Рішення № 132776158, 18.12.2025, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18.12.2025

Справа № 497/3016/24

Провадження № 2/497/687/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2025 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мунтянової В.Р.,

представника позивача - Павленко Д.А.,

представника відповідача - Васильченко Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким стягнути на його користь з відповідача заборгованість за Кредитним договором у розмірі 16 257,82 гривень та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 гривень.

Свої вимоги мотивує тим, що 29.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 (разом - Сторони) уклали Кредитний договір № 888848998 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV9GB72. Зокрема, 29.12.2021 Відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору.

Відповідно до п.1.1. договору, Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 25900,00 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.

Відразу після вчинених дій Відповідача, 29.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 25 900,00 гривень на його банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року та надалі уклали додаткові угоди.

30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023 до Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 16257,82 гривень.

Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 0711/24/Е від 07.11.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 16 257,82 гривень.

Відповідач не виконував умови Договору належним чином, не повністю сплачував платежі у зв`язку з чим утворилась прострочена заборгованість.

Зазначене стало підставою звернення до суду.

Заочним рішення суду від 18.02.2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 … на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЙС» … заборгованість за Кредитним договором № 888848998 від 29.12.2021 року станом на 30.10.2023 року у розмірі 16257,82 гривень, судові витрати в розмірі 2422.40 гривень судового збору, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000.00 гривень (чотири тисячі гривень) (а.с.68-73).

Ухвалою суду від 28.03.2025 року скасовано зазначене заочне рішення та справу призначено до підготовчого розгляду на 10:00 годину 22.04.2025 року (а.с.81-82), про що повідомлено сторін по справі (а.с.84-85).

07.04.2025 року представник відповідача надіслала відзив на позовну заяву, згідно якого в задоволенні позову просила відмовити (а.с.90-97). При цьому не заперечувала факту укладення кредитного договору 29.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , отримання ним кредитним коштів та наявність заборгованості.

Однак не погоджувалася з укладеними договорами факторингу. Звертала увагу, що в якості доказів до Договору факторингу Позивач надав лише бланки додатків до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, а саме: -форму реєстру прав вимоги; -форму повідомлення боржника за кредитним договором; - форму акта повернення прав вимоги; -додаткові угоди № 19, 26, 27, 31, 32 від 28.11.2019 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018. У даних додатках відсутня інформація про визначені вимоги і до яких саме боржників, а тому вони є неналежними та недопустимими доказами.

Позивачем також долучено витяг з Реєстру прав вимоги N° 177 від 17 травня 2022 року, проте його також не можна вважати належним доказом на підтвердження факту переходу права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором N° 888848998. Даний витяг з Реєстру прав вимоги наданий не повністю, надано вибірково лише 4 сторінки (на 1 сторінці вказана шапка витягу, на наступній сторінці таблиця з даними Відповідача, надалі окремо сторінка де зазначені лише підписи сторін) і остання сторінка де зазначено, що всього у документа 63 аркуша, хоча Позивачем надано вибірково 4 з них. Тобто, Позивач міг надати сторінки з підписами від інших документів, адже ним надано вибірково сторінки витягу з яких неможливо встановити чи дійсно це цілісний документ.

30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату. При цьому, в якості доказів до договору факторингу Позивач надав бланки додатків до договору факторингу N° 30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року, а саме: форму реєстру прав вимоги; форму акта повернення прав вимоги. У даних додатках відсутня інформація про визначені вимоги і до яких саме боржників, а тому вони є неналежними та недопустимими доказами.

Також, до договору факторингу 30/1023-01 від 30.10.2023 Позивачем надано витяг з Реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023 року до договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023, зважаючи на те, що у цьому витягу зазначені лише номер і дата кредитного договору, прізвище позичальника та сума боргу, але не вказано, станом на яку дату нараховано заборгованість, залишок заборгованості на початок та кінець кожного періоду, всі суми коштів, що сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості та відсутні відомості про те, що матеріали кредитної справи (з даними про погашення кредиту та інше) передавались новому кредитору, як це передбачено ч.1 ст. 517 ЦК України. Даний витяг з Реєстру прав вимоги наданий не повністю.

Позивачем надано Розрахунок заборгованості ТОВ «Таліон Плюс», проте даний доказ є неналежним та недопустимим з огляду на те, що він не є первинним бухгалтерським документом, наприклад платіжною інструкцією, квитанцією, довідкою, випискою, платіжним дорученням, меморіальним ордером та/або іншим первинним бухгалтерським документом.

07.11.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу № 0711/24/Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Ейс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Ейс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Онлайн Фінанс» за плату.

При цьому в якості доказів до договору факторингу Позивач надав бланки додатків до договору факторингу N° 0711/24/Е від 07.11.2024, а саме: - реєстр боржників; - акт прийому-передачі реєстру боржників; - акт повернення прав вимоги у яких відсутня інформація про визначені вимоги і до яких саме боржників. Також, до договору факторингу 0711/24/Е від 07.11.2024 Позивачем надано витяг з Реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023 року, який є наданий не повністю, надано вибірково лише 4 сторінки (на 1 сторінці вказана шапка витягу, на наступній сторінці таблиця з даними Відповідача, надалі окремо сторінка де зазначені лише підписи сторін) і остання сторінка де зазначено, що всього у документа 63 аркуша, хоча Позивачем надано вибірково 4 з них. Тобто, Позивач міг надати сторінки з підписами від інших документів адже ним надано вибірково сторінки витягу з яких неможливо встановити чи дійсно це цілісний документ.

У матеріалах справи відсутнє повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та будь-яке підтвердження про направлення Відповідачу такого повідомлення за договором факторингу N° 0711/24/Е від 07.11.2024.

Представник зазначає, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав. Разом з тим, з аналізу вказаних договорів факторингу вбачається, що право вимоги від первісного кредитора - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до нових кредиторів, починаючи ще з 28 листопада 2018 року, а сам кредитний договір № 888848998 був укладений 29.12.2021 року, тобто більш ніж через три роки після укладення договору факторингу, що взаємовиключає одне одного, оскільки за договором факторингу права вимоги є похідними від кредитного договору, а отже не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.

В подальшому 30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги за вказаним договором, а 07.11.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК» «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 0711/24/Е.

З наведеного слідує, що було здійснено передачу невизначених вимог, оскільки жодної визначеної вимоги, що існувала б у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо ОСОБА_1 на момент укладення Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, в останньому не вказано.

Отже, до Позивача ТОВ «ФК «Ейс» не перейшло право вимоги до боржника - ОСОБА_1 за кредитним договором № 888848998, оскільки на час укладення договору факторингу від 28 листопада 2018 року кредитного договору із Відповідачем ще укладено не було, відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором.

Оскільки Позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 888848998 від первісного кредитора, то відповідно ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» не є належним Позивачем у даній справі, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЙС» є неналежним Позивачем, оскільки не має права вимагати від Відповідача сплати заборгованості за кредитним договором № 888848998 укладеним 29.12.2021.

З цих підстав, представник позивача просила у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у цивільній справі N° 497/3016/24 - відмовити у повному обсязі.

18.04.2025 року представник позивача Тараненко А.І. надіслав через систему «Електронний суд» додаткові пояснення (а.с.98-106), в яких стверджує і наводить обґрунтування заявлених вимог до ОСОБА_1 .

В підготовче засідання 22.04.2025 року:

-представник позивача - не прибув, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.107-114);

-відповідач ОСОБА_2 - не прибув, причини неявки не повідомив;

-представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Васильченко Г.І. не прибула. 07.04.2025 року надіслала заяву через систему «Електронний суд» про відкладення розгляду справи (а.с.86-89).

Протокольною ухвалою суду від 18.04.2025 року клопотання представника відповідача - адвоката Васильченко Г.І. - задоволено, підготовче засідання відкладено на 11:00 годині 20.05.2025 року (а.с.117), про що повідомлено сторін по справі (а.с.118-119).

В підготовче засідання 20.05.2025 року:

-представник позивача - не прибув, причини неявки не повідомив;

-відповідач ОСОБА_2 - не прибув, причини неявки не повідомив;

-представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Васильченко Г.І. вдруге не прибула. 04.05.2025 року надіслала заяву через систему «Електронний суд» про відкладення розгляду справи (а.с.120-122).

Протокольною ухвалою суду від 20.05.2025 року клопотання представника відповідача - адвоката Васильченко Г.І. - задоволено, підготовче засідання відкладено на 13:00 годині 19.06.2025 року (а.с.124), про що повідомлено сторін по справі (а.с.125-126).

В підготовче засідання 19.06.2025 року:

-представник позивача - не прибув, причини неявки не повідомив;

-відповідач ОСОБА_2 - не прибув, причини неявки не повідомив;

-представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Васильченко Г.І. втретє не прибула.

Ухвалою суду від 19.06.2025 року закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду на 10:00 годину 17.07.2025 року (а.с.128), про що повідомлено сторін по справі (а.с.129-130).

11.07.2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Васильченко Г.І. через систему «Електронний суд» надіслала заперечення додаткові пояснення представника (а.с.131-139) та зазначає, що по перше: доводи Позивача про те, що договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, на підставі якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» було передано ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 608623474, був чинний на момент укладення позивачем договору факторингу, що викладені у позові, вважає необґрунтованими, оскільки додатковими угодами лише продовжувався строк дії договору факторингу, який укладений між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», при цьому, обсяг прав та обов`язків сторін по договору факторингу від 28.11.2018 додатковою угодою не змінений, по своїй суті вона не є новим договором факторингу, і не свідчить жодним чином про перехід до ТОВ «Таліон Плюс» від первісного кредитора ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» права вимоги до відповідача у даній справі за кредитним договором.

По друге: відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Тобто, із системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.

Разом з тим, з аналізу вказаних договорів факторингу вбачається, що право вимоги від первісного кредитора - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до нових кредиторів, починаючи ще з 28 листопада 2018 року, а сам кредитний договір N° 888848998 був укладений 29.12.2021 року, тобто більш ніж через три роки після укладення договору факторингу, що взаємовиключає одне одного, оскільки за договором факторингу права вимоги є похідними від кредитного договору, а отже не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.

В подальшому 30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу N° 30/1023-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги за вказаним договором, а 07.11.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК» «ЕЙС» було укладено договір факторингу N° 0711/24/Е.

З наведеного слідує, що було здійснено передачу невизначених вимог, оскільки жодної визначеної вимоги, що існувала б у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо ОСОБА_1 на момент укладення Договору факторингу N° 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, в останньому не вказано.

Отже, до Позивача ТОВ «ФК «Ейс» не перейшло право вимоги до боржника - ОСОБА_1 за кредитним договором N° 888848998, оскільки на час укладення договору факторингу від 28 листопада 2018 року кредитного договору із Відповідачем ще укладено не було, відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором.

Оскільки Позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 888848998 від первісного кредитора, то відповідно ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» не є належним Позивачем у даній справі, що є самостійною підставою для відмови у позові.

З цих підстав, вкотре просила в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у цивільній справі № 497/3016/24 - відмовити у повному обсязі.

11.07.2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Васильченко Г.І. через систему «Електронний суд» надіслала клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів (а.с.140-145), яке ухвалою суду від 11.07.2025 року було задоволено (а.с.147).

В судове засідання 17.07.2025 року:

-представник позивача ТОВ «ФК «Ейс», Поляков О.В. - не прибув, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.150-157);

-відповідач ОСОБА_2 - не прибув, причини неявки не повідомив;

-представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Васильченко Г.І. приймала участь в режимі ВКЗ.

Протокольною ухвалою суду від 17.07.2025 року клопотання представника позивача ТОВ «ФК «ЕЙС», адвоката Полякова О.В. - задоволено, судове засідання відкладено на 13:00 годині 24.09.2025 року (а.с.160), про що повідомлено сторін по справі (а.с.161).

08.09.2025 року представник позивача ТОВ «ФК «ЕЙС», адвокат Поляков О.В. через систему «Електронний суд» надіслав додаткові пояснення у справі (а.с.162-171), в яких зазначає, що у процесуальних документах Відповідача простежується систематичне повторення ідентичних тверджень, що вказує на нехтування Відповідачем повноти доказування, а саме: Відповідач не надає нових аргументів та доказів, обмежуючись рециркуляцією вже заявлених позицій.

Дублювання аргументів призводить до невиправданого збільшення обсягів матеріалів справи, що ускладнює її розгляд, а відсутність розвитку правової позиції та нових аргументів підтверджує слабкість правової позиції Відповідача.

В судове засідання 24.09.2025 року:

-представник позивача ТОВ «ФК «Ейс», Поляков О.В. - не прибув, надіслав клопотання про перенесення розгляду справи (а.с.172-175);

-відповідач ОСОБА_2 - не прибув, причини неявки не повідомив;

-представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Васильченко Г.І. не прибула, причини неявки не повідомила.

Протокольною ухвалою суду від 24.09.2025 року клопотання представника позивача ТОВ «ФК «ЕЙС», адвоката Полякова О.В. - задоволено, судове засідання відкладено на 15:00 годині 05.11.2025 року (а.с.178), про що повідомлено сторін по справі (а.с.179).

05.11.2025 року представник позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» -Павленко Д.А. надіслала через систему «Електронний суд» клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів (а.с.180-183), яке задоволено ухвалою суду від 05.11.2025 року (а.с.185), про що повідомлено сторін по справі (а.с.186).

В судовому засіданні 05.11.2025 року:

-представник позивача ТОВ «ФК «Ейс» - Павленко Д.А., яка діє на підставі довіреності від 22.09.2025 року виданої ТОВ «ФК «ЕЙС», зареєстрованої за №31, зі строком дії до 31.12.2025 року (а.с.182-183), підтримала позовні вимоги, наполягала на їх задоволенні. Надала пояснення з підстав зазначених в позові;

-відповідач ОСОБА_2 - не прибув, причини неявки не повідомив;

-представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Васильченко Г.І. заперечувала доводи і обставини, викладені в позовній заяві. Просила прийняти до уваги заперечення які викладені у відзиві, в запереченнях на пояснення представника позивача, просила відмовити в позові, оскільки до позивача не перейшло право вимоги за кредитним договором, укладеним 29.12.2021 рок між ОСОБА_2 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» №888848998, та ТОВ ФК «Ейс» не є належним позивачем.

При цьому, представник відповідача підтвердила факт укладення кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 , факт отримання коштів в розмірі 25900.00 гривень, а також те, що відповідач кредит не сплатив.

Протокольною ухвалою суду від 05.11.2025 року проголошено перерву до 15:30 години 17.12.2025 року (а.с.179), про що повідомлено сторін по справі (а.с.190-191).

В судовому засіданні 17.12.2025 року:

-представник позивача ТОВ «ФК «Ейс» - Павленко Д.А. не прибула, на ВКЗ не підключилась;

-відповідач ОСОБА_2 - не прибув, причини неявки не повідомив;

-представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Васильченко Г.І. підтримала свої заперечення, в позові просила відмовити. Заявила клопотання про стягнення з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу, розрахунок яких буде надано протягом 5 (п`яти) днів після постановлення рішення.

Окремо суд звертає увагу щодо участі в судових засіданнях сторін, їх викликів (повідомлень) в судові засідання.

Відповідно до ч.6 ст.128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

В матеріалах справи містяться докази, в яких сторони належним чином повідомлялись про судові засідання, їх повідомлення здійснювалось з дотриманням процесуального законодавства. Разом з цим, по черзі подавали клопотання про відкладення судових засідань, які судом розглядалися та не одноразово задовольнялися.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представник позивача в чергове судове засідання не з`явилася, що не перешкоджає продовженню розгляду справи без її участі на підставі доказів наявних в матеріалах даної цивільної справи з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

Якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін, освідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд вважає можливим завершити розгляд справи за відсутності представника позивача та відповідача, які не з`явились до судового засідання.

Крім того, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд звертає увагу, що провадження в цій справі після скасування заочного рішення розпочато відкрито ще 22.04.2025 (існує тривалий розгляд справи), тому з метою уникнення порушень вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна та яка гарантує кожному учаснику процесу право на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, суд дійшов до висновку про завершення розгляду справи без участі не прибувших сторін на підставі доказів, наявних в матеріалах даної цивільної справи.

Розглянувши подані позивачем документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Частиною 1 ст.2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до норм пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що 29 грудня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 888848998 в електронній формі (а.с.12 зворотна сторінка - а.с.15).

Зокрема, Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику (Додаток № 3), які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску Відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку (а.с.10 зворотна сторінка), в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірило особисті дані Відповідача, а і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірило чи дійсно платіжна картка належить Позичальнику.

Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV9GB72.

Зокрема, 29.12.2021 Відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору.

За цим договором Кредитодавець зобов`язався надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 25900,00 гривень (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язався повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику." (пункт 1.1. договору).

Сума кредитного ліміту, вказана в пункті 1.1. договору - 25900.00 гривень, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника (пункт 1.2. договору).

Кредит надається строком на 140 (сто сорок) днів. Строк дії Договору обчислюється з моменту його укладення Сторонами та до закінчення строку на який надано Кредит, але в будь-якому разі Договір діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань. (пункт 1.3. договору).

Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється в розмірі 47,45 (сорок сім цілих сорок п`ять сотих) відсотків річних, що становить 0,13 відсотків в день від суми Кредиту за час користування ним(пункт 1.4. договору).

Відповідно до пункту 1.6.1. За умови застосування до відносин між Сторонами умов нарахування процентів за Базовою процентною ставкою: - загальні витрати за Кредитом складають - 27899 грн 06 коп. - орієнтовна загальна вартість Кредиту складає - 53799 грн 06 коп.

Згідно з пунктом 5.3. договору сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 140 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України "Про електронну комерцію", що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис (пункт 5.4. договору).

Відразу після вчинених дій Відповідача, 29.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 25900,00 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

На підтвердження зазначеного, позивачем надано Довідку щодо дій позичальника в Інформаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.16 зворотна сторінка).

До Кредитного договору № 888848998 від 29.12.2021 додано Паспорт споживчого кредиту продукту "комфорт", в якому зазначені: інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші важливі правові аспекти (а.с.11-12).

Зокрема, на підтвердження даної інформації Позивачем також долучено документ, виданий АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (банк, що здійснював платіж), з якого вбачається, що операція по перерахування коштів була успішною та кошти зараховані на картковий рахунок Боржника (а.с.17-18).

Невід`ємним додатком до кредитного договору є Додаток №1 Графік платежів з розрахунку застосування Дисконтної процентної ставки протягом всього періоду строку дії Договору (а.с.15 зворотна сторінка - а.с.16).

З вказаним графіком відповідач цілком погодився, та засвідчив своїм електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора.

Під час судового розгляду представник відповідача цілком визнала дані обставини, що відповідач ОСОБА_1 укладав вказаний договір, кредитні кошти отримав, розпорядився ними на власний розсуд, та наразі заборгованість ним сплачена за цим кредитним договором, а ні первісному кредитору, а ні позивачу.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року (а.с.19-22).

Відповідно до пункту 2.1. договору факторингу № 28/1118-01 клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Як вбачається з пункту 4.1. договору факторингу № 28/1118-01, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Згідно з пунктом 8.1. договору факторингу № 28/1118-01 цей договір набуває чинності та всі права і обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, та скріплення печатками (за наявності її у сторони).

Пунктом 8.2. договору факторингу № 28/1118-01 визначено, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1. цього договору, та закінчується 28 листопада 2019 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти пункт 8.2. договору в наступній редакції: «8.2. Строк дії цього договору починає перебіг у момент, визначений у пункті 8.1. цього договору, та закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором» (а.с.24 зворотна сторінка).

31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти текст договору в новій редакції, зокрема, відповідно до пункту 4.1. вказаного договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (в новій редакції) наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги (а.с.25-28).

Згідно з пунктом 8.1. цього договору він набуває чинності та всі права і обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, та скріплення печатками (за наявності її у сторони).

За змістом пункту 8.2. вказаного договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1. договору, та закінчується 31 грудня 2021 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" укладено додаткову угоду № 27 до договору факторингу N 28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до пункту 1 якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2022 року включно (а.с.30).

31.12.2022 укладено Додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжується до 31.12.2023. При цьому всі інші умови договору залишились без змін (а.с.30 зворотна сторінка).

31.12.2023 укладено Додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжується до 31.12.2024. При цьому всі інші умови договору залишились без змін (а.с.31 зворотна сторінка).

Як вище зазначалося, пунктом 2.1. Розділу 2 (ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Тобто предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п.1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.

В той же час, відповідно до п. 1.5. Договору факторингу, Реєстр прав вимоги - означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору.

Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності Сторін.

Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

Відповідно до ВИТЯГУ з реєстру прав вимоги N° 177 від 17.05.2022 до Договору Факторингу N° 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, (з урахуванням додаткових угод до нього) ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 888848998 від 29.12.202 1на загальну суму 16 236.89 грн. (а.с.31 зворотна сторінка - а.с.32).

Таким чином, договір N°28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує ЗГОДУ двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2022.

З урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномометно, а протягом всього часу його дії.

Тобто, право вимоги за кредитним № 888848998 від 29.12.2021 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» -17.05.2022 відповідно до підписаного Сторонами реєстру прав вимоги N° 163.

30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01 (а.с.33-35).

Пунктом 2.1. Розділу 2 (ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ) Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 року, ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Тобто предметом Договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 3 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

В той же час, відповідно до п. 1.5. Договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 встановлено, що Реєстр прав вимоги - означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за цим Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до цього Договору.

Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у разі бажання та необхідності Сторін.

Як вбачається з пункту 4.1. договору факторингу № 30/1023-01, право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023 до Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 16257,82 грн (а.с.38-39).

Відповідно до п.1.6. Договору Факторингу «Фінансування» - сума коштів, що сплачується Фактором Клієнту за відступлення Права вимоги на умовах цього договору».

Відповідно до п.3.1.1. Фінансування - належна до сплати Клієнту сума грошових коштів встановлюється в кожному Реєстрі прав вимог окремо.

За змістом пункту 8.1. договору факторингу № 30/1023-01 цей договір набуває чинності та всі права і обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони).

Пунктом 8.2. договору факторингу № 30/1023-01 визначено, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1. цього договору, та закінчується 31 грудня 2024 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п.8.6 Додатки та додаткові угоди до даного Договору набувають чинності з моменту їх підписання обома Сторонами та становлять ного невід`ємну частину.

Отже, договір № 30/1023-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 30.10.2023- 30.12.2024.

З урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

Тобто підписання реєстру прав вимог - передача права вимоги відбулась в межах часових рамок чинності Договору факторингу - до 30.12.2024 р.

Слід також звернути увагу, що відповідно до п.п. 5.3.3 договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 Фактор (ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс») має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

Тобто, створення Реєстрів прав вимог до договорів факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та №30/1023-01 від 30.10.2023 відбувається за формою, що визначена у відповідних додатках.

Таким чином, вбачається, що вищезгадані Реєстри можуть бути укладені в будь-який момент чинності Договорів факторингу, а перехід права вимоги відбувається в день підписання кожного з Реєстрів.

А відтак, відповідно до витягу з реєстру прав вимоги 1 від 30.10.2023, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на виконання договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023, ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 888848998 від 29.12.2021 на суму 16257,82 гривень, яка складається з 16096,82 грн. - заборгованість по кредиту; 161,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом (а.с.38-39).

17 липня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу № 07/11/24 Е (а.с.40-43).

Відповідно до пункту 1.1. договору факторингу № 07/11/24 Е за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошового зобов`язання та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, суми грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 та є невід`ємною частиною цього договору.

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому передачі реєстру боржників згідно додатком N 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений печатками акт прийому передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.2. договору факторингу № 07/11/24 Е.

Згідно з пунктом 1.5. договору факторингу № 17/07/24 права вимоги вважаються прийнятими фактором для здійснення факторингу шляхом підписання ним акту прийому передачі реєстру боржників.

Договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами. Зобов`язання, що виникають з цього договору, припиняються належним (повним) виконанням. Договір вважається укладеним, якщо він підписаний від імені сторін їх уповноваженими представниками, а підписи скріплені печатками сторін (пункт 9.2. договору факторингу № 07/11/24 Е).

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 07/11/24 Е від 07.11.2024, укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», клієнт відступає фактору право вимоги, зокрема, і до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №888848998 від 29.12.2021 на суму заборгованості 16257,82 грн., яка складається з наступного:

16096,82 грн. - заборгованість по кредиту;

161,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом (а.с.45-46).

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором №888848998 від 29.12.2021 відповідача ОСОБА_1 на період 07.11.2024-15.11.2024 заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» становить 16257,82 грн., яка складається з наступного: 16096,82 грн. - заборгованість по кредиту; 161,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом (а.с.49). Що також підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.47-48).

Правове обґрунтування суду:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно дост.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України. боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитними договорами не виконує належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість, що підтверджується наданими позивачем доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 ст.625ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

До відношень встановлених по кредитному договору застосовуються положення параграфа 1 глави 71ЦК України (ст.ст.1046-1053), якщо інше не встановлене цим параграфом та не випливає з положень кредитного договору.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок Позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, Позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із досліджених в судовому засіданні письмових доказів встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої обов`язки за Кредитним Договором №888848998 від 29.12.2021, в той час відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання та згідно з матеріалами справи має заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», яке є правонаступником кредитодавця, в загальному розмірі 16257.82 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню.

Обґрунтовуючи дане судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таке рішення суду буде відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст. 6 (право на справедливий суд), ст. 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту відповідача від неправомірних вимог позивача), ст.17 (заборона зловживання правами передбаченими цією Конвенцією), ст.1 Протоколу 1 (захист власності, право мирно володіти своїм майном).

Крім того, відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Отже, за встановлених обставин справи та аналізу сукупності наданих доказів, суд доходить висновку, що заявлені вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 888848998 від 29.12.2021 року підлягають задоволенню у повному розмірі.

Стосовно доводів представника позивача, що Перший договір факторингу було укладено до виникнення самого кредитного зобов`язання Відповідача, правові підстави для відступлення права вимоги були відсутні, що унеможливлює дійсне відступлення права вимоги, а тому ТОВ «ФК «Ейс» є неналежним позивачем, суд вважає не обґрунтованими, з огляду на наступне.

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу №0711/24/Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. За цим договором Фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані Зазначені в Реєстрі Боржників, витяг долучено до позову.

Відповідно до п.1.2. перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу №0711/24/Е від 07.11.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 16257.82 гривень.

Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підписано 07.11.2024, таким чином право вимоги за кредитним договором №888848998 від 29.12.2021 перейшло до Позивача 07.11.2024. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором.

Таким чином, Позивач є належним Кредитором та отримав дійсне право вимоги за кредитним договором №888848998 від 29.12.2021, у зв`язку з чим набув дійсне право вимоги до ОСОБА_1 , оскільки вказані права вимоги були передані (відступлені) від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 17.05.2022, тобто після укладення Кредитного договору 29.12.2021 та виникнення заборгованості у травні 2022 року, які Позивач набув 07.11.2024 року. А сам лише факт укладення Договору факторингу між Первісним кредитором та ТОВ Таліон Плюс в 2018 році не спростовує даних обставин, оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

Також, до матеріалів справи долучено наступні документи: Договори факторингу, витяги з Реєстру Боржників і прав вимоги, належним чином засвідчені печатками та підписами всіх сторін. Вищезазначені документи відповідають вимогам чинного законодавства та є належними доказами.

До позовної заяви долучено виписку з особового рахунку боржника (а.с.49), яка є належним та допустимим доказом відповідно до статті 77 Цивільного процесуального кодексу України. Дана виписка містить всі необхідні реквізити, включаючи підпис та печатку уповноваженої особи та печатку, що підтверджує її автентичність та відповідність вимогам чинного законодавства. Виписка детально відображає структуру заборгованості, а саме: прострочене тіло кредиту, прострочені відсотки та загальну суму заборгованості.

Період заборгованості, вказаний у виписці, охоплює проміжок часу від моменту набуття Позивачем права вимоги до дати формування позовної заяви. А сума заборгованості, зазначена у виписці, не є результатом нарахувань, здійснених Позивачем. Натомість, вона відображає фактичний обсяг боргових зобов`язань, які були нараховані попередніми кредиторами та за якими Позивач набув право вимоги в порядку, передбаченому статтею 516 Цивільного кодексу України.

Більше того, Позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань відсотків, що свідчить про його сумлінне ставлення до своїх прав та обов`язків як нового кредитора. Алгоритм нарахування такої заборгованості узгоджений кредитним договором.

Щодо доводів представника відповідача, що розрахунок заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» є неналежним та недопустимим доказом з огляду на те, що він не є первинним бухгалтерським документом, наприклад платіжною інструкцією, квитанцією, довідкою, випискою, платіжним дорученням, меморіальним ордером та/або іншим первинним бухгалтерським документом, такі є безпідставними.

Судом встановлено, що в розрахунках наданих ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (а.с.47-48) при відступленні прав вимоги наявне балансове списання грошових коштів від Клієнта до Фактора відповідно до бухгалтерського обліку, яке жодним чином не стосується сплати заборгованості Боржником.

Балансове списання це бухгалтерська операція, яка відображає зняття з балансу фінансової установи активів або зобов`язань, що були раніше враховані в її облікових регістрах. У контексті передачі права вимоги за кредитом, балансове списання означає, що фінансова компанія більше не відображає заборгованість боржника як актив у своєму балансі, оскільки це право було передано іншому суб`єкту (Фактору) внаслідок договору факторингу.

Дана процедура передбачена Положеннями (стандарт) бухгалтерського обліку, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Національними стандартами бухгалтерського обліку та положеннями НБУ. Відбувся перехід права вимоги за кредитним договором до наступного кредитора, таким чином ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку відобразило списання суми заборгованості Боржника (припинення визнання фінансового активу) в результаті відступлення права вимоги від Клієнта до Фактора, яке жодним чином не стосується сплати заборгованості Боржником. Списання суми заборгованості (припинення визнання фінансового активу) це господарська операція, яка відображає списання з балансу фінансової установи активів або зобов`язань, що були раніше визнані у звіті про фінансовий стан (балансі). У контексті передачі права вимоги за кредитом, списання суми заборгованості означає, що фінансова компанія більше не відображає заборгованість боржника як актив у своєму балансі, оскільки це право було передано іншому суб`єкту (Фактору) внаслідок переходу права вимоги відповідно до умов договору факторингу.

Така процедура передбачена Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку, Міжнародними стандартами фінансової звітності та положеннями НБУ. Крім цього, в розрахунку, наданому ТОВ «Таліон Плюс» (а.с.48 зворотна сторінка) в дату отримання права вимоги до боржника наявне нарахування коштів у сумі 16096.82 грн. за тілом та 161.00 грн. за відсотками.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що при відступленні права вимоги сума боргу списується з рахунків Клієнта та нараховується на рахунки Фактора, що виключає можливість сплати заборгованості Боржником, оскільки є операцією внутрішнього бухгалтерського обліку.

Тобто розрахунки містять підписи Первинних кредиторів та є належним доказом.

Після відступлення права вимоги 17.05.2022, відсотки не нараховувалися.

З огляду на вищезазначене, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги від «Манівео швидка фінансова допомога» на зазначену суму боргу 16257.82 гривень.

Надалі 30.10.2023 право вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на підставі Договору факторингу № 30/1023-01 на цю ж саму суму боргу 16257.82 гривень.

07.11.2024 перехід права вимоги за кредитним договором N° 888848998 від 29.12.2021 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відбулося до позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі Договору факторингу № 0711/24/Е на суму боргу 16257.82 гривень. А відтак, Позивачем жодних нарахувань не здійснювалось.

Таким чином підготовлені розрахунки не суперечать один одному та узгоджується з іншими доказами у справі, зокрема із витягами Реєстру прав вимоги №177 від 17.05.2022 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, Реєстру прав вимоги №1 від 30.10.2023 до Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 та Реєстру Боржників від 07.11.2024 до Договору факторингу №0711/24/Е від 07.11.2024.

Так як за весь період перебування права вимоги за вищезазначеними договорами, позивач не здійснив жодних додаткових нарахувань і не застосував жодних штрафних санкцій до боржника. Натомість, Позивач надав беззаперечні докази того, що саме Відповідач уклав кредитний договір з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та прийняв зобов`язання на себе. Розрахунки заборгованості, надані попередніми кредиторами й Позивачем є беззаперечними доказами факту заборгованості, а отже позовні вимоги доведені Позивачем в повній мірі. Отже, нарахування відсотків повністю обґрунтовано та не суперечить умовам Договору, з якими Відповідач ознайомився до укладення Кредитного договору № 888848998 від 29.12.2021 та підписанням електронним одноразовим ідентифікатором підтвердив та погодився з умовами даного Договору. Крім того, суд враховує сторона відповідача альтернативних розрахунків не надала.

Стосовно доводів представника відповідача, у матеріалах справи відсутнє повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та будь-яке підтвердження про направлення Відповідачу такого повідомлення за договором факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023, суд вважає їх не слушними з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про споживче кредитування» відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Кредитодавець, який відступив право вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучив колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості повідомити споживача у спосіб, визначений частиною першою статті 25 цього Закону та передбачений договором про споживчий кредит, про такий факт та про передачу персональних даних споживача, а також надати інформацію про нового кредитора або колекторську компанію відповідно (найменування, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, місцезнаходження, інформацію для здійснення зв`язку - номер телефону, адресу, адресу електронної пошти). Зазначений обов`язок зберігається за новим кредитором у разі подальшого відступлення права вимоги за відповідним договором.

Таким чином, кредитодавець не зобов`язаний направляти письмове повідомлення боржнику про зміну сторони Кредитодавця.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Отже, не є підставою для звільнення Боржника від виконання Кредитного договору те, що він не був повідомлений про відступлення права грошової вимоги, а лише означає виконання Боржника свого зобов`язання перед Кредитодавцем, з яким укладав договір, що не виконано.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.

Отже, дане твердження не є підставою для звільнення Боржника від виконання Кредитного договору те, що він не був повідомлений про відступлення права грошової вимоги, а лише означає виконання Боржника свого зобов`язання перед Кредитодавцем, з яким укладав договір, що не виконано.

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

При вирішенні питання щодо судових витрат суд виходить із наступного.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Відповідно до вимог частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення справи.

На підтвердження понесених витрат суду надано копії:

- договору про надання правової допомоги, укладеного між адвокатським бюро "Тараненко та партнери" та ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" від 08 листопада 2024 року №08/11/24-01 (а.с.50-51);

- протоколу погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №08/11/24-01 від 08.11.2024 (а.с.51 зворотна сторінка);

- додаткову угоду № 3 до договору про надання правничої допомоги N 08/11/24-01 від 08.11.2024 (а.с.52-53);

- акту прийому-передачі наданих послуг, який є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги №08/11/24-01 від 08.11.2024 (а.с.53 зворотна сторінка);

- довіреності, виданої директором ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» бути представником ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» адвокату Тараненко А.І. (а.с.54);

Відповідно до п. 1 додаткової угоди N 3 клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів з питань, що відносяться до юрисдикції господарських судів, судів загальною юрисдикції, адміністративних судів по справам про стягнення заборгованості за кредитними договорами, зокрема, з ОСОБА_1 за кредитним договором № 888848998 від 29.12.2021

Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Європейський суд з прав людини застосовує такі критерії - заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим та мають розумний розмір.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд зазначає, що предмет спору у цій справі не є складним, відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних, процесуальні документи, які містяться у ній не є складними та не можуть займати значної витрати часу на їх виготовлення і відпрацювання правової позиції в спірних правовідносинах.

Також суд вважає, що складення позовної заяви не потребувало додаткових зусиль та знань, великої тривалості часу адвоката, як і відсутня необхідність у додатковому аналізі обставин справи та вивченні нормативно-правової бази.

При визначенні суми відшкодування, суд також виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Суд враховує, що адвокат участі у розгляді справи не брав, до суду не прибував, справа не представляє великої складності, тому неминучість витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі викликає сумнів. Тому, справедливим і співмірним буде розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді - 4 000 гривень.

На виконання ст.141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову стягнути з відповідача на користь позивача 2422.40 гривень судового збору, сплаченого при зверненні до суду.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.2, 4, 10, 12, 13, 76-83, 89, 95,133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»: 02090, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, ЄДРПОУ: 42986956

заборгованість за Кредитним договором № 888848998 від 29.12.2021 року станом на 30.10.2023 року у розмірі 16 257,82 гривень (шістнадцять тисяч двісті п`ятдесят сім гривень вісімдесят дві копійки), яка складається з наступного:

-16 096,82 гривень - заборгованість по кредиту;

-161,00 гривень - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом;

та

- 2422.40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) судового збору;

- 4 000.00 гривень (чотири тисячі гривень) витрати на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 22.12.2025 року.

Інформація про сторін:

Позивач ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС": 02090, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, ел. пошта: FincomEICE@gmail.com, тел. +380955092154

Представники позивача Поляков Олексій Володимирович, Павленко Діана Антоліївна: вул. Рогозівська, 4/16, м.Київ, ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 , тел. НОМЕР_3

Відповідач ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4

Представник відповідача Васильченко Ганна Іванівна : АДРЕСА_3 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_5 , тел. НОМЕР_6

Суддя С.В.Кодінцева