Рішення № 132782804, 22.12.2025, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.12.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1243/25

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу № 909/1243/25 за позовом фізичної особи-підприємця Нєкрашевича Сергія Сергійовича до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" про стягнення 164 339,59 грн.

Суть спору.

Фізична особа-підприємець Нєкрашевич Сергій Сергійович, через свого представника - адвоката Крупника Петра Володимировича, засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" про стягнення 164 339,59 грн, з яких: 89 213,55 грн - пеня за несвоєчасну сплату коштів, 17 484,52 грн - три проценти річних, 57 641,52 грн - інфляційні втрати.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 11-6/1 від 27.11.2024, укладеного між фізичною особою-підприємцем Нєкрашевичем Сергієм Сергійовичем (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Івано-Франківськцемент" (покупець).

При цьому позивач звертає увагу суду на те, що враховуючи неналежне виконання договірних зобов`язань за спірним договором, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.05.2025 у справі № 909/270/25 задоволено позов фізичної особи-підприємця Нєкрашевича Сергія Сергійовича до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" про стягнення 1 240 462,89 грн та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" 1 107 960,00 грн 00 коп. основної заборгованості за поставлений згідно з договором поставки №11-6/1 від 27.11.2024 товар, 73 434,14 грн. пені, 22 159,20 грн штрафу, 7 916,45 грн трьох процентів річних (за період з 07.12.2024 по 03.03.2025), 28 993,10 грн інфляційних втрат (за період з 07.12.2024 по 03.03.2025, враховано місяці грудень 2024 та січень 2025) та 14 885,55 грн судового збору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 зазначене вище рішення суду залишено без змін.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.05.2025 у справі № 909/270/25 відповідач виконав в добровільному порядку без пред`явлення наказу суду до примусового виконання та 12.09.2025 сплатив стягнуті рішенням кошти в розмірі 1 255348,44 грн.

За прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання позивач нарахував пеню в сумі 89 213,55 грн (за період з 04.03.2025 по 06.06.2025), три проценти річних в сумі 17 484,52 грн (за період з 04.03.2025 по 11.09.2025) та інфляційні втрати в сумі 57 641,52 грн (за період лютий-червень 2025 року), тобто за періоди, які не охоплені судовим рішенням у справі № 909/270/25.

Стислий виклад заперечень відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що не визнає позовні вимоги в частині розрахунку інфляційних втрат, оскільки розраховуючи інфляційні збитки позивач бере до уваги індекси інфляції що діяли за період лютий-червень 2025 року, але не бере до уваги індекси інфляції за липень, серпень 2025 року. Однак у липні 2025 року спостерігалося сповільнення інфляції на 0,2% порівняно з червнем, у серпні 2025 року індекс інфляції не змінився порівняно з липнем.

Відповідач просить суд розглянути позовні вимоги з урахуванням розрахунку інфляційних втрат наведених у даному відзиві.

При цьому відповідач покликається на те, що 14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 924/532/19 (ЄДРСРУ № 86998951) досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних. Як зазначено Верховним Судом розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За розрахунком відповідача, за період (01.02.2025-12.09.2025, 224 дні) інфляційні втрати становлять 52 983,77 грн, а не 57 641,52 грн, як нараховано позивачем (за період лютий-червень 2025 року).

Також у відзиві на позов відповідач звертає увагу суду, що Приватне акціонерне товариство "Івано-Франківськцемент" добровільно сплатило пеню та відсотки річних згідно розрахунку позивача, а також інфляційні збитки згідно свого розрахунку.

До відзиву на позовну заяву додано платіжні інструкції від 28.10.2025: № 13310 на суму 89 213,55 грн, № 13311 на суму 17 484,52 грн, № 13312 на суму 52 983,77 грн.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 20.10.2025 для розгляду справи № 909/1243/25 визначено суддю Горпинюка І.Є.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 23.10.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 909/1243/25; ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив учасникам справи строки на подання суду відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення, а також обґрунтованого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін.

Копію ухвали від 23.10.2025 про відкриття провадження у справі суд надіслав сторонам відповідно до вимог ст. 120 ГПК України.

Згідно з довідками про доставку електронного листа, копія зазначеної вище ухвали доставлена до електронного кабінету позивача, представника позивача та відповідача - 23.10.2025.

30.10.2025 до суду від відповідача, у встановлений судом строк, надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 17852/25). Суд приймає до розгляду відзив на позовну заяву та долучає його до матеріалів справи.

Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.

27.11.2024 між фізичною особою-підприємцем Нєкрашевичем Сергієм Сергійовичем (далі - позивач, постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Івано-Франківськцемент" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 11-6/1 від 27.11.2024 (надалі - договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується у встановлені строки поставити і передати у власність покупцю товар в асортименті, кількості та за ціною вказаною у специфікації, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного Договору.

Відповідно до пунктів 1.2, 3.1 та 4.1 Договору асортимент товару, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару та строк його поставки визначаються у Специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно підписаної Специфікації до Договору поставці підлягає 89 найменувань (позицій) обладнання загальною вартість 2 400 000,00 грн. Умови оплати за товар: 100% - поетапний платіж на протязі 5 робочих днів після фактичного отримання кожної партії товару та підписання відповідних видаткових накладних. Строк і умови поставки: поставка здійснюється на умовах DDP (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2020). Пунктом поставки є: Івано-Франківська область, с. Ямниця, склад ПрАТ "Івано-Франківськцемент". Термін поставки товару: протягом 45 днів від дати підписання цієї Специфікації.

В межах укладеного Договору позивачем було здійснено декілька поставок товару, внаслідок чого свої зобов`язання за договором ним виконано повністю. Абсолютну більшість цих поставок було оплачено відповідачем.

Спірною виявилася перша партія товару, загальною вартістю 1 302 950,00 грн, яку позивач 27.11.2024 за допомогою перевізника "Нова Пошта" відправив відповідачу, а останній фактично її отримав 29.11.2024. Так з цієї партії відповідач оплатив лише товар на загальну суму 194 990,00 грн. Решту товару вартістю 1107960,00 грн, а саме реле різних типів, таких як НМШ1-1440, НМШ1-400, НМШ4-2400, НМШ4-530, НМШ4-3, НМШМ1-1120, НМШМ1-560, НМШМ2-3000, НМШМ4-105/1000, АНШ2-37, АШ2-1440, ОМШ2-40, РЕМШ1-31/92, КДРШ1-31/92 та блоків БКР-76М відповідач відмовився оплачувати, оскільки такий є товаром російського виробництва і був виготовлений на Камишловському електротехнічному заводі ВАТ "Елтеза". Крім цього відповідач відмовився підписувати Видаткову накладну №1 від 27.11.2024 про прийняття першої партії товару.

Вважаючи протиправною як відмову від підписання видаткової накладної, так і нездійснення відповідачем оплати цього товару, позивач 12.03.2025 звернувся за захистом своїх прав до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" про стягнення грошових коштів в сумі 1 240 462,89 грн, з яких: 1 107 960,00 грн - основна заборгованість за поставлений товар, 73434,14 грн - пеня за несвоєчасну сплату коштів, 22159,20 грн - штраф, 7916,45 грн - 3% річних та 28993,10 грн - інфляційні втрати.

Так, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.05.2025 у справі № 909/270/25 задоволено позов фізичної особи-підприємця Нєкрашевича Сергія Сергійовича до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" про стягнення 1 240 462,89 грн; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" 1 107 960,00 грн 00 коп. основної заборгованості за поставлений згідно з договором поставки №11-6/1 від 27.11.2024 товар, 73 434,14 грн. пені, 22 159,20 грн штрафу, 7 916,45 грн трьох процентів річних (за період з 07.12.2024 по 03.03.2025), 28 993,10 грн інфляційних втрат (за період з 07.12.2024 по 03.03.2025, враховано місяці грудень 2024 та січень 2025) та 14 885,55 грн судового збору (справа № 909/270/25).

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 зазначене вище рішення суду залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002, а також рішенні Європейського суду з прав людини Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, § 42 та 60, від 22.11.2007 встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, обставини встановлені у вищевказаному рішенні повторного доведення не потребують, зокрема:

1) доводи ПрАТ "Івано-Франківськцемент" про неприйняття товару російського виробництва на загальну вартість 1 107 960,00 грн суд визнав необґрунтованими, оскільки ним встановлено, що товар ввезено в Україну до 24.02.2022, в матеріалах справи відсутні докази того, що при ввезенні товару, який позивач поставив відповідачу, були порушені законодавчі вимоги, товар на законних підставах перебував у власності позивача, позивач не був обмежений у праві розпоряджатись ним, в тому числі здійснювати його поставку відповідачу на виконання укладеного договору поставки, оскільки договором поставки не передбачалось обмежень щодо товарів російського виробництва;

2) оскільки саме відповідач порушив свій обов`язок прийняти товар, визначений статтею 689 ЦК України та п. 2.2.1 Договору, то відмова відповідача підписати видаткову накладну не звільняє його від обов`язку оплати поставленого товару та від встановленої умовами договору відповідальності за порушення строків оплати товару;

3) період прострочення відповідачем оплати поставленого товару бере свій початок з 07.12.2024, враховуючи що товар поставлено 29.11.2024, і такий мав бути оплачений відповідно до п. 1 Специфікації протягом 5 робочих днів після фактичного отримання товару та підписання відповідної видаткової накладної.

Як стверджує позивач, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.05.2025 у справі № 909/270/25 відповідач виконав в добровільному порядку без пред`явлення наказу суду до примусового виконання та 12.09.2025 сплатив стягнуті рішенням кошти в розмірі 1255348,44 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою Monobank про рух коштів по рахунку від 04.10.2025.

За наведеного, відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання, оскільки кошти за поставлений відповідачу товар вартістю 1 107 960,00 грн, які він мав сплатити до 06.12.2024 включно, останній сплатив лише 12.09.2025.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом частини 5 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, а згідно з приписами частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється на підставах, визначених договором або законом. У свою чергу, цивільне законодавство України, зокрема присвячена припиненню зобов`язань глава 50 ЦК України, не містить положень про те, що набрання законної сили рішенням суду про стягнення грошового боргу із зобов`язаної до його сплати особи припиняє зобов`язання, на підставі якого цей борг виник.

У практиці Верховного Суду (постанова від 25.01.2022 у справі №761/16124/15-ц, постанова від 04.10.2023 у справі № 461/5866/20) усталеною є правова позиція, що набрання законної сили рішенням про присудження не змінює і не припиняє того зобов`язання, до примусового виконання обов`язку з якого присуджений боржник, оскільки рішення про стягнення грошового боргу є типовим рішенням про присудження й лише надає праву вимоги кредитора ознак безпосередньої примусовості у реалізації, нічого не змінюючи у змісті самого спірного правовідношення.

За наведеного суд констатує, що ухвалення Господарським судом Івано-Франківської області рішення від 16.05.2025 у справі № 909/270/25 не припинило зобов`язання ПрАТ "Івано-Франківськцемент" за Договором здійснити оплату товару вартістю 1107960,00 грн до 06.12.2024, а також додаткових зобов`язань щодо сплати штрафних санкцій та передбачених законодавством сум за несвоєчасне виконання цього зобов`язання.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Умовами пункту 9.9 Договору передбачено, що за прострочення строку оплати за товар/партії товару покупець сплачує постачальнику неустойку у розмірі 1% від вартості невчасно здійсненого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі 2% вказаної вартості.

За своїм правовим характером обумовлена Договором неустойка у розмірі 1% від вартості несвоєчасно здійсненого платежу за кожен день прострочення, є пенею, оскільки остання згідно частини 3 статті 549 ЦК України обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач, в силу положень частини 6 статті 232 ГК України, які були чинними на момент існування спірних правовідносин, має право на нарахування пені протягом шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Тобто, за обставинами даної справи -до 06.06.2025 включно.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.05.2025 у справі № 909/270/25, судом стягнуто: 73 434,14 грн. пені за період з 07.12.2024 по 03.03.2025; 7916,45 грн 3% річних за період з 07.12.2024 по 03.03.2025; 28993,10 грн інфляційних втрат (враховано місяці грудень 2024 та січень 2025 року).

Відтак, з огляду на те, що поставлений відповідачу товар вартістю 1107960,00 грн, останній оплатив лише 12.09.2025, нарахування позичем пені (за період з 04.03.2025 по 06.06.2025), трьох процентів річних (за період з 04.03.2025 по 11.09.2025 ) та інфляційних втрат (за період лютий-червень 2025 року) є обґрунтованим та правомірним.

Як зазначалося вище, до відзиву на позовну заяву додано платіжні інструкції від 28.10.2025: № 13310 на суму 89 213,55 грн, № 13311 на суму 17 484,52 грн, № 13312 на суму 52 983,77 грн.

Відповідно до вказаних платіжних інструкцій, 28.10.2025, тобто після звернення позивача з даним позовом до Господарського суду Івано-Франківської області (20.10.2025), відповідач сплатив на користь позивача в повному обсязі заявлені до стягнення пеню в сумі 89 213,55 грн, три проценти річних в сумі 17 484,52 грн та інфляційні втрати в сумі 52 983,77 грн, згідно розрахунку відповідача.

Позивач не подавав до суду відповіді на відзив, жодним чином не заперечував факту сплати позивачем пені в сумі 89 213,55 грн, трьох процентів річних в сумі 17 484,52 грн та інфляційних втрат в сумі 52 983,77 грн, згідно розрахунку відповідача.

Таким чином, щодо пені в сумі 89 213,55 грн, трьох процентів річних в сумі 17 484,52 грн та 52 983,77 грн інфляційних втрат, які сплачені відповідачем після звернення з позовом до суду, відсутній предмет спору.

Вказана обставина зумовлює необхідність закриття провадження у справі у цій частині.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи наведене, провадження у справі, в частині заявлених вимог фізичної особи-підприємця Нєкрашевича Сергія Сергійовича до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" про стягнення пені в сумі 89 213,55 грн, трьох процентів річних в сумі 17 484,52 грн та 52 983,77 грн інфляційних втрат, підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо розміру нарахованих позивачем інфляційних втрат, як безпідставні.

Так, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань.

Водночас, зважаючи на принцип диспозитивності судового процесу, суд не має права виходити за межі визначеного позивачем у розрахунку періоду часу, самостійно збільшувати такий.

Суд констатує, що перевірив розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних втрат в сумі 57 641,52 грн (період лютий-червень 2025 року), не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду, та встановив, що розрахунок позивача є арифметично та методологічно правильний. Суд не вправі самостійно продовжувати період, за який позивач нараховує інфляційні втрати на липень та серпень 2025 року.

Розрахунок позивача здійснений у відповідності до висновків Верховного Суду у постанові від 14.01.2020 у справі № 924/532/19, на яку покликається відповідач у відзиві на позовну заяву.

За наведеного, позовні вимоги в частині стягнення 4 657,75 грн інфляційних втрат, котрі залишаються предметом спору, є обґрунтованими і задовольняються судом.

Судові витрати.

Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується квитанцією про сплату № Н21Т- САА9-5КЕ4-93СО від 20.10.2025 (а.с. 7).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

За наведеного, враховуючи закриття провадження у справі в частині позовних вимог в сумі 159 681,84 грн, позивач має право звернутися до суду з клопотанням про повернення сплаченого судового збору у розмірі 2353,85 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, судовий збір у розмірі 68,55 грн. покладається на відповідача (пропорційно розміру задоволених вимог).

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн, з приводу чого позивач подав суду докази, і які входять до складу судових витрат, які позивач просить стягнути з відповідача, суд враховує таке.

Згідно з ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути з ПрАТ "Івано-Франківськцемент" на користь ФОП Нєкрашевича С.С. 7000,00 грн витрат на правову допомогу адвоката.

Згідно приписів ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач подав суду наступні докази (у копіях документів):

- договір про надання правової допомоги від 13.10.2025, укладений між ФОП Нєкрашевичем Сергієм Сергійовичем (клієнт) та Крупником Петром Володимировичем (адвокат);

- акт наданих послуг від 20 жовтня 2025 року;

- ордер на надання правничої допомоги.

При дослідженні зазначених вище доказів судом встановлено, що 13.10.2025 між ФОП Нєкрашевичем Сергієм Сергійовичем (далі - замовник) та Крупником Петром Володимировичем (далі - адвокат) укладено договір про надання правової допомоги.

Пунктом 1.1. Договору встановлено, що адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Відповідно до п. 1.2. Договору під правовою допомогою, яка надається замовнику розуміється підготовка та подання до Господарського суду Івано-Франківської області позовної заяви ФОП Нєкрашевича С.С. до ПрАТ "Івано-Франківськцемент" про стягнення пені, трьох процентів річних, інфляційних втрат за несвоєчасну оплату товару, поставленого за договором поставки № 11-6/1 від 27.11.2024, а також представництво інтересів замовника в цій справі в Господарському суді Івано-Франківської області.

У пункті 1.3. Договору сторони погодили повноваження адвоката.

Згідно з 3.1. Договору за правову допомогу, передбачену в п. 1.2. Договору, замовник сплачує адвокату фіксований гонорар у розмірі 7000,00 (сім тисяч) гривень.

Згідно з актом наданих послуг від 20.10.2025 року, за Договором про надання правової допомоги від 13.10.2025 адвокат надав такі послуги: підготовка та подання до Господарського суду Івано-Франківської області позовної заяви ФОП Нєкрашевича С.С. до ПрАТ "Івано-Франківськцемент" про стягнення пені, трьох процентів річних, інфляційних втрат за несвоєчасну оплату товару, поставленого за договором поставки № 11-6/1 від 27.11.2024.

Замовник не має претензій до виконавця щодо наданих послуг.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 4, 5, 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу не заявляв.

Щодо вартості витрат позивача на правничу допомогу інтересів в суді у розмірі 7000,00 грн, на думку суду така не є завищеною, враховуючи предмет спору, розмір заявлених позовних вимог та обсяг виконаної адвокатом роботи. Витрати в такому розмірі є обґрунтованими, необхідними, реальними та пропорційними до предмета спору.

За приписами ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір у цій справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, пеню, три проценти річних та частково інфляційні втрати відповідач сплатив уже після подання позову, суд дійшов висновку про покладення на відповідача 7000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 75, 86, 123, 126, 129, 231, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов фізичної особи-підприємця Нєкрашевича Сергія Сергійовича до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" про стягнення 164 339,59 грн задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" (77422, Івано-Франківська обл., Тисменицький р-н, с. Ямниця, ідентифікаційний код юридичної особи: 00292988) на користь фізичної особи-підприємця Нєкрашевича Сергія Сергійовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) інфляційні втрати в сумі 4 657 (чотири тисячі шістсот п`ятдесят сім) гривень 75 коп., судовий збір в сумі 68 (шістдесят вісім) гривень 55 коп. та 7000 (сім тисяч) гривень 00 коп. витрат на правничу допомогу адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Закрити провадження у справі в частині заявлених вимог фізичної особи-підприємця Нєкрашевича Сергія Сергійовича до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" про стягнення пені в сумі 89 213 (вісімдесят дев`ять тисяч двісті тринадцять) гривень 55 коп., трьох процентів річних в сумі 17 484 (сімнадцять тисяч чотириста вісімдесят чотири) гривні 52 коп., інфляційних втрат в сумі 52 983 (п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот вісімдесят три) гривні 77 коп.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (п. 3 ст. 231 ГПК України).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І.Є. Горпинюк