Ухвала суду № 132787599, 16.12.2025, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/1445/25

провадження № 1-кп/631/203/25

У Х В А Л А

п р о н а п р а в л е н н я к р и м і н а л ь н о г о п р о в а д ж е н н я

з о д н о г о с у д у д о і н ш о г о

16 грудня 2025 року селище Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю

з боку сторони обвинувачення:

прокурора ОСОБА_2

а також:

секретаря судового засідання ОСОБА_3

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань № 1 Нововодолазького районного суду Харківської області справу за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 листопада 2023 року під № 62023170020002688, щодо обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 407 та частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України,

в с т а н о в и в:

На виконання приписів пункту 3 частини 2 статті 283 та у порядку, передбаченому статтями 291 та 293 Кримінального процесуального кодексу України, прокурор Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_2 надіслав до Нововодолазького районного суду Харківської області обвинувальний акт із доданими до нього документами у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 листопада 2023 року під № 62023170020002688, щодо вчинення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 407 та частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, що зареєстрований за вхідним № 7848/25-вх від 08.12.2025 року із наданням автоматизованою системою документообігу суду єдиного унікального № 631/1445/25 (провадження № 1-кп/631/203/25) (а. с. 17, 19).

Зазначений обвинувальний акт із доданими до нього документами, складений 14.11.2025 року слідчим СВ ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 за адресою: вулиця В. Вакуленка, будинок № 1/32, кабінет № 31, місто Харків,- та затверджений того ж дня прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_2 за адресою: вулиця Євгена Котляра, будинок № 7, кабінет № 9, місто Харків,- відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, обліково-статистичної картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, в день надходження переданий на розгляд головуючого судді ОСОБА_1 (а. с. 1 8, 19).

Ухвалою, постановленою Нововодолазьким районним судом Харківської області 08.12.2025 року, розпочато підготовче провадження та призначено підготовче судове засідання по справі з єдиним унікальним № 631/1445/25 (провадження № 1-кп/631/203/25) у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 листопада 2023 року під № 62023170020002688, щодо вчинення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , правопорушень, передбачених частиною 5 статті 407 та частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, професійним суддею одноособово у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань № 1 Нововодолазького районного суду Харківської області за участю сторін та інших учасників судового провадження, передбачених частиною 2 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (а. с. 20 23).

Представник юридичної особи, яка є потерпілим у провадженні, - ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_4 у підготовче судове засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце його проведення були повідомлені своєчасно та належним чином згідно із вимогами кримінального процесуального кодифікованого закону України, про причини своєї неявки суд не сповістили, заяви про відкладення підготовчого судового засідання або про здійснення підготовчого провадження за їх відсутності не надали (а. с. 26, 27, 28, 29).

Абзац 2 пункту 2 Листа вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-1430/0/4-12 від 03.10.2012 «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» роз`яснює, що неприбуття для участі у підготовчому судовому засіданні учасників судового провадження (крім прокурора, за винятком випадків, коли кримінальне провадження здійснюється у формі приватного обвинувачення в порядку частини 4 статті 26 Кримінального процесуального кодексу України), які належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення такого засідання (при цьому суд повинен переконатися, що таке повідомлення мало місце), не перешкоджає його проведенню, крім випадків, визначених законом, зокрема:

1) якщо обвинувачений, потерпілий звернувся з клопотанням (виявив бажання) бути присутнім під час підготовчого судового засідання, але з невідомих причин не зявився до суду у визначений час, суд вправі відкласти судове засідання;

2) якщо відсутність учасника підготовчого судового засідання зумовлена поважними причинами, суд може прийняти рішення про відкладення судового засідання;

3) у разі відсутності обвинуваченого у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, для можливості реалізації останнім права, передбаченого статті 384 кримінального процесуального кодифікованого закону України, щодо розгляду кримінального провадження судом присяжних, суд зобов`язаний відкласти судове засідання;

4) якщо обвинувальний акт надійшов до суду з підписаною між сторонами угодою, участь сторін такої угоди відповідно до частини 2 статті 474 цього ж кодексу є обов`язковою, то відкладення судового засідання також є обов`язковим;

5) якщо одна зі сторін заперечує проти проведення підготовчого судового засідання за відсутності учасника судового провадження, який не з`явився, суд вправі відкласти судове засідання;

6) якщо до суду надійшло клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, участь сторін кримінального провадження та потерпілого згідно з частиною 1 статті 288 зазначеного вище процесуального кодексу України обов`язково, а тому суд зобов`язаний відкласти судове засідання.

Керуючись наведеними приписами, беручи до уваги, що Верховний Суд до сих пір не відійшов від цієї позиції, ураховуючи, що представник потерпілої юридичної особи та обвинувачений особисто отримали судовий виклик, здійснений більш ніж за три дні до дати підготовчого судового засідання, й не звернулись до суду із клопотанням про його відкладення, за умови, що жоден з учасників провадження не заперечував проти проведення підготовчого судового засідання за відсутності цих осіб, суд дійшов висновку про можливість здійснити підготовче провадження за їх відсутності.

Під час підготовчого судового засідання прокурор Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_2 , який на підставі приписів статей 36 і 37 Кримінального процесуального кодексу України має відповідні повноваження, вважав, що зазначене кримінальне провадження не підсудне Нововодолазькому районному суду Харківської області, однак підстав для його закриття чи повернення обвинувального акту не вбачається, так як той складений у повній відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства України, а тому просив надіслати кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 листопада 2023 року під № 62023170020002688, щодо обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 407 та частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, до Харківського апеляційного суду задля вирішення питання у відповідності до положень статті 34 Кримінального процесуального кодексу України.

Здійснюючі підготовче провадження у справі, заслухавши думку прокурора у провадженні, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, що складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законів України, про що прямо зазначено у статті 1 кримінального процесуального кодифікованого закону України.

З огляду на зміст глав 27 та 28 розділу ІV Кримінального процесуального кодексу України, судове провадження у першій інстанції складається з підготовчого провадження та судового розгляду кримінального провадження (кримінальної справи).

Отже, підготовче провадження є першим та важливим етапом судового провадження, під час якого суд першої інстанції зобов`язаний перевірити наявні в нього на цьому етапі матеріали кримінального провадження, з`ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття судових рішень, обумовлених частиною 3 статті 314 кримінального процесуального кодифікованого закону України, вирішити питання, пов`язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду.

Тобто завданням цього провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду, зокрема, перевірка матеріалів досудового розслідування та оцінка змісту і форми обвинувального акту з метою успішного проведення судового розгляду.

При цьому зі змісту частини 1 статті 315 Кримінального процесуального кодексу України вбачається, що суд проводить підготовку до судового розгляду тільки у разі, якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1 - 4 частини 3 статті 314 цього кодексу.

Отже, у підготовчому судовому засіданні перш за все суд має з`ясувати, чи є підстави задля прийняття таких рішень:

- щодо затвердження або відмови у затвердженні угоду (пункт 1 частини 3 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України);

- щодо закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4 8, 10 частини 1 або частиною 2 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (пункт 1 частини 3 статті 314 цього Кодексу);

- щодо повернення обвинувального акта, якщо він не відповідає вимогам чинноо кримінального процесуального кодифікованого закону нашої держави ( пункт 3 частини 3 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України);

- щодо направлення обвинувального акту до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження цьому судові (пункт 4 частини 3 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України).

Відтак, розв`язуючи нагальні для підготовчого судового засідання питання, суд перш за все звертає увагу на те, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року та ратифікованої Україною 17.07.1997 року, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Крім того, як наказує зміст статті 370 Кримінального процесуального кодексу України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

При цьому:

1.законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

2.обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

3.вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

З огляду на це, право на справедливий суд передбачає, що судове провадження у справі повинне здійснюватися судом, встановленим законом, тобто:

а) судом, створеним у відповідності до чинного законодавства держави;

б) судом, що має відповідні юрисдикційні повноваження щодо розгляду конкретного кримінального провадження.

Наслідки порушення вимог вказаної міжнародної норми права закріплені у національному законодавстві, зокрема у статті 412 Кримінального процесуального кодексу України, де пунктом 1 та 2 частини 2 цієї норми обумовлено, що судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо воно ухвалене незаконним складом суду.

На обґрунтування легітимності проведення підготовчого провадження та постановлення цієї ухвали у цьому складі, суд зазначає, що пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади (на цей час Берестинський район та місто Берестин відповідно) та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому обвинувальний акт надійшов на розгляд повноважного суду.

Разом із тим, імперативним приписом частини 1 статті 30 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим кодексом.

Отже, судочинство має відбуватись із обов`язковим дотримання вимог щодо інстанційної, територіальної та предметної підсудності, а також щодо кількісного складу суду.

Натомість, встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення.

Назагал, підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають стаття 7 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 року й ратифікованої Українською РСР у 1973 році, та частина 1 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, прийнятої 16.12.1966 року Генеральною Асамблеєю ООН й ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.1973 року.

За допомогою правил про підсудність також забезпечується рівність всіх громадян перед законом і судом, яка наголошується змістом статті 24 Основного Закону нашої Держави, прийнятого 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями) та статті 10 Кримінального процесуального кодексу України № 4651-VІ від 13.04.2012 року (із змінами та доповненнями).

Таким чином, будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб`єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати відносно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.

Положеннями частини 1 статті 33 та частини 1 статті 31 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що кримінальне провадження у першій інстанції здійснюють місцеві загальні суди, а також Вищий антикорупційний суд, й кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється суддею одноособово, крім випадків, передбачених частинами 2, 3 та 12 цієї статті.

Також змістом частини 1 статті 33-1 Кримінального процесуального кодексу України обумовлено, що Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1 3 частини 5 статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.

Разом із цим, положення частини 1 статті 21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визнає місцевими загальними судами окружні суди, які утворюються в одному або декількох районах чи районах у містах, або у місті, або у районі (районах) і місті (містах).

Слід зазначити, що Нововодолазький районний суд Харківської області є місцевим загальним судом, а отже судом першої інстанції й кількісний склад суду із проведення підготовчого судового засідання у цій справі є належним, що свідчить про повну відповідність цього суду вимогам закону щодо предметної та інстанційної підсудності.

Проте стаття 7 Кримінального процесуального кодексу України регламентує, що зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження (частина 1 цієї статті).

Одночасно із цим частина 3 цієї ж статті обумовлює, що зміст та форма кримінального провадження в умовах воєнного стану повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей здійснення кримінального провадження, визначених розділом IX-1 цього кодексу.

Дійсно, на законодавчому рівні, а саме статтею 64 Конституції України передбачена можливість введення в Україні воєнного або надзвичайного стану. При цьому можуть встановлюватися певні обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначаються Законом України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VIII від 12.05.2015 року (зі змінами та доповненнями), стаття 1 якого обумовлює, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Аналогічне за своїм змістом визначення воєнного стану містить у собі й абзац 13 частини 1 статті 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-ХІІ від 06.12.1991 року (в редакції Закону № 2020-ІІІ від 05.10.2000 року (зі змінами та доповненнями).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 року, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Також, Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року, № 259/2022 від 18.04.2022 року, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022 року, № 757/2022 від 07.11.2022 року, № 58/2023 від 06.02.2023 року, № 254/2023 від 01.05.2023 року, № 451/2023 від 26.07.2023 року, № 734/2023 від 06.11.2023 року, № 49/2024 від 05.02.2024 року, № 271/2024 від 06.05.2024 року, № 469/2024 від 23.07.2024 року, № 740/2024 від 28.10.2024 року, № 26/2025 від 14.01.2025 року, № 235/2025 від 15.04.2025 року та № 478/2025 від 14.07.2025 року, що затверджені Законами України № 2119-ІХ від 15.03.2022 року, № 2212-ІХ від 21.04.2022 року, № 2263-ІХ від 22.05.2022 року, № 2500-ІХ від 15.08.2022 року, № 2738-ІХ від 16.11.2022 року, № 2915-ІХ від 07.02.2023 року, № 3057-ІХ від 02.05.2023 року, № 3275-ІХ від 27.07.2023 року, № 3429-ІХ від 08.11.2023 року, № 3564-ІХ від 06.02.2024 року, № 3684-ІХ від 08.05.2024 року, № 3891-ІХ від 23.07.2024 року, № 4024-ІХ від 29.10.2024 року № 4220-ІХ від 15.01.2025 року, № 4356-ІХ від 16.04.2025 року та № 4524-ІХ від 15.07.2025 року, у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року і з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, та з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2023 року, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року, з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року, 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року та з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб.

Зараз Указом Президента України № 793/2025 від 20.10.2025 року, що затверджений Законом України № 4643-ІХ від 21.10.2025 року, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України продовжено строк дії воєнного стану в України з 05 години 30 хвилин 05 листопада 2025 року строком на 90 діб.

Відтак, в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введений й на цей момент продовжений, зокрема, з 05 години 30 хвилин 05 листопада 2025 року строком на 90 діб воєнний стан.

Абзац 1 частини 9 статті 615 Кримінального процесуального кодексу України «Особливий режим кримінального провадження в умовах воєнного стану» визначає, що під час дії воєнного стану обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності скеровуються та розглядаються судами, в межах територіальної юрисдикції яких закінчено досудове розслідування, а в разі неможливості з об`єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - найбільш територіально наближеним до нього судом, що може здійснювати правосуддя, або іншим судом, визначеним у порядку, передбаченому законодавством.

Втім, і загальні правила територіальної підсудності, які обумовлені змістом частини 1 статті 32 кримінального процесуального кодифікованого акту України, передбачають, що кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування. Дія цього абзацу не поширюється на кримінальні провадження, що віднесені до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду згідно з правилами статті 33-1 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи з єдиним унікальним № 631/1445/25 (провадження № 1-кп/631/203/25) за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 листопада 2023 року під № 62023170020002688, щодо обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 407 та частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, кримінальне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України, вчинене ним 06.08.2023 року в районі населеного пункту селище Нова Водолага Харківського району Харківської області, тоді як кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, - 17.06.2025 року в місті Харкові по проспекту Петра Григоренка в будинку № 2/146.

Визначаючись з тяжкістю вчинених правопорушень, суд керується приписом статті 12 Кримінального кодексу України, яка обумовлює класифікацію кримінальних правопорушень залежно від ступеня їх тяжкості.

Так, частиною 1 статті 12 Кримінального кодексу України визначено, що кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

При цьому за ступенем тяжкості злочини поділяються на:

а) нетяжкі злочини - якими є передбачені цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення яких передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років;

б) тяжкі злочини якими є передбачені цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення яких передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років;

в) особливо тяжкі злочини якими є передбачені цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення яких передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

Ступінь тяжкості злочину, за вчинення якого передбачене одночасно основне покарання у виді штрафу та позбавлення волі, визначається виходячи зі строку покарання у виді позбавлення волі, передбаченого за відповідний злочин (частина 7 статті 12 Кримінального кодексу України).

У свою чергу, санкція частини 4 статті 185 цього кодифікованого кримінального закону України у абзаці 2 вказаної норми права передбачає покарання за його вчинення у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Також, санкція частини 5 статті 407 Кримінального кодексу України у абзаці 2 вказаної норми права передбачає покарання за його вчинення у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Наведене свідчить про те, що обвинуваченим ОСОБА_4 вчинено два кримінальних правопорушення, які є однаковими за своєю тяжкістю, так як обидва відносяться до категорії тяжких злочинів, й останнім за часом вчинення є злочин, передбачений частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України.

Між тим, судом ураховано, що на підставі пункту 3 частини 2 статті 283 Кримінального процесуального кодексу України прокурором, який здійснює процесуальне керівництво в ньому, формою закінчення вказаного досудового розслідування визначено звернення до суду з обвинувальним актом, проте безпідставно 08.12.2025 року скеровано його до Нововодолазького районного суду Харківської області, адже:

1)на час надходження вказаного обвинувального акту разом із доданими до нього документами до суду в Україні діє воєнний стан та є чинною редакція частини 9 статті 615 Кримінального процесуального кодексу України згідно із Законом України № 2201-ІХ від 14.04.2022 року;

2)останнє за часом вчинення кримінальне правопорушення перебуває під територіальною юрисдикцією Немишлянського районного суду міста Харкова;

3)досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 листопада 2023 року під № 62023170020002688, щодо обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 407 та частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, здійснювалось і закінчено слідчим, а процесуальне керівництво вчинялось і обвинувальний акт затверджувався прокурором, які територіально знаходяться у місті Харкові;

4)безпосередньо перевіривши відкрите електронне джерело офіційний веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки Немишлянського районного суду міста Харкова, судом встановлено, що у період з 14.11.2025 року та по теперішній час правосуддя цим місцевим загальним судом здійснюється у штатному режимі та його діяльність не припинена.

До того ж, на підставі частини 7 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (зі змінами та доповненнями) у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об`єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіально наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду. У разі неможливості здійснення Вищою радою правосуддя такого повноваження воно здійснюється за розпорядженням Голови Верховного Суду. Відповідне рішення є також підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.

Відповідне рішення стосовно Немишлянського районного суду міста Харкова не виносилось, отже, територіальна підсудність цього суду змінена не була.

З урахуванням наведеного законно обґрунтованих підстав здійснювати судочинство у цій справі Нововодолазьким районним судом Харківської області не має, проте наявні усі підстави вважати, що вказане кримінальне провадження належить до територіальної підсудності саме Немишлянського районного суду міста Харкова.

Вичерпний перелік підстав для направлення кримінального провадження з одного суду до іншого визначений статтею 34 Кримінального процесуального кодексу України й розширеному тлумаченню не підлягає.

Відтак, пунктом 1 частини 1 вказаної статті передбачено, що кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що воно надійшло до суду з порушенням правил підсудності.

Цей принцип має важливе значення для належного відправлення правосуддя й прямо випливає з основних засад судочинства, обумовлених статтею 125 Конституції України та засад кримінального провадження, визначених главою 2 кримінального процесуального кодифікованого закону України.

Порушення правила підсудності на підставі пункту 6 частини 2 статті 412 Кримінального процесуального кодексу України належить до істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, та тягне за собою безумовне скасування ухвалених у подальшому у такому провадженні судових рішень.

Крім того, підпунктом «а» пункту 1 частини 1 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості незаконної відмови в доступі до правосуддя (у тому числі незаконної відмови в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або іншого істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

Отже, кримінальне провадження передається на розгляд іншого суд, якщо до початку судового розгляду виявилося, що воно надійшло до суду з порушенням правил підсудності.

Вирішуючи питання, чи можливе передати справу з єдиним унікальним № 631/1445/25 (провадження № 1-кп/631/203/25) у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 листопада 2023 року під № 62023170020002688, щодо обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 407 та частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, суд покладається на роз`яснення частини 2 статті 347 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий розгляд починається з оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акту, й доходить висновку, що перешкод для застосування Нововодолазьким районним судом Харківської області положень пункту 1 частини 1 статті 34 вказаного кодексу немає.

Також, за наслідками підготовчого провадження суд має прийняти за процесуальної необхідності та з огляду на зміст пункту 4 частини 3 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України рішення щодо направлення обвинувального акта до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

Як регламентовано частиною 2 статті 34 кримінального процесуального кодифікованого закону України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

При цьому, пункт 22 частини 1 статті 3 наведеного вище кодексу визначає місцевий загальний суд як суд, який має право ухвалити вирок або постановити ухвалу про закриття кримінального провадження, а також Вищий антикорупційний суд у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до його підсудності цим Кодексом, а також апеляційний суд у випадку, передбаченому цим Кодексом.

Одночасно із цим, положеннями частини 1 статті 22 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено, що місцевий суд є судом першої інстанції і здійснює правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом.

Отже, розв`язуючи питання, до якого суду слід звертатись задля передачі кримінального провадженням, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 листопада 2023 року під № 62023170020002688, щодо обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 407 та частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України з Нововодолазького районного суду Харківської області до Немишлянського районного суду міста Харкова, суд констатує, що обидві судові установи перебувають в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції, а, отже, звертатись слід до Харківського апеляційного суду.

Системний аналіз норм кримінального процесуального кодифікованого закону України дає можливість зробити висновок про те, що ним не врегульований процес складання такого процесуального документу як «подання».

Частиною 3 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України обумовлено, що інші терміни, що вживаються в цьому Кодексі, визначаються спеціальними нормами у цьому Кодексі та інших законах України.

Таким законом є Закон України «Про судоустрій та статус суддів», який, між тим, передбачає можливість внесення подання тільки головою суду, і тільки з питань застосування заохочення або накладення дисциплінарного стягнення, й обумовлює, що голова місцевого суду здійснює повноваження, визначені законом, та з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження (пункт 3 і 10 частини 1 та частина 2 статті 24 Закону).

Відтак, до Харківського апеляційного суду з питанням про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого слід звертатися саме Нововодолазькому районному суду Харківської області, обраному відповідно до приписів частини 1 і 11 статті 31 та статті 35 Кримінального процесуального кодексу України, від імені та в інтересах якого у процесуальний спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним кодифікованим законом, слід діяти голові суду шляхом постановлення відповідного подання.

Таким чином, на підставі усього наведеного вище, з урахуванням факту надходження обвинувального акту із доданими до нього документами у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 листопада 2023 року під № 62023170020002688, щодо вчинення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 407 та частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, до Нововодолазького районного суду Харківської області під час дії воєнного стану в Україні у межах територіальної юрисдикції якого не вчинене останнє за часом кримінальне правопорушення, тому його слід направити до суду апеляційної інстанції задля вирішення питання про передання на розгляд суду, визначеного відповідно до змісту абзацу 1 частини 9 статті 615 та частини 1 статті 32 Кримінального процесуального кодексу України.

Крім того, положення частини 1 статті 6 зазначеної вище Конвенції вимагають від суду, який підпадає під її дію, бути безпристраснім, що включає у себе відсутність упередження або упередженості.

У рішеннях «Володимир Поліщук та Світлана Поліщук проти України» від 30.09.2010 року та у справі «Пантелеєнко проти України» від 29.06.2006 року Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що словосполучення «згідно із законом» по суті стосується національного законодавства і встановлює обов`язок забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм. Фраза «відповідно до закону» вимагає, щоб захід мав певне підґрунтя в національному праві.

Тобто відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, що відображує принцип, пов`язаний із належним відправленням правосуддя, в кожному рішенні судів та трибуналів повинні бути належним чином викладені аргументі, на яких вони базуються.

Постановляючи ухвалу, здебільшого, суд застосовує приписи пункту 42 остаточного Рішення Європейського суду з прав людини, ухваленого 15.11.2007 року за заявою № 22750/02 у справі «Бендерський проти України», де суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитись залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (рішення «Руїз Торійа проти Іспанії» від 09.12.1994 року). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення «Артіко проти Італії» від 13.05.1980 року). Право може вважатись ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (пункт 33 рішення «Дюлоранс проти Франції» від 21.03.2000 року та пункти 32 і 35 рішення «Донадзе проти Грузії» від 07.03.2006 року).

Також суд вважає за необхідне врахувати, що у відповідності до частини 1 статті 317 Кримінального процесуального кодексу України усі письмові документи, надані суду учасниками підготовчого судового засідання під час його проведення, долучаються до матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи) та залишаються в суді.

На підставі викладеного, керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року та ратифікованої Україною 17.07.1997 року; статтями 24, 64 і 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтями 17, 21, частиною 1 статті 22, статтею 24, частиною 1 статті 106, частиною 7 статті 147 і пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Бендерський проти України» від 15.11.2007 року, «Котій проти України» від 05.03.2015 року, «Зосимов проти України» від 07.07.2016 року, «Христов проти України» від 19.02.2009 року, «Брумареску проти Румунії» від 28.10.1999 року, «Руїз Торійа проти Іспанії» від 09.12.1994 року, «Артіко проти Італії» від 13.05.1980 року, «Дюлоранс проти Франції» від 21.03.2000 року і «Донадзе проти Грузії» від 07.03.2006 року; статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VIII від 12.05.2015 року (зі змінами та доповненнями); статтею 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-ХІІ від 06.12.1991 року (в редакції Закону № 2020-ІІІ від 05.10.2000 року (зі змінами та доповненнями); частиною 4 статті 185 та частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України № 2341-ІІІ від 05.04.2001 року (із змінами та доповненнями); Указами Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року та № 793/2025 від 20.10.2025 року, що затверджені Законами України № 2102-ІХ від 24.02.2022 року і № 4643-ІХ від 21.10.2025 року; Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-1430/0/4-12 від 03.10.2012 «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», а також статтями 1 - 3, 7, 10, 30 - 35, частиною 2 статті 110, частиною 5 статті 115, статтями 134 138, 219, 223, 283, 291 293, 314 317, частиною 2 статті 369, частиною 3 статті 371, статтею 372, частиною 2 статті 392, частиною 5 статті 532, статтею 533 та частиною 9 статті 615 Кримінального процесуального кодексу України № 4651-VІ від 13.04.2012 року (із змінами та доповненнями),

у х в а л и в:

Матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 листопада 2023 року під № 62023170020002688, щодо вчинення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 407 та частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, яким автоматизованою системою документообігу суду надано єдиний унікальний № 631/1445/25 (провадження № 1-кп/631/203/25) направити до Харківського апеляційного суду задля вирішення питання в межах юрисдикції суду апеляційної інстанції про їх передачу з місцевого загального Нововодолазького районного суду Харківської блаті на розгляд Немишлянського районного суду міста Харкова.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її постановлення. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачені частиною 1 статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала, що набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

Ухвалу постановлено, виготовлено шляхом комп`ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя ОСОБА_1