Рішення № 132784009, 18.12.2025, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 128/3712/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2025 р.

Літинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Гопкіна П.В.,

за участі секретаря Іванової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Літин цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду із вказаним позовом мотивуючи його тим, що 27.01.2025 між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №27.01.2025-100000028, відповідно до умов якого відповідачка отримала у кредит грошові кошти в сумі 4 500,00 грн. шляхом перерахунку на поточний рахунок позичальника на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою. ТзОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання до договором виконало в повному обсязі, разом з тим відповідачка свої зобов`язання за договором не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 13 635,00 грн., з яких: 4 500,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 5 985 грн. заборгованість по відсотках, по комісії 225,00 грн., по додатковій комісії 675,00 грн., по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання, у розмірі 2 250,00 грн.

За вказаних підстав просять стягнути з відповідачки заборгованість за договором про надання грошових коштів у кредит у розмірі 13 635,00 грн., а також понесені судові витрати.

В судове засідання представник ТОВ «Споживчий центр» не з`явився, в позовній заяві просить розглядати справу за відсутності представника позивача (а.с. 8 зв.).

Відповідачка ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилась. 19.11.2025 вона подала до канцелярії суду клопотання, в якому просила розгляд справи проводити у її відсутність та відмовити у задоволенні позову. У поданому клопотанні відповідачка зазначила, що проти задоволення позову заперечує, оскільки кредит у ТОВ «Споживчий центр» не отримувала. За її твердженням, кредитний договір було оформлено внаслідок шахрайських дій із використанням її мобільного телефону, доступ до якого було незаконно отримано третіми особами. У зв`язку з цим відповідачка звернулася до правоохоронних органів, за фактом можливого шахрайства відкрито кримінальне провадження (а.с. 40).

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Так, згідно позиції позивача 27.01.2025 між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №27.01.2025-100000028. Вказаний договір з позичальником був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст.3,11,12 Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 17-20).

Представник ТзОВ «Споживчий центр» стверджує, що свої зобов`язання виконали в повному обсязі та надали відповідачці грошові кошти в розмірі 4 500,00 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Споживчий центр» від 25.08.2025 (а.с. 16) згідно якої 27.01.2025 було перераховано кошти на платіжну карту клієнта НОМЕР_1 грошові кошти на суму 4 500,00 грн., призначення платежу видача за договором кредиту №27.01.2025-100000028.

Проте сама квитанція не містить доказів того, що кошти фактично надійшли на рахунок відповідачки або були нею використані. Водночас відповідачка ОСОБА_1 заявила, що кошти їй не надходили і жодних кредитних заявок до фінансових установ вона не подавала.

13.10.2025 за заявою ОСОБА_1 внесені відомості до ЄРДР та розпочато кримінальне провадження № 12025020050000624 за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення - ч.4 ст. 190 КК України (а.с. 41).

У анкеті клієнта зазначено номер електронного платіжного засобу (а.с. 18 зв.).

19.11.2025 судом задоволено клопотання відповідачки про витребування доказів (а.с. 43).

У свою чергу на виконання ухвали про витребування доказів (а.с. 48-52) судом отримана інформація, що за інформацією АТ «Юнекс Банк» картка 5375524000465018 належить іншій фізичній особі, а не відповідачці у справі.

Таким чином, відсутні дані про фактичне зарахування коштів на будь-який рахунок відповідачки. Відсутні також докази їх використання.

При цьому, відсутні відомості щодо відкриття відповідачкою відповідного кредитного рахунку (кредитної картки) на виконання умов кредитного договору та зарахування вказаних коштів на ці кредитні рахунки. Відсутні також і докази фактичного користування відповідачкою кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника).

За вказаних обставин, з огляду на відсутність доказів фактичного зарахування та користування кредитними коштами відповідачкою, а також на підставі наданих відомостей із банку та матеріалів поліції, для належного підтвердження факту надання позичальнику кредитних коштів необхідно звернутися до офіційних первинних документів, що фіксують господарські операції, оформлені відповідно до вимог законодавства.

Суд враховує, що для підтвердження фактичного надання кредитних коштів позичальнику необхідні первинні документи, що фіксують господарські операції, оформлені відповідно до законодавства. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи повинні містити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Без таких документів довести факт надання коштів позичальнику неможливо. Квитанція про платіж не відповідає цим вимогам, оскільки лише підтверджує переказ грошей від одного юридичного суб`єкта до іншого, але не містить підтвердження фактичного зарахування на рахунок конкретного отримувача та його використання.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до вимог частин 3 та 4статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обгрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

ТОВ «Споживчий центр» просило розглянути справу у їх відсутність, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляли (а.с. 8 зв.).

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18, провадження № 61-17205ск19.

Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Додана до позовної заяви довідка від 25.08.2025, з якої вбачається, що ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від імені платника ТОВ «Споживчий центр» здійснило грошовий переказ на суму 4 500,00 грн не свідчить про фактичне отримання відповідачкою кредитних коштів (а.с. 16).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт перерахування кредитних коштів на рахунок відповідачки; факт фактичного користування кредитними коштами відповідачкою; відповідність наданих доказів вимогам законодавства для підтвердження господарських операцій.

У зв`язку із недоведенням позивачем факту перерахування кредитних коштів та фактичного користування ними відповідачкою, підстави для стягнення заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками відсутні, а відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Оскільки позов задоволено не було, понесені позивачем судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України не підлягають стягненню з відповідачки та залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 81, 141, 209, 247, 263-268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : Гопкін П. В.