Ухвала суду № 132754280, 19.12.2025, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/1489/25

Провадження №2/291/823/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2025 року селище Ружин

Суддя Ружинського районного суду Житомирської області Федорчук І.В., розглянувши матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Ружинської селищної ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зобов`язання вчинити певні дії та надати відповідне жиле приміщення,

встановив:

18.12.2025 представник позивача ОСОБА_5 звернувся до Ружинського районного суду Житомирської області з позовною заявою ОСОБА_1 до Ружинської селищної ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зобов`язання вчинити певні дії та надати відповідне жиле приміщення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 22.12.2016, залишеним без змін постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 14.11.2018, у справі №291/228/16-ц скасовано рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 16.09.2016 та вирішено виселити ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (малолітня) із квартири АДРЕСА_1 з наданням іншого жилого приміщення.

На виконання зазначеного вище рішення суду, рішенням виконавчого комітету Ружинської селищної ради Житомирської області за №16 від 22.01.2022, було вирішено надати ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 інше жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .

12.07.2024 державною виконавчою службою, за повного сприяння Ружинської селищної ради Житомирської області, проведено фактичне виселення позивачки і членів її сім`ї із квартири АДРЕСА_1 .

05.09.2024 рішенням Ружинського районного суду Житомирської області у справі № 291/561/23, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 19.05.2025, визнано нечинним та скасовано рішення виконавчого комітету Ружинської селищної ради Житомирської області №16 від 22.01.2022, яким було вирішено надати ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 інше жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 66,0 кв. метри.

Згідно відповіді на запит представника позивача Ружинська селищна рада листом від 28.10.2025 за № 02-25/4991 повідомила про те, що Ружинською селищною радою Бердичівського району Житомирської області на розгляд виконавчого комітету Ружинської селищної ради не виносилося питання про надання житлового приміщення ОСОБА_1 та членам її сім`ї, оскільки наразі у комунальній власності Ружинської селищної ради відсутнє майно, придатне для проживання. У разі наявності житлового приміщення, яке може бути надане для належного виконання рішення Апеляційного суду Житомирської області від 22.12.2016 року у справі № 291/228/16-ц, ОСОБА_1 та членів її сім`ї буде повідомлено додатково.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі суд дійшов такого висновку.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Відповідно до приписів частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг(пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Стосовно терміну "владні управлінські функції", то зміст поняття "владні" полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а "управлінські функції" - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта. З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24-25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18-19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16-17), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 21), від 29 вересня 2020 року у справах № 368/561/19 (пункт 22) і № 712/5476/19 (пункт 19), від 8 жовтня 2020 року у справі № 9901/393/19 (пункт 25), від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15(пункт 72)).

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України, установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У постанові Великої Палати Верховного Суду 14 травня 2019 року у справі №910/16744/17 (провадження № 12-255гс18) зароблено висновки, що: «до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого права та інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі».

З огляду на наведене, оскільки спір у цій справі стосується спору фізичної особи із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його бездіяльності, щодо надання відповідного жилого приміщення, правовідносини, що виникли між сторонами у цій справі, є адміністративно-правовими, а тому спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ст. 186 ЦПК України до відкриття провадження у справі суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.186 ЦПК, чи підсудна справа цьому суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом.

У відповідності з п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вказані обставини свідчать про відсутність передумов відкриття провадження у справі за заявою та є підставою для відмови у відкритті провадження на підставі п. 1 ч.1 ст. 186 ЦПК України, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому у відкритті провадження слід відмовити.

У відповідності з ч. 2 ст.186 ЦПК України, про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 5 ст.186 ЦПК України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

За таких обставин, оскільки в цій справі спір між позивачем та Ружинською селищною радою за своєю суттю є публічно-правовим, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі, роз`яснивши при цьому позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Керуючись ст.186 ЦПК України, суддя,

постановив:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Ружинської селищної ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зобов`язання вчинити певні дії та надати відповідне жиле приміщення.

Роз`яснити, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Ухвала, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду складена 19.12.2025.

Суддя І.В. Федорчук