Рішення № 132787470, 18.12.2025, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/1951/25

Провадження № 2/455/796/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

18 грудня 2025 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Пошивака Ю.П.,

секретар судового засідання Сенета Г.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду - залі судових засідань, цивільну справу №455/1951/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області, третя особа приватний нотаріус Самбірського районного нотаріального округу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельничок Світлана Євгенівна, про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

23.09.2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно.

Позов обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_2 .

Для документального оформлення спадщини після смерті матері, вона звернулася до приватного нотаріуса Самбірської районного нотаріального округу Мельничок С.Є. із заявою про відкриття спадкової справи, однак нотаріусом 01.02.2024 року надано відповідь про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку тим, що вона пропустила термін на прийняття спадщини та рекомендовано звернутися до суду.

Зазначила, що вона є єдиним спадкоємцем за законом, інших спадкоємців не має.

Окрім того, зазначила, що власниками житлового будинку АДРЕСА_1 були: ОСОБА_3 (1/2 частки) і ОСОБА_2 (1/2 частки).

ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , померла.

Після її смерті відкрилася спадщина, що складалася з житлового будинку АДРЕСА_1 .

Оскільки її мати ОСОБА_4 була особою з інвалідністю 1-ї групі, то вона і не звернулася до нотаріуса із заявою про відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_3 та не отримала свідоцтва про право на спадщину, однак спадщину прийняла, оскільки вступила в управління майном, проживала та була зареєстрована із спадкодавцем.

Тобто, прийняття спадщини ОСОБА_4 відбулося шляхом вступу у володіння спадковим майном.

Просить визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею - 51,1 кв. м., житловою - 28,7 кв.м. що скадається з: коридору 1 - 4,9 кв.м., кухні 2 - площею 13,3 кв.м. кімнати 3 - 13,7 кв.м., кімнати 4 - площею - 15,0 кв.м., комори 5 - площею 4,2 кв.м. з господарськмими будівлями та спорудами, а саме: підвал літ.пд., крильце літ.А, стайня літ.Б, стодола літ.В, вбиральня літ. Г , огорожа літ. 1, колодязь К, та земельну ділянку площею 1,15 га, яка перебуває у колективній власності ААГ ім.Мічуріна, виданого на підставі рішення Старосамбірської районної державної адміністрації від 07.06.1996 року, що підтверджується Сертифікатом на право на земельну частку (пай), серія ЛВ № 058185, зареєстрованого 11.06.2027 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 714, як спадкоємцем за законом, після смерті матері ОСОБА_2 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді від 24.09.2025 року справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 09 годину 30 хвилин 28.10.2025 року, яке неодноразово відкладено.

Ухвалою суду від 17.11.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 годину 00 хвилин 09.12.2025 року, який відкладено на 14 годину 00 хвилин 18.12.2025 року.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. 09.12.2025 року в судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, додатково пояснила, що вона з 2005 року проживала разом зі своєю матір`ю в м.Дрогобич. Після смерті матері залишилося спадкове майно, а саме пай і будинок. Просила позовні вимоги задовольнити. Додала, що із позовною заявою про надання додаткового строку для прийняття спадщини до суду не зверталася.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Даньків О.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просив їх задовольнити. Додатково пояснив, що навіть якщо б нотаріус завів спадкову справу, то нотаріус все одно не зміг би видати свідоцтва про право на спадщину.

Представник відповідача Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 11.12.2025 року до суду надійшла заява від ОСОБА_5 , в якій вона просила розгляд справи провести без участі представника Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області, проти задоволення позову не заперечує.

Третя особа - приватний нотаріус Самбірського районного нотаріального округу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельничок С.Є. в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. 07.10.2025 року до суду від приватного нотаріуса С.Є. Мельничок надійшла заява, в якій вона просила справу розглянути у її відсутності, заперечень проти позову не має.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що чоловік позивачки ОСОБА_1 є її рідним братом. Лесю знає з дитинства, так як постійно вони їздили разом в с.Нижня Вовча і там обробляли город, підтримували хату. Окрім того, по нинішній час разом їздять разом в село.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що позивачка ОСОБА_1 є двоюрідною сестрою її брата. Позивачка постійно приїжджала до своєї матері і допомагала їй.

Заслухавши пояснення представника позивачки, свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 2 наведеної статті містить перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право. Причому суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Разом з тим, право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст.ст. 66, 69 Закону України «Про нотаріат» на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна. Нотаріус або посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також перевіряє коло осіб, які мають право на обов`язкову частку в спадщині.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Вовча Старосамбірського району Львівської області. 05.10.1985 року ОСОБА_8 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 у с/Раді Болозів Старосамбірського району Львівської області у зв`язку з чим змінила своє прізвище « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, серії НОМЕР_1 , виданим 05.10.1985 року с/Радою Болозів Старосамбірського району Львівської області.

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 24.08.1963 року с/Радою Болозів відомо, що матір`ю позивачки ОСОБА_1 є ОСОБА_4 .

Як було встановлено в судовому засіданні ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Вовча Старосамбірського району Львівської області у віці 73 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_3 , виданим 24.06.2009 року Болозівською сільською радою Старосамбірського району Львівської області.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне їй спадкове майно.

З Сертифікату на право на земельну частку (пай), серії ЛВ №058185, відомо, що ОСОБА_4 на підставі рішення Старосамбірської районної державної адміністрації №164 від 07.06.1995 року належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності ААГ ім.Мічуріна, розміром 1,15 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.10.2003 року, виданого на підставі Рішення виконкому Болозівської сільської ради в 05.05.2003 року, № 26 та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно власниками житлового будинку АДРЕСА_1 були: ОСОБА_3 (1/2 частки), і ОСОБА_2 (1/2 частки).

Як було встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у с.Вовча Старосамбірського району Львівської області у віці 88 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_4 , виданим 01.08.2003 року Відділом РАГСу Старосамбірського районного управління юстиції, а ще раніше ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_12 , у с.Вовча Старосамбірського району Львівської області у віці 76 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 19.03.1984 с/Радою Болозів.

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №83057563 відомо, що спадкова справа за ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 не заводилася.

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №83057543 відомо, що спадкова справа за ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 не заводилася.

З довідки Виконавчого комітету Болозівської сільської Ради народних депутатів Старосамбірського району Львівської області №260 від 20.09.1994 року відомо, що ОСОБА_4 , 1935 року народження, жителька с.Вовча була інвалідом І групи загального захворювання.

Згідно довідки сільської голови Болозівської сільської ради №330 від 10.07.2009 року, відомо, що позивачка ОСОБА_1 , 1963 року народження ІНФОРМАЦІЯ_1 похоронила свою маму ОСОБА_2 , яка до дня смерті проживала разом з нею та вела спільне господарство. Похорон ОСОБА_1 провела за свій рахунок.

З довідки № 24 ОСББ «Прогрес»-84» від 03.10.2024 року відомо, що на період з вересня 2005 року по 23.06.2009 року з ОСОБА_1 , жителькою і зареєстрованою в АДРЕСА_2 , проживала її мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вони проживали спільно в одній квартирі, вели спільне господарство.

З листа приватного нотаріуса Самбірського районного нотаріального округу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №19/01-16 від 01.02.2024 року відомо, що 01.02.2024 року до приватного нотаріуса звернулася ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 для того, щоб подати заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і до дня смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, спадкоємець пропустив встановлений ст.1270 ЦК України термін для прийняття спадщини, тому ОСОБА_1 було відмовлено у подачі такої заяви і запропоновано звернутися до суду для продовження терміну для прийняття спадщини.

Будь яких інших спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_4 не має.

З врахування встановлених обставин, суд вважає, що до виниклих між сторонами правовідносин слід застосувати наступні норми матеріального права.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку (постанова Верховного Суду у справі № 227/3750/19 від 22.09.2021 та інші).

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною першою статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно з статтею 1270 ЦК для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, при його недотриманні, відповідно до ст.1272 ЦК України, спадкоємець вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до пункту 1 Глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом.

Згідно із пунктом 2.4. Глави 10 Порядку у разі підтвердження факту заведення спадкової справи іншим нотаріусом нотаріус відмовляє заявнику у прийнятті заяви (іншого документа) та роз`яснює право її подачі за місцезнаходженням цієї справи, а у разі потреби (неправильно визначено місце відкриття спадщини) витребовує цю справу для подальшого провадження.

Пунктом 4.9. Глави 10 інструкції визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 ЦК України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд вважає за необхідне зазначити, що зверненню до суду ОСОБА_1 з указаним позовом має передувати вирішення питання про видачу ОСОБА_1 нотаріусом або органом чи службовою особою, уповноваженою вчиняти нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Разом з тим, ОСОБА_1 не надала суду належних та достовірних доказів, які б свідчили, що вона зверталась до державної нотаріальної контори з відповідною заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_2 , ба більше, спадкова справа після смерті останньої не заводилася.

Відповідно до статті 67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Отже, в матеріалах справи має бути обґрунтована постанова про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Як встановлено судом, позивачкою ОСОБА_1 не надано до суду належних та достовірних доказів, які б свідчили, що вона зверталась до нотаріальної контори саме із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 , а лист-відповідь приватного нотаріуса Мельничок Я.Й. Самбірського районного нотаріального округу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №19/01-16 від 01.02.2024 року не свідчить про відмову позивачці у видачі такого свідоцтва.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 (справа №702/61/20).

Важливо знову підкреслити, що законодавством визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину (глава 89 ЦК). Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року за № 7 за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 року по справі № 175/654/22 висловив правову позицію, згідно з якою питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

У пункті 1 частині 2 статті 16 ЦК передбачено такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання права. Додатково серед способів захисту саме права власності виокремлено захист права власності (стаття 392 ЦК). Так, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивачка при зверненні до суду із позовом про визнання права власності на спадщину, посилається саме на статтю 392 ЦК.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 грудня 2019 року по справі № 522/1029/18 роз`яснила, що відповідно до статті 392 ЦК особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування статті 392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права (пункти 106, 107).

В той же час, в матеріалах справи наявний Витяг з про реєстрацію права власності на нерухоме майно на будинок АДРЕСА_1 .

Так, державна реєстрація права власності відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» проводиться з 1 січня 2013 року на підставі документів, що підтверджують виникнення, перехід чи припинення такого права, за результатом проведення якої видається інформація з Державного реєстру прав.

У разі, коли державна реєстрація права власності проведена в Державному реєстрі прав, то в зазначеній інформаційній системі містяться відомості про правовстановлюючий документ, на підставі якого, зокрема, і була проведена державна реєстрація.

Тобто, якщо відомості про певне речове право на нерухоме майно внесені до Державного реєстру прав, а правовстановлюючі документи, на підставі яких така реєстрація була проведена, втрачені чи пошкоджені, не вимагається вчинення жодних додаткових дій для «продовження існування факту державної реєстрації відповідного речового права».

Для того аби можна було вважати доведеним, що спадкоємець вичерпав можливості для нотаріального оформлення спадщини отримання свідоцтва про право на спадщину, позивач повинен довести, що він з об`єктивних причин не має можливості виконати усі вимоги нотаріуса, необхідні для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину.

Право власності на спадкове майно може бути визнане лише за тими спадкоємцями, які в установлені законом строк та спосіб прийняли спадщину. Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Вказані висновки відображені у постанові ВС від 03.04.2024 року по справі № 689/572/23.

Посилання представника позивачки ОСОБА_1 на постанову ВС від 22.09.2021 року у справі №227/3750/19, провадження №61-16069св20, не є релевантною, оскільки у вказаній справі позивач, серед інших позовних вимог, просив також встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що звернення до суду моменту є передчасним, і в такому випадку суд мав би підміняти органи нотаріату, що не відповідає вимогам закону.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 4, 13, 81, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 1217, 1220, 1268, 1269 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області, третя особа приватний нотаріус Самбірського районного нотаріального округу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельничок Світлана Євгенівна, про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Дата складання повного судового рішення 22.12.2025 року.

Суддя Пошивак Ю.П.