Рішення № 132787581, 16.12.2025, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/5786/25

Провадження № 2-а/456/120/2025

РІШЕННЯ

іменем України

16 грудня 2025 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Яніва Н. М. ,

з участю секретаря судового засіданя Сунак Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Стрий адміністративну справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін.

Позивач ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, звернувся до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з адміністративною позовною заявою, у котрій просить ухвалити рішення, яким скасувати постанову серії ЕНА №5974671 від 20.10.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч.4 ст.126 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 20.10.2025 року поліцейським Стрийського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, винесено постанову серії ЕНА №5974671 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, оскільки останній керував електромопедом марки «Forte» потужністю до 350 вт, будучи позбавлений права керування транспортними засобами. Втім, позивач категорично заперечує обставини, викладені в оскаржуваній постанові та зазначає, що поліцейським при винесенні такої не було взято до уваги всіх обставин справи. Так, позивач зазначає, транспортний засіб, яким він керував має потужність двигуна 2кВт та на такий транспортний засіб не потрібно посвідчення водія. Крім того, позивач зазначає, що працівниками поліції не було взято до уваги, що він є учасником бойових дій, отримав поранення, та через це був змушений придбати транспортний засіб, на керування яким не потрібно посвідчення водія, оскільки пересуватися самостійно йому важко. Враховуючи вищенаведене, позивач просить позовні вимоги задовольнити, а оскаржувану постанову серії ЕНА №5974671 від 20.10.2025 року скасувати.

Представник відповідача Головного управління національної поліції у Львівській областіу запропонований судом строк та порядок скерував на адресу суду відзив на позовну заяву, у якому повністю заперечував позовні вимоги. Зокрема зазначив, що згідно Правил дорожнього руху право на керування транспортним засобом з електродвигуном потужністю до 4 кВт повинно підтверджуватися посвідченням на право керування транспортним засобом категорії А1, яке водій повинен мати при собі під час керування транспортним засобом і зобов`язаний пред`явити поліцейському на його вимогу. Зазначає, що електромопед, яким керував позивач, хоч і не є механічним, адже обладнаний електродвигуном потужністю до 4 кВт, та є двоколісним транспортним засобом, який за своїми технічними характеристиками прирівняний до категорії «мопед». Зважаючи на вище викладене, представник відповідача вважає, що постанова ЕНА №5974671 від 20.10.2025 року про адміністративне правопорушення, яка є винесена відносно дій ОСОБА_1 є абсолютно та повністю законною і не підлягає скасуванню, оскільки останній порушив Правила дорожнього руху, а тому в його діях наявний склад правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП. У зв`язку з наведеним, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Процесуальні рішення, постановлені по справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22.10.2025 року головуючим суддею щодо розгляду вищевказаної позовної заяви визначено суддю Янів Н.М.

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Яніва Н.М. від 27.10.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено судове засідання на 13.11.2025 року, о 10:45 год., в приміщенні Стрийського міськрайонного суду Львівської області (м. Стрий, вул. Шевченка, 89 Львівської області).

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13.11.2025 року розгляд справи відкладено у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання.

Розгляд справи по суті відбувся 16.12.2025 року без участі сторін.

Усі заяви та клопотання були вирішені судом у встановленому порядку, у тому числі клопотання позивача про розгляд справи у його відсутності.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Згідно ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

В силу ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 цього Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху України (далі - ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (із змінами та доповненнями).

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.1а ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорій.

Згідно п.2.13 ПДР України, транспортні засоби належать до таких категорій: А1 мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Пунктом 1.10 ПДР України визначено, що механічний транспортний засіб транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Так, ч. 1 ст. 126 КУпАП України передбачена відповідальність, за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

У свою чергу, диспозицією ч. 4 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачене адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 222 цього Кодексу, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що 20.10.2025 року поліцейським Стрийського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, винесено постанову серії ЕНА №5974671 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, оскільки останній керував електромопедом марки «Forte» потужністю до 350 вт, будучи позбавлений права керування транспортними засобами.

На підтвердження даного факту, позивачем до матеріалів позовної заяви долучено копію оскаржуваної постанови серії ЕНА №5974671.

Згідно акта прийому-передачі транспортного засобу по Договору купівлі-продажу транспортного засобу №10123 від 18.07.2025 року, потужність двигуна електричного мопеда «Forte Ranger» - 2 кВт.

Відповідно технічних характеристик електричного мопеда «Forte Ranger», які долучені позивачем до матеріалів справи та які знаходяться у вільному доступі у мережі Інтернет, розміщення двигуна мотор-колесо, максимальна швидкість такого становить 45 км/год.

З відеозапису з місця події, який долучено представником ГУ НП у Львівській області вбачається, що позивач ОСОБА_1 , будучи зупинений працівниками поліції, повідомив таким, що потужність двигуна електромопеда, яким він рухався, становить 2кВт.

Поряд з цим, судом встановлено, що постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29.03.2024 року позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 122, ч. 1 ст. 122-2, ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та такого притягнуто до адміністративної відповідальність та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 40800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Висновок суду за результатами розгляду справи.

Із системного аналізу норм Правил дорожнього руху України вбачається, що обов`язок мати при собі посвідчення водія прямо пов`язаний виключно з керуванням механічним транспортним засобом.

Так, відповідно до пункту 2.1 підпункту «а» ПДР України, водій механічного транспортного засобу зобов`язаний мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Отже, сама норма встановлює обов`язок щодо наявності посвідчення водія лише у випадку керування саме механічним транспортним засобом.

Згідно з пунктом 1.10 ПДР України, механічний транспортний засіб це транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. При цьому вказаний термін поширюється, зокрема, на транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Таким чином, законодавець прямо встановив порогове значення потужності електродвигуна, перевищення якого є обов`язковою умовою для віднесення транспортного засобу до механічних.

Водночас із наведеного визначення випливає, що транспортні засоби з електродвигуном потужністю до 3 кВт включно не підпадають під поняття механічного транспортного засобу у розумінні ПДР України.

Пунктом 2.13 ПДР України визначено класифікацію транспортних засобів за категоріями, зокрема категорію А1, до якої належать мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, що мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Однак сама по собі віднесеність транспортного засобу до певної категорії не створює автоматичного обов`язку мати посвідчення водія, якщо такий транспортний засіб не є механічним у розумінні пункту 1.10 ПДР України.

Таким чином, Правила дорожнього руху України чітко розмежовують поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб», а різниця між ними, зокрема у випадку електротранспорту, визначається потужністю електродвигуна.

Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку, транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.

До аналогічного висновку прийшов і Верховний Суд у справі №278/3362/15-к від 01 березня 2018 року.

Отже, транспортний засіб з електродвигуном потужністю 2 кВт є транспортним засобом у загальному розумінні ПДР України, однак не є механічним транспортним засобом, оскільки потужність його електродвигуна не перевищує встановлену пунктом 1.10 ПДР України межу у 3 кВт, у зв`язку з цим, на керування таким мопедом не поширюється вимога пункту 2.1 «а» ПДР України щодо обов`язкової наявності посвідчення водія.

Таким чином, з урахуванням системного тлумачення норм ПДР України, керування мопедом з електродвигуном потужністю 2 кВт не потребує наявності посвідчення водія, оскільки такий транспортний засіб не відноситься до механічних.

Оскільки позивач ОСОБА_1 керував мопедом з електродвигуном потужністю 2 кВт, який відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху України не є механічним транспортним засобом, на нього не поширюється вимога пункту 2.1 підпункту «а» ПДР України, щодо обов`язкової наявності посвідчення водія.

Таким чином, накладення на позивача адміністративного стягнення за частиною 4 статті 126 КУпАП є неправомірним та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до позиції, яка викладена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.06.2019р. в справі № 560/751/17, Верховний Суд вважає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Визначення доказів в справах про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований статтею 251 КУпАП. Обов`язок ж доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача у даній справі відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладений на відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Відтак, відповідно до постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Крім того, пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року за № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду жодних доказів, котрі б доводили наявність у діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а відтак у судовому засіданні жодним чином не доведена вина позивача у вчиненому адміністративному правопорушенні, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області слід задовольнити, а спірну постанову скасувати, звільнивши ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, а провадження по справі закрити.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 20, 47, 77, 90, 210-211,229, 241-246, 286 КАС України, ст.293 КУпАП України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №5974671 від 20.10.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 4 ст. 126 КУпАП та провадження по справі закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Назар ЯНІВ