедливості.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Процесуальні рішення, постановлені по справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 квітня 2025 року головуючим суддею у справі визначено суддю Гулу Л.В. /а.с. 64/

На запит суду щодо доступу до персональних даних відповідача 01 травня 2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру отримано відповідь про зареєстроване місце проживання відповідача /а.с. 70/.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02.05.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 21.05.2025. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі /а.с. 71/.

Ухвалою суду від 21.05.2025 підготовче судове засідання відкладено на 24.07.2025 у за клопотанням відповідача. Витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вулиця Грушевського, 1д; поштова скринька: cancelyaria@privatbank.ua) інформацію, а саме: 1) чи було емітовану на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжну картку № НОМЕР_2 ; 2) надати виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів, відкритого до платіжної карти № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 06.04.2024 по 11.04.2024 з відображенням часу зарахування коштів; 3) надати інформацію про номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 , за період з 06.04.2024 по 11.04.2024 /а.с. 78/.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24.07.2025 закрито підготовче провадження у справі. Справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 18.08.2025. Повторно витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вулиця Грушевського, 1д; поштова скринька: cancelyaria@privatbank.ua) інформацію, а саме: 1) чи було емітовану на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжну картку № НОМЕР_2 ; 2) надати виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів, відкритого до платіжної карти № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 06.04.2024 по 11.04.2024 з відображенням часу зарахування коштів; 3) надати інформацію про номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 , за період з 06.04.2024 по 11.04.2024 /а.с. 87/.

14.08.2025 отримано запитувану інформацію /а.с. 92-94/.

Ухвалою суду від 19.09.2025 судове засідання відкладено на 22.10.2025 у зв`язку з неявкою відповідача /а.с. 99/.

Розгляд справи по суті відбувся 04.12.2025 без участі сторін.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти проведення судом заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, на виклики суду не з`явився, про причину неявки не повідомив. В судовому засіданні 18.08.2025 клопотав про врегулювання спору в добровільному порядку, проте доказів на здійснення такого станом на 04.12.2025 суду не надав, тому суд розглянув справу за його відсутності на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 висловив висновок про застосування норми права та вказав, що для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 04.12.2025, з урахуванням періоду перебування судді у відрядженні, є дата складення повного тексту судового рішення 22.12.2025.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши відсутність з боку сторін заяв про врегулювання спору, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, і позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З договору № 4535530 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.04.2024, укладеного між ТОВ «ФК «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , вбачається, що на умовах встановлених договором Товариство надало відповідачу кредит у розмірі 22500,00 грн строком на 360 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% в день (стандартна процентна ставка) (п. 1.2, 1.3. 1.5 договору). Відповідно до змісту п. 2.1, 2.2 договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківський рахунок споживача за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_3 . Сума кредиту перераховується протягом двох календарних днів з моменту укладення вказаного договору 06.04.2024 або 07.04.2024 /а.с. 12-21/.

Додатком № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту визначено загальну вартість кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, а саме: загальна вартість кредиту складає 216562,5 грн, в тому числі сума платежу за розрахунковий період складе 22500,00 грн та проценти за користування кредитом складуть 194062,50 грн /а.с. 22/.

З дослідженого судом Паспорту споживчого кредиту, яким надається інформація споживачу до укладення договору про споживчий кредит, вбачається, що сума кредиту становить 22500,00 грн; строк кредитування 360 днів; спосіб надання кредиту шляхом перерахування грошових коштів за реквізитами платіжної карти, зазначеної споживачем; процентна ставка 912,50% річних (2,50% в день) /а.с. 24-26/.

Довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення», адресованою ТОВ «Лінеура Україна», від 27.12.2024 підтверджено успішність транзакції за № 369333447 з перерахування 06.04.2024 20:57:11 грошових коштів у розмірі 22500,00 грн на номер карти 414962хххххх7408 /а.с. 27/.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 4535530 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.04.2024 станом на 24.12.2024 заборгованість ОСОБА_1 становить 164810,16 грн, яка складається: 22499,99 грн заборгованість за кредитом; 13160,17 грн заборгованість за нарахованими відсотками відповідно до п. 1.4 кредитного договору за ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом (912,5% річних) за період з 06.04.2024 по 24.12.2024 включно; 11250,00 грн заборгованість за штрафом відповідно до кредитного договору /а.с. 28-33/.

Відповідно до договору факторингу № 24/12/2024 від 24.12.2024, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс», ТОВ «Лінеура Україна» передало (відступило) ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» прийняло належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників /а.с. 44-50/.

Відповідно до платіжної інструкції № 1855 від 24.12.2024 ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» сплатило ТОВ «Лінеура Україна» згідно з договором факторингу №24/12/2024 від 24.12.2024 грошові кошти у розмірі 1297883,12 грн /а.с. 51/.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 24/12/2024 від 24.12.2024 ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 4535530 від 06.04.2024 в сумі 164810,16 грн, яка складається: 22499,99 грн заборгованість за кредитом; 13160,17 грн заборгованість за нарахованими відсотками відповідно до п. 1.4 кредитного договору за ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом (912,5% річних) за період з 06.04.2024 по 24.12.2024 включно; 11250,00 грн заборгованість за штрафом відповідно до кредитного договору /а.с. 52/.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».

При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію»(далі - Закон).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно з частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі статтею 64 ЦПК України докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів судом встановлено укладення та підписання ОСОБА_1 договору про надання споживчого кредиту з відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення отриманих у борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем, який набув право вимоги за вищевказаним кредитним договором на підставі договору факторингу.

Договір № 4535530 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.04.2024, укладений між відповідачем та ТОВ «Лінеура Україна», містить суму основного зобов`язання, відсотки за користування кредитними коштами та строки їх повернення і нарахування.

Враховуючи те, що за умовами зазначеного договору відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих у кредит коштів всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надав, а тому суд вважає, що заборгованість на підставі зазначеного договору підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс», а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Таким чином, у справах про невиконання умов будь-яких договорів позивач має довести, що у відповідача є зобов`язання, яке ним не виконано, а відповідач, відповідно, що зобов`язання ним виконано відповідно до умов договору або не виконано не з його вини.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем доведено факт укладення між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 договору № 4535530 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.04.2024 та отримання ним кредиту, на підтвердження позовних вимог подано розрахунок заборгованості, вичерпну інформацію про отримання коштів позичальником, наявність заборгованості, що підтверджується також інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24.07.2025 про витребування доказів, наявність заборгованості та перехід такої від первісного кредитора до правонаступника.

Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення заборгованості.

Всупереч вищенаведеному, відповідачем не подано жодного доказу на спростування розрахунку, поданого позивачем, та неналежного виконання зобов`язань за договором.

Суд критично оцінює доводи відповідача про несправедливість та неспівмірність нарахованих відсотків та штрафних санкцій з огляду на таке.

22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон № 3498-1Х), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 6 п. 5 Розділу І Закону № 3498-IX) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 13 п. 5 Розділу І Закону № 3498-IX).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно з п. 17 Розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

- протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно);

- протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно).

Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-IХ дія пункту 5 Розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Пунктом 9 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.

Таким чином, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після набрання чинності Законом № 3498-IХ, в тому числі строк кредитування за якими триватиме після 21.08.2024, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладення такого договору.

При цьому, денна процента ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту).

Відповідно до частини третьої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені у договорі.

Відповідно до положень ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Договір між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 та паспорт до нього, який містить відповідні умови щодо розміру кредиту, процентної ставки за таким та умов, порядку та строків їх нарахування, підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 03.09.2014 в справі № 6-100цс14, ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором, станом на 24.12.2024 розмір неустойки у виді штрафу становить 11250,00 грн. Разом з тим, визначаючи суму неустойки у виді штрафу, суд враховує вимоги ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої суд має право зменшити її розмір у тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто, зменшити розмір штрафних санкцій через неспівмірність із розміром основного зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 22499,99 грн та заборгованість за відсотками в розмірі 131060,17 грн, а нарахована позивачем сума неустойки (штрафу) за порушення виконання зобов`язань за договором складає 11250,00 грн, що не перевищує суму боргу за основним зобов`язанням. За таких обставин розмір штрафу не підлягає зменшенню через неспівмірність із розміром основного зобов`язання.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними і такими, що підлягають до задоволення в частині стягнення заборгованості в розмірі 164810,16 грн, яка складається: 22499,99 грн заборгованість за кредитом; 131060,17 грн заборгованість за нарахованими відсотками відповідно до п. 1.4 кредитного договору за ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом (912,5% річних) за період з 06.04.2024 по 24.12.2024 включно; 11250,00 грн заборгованість за штрафом відповідно до кредитного договору.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

А відтак інші доводи сторін не аналізуються судом та не спростовуються, оскільки на висновки суду про наявність підстав для задоволення позову не впливають.

Враховуючи положення договору факторингу № 24/12/24 від 24.12.2024, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» (Клієнт) та ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» (Фактор), до останнього перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4535530 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.04.2024, відповідно до якого боржник ОСОБА_1 зобов`язаний здійснити платіж факторові ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс».

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

Враховуючи, що зазначена заборгованість на даний час залишається непогашеною, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними і такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Так, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Позивачем заявлено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Разом з тим, частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який однак повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Наведена правова позиція викладена в Додатковій Постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У розумінні положень частини п`ятої статті 141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.

При цьому, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Суд погоджується з доводами представника позивача адвоката Руденка К.В. про те, що долучені до матеріалів заяви докази підтверджують надання адвокатом правової допомоги позивачу ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» при розгляді справи № 456/2212/25.

Також 22.10.2025 ОСОБА_1 подано клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу у зв`язку з невідповідністю їх принципам розумності та справедливості.

Таким чином, суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, наявність зі сторони відповідача клопотання про зменшення суми судових витрат дійшов переконання, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн є завищеними та неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), та вважає, що обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України НОМЕР_4 , виданий Стрийським МВ ГУДМС України у Львівській області 02.03.2016; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» (код ЄДРПОУ 41915308, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4) заборгованість за договором № 4535530 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.04.2024 в розмірі 164810,16 грн (сто шістдесят чотири тисячі вісімсот десять грн 16 коп.), яка складається: 22499,99 грн заборгованість за кредитом; 131060,17 грн заборгованість за нарахованими відсотками відповідно до п. 1.4 кредитного договору за ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом (912,5% річних) за період з 06.04.2024 по 24.12.2024 включно; 11250,00 грн заборгованість за штрафом відповідно до кредитного договору, 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) судового збору та 5000,00 грн (п`ять тисяч грн 00 коп.) витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 22.12.2025.

Суддя Л.В.Гула