Ухвала суду № 132785970, 22.12.2025, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"22" грудня 2025 р. Справа № 918/1098/25

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича фірма "Дімол" від 19.12.2025 року про забезпечення позову у справі № 918/1098/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича фірма "Дімол"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВІ Плюс"

про стягнення коштів у сумі 13 328 612 грн 40 коп.,

без виклику учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича фірма "Дімол" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВІ Плюс", в якій просить стягнути вартість здійснених невід`ємних поліпшень в орендованому майні у розмірі 13 328 612 грн 40 коп.

Ухвалою суду від 1 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі та призначено підготовче засідання на 22 грудня 2025 року.

19 грудня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича фірма "Дімол" звернулося до Господарського суду Рівненської області із заявою від 19.12.2025 року про забезпечення позову у справі № 918/1098/25, в якій на посилаючись на ст. 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить накласти арешт на майно, а саме, на склад та адмінбудівлі, що знаходяться за адресою: м. Рівне, вул. М. Старицького, 50 А, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАВІ Плюс" (код ЄДРПОУ 30207920, місцезнаходження юридичної особи: м. Рівне, вул. М. Старицького, 50 А) в межах суми 13 328 612 грн 40 коп.

В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича фірма "Дімол" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таві Плюс" було укладено договори оренди нежитлового приміщення: договір № 210 від 27 квітня 2018 року, договір № 329 від 1 січня 2020 року, договір № 257 від 1 січня 2022 року та договір № 284 від 1 січня 2024 року. У процесі користування об`єктом оренди заявником за згодою відповідача були здійснені невід`ємні поліпшення орендованого майна на суму 13 328 612 грн 40 коп., що підтверджується висновком будівельно-технічної експертизи від 3 жовтня 2025 року № 3. Як зазначає позивач, починаючи з літа 2025 року намагався вийти на стадію переговорів із відповідачем щодо відшкодування поліпшень, однак, відповідач жодним чином на контакт не йде. Натомість на адресу позивача направив претензію № 29 від 29 липня 2025 року, яка була отримана 4 серпня 2025 рок. Відповіддю на вищезгадану претензію за вих. № 0808/1 від 8 серпня 2025 року з доказами направлення відповідачу було запропоновано врегулювати дане питання шляхом переговорів. Відповідь на претензію відповідач отримав 11 серпня 2025 року згідно треку відстеження листа № 3300300095768. Однак сторони згоди не дійшли, відповідач відмовився виплачувати вартість поліпшень. 9 жовтня 2025 року відповідачу було направлено повідомлення № 0910/1 про наявність будівельно-технічної експертизи, що стосуються вартості поліпшень, а також запропоновано врегулювати питання шляхом переговорів. Дане повідомлення отримано відповідачем 14 жовтня 2025 року, що підтверджується треком відстеження листа № 3300300108410. Однак, станом на 1 грудня 2025 року відповіді немає. Позивач такі дії відповідача розцінює як відмову від відшкодування поліпшень орендованого майна, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. М. Старицького, 50 А. Враховуючи вартість здійснених невід`ємних поліпшень відповідно до будівельно-технічної експертизи № 3 від 03 жовтня 2025 року, а саме, 13 328 612,40 грн., позивач вважає, що є реальна та дійсна загроза невиконання чи ускладнення рішення суду, з огляду на те, що відповідно до фінансової звітності малого підприємства Товариством з обмеженою відповідальністю "Таві Плюс" прибуток відповідача за останні 3 роки становить 487,60 тис. грн., що у 27 разів менше, ніж ціна позову: 2022 рік - 169,80 тис. грн.; 2023 рік - 53,40 тис. грн.; 2024 рік - 264,40 тис. грн. Отже, на думку позивача, у разі задоволення позову у справі про відшкодування здійснених невід`ємних поліпшень відповідач-боржник не матиме безумовної можливості розрахуватись із позивачем. Разом з тим, земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. М. Старицького, 50 А - відповідач не володіє, дана ділянка знаходиться у постійному користуванні, що підтверджується інформацією з державного реєстру прав на нерухоме майно від 13.11.2025 р. Окрім того позивач зазначає, що у власності відповідача перебуває склад літ "Б-1" та адмінбудівля літ. "А-2" за адресою: м. Рівне, вул. М. Старицького, 50 А, що підтверджується Технічним паспортом інвентаризаційна справа № 34168-1. Враховуючи фінансовий стан відповідача та те, що останній не йде на переговори та всіма можливими способами уникає вирішення питання щодо відшкодування невід`ємних поліпшень, такі пасивні дії відповідача вказують на реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову. Отже, зважаючи на викладені вище обставини, заявник зазначає, що виникла обґрунтована необхідність в забезпеченні позову.

У зв`язку із чим просить суд задовольнити вищезазначену заяву в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 та ч. 4 ст. 140 ГПК України, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

За наслідками дослідження вимог заяви, наведеного заявником обґрунтування вимог та доданих ним до заяви доказів, та відсутність підстав для зустрічного забезпечення (оскільки заходи забезпечення не передбачають значних та не відновлювальних матеріальних втрат для відповідача чи інших осіб, а доказів, що вказували б на можливі збитки, яких може зазнати відповідач, та їх розмір, на момент вирішення питання про забезпечення позову матеріали справи не містять), суд не встановив підстав, які б вказували на необхідність виклику заявника та/або витребування від нього додаткових пояснень або додаткових доказів.

Відтак, наведених у заяві пояснень та доданих до заяви доказів достатньо для розгляду заяви.

Враховуючи наведене, заява розглядається за загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 140 ГПК України, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Таким чином, вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд враховує наступне.

Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених ст. 136 ГПК України, а саме якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя та задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З огляду на зміст ст. 137 ГПК України, забезпечення позову полягає у вжитті заходів, необхідних для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Перелік заходів забезпечення позову наведений в ч. 1 ст. 137 ГПК України, якою передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Суд зазначає, що у даному випадку можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Враховуючи значний розмір заявленої до стягнення суми, суд вважає, що доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача є обґрунтованими, оскільки такий вид забезпечення позову по-перше, спроможний забезпечити виконання судового рішення в разі задоволення позову; по-друге, є адекватним, так як цілком відповідає вимогам, на забезпечення яких він вживається; по-третє, вказаний захід забезпечення позову, в разі його вжиття судом, не порушуватиме прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу; по-четверте, невжиття судом зазначеного заходу забезпечення позову може призвести (у разі задоволення позову) до утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду.

Також, суд враховує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Згідно з п. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Статтею 144 ГПК України визначено, що ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Частинами 7-10 ст. 145 ГПК України передбачено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Враховуючи вищевикладені обставини та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, статей 136, 137 ГПК України, судом встановлено наявність зв`язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами, з якими заявник звернувся до суду, з метою забезпечення рівності та збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення поданої заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича фірма "Дімол" від 19.12.2025 року про забезпечення позову у справі № 918/1098/25 - задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, а саме, на склад та адмінбудівлі, що знаходяться за адресою: м. Рівне, вул. М. Старицького, 50 А, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАВІ Плюс" (33024, м. Рівне, вул. Михайла Старицького, буд. 50А, код ЄДРПОУ 30207920) в межах суми 13 328 612 грн 40 коп.

3. Стягувачем за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича фірма "Дімол" (33024, м. Рівне, вул. Михайла Старицького, буд. 50 А, код ЄДРПОУ 39656554).

4. Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАВІ Плюс" (33024, м. Рівне, вул. Михайла Старицького, буд. 50А, код ЄДРПОУ 30207920).

5. Дана ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення та може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох років, а саме: до 22.12.2028 року включно.

Ухвала згідно частини 2 статті 235 ГПК України підписана та набрала законної сили 22 грудня 2025 року та відповідно до Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя Політика Н.А.