Рішення № 132780142, 22.12.2025, Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 936/1428/25

Провадження № 2/936/334/2025

22.12.2025 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі: головуючої судді Сухої Н.І., при секретарі судового засідання Мельничок М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" звернулося із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 02.12.2024 р. уклали Кредитний договір (оферти) №02.12.2024-100001611, за умовами якого позивач надає відповідачу кредит у розмірі 10 000 грн, строком на 140 днів, а відповідач зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі.

Відповідачем були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме проведена часткова сплата по кредитному договору №02.12.2024-100001611 на суму 1 500,00 грн від 21.01.2025; 2 000,00 грн від 30.01.2025, у зв`язку з чим під час формування довідки про заборгованість та суми позову було враховано факт оплати та змінено суму заборгованості.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, станом на момент пред`явлення позову утворилась заборгованість у розмірі 25 355,00 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6 500,00 грн, по процентам в розмірі 12 355,00 грн, по комісії в розмірі 1 500,00 грн, по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання, у розмірі 5 000,00 грн, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Також, позивачем, керуючись п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи і який включає судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі орієнтовно 6 000,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позову, просить у задоволенні позовної заяви в частині стягнення заборгованості за відсотками, комісією, неустойкою за кредитним договором відмовити. Зокрема, відповідач зазначає, що довідка - розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, містить лише відомості щодо загального розміру несплаченого кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми погашеного позичальником тіла кредиту, відсотків по кожному платіжному періоду. За підрахунком відповідача сума заборгованості за відсотками, з урахуванням здійснених погашень, за період з 02.12.2024 по 20.04.2025 становить 9 073,00 грн.

Також, відповідач зазначає, що п.7 заявки кредитного договору №02.12.2024-100001611 (кредитної лінії), яка є невід`ємною частиною кредитного договору встановлено комісію, пов`язану з наданням кредиту в розмірі 1 500,00 грн, при цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), отже положення сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Ураховуючи нікчемність кредитного договору в частині комісій, пов`язаних з наданням кредиту в розмірі та обслуговуванням кредитної заборгованості, що становить 1 500,00 грн, відсутні підстави для стягнення з відповідача комісії в сумі 1 500,00 грн.

Окрім того, відповідач вважає, що не підлягає стягненню неустойка за кредитним договором.

Щодо зазначених у позовній заяві витратах на правову допомогу відповідач вважає, що враховуючи особливості предмета спору, ціну позову, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, те, що представник позивача, не приймав безпосередню участь в судовому засіданні, складність справи, а також те, що адвокатом не проводилися додаткові розрахунки у справі, а також, що в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика; тощо, заявлена орієнтовна сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн є неспівмірною, зокрема, із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг така не підлягає стягненню з відповідача.

Позивач у відповіді на відзив на позовну заяву просить позовні вимоги задоволити, посилаючись на те, що відповідно до паспорту кредитного договору процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1(один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 0.82% (денна процентна ставка) = (11539.77 / 10000)/ 140 х 100%.

Також, позивач зазначає, що Законом України Про споживче кредитування передбачено пункт 5 статті 8, згідно якого максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Також, Законом України Про споживче кредитування, передбачено пункт 17 прикінцевих положень, який повністю спростовує доводи відповідача стосовно незаконності розміру процентної ставки. Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набув чинності 24.12.2023. Отже, денна процентна ставка у 1% є застосованою та законною, оскільки кредитний договір був укладений 02.12.2024. Відповідач заперечує вірність розрахунку спірної заборгованості, однак відповідачем були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму: 1 500,00 грн від 21.01.2025; 2 000,00 грн від 30.01.2025, при цьому, під час формування довідки про заборгованість та суми позовної вимоги було враховано факт оплати та змінено суму заборгованості, що є обставиною, яка свідчить про визнання боргу відповідачем.

Також позивач зазначає, що, оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляла.

Позивач стверджує, що комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу. З огляду на те, ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. Договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства. Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні комісії з відповідача.

Також, позивач зазначає, що кредитний договір з відповідачем був укладений 02.12.2024 , тобто після набуття чинності змін до ЗУ "Про споживче кредитування", а тому вимога позивача про стягнення неустойки є правомірною. Відповідно до умов кредитного договору, з відповідачем був укладений саме споживчий кредитний договір, тобто у кредит були отримані гроші для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. а тому в цьому випадку мають застосовуватись саме норми ЗУ "Про споживче кредитування". Зважаючи на викладене, неустойка за прострочення відповідачем виконання зобов`язання є правомірною та підлягає стягненню.

Також, позивач просить поновити позивачу строк для подання доказів та прийняти їх. Прийняття доказів судом буде відповідати необхідності забезпечення права позивача на ефективний засіб правового захисту (ст. 13 Конвенції).

Відповідач у додаткових поясненнях у справі просить у задоволенні позовної заяви в частині стягнення заборгованості за відсотками, комісією, неустойкою за кредитним договором відмовити.

Відповідач вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов`язком в силу положень статей 12, 81 ЦПК України, на підтвердження визначеного ним у позовній заяві розміру заборгованості нарахованими за відостками за кредитним договором. Положення пункту 7 заявки від 02.12.2024 про сплату на користь ТОВ «Споживчий центр» комісії в розмірі 1500,00 грн за надання кредиту є нікчемним, оскільки спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи - споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту.

Також відповідач вважає, що вимоги про стягнення пені за кредитним договором у період дії воєнного стану на території України не підлягають задоволенню.

На думку відповідача посилання позивача на необхідність обґрунтування власної правової позиції щодо обставин, викладених у позовній заяві, не може вважатися поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку, оскільки порядок та строки подання заяв по суті справи разом із доказами були визначені судом в ухвалі про відкриття провадження.

Заяви, клопотання учасників справи.

Представник позивача Чехун Ю.В. в судове засідання не з`явилася, однак, у позовній заяві, просила справу розглянути без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує повністю, проти заочного рішення не заперечує, 03.12.2025 через підсистему "Електронний суд" скерувала відповідь на відзив.

Представник відповідача Камінська М.І. в судовому засіданні підтримала заперечення на позовну заяву, вікладені у відзиві та додаткових поясненнях, просить в частині стягнення заборгованості за відсотками, комісією, неустойкою за кредитним договором №02.12.2024-100001611 від 02.12.2024 відмовити.

На підставі клопотань позивача та відповідача, судом поновлено сторонам строк на подання відзиву, заперечення на відзив та додаткових пояснень та доказів та прийнято їх, що відповідає необхідності забезпечення права сторін на ефективний засіб правового захисту (ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 09.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 30.10.2025, у зв`язку із неявкою сторін, розгляд справи відкладено на 19.11.2025 та 11.12.2025 та 18.12.2025.

Суд, заслухавши представника відповідача в судовому засіданні, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, зазначає таке.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

02.12.2024 ОСОБА_1 на вебсайті ТОВ «Споживчий центр» підписала пропозицію позивача укласти електронний кредитний договір (оферту) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», та надав ТОВ «Споживчий центр» заявку, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився 02.12.2024 за посиланням htpp://sgroshi/com.ua/ua/informaciya-o-kompanii згідно із ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Крім того, за змістом пункту 20 заявки споживача ОСОБА_1 від 02.12.2024, яка є невід`ємною частиною договору між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 кредиту від 02.12.2024 №02.12.2024-100001611, ОСОБА_1 ознайомлена і приймає умови кредитного договору (оферти).

Також, 02.12.2024 відповідач одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору підписала відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №02.12.2024-100001611, який є частиною електронного кредитного договору, укладеного у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору 02.12.2024 №02.12.2024-100001611, з яким попередньо уважно ознайомилася.

Акцептовані умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті, а також вказуються нижче.

Пунктом 3.1, 3.3 розділу 3 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) договору передбачено, що кредитор зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Пунктом 4.3 розділу 4 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) передбачено, що днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитора.

Кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту, сума кредиту, тип кредиту, строк, на який надається кредит, дата повернення (виплати) кредиту , проценти за користування кредитом (проценти), графік платежів встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

За змістом пункту 1-10 заявки споживача ОСОБА_1 від 02.12.2024, пункту 1-10 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) від 02.12.2024 позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання кредиту 02.12.2024, сума кредиту 10 000,00 грн, строк, на який надається кредит, 140 днів з дати його надання, дата повернення кредиту 20.04.2025, період користування кредитом кожні наступні 14 днів (надалі черговий період), комісія, пов`язана з наданням кредиту 15% від суми кредиту та дорівнює 1 500 грн.

Таким чином, 02.12.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №02.12.2024-100001611, за яким позивач надав, а відповідач отримала кредит у розмірі 10 000,00 грн, строком на 140 днів.

Відповідно до пункту 2.2, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 розділу 2 пропозиції про укладання кредитного договору (оферта) електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця, заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Пунктом 2.3 розділу 2 пропозиції про укладання кредитного договору (оферта) встановлено технологію (порядок) укладення електронного кредитного договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору: 2.3.1. кредитодавець розміщує на власному веб-сайті пропозицію укласти електронний договір (оферту); 2.3.2. позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; 2.3.3. позичальник в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір; 2.3.4. у випадку погодження кредитодавця на обрані позичальником умови кредитодавець у особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця направляє позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, а також формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання позичальником; 2.3.5. також для підписання позичальником відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) позичальнику передається одноразовий ідентифікатор в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; 2.3.6. позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку; 2.3.7. примірник договору споживача підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу.

Отже, порядок укладення електронного кредитного договору побудований таким чином, що без попереднього ознайомлення з умовами, на яких бажає укласти електронний кредитний, позичальник не міг перейти до наступного етапу підписання правочину.

Ураховуючи наведене ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 досягнуто домовленості у письмовій формі щодо розміру кредиту, процентної ставки та інше.

При укладенні вказаного кредитного договору ОСОБА_1 було пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи ВаnkID Національного банку, під час якої з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи. Позичальником документи, що складають кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора (Е311), який було надіслано у смс-повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий 09948410.

Відповідно до умов кредитного договору №02.12.2024-100001611 від 02.12.2024, сторони погодили наступні умови кредитування: дата надання/видачі кредиту 02.12.2024; сума кредиту 10 000,00 грн; строк, на який надається кредит 140 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 20.04.2025; процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього періоду, на який надається кредит; денна процентна ставказагальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру кредиту.

Денна процентна ставка та її розрахунок:0.82% (денна процентна ставка) = (11539.77 / 10000)/ 140 х 100%.; комісія, пов`язана з наданням кредиту 15% від суми кредиту та дорівнює 15% від суми кредиту та дорівнює 1 500 грн. Реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним договором: 4149-62XX-XXXX-5082. Неустойка: 100 грн 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного неналежно виконаного зобов`язання.Також умовами кредитного договору встановлено та погоджено сторонами графік помісячних платежів, в розмір яких входять сума кредиту, процентів та комісії.

Видача кредитних коштів за договором кредиту в сумі 10 000,00 грн підтверджується листом про електронний переказ коштів від 30.09.2025 №74-3009, сформованою платіжним сервісом ТОВ "Універсальні платіжні рішення", на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .

Також ТОВ «Споживчий центр» додано картку субконто (виписку по рахунку) за договором від 02.12.2024 за № 2025-12-03T095734.811.

Отже, позивачем виконано зобов`язання з надання відповідачу кредиту в сумі 10 000,00грн шляхом перерахування коштів на картковий рахунок НОМЕР_2 -XXXX-5082. зазначений відповідачем у договорі.

За умовами кредитного договору відповідач зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором, однак ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором.

Як вбачається з даних довідки-розрахунку про стан заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №02.12.2024-100001611 від 02.12.2024 заборгованість складає 25 355,00 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6 500,00 грн, по процентам в розмірі 12 355,00 грн, по комісії в розмірі 1 500,00 грн, по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання, у розмірі 5 000,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Враховуючи, що відповідачка взяті на себе зобов`язання з повернення коштів не виконала, позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість за вказаним договором та понесені судові витрати судовий збір в розмірі 2 422,40 грн .

Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою їх забезпечення.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

На підставі частини 1 та 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини 1, 2 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електроннукомерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно частини 1-4 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом;

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до частини 7 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

За положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Як вбачається з наданих матеріалів, ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 02.12.2024 уклали Кредитний договір (оферти) №02.12.2024-100001611, за умовами якого позивач надає відповідачу кредит у розмірі 10 000 грн, строком на 140 днів, а відповідач зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За вказаних вище обставин, суд вважає встановленим факт укладення відповідачем кредитного договору із дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Підписавши договір саме такого змісту, відповідач погодилася з його умовами та правилами надання споживчих кредитів, що фактично нівелює усі можливі доводи стосовно невідповідності умов договору вимогам законодавства без його обґрунтування доказами.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Надаючи оцінку аргументам позивача, суд зауважує, що з підписанням договору між сторонами виникли договірні відносини, спрямовані на набуття цивільних прав та обов`язків.

Позивач взяті на себе за цим договором зобов`язання виконав у повному обсязі, надав кредитні кошти відповідачу.

Відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання у повному розмірі та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, отримані в кредит кошти не повернув.

Зазначений договір є чинним та підлягає виконанню сторонами.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України "Про електронну комерцію" розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «;Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Емітенти зобов`язані в порядку та строки, установлені договором, надавати власникам рахунків виписки про рух коштів на їх рахунках за операціями, що виконані користувачами електронних платіжних засобів. Форма виписки повинна включати всі обов`язкові реквізити, передбачені нормативно-правовим актом Національного банку з питань організації операційної діяльності в банках України (пункт 8 розділу VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705.

Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань (пункт 4 розділу VII Положення).

Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (пункт 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254.

Первинні документи складаються на паперових носіях або в електронній формі (абзац другий пункту 4.10. Положення).

Інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного) (пункт 5.1 Положення ).

Банки обов`язково мають складати на паперових та/або електронних носіях, зокрема, такі регістри як особові рахунки та виписки з них (згідно із абзацом першим пункту 5.3. Положення ).

У постанові від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18 Верховний Суд зазначив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75. Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту.

Наданими позивачем доказами у їх сукупності, вказаними вище, підтверджується заборгованість ОСОБА_2 за неналежне виконання договірних відносин з ТОВ «Споживчий центр» , в зв`язку із чим заборгованість по тілу кредиту складає 6 500,00 грн, по процентам в розмірі 12 355,00 грн, по комісії в розмірі 1 500,00 грн, по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання, у розмірі 5 000,00 грн. Відповідачем порушено умови укладеного кредитного договору щодо погашення кредиту, процентів за його користування відповідно до умов кредиту, оскільки кредит ним не повернуто, проценти не сплачені.

У матеріалах справи відсутні докази виконання ОСОБА_2 обов`язку за договором між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 кредиту від 02.12.2024 №02.12.2024-100001611 з повернення кредиту в сумі 6 500,00 грн, сплати відсотків в сумі 12 355,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, зобов`язання за основною сумою боргу за договором складає 6 500,00 грн, розрахунок відсотків по договору, зважаючи на фактичні строки користування кредитними коштами обумовлені договором, становить 12 355,00 грн, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр».

Щодо стягнення комісії в сумі 1 500,00 грн суд зазначає таке.

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Пунктом 7 заявки споживача ОСОБА_1 від 01.12.2024, яка є невід`ємною частиною кредитного договору між ТОВ«Споживчий центр» та ОСОБА_1 кредиту від 02.12.2024 №02.12.2024-100001611 встановлено комісію, пов`язану з наданням кредиту в розмірі 15% від суми кредиту, яка дорівнює 1500,00 грн, нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

В Цивільному кодексі України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина 2 статті 215 ЦК України). Нікчемний правочин (частина 2 статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц ).

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 11 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування»).

Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини 1,2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».».

Електронний кредитний договір між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 від 02.12.2024 №02.12.2024-100001611, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), в тому числі пункт 7 заявки споживача ОСОБА_1 від 01.12.2024 не містять зазначення переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються ОСОБА_1 , за які банком встановлена комісія в розмірі 15%, пов`язана з наданням кредиту, тому ТОВ «Споживчий центр» не доведено наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору,

Ураховуючи наведене положення пункту 7 заявки споживача ОСОБА_1 від 01.12.2024, яка є невід`ємною частиною договору між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 0 кредиту 02.12.2024 №02.12.2024-100001611, договору щодо обов`язку ОСОБА_1 сплачувати комісію, пов`язану з наданням кредиту в розмірі 15% є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Ураховуючи нікчемність договору кредиту 02.12.2024 №02.12.2024-100001611 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в частині комісії, пов`язаної з наданням кредиту в розмірі 15% від суми кредиту, що становить 1 500,00 грн, відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 комісії в сумі 1 500,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача неустойки, суд зазначає наступне.

Положення п. 18 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначають, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі викладеного, у даному випадку відсутні підстави для стягнення з відповідача 5 000 грн неустойки, оскільки така нарахована позивачем у період дії в Україні воєнного стану, що є неправомірним.

Надаючи оцінку аргументам позивача, суд зауважує, що з підписанням зазначеного вище кредитного договору у формі електронного документа між сторонами виникли договірні відносини, спрямовані на набуття цивільних прав та обов`язків.

Позивач взяті на себе за цим договором зобов`язання виконав у повному обсязі, надав кредитні кошти відповідачу. Однак, відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання за договором не виконував, чим допустив заборгованість перед позивачем.

Враховуючи викладене, дослідивши та проаналізувавши подані письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню та з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №02.12.2024-100001611 від 02.12.2024 в розмірі 18 855,00 грн, розрахунок відсотків по договору, зважаючи на фактичні строки користування кредитними коштами обумовлені договором, за період з 02.12.2024 по 20.04.2025 становлять 12 355,00 грн.

У задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» комісії в сумі 1 500,00грн та неустойки за прострочення повернення кредиту в сумі 5 000 грн, необхідно відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір позивачем сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8%, що становить 2 422,40 грн.

Однак, враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог на суму 18 855,00 грн, що становить 74,36% від ціни позову (25 355 грн), розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1 801,30 грн (2 422,40 грн*74,36%).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1 801,30 грн судового збору, сплачений позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст.4,13,19,76,81,89,141, 258,263-265, 289 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833) заборгованість в розмірі 18 855 (вісімнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) гривень та 1 801 (одна тисяча вісімсот одна) гривня 30 коп судового збору.

У задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі 5 000 грн та 1 500,00грн комісії відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається продовж тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне найменування сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833).

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Суха Н.І.