Рішення № 132779124, 19.12.2025, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/4925/24

Провадження № 2/0182/5481/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

19.12.2025 м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька -Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 27.08.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Відповідачем по справі було укладено Кредитний договір №401843667 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Зокрема, Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску заявив про бажання отримати кошти, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання (Додаток № 4). Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV33N9B. Зокрема, 27.08.2021 року, о 1:46:18 год., Відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору (Додаток №5). Відповідно до п.4.2 Кредитного договору, у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису Позичальник використовує як електронний підпис одноразовий ідентифікатор, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Відразу після вчинених дій Відповідача 27.08.2021 року, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 13 245 грн. 00 коп. на його банківську карту № НОМЕР_1 що, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Отже, первісний кредитор свої зобов`язання про надання грошових коштів виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних Доручень (Додаток № 8). Зокрема, на підтвердження даної інформації Позивачем також долучено документ, виданий та підписаний АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (банк, що здійснював платіж), з якого вбачається, що операція про перерахування коштів була успішною та кошти зараховані на картковий рахунок Боржника. При цьому, позивач всі умови та вимоги договору виконав, а відповідач, нехтуючи покладеним на нього обов`язком, кошти в зазначений строк не повернув, у зв`язку з чим у нього за договором № 401843667 від 27.08.2021 року виникла заборгованість в розмірі 26 577 грн. 76 коп., яка складається з: 13 245 грн. 00 коп. - заборгованість по кредиту; 13 332 грн. 76 коп. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, яку представник позивача і просить суд стягнути в примусовому порядку. При цьому, представник позивача зазначає, що 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. 28.11.2019 року між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. При цьому, інші умови договору залишились без змін. 31.12.2020 року між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року викладено у новій редакції, проте, його дата укладення залишена як 28.11.2018 року та № 28/1118-01. 31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому, інші умови договору залишились без змін, відповідно до договору факторингу, в редакції від 31 грудня 2020 року. З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Пунктом 2.1. Розділу 2 (ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року передбачено, що, згідно умов Договору, Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Тобто, предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до п.1.3. Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, під правом вимоги розуміються всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі, права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме: Реєстрах прав вимоги. В той же час, відповідно до п.1.5. Договору факторингу, Реєстр прав вимоги означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку № 1 до Договору. Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності Сторін. Згідно п.4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 160 від 16.11.2021 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 26 061 грн. 19 коп. Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме: 28.11.2018 року - 31.12.2022 року. З урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Тобто, право вимоги за кредитним № 401843667 від 27.08.2021 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 16.11.2021 року, відповідно до підписання Сторонами реєстру прав вимоги № 160. 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року. В подальшому, ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: № 2 від 03.08.2021 року та № 3 від 30.12.2022 року, якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 року, включно, всі інші умови залишились без змін. 17.07.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивачем по справі було укладено Договір факторингу № 17/07/24, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до боржників, в тому числі, й до відповідача по справі ОСОБА_1 , що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2024 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачам було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідач неодноразово повідомлявся про розгляд справи, однак, своїми правами, визначеними ст.178 ЦПК України, не скористався, будь-які заяви чи клопотання на адресу суду не надав. Конверт, який був направлений за адресою його місця проживання та перебування, повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені ЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п.1 ст.6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п.52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п.40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року, у справі «Пономарьова проти України», зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 27.08.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Відповідачем по справі було укладено Кредитний договір № 401843667 у формі електронного документа з використанням електронного підпису (Додаток № 2). Зокрема, Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику (Додаток № 3), які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску Відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання (Додаток № 4). Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV33N9B. Зокрема, 27.08.2021 року, о 1:46:18 год., Відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору (Додаток № 5). Відповідно до п.4.2 Кредитного договору, у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису Позичальник використовує, як електронний підпис, одноразовий ідентифікатор, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Відразу після вчинених дій Відповідача, 27.08.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 13 245 грн. 00 коп. на його банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Отже, первісний кредитор свої зобов`язання про надання грошових коштів виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних Доручень. Зокрема, на підтвердження даної інформації Позивачем також долучено документ, виданий та підписаний АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (банк, що здійснював платіж), з якого вбачається, що операція по перерахуванню коштів була успішною та кошти зараховані на картковий рахунок Боржника.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, зі складеного розрахунку, який відповідачем не оспорений, відповідач умови та вимоги договору не виконав, у зв`язку з чим у нього за договором № 401843667 від 27.08.2021 року виникла заборгованість в розмірі 2 6 577 грн. 76 коп., яка складається з: 13 245 грн. 00 коп. - заборгованість по кредиту; 13 332 грн. 76 коп. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

У відповідності до матеріалів справи, 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. 28.11.2019 року між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. При цьому, інші умови договору залишилися без змін. 31.12.2020 року між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року викладено у новій редакції, проте, його дата укладення залишена - 28.11.2018 року та № 28/1118-01. 31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому, інші умови договору залишились без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Пунктом 2.1. Розділу 2 (ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року передбачено, що, згідно умов Договору, Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Тобто, предметом Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до п.1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі, права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме: Реєстрах прав вимоги. В той же час, відповідно до п.1.5. Договору факторингу, Реєстр прав вимоги означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку № 1 до Договору. Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності Сторін. Згідно п.4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 160 від 16.11.2021 року, до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 26 061 грн. 19 коп. Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме: 28.11.2018 року - 31.12.2022 року. З урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Тобто, право вимоги за кредитним договором № 401843667 від 27.08.2021 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 16.11.2021 року, відповідно до підписання Сторонами реєстру прав вимоги № 160. 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року. В подальшому, ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: № 2 від 03.08.2021 року та № 3 від 30.12.2022 року, якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 року включно, всі інші умови залишились без змін. 17.07.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивачем по справі було укладено Договір факторингу № 17/07/24, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до боржників, в тому числі, й до відповідача по справі ОСОБА_1 .

Згідно ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Однак, відповідач, всупереч умовам Договору, не виконав свої та зобов`язання та має заборгованість за кредитним договором в розмір 26 577 грн. 76 коп., яка в добровільному порядку не повертається, а тому, підлягає примусовому стягненню, тим самим повність задовольнивши позовні вимоги позивача.

Окрім цього, стороною позивача було заявлено вимогу про стягнення з відповідача судових витрат в розмірі 8 422 грн. 40 коп., яка складається з суми судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрат на правову допомогу в розмірі 6 000 грн. 00 коп.

Суддя, розглянувши заявлені вимоги в цій частині, вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За правилами ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи: договір про отримання правової допомоги, укладений між ТОВ ФК «ЕЙС» та ОСОБА_2 , згідно з яким загальна сума витрат на правову допомогу становить 6 000 грн. 00 коп.

Таким чином, витрати за надану професійну правничу допомогу, які поніс позивач, є реальними, доведеними, тобто, є такими, що підтверджені належними доказами, а тому підлягають розподілу, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.

Окрім цього, враховуючи ту обставину, що стороною позивача було при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп., з урахуванням вимог закону, вищевказана сума боргу підлягає також стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.6, 10, 11, 19, 81, 263, 264, 280-285 ЦПК України, ст.ст.526, 530, 553, 554, 1054 ЦК України, суддя

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_2 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956) суму заборгованості за кредитним договором № 401843667 від 27 серпня 2021 року в розмірі 26 577 грн. 76 коп., яка складається з наступного: 13 245 грн. 00 коп. - заборгованість по кредиту; 13 332 грн. 76 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_2 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956) витрати на правову допомогу в розмірі 6 000 грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп., сплачений при подачі позову до суду, а всього 8 422 грн. (вісім тисяч чотириста двадцять дві грн.) 40 коп., сплачений останнім при подачі позову до суду

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал