Рішення № 132754050, 19.12.2025, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/5673/25

Провадження № 2/279/2551/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2025 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Недашківської Л.А., з секретарем Бобровою В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу №279/5673/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 вказавши, що 06.07.2012 року між АТ Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 був укладений договір № 010/0018/82/0205724, відповідно до умов якого, Банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 3000 грн. строком на 48 місяців з 06.07.2012 року по 06.07.2015 року. Також за умовами кредитного договору передбачено тип та розмір процентної ставки за користування кредитом. Банк належним чином виконав свої зобов`язання за Кредитним договором, надавши кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Кредитного договору. 20.09.2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-19-F, відповідно до умов якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» Банк відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 010/0018/82/0205724. У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до Боржників за кредитними договорами Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 19-10/2022 від 19.10.2022 року, у тому числі за кредитним договором № 010/0018/82/0205724 від 06.07.2012 р., що укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 . У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на день формування позовної заяви 15.09.2025 року утворилася заборгованість у розмірі 20739,64 грн., яка складається з : заборгованості за тілом кредиту 13876,39 грн., заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 3886,58 грн., інфляційні збитки 2294,64 грн., нараховані 3% річних 682,03 грн. Просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором та понесені судові витрати на сплату судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 13000 грн.

Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник відповідачаадвокат Барановський І.І.подав відзивна позовнузаяву вякому просиввідмовити взадоволенні позовуза безпідставністю,з тихпідстав, зазначених у відзові.

Представником позивача Ткаченко М.М. подано відповідь на відзив. З доводами представника відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, позивач не погоджується, з підстав зазначених у відповіді на відзив, позовну заяву просив задовольнити в повному обсязі.

Представником відповідача Барановським І.І. подано заперечення відповідь на відзив.

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку про наступне:

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом,звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

06.07.2012 року між АТ Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 був укладений договір № 010/0018/82/0205724, відповідно до умов якого, Банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 3000 грн. строком на 48 місяців з 06.07.2012 року по 06.07.2016 року. Банк відкрив ОСОБА_1 картковий рахунок, з кредитним лімітом в розмірі 21500 грн. Також за умовами кредитного договору передбачено тип та розмір процентної ставки за користування кредитом в розмірі 36 %.

20.09.2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-19-F, відповідно до умов якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» Банк відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 010/0018/82/0205724. У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до Боржників за кредитними договорами Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 19-10/2022 від 19.10.2022 року, у тому числі за кредитним договором № 010/0018/82/0205724 від 06.07.2012 р., що укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 .

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст.599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, щодо відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, АТ "РайффайзенБанкАваль" свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

За приписами ч.1ст. 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Тлумачення ч. 1ст.512 ЦК Українидозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч.2ст.718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1ст.513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Згідно зст.516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно дост. 517 ЦК Українипервісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Тлумачення ст.516, ч.2 ст.517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі № 6-979цс15.

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1ст.1077 ЦК Українивизначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1ст.1078 ЦК Українипредметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зст.1081 ЦК Україниклієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

З наведеновищеслід прийти до однозначного висновку про те,що доТОВ "Коллект Центр"перейшли всі права кредитора за кредитним договором № 010/0018/82/0205724від 06.07.2012 року.

Водночас, відповідач не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

Позивач вважає, що відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Коллект Центр» заборгованість у розмірі 20739,64 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 13876,39 грн., заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 3886,58 грн., інфляційні збитки 2294,64 грн., нараховані 3% річних 682,03 грн. Просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором та понесені судові витрати на сплату судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 13000 грн.

Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_1 в період з 06.07.2012 року по 11.10.2019 року користувався кредитними коштами, частково погашав заборгованість, тому відповідно до розрахунку первісного кредитодавця АТ «Райффайзен Банк Аваль» має заборгованість в розмірі 14081,36 грн., з яких : 13876,39 грн. заборгованість за кредитом, 204.97 грн. заборгованість за відсотками ( виписка з рахунку а.с.38)

Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Згідно зі ст.1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Відповідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач після отримання кредитних коштів взяті на себе зобов`язання відповідно до укладеного договору не виконує, істотно їх порушує, до погашення заборгованості заходів не вживав, що є підставою для стягнення з нього заборгованості за кредитним договором.

Також, позивач ТОВ «Коллект Центр» просить стягнути з відповідача інфляційні втрати і 3% річних.

Відповідно до ч. ч. 10, 11, ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Із аналізу вищезазначених норм вбачається, що законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

При ухваленні рішення суд враховує правову позицію викладену у постанові Великої Палата Верховного Суду від 05 червня 2024 року, справа № 910/14524/22, провадження № 12-4гс24 щодо застосування приписів частини десятоїстатті 238 ГПК України (частин десятої та одинадцятоїстатті 265 ЦПК України). Під час прийняття рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд вправі відповідно до частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятоїстатті 265 ЦПК України) зазначити в рішенні про нарахування відповідних або відсотків, або ж пені до моменту виконання рішення. Не допускається зазначати в рішенні про одночасне нарахування відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду.

Таке нарахування суд може здійснити лише на підставі процесуального клопотання позивача. Питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов`язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується.

Отже, суд першої інстанції звертає увагу, що в рішенні суду може бути вказано лише щодо нарахування відсотків або пені, а ч. 10 ст. 265 ЦПК України взагалі не передбачено можливість зазначення в рішенні нарахування інфляційних витрат.

Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3% річних охоплюються приписами частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) за умови, що позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3% річних за порушення виконання зобов`язання та суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цієї вимоги.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Великої Палата Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24).

Проаналізувавши вимоги позивача у частині нарахування інфляційних збитків і 3% річних, суд дійшов висновку, оскільки ухвалення рішення в цій частині є правом суду, а позивачем не обґрунтовано доцільності застосування ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог, відповідно до ст.141 ЦПК України (0,68%).

Щодо заявленої вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми в рахунок відшкодування за правничу допомогу в розмірі 13000 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України визначено види судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1ч.3ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст. 141 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: Договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 року, Заявка на надання юридичної допомоги № 89, витяг з акту №13 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025 року, прайс-лист АО «Лігал Ассістанс».

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України».

Також у постанові від 12.02.2020 року у справі №648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Так,зурахуваннямскладностісправи,обсягуіскладностівиконаної адвокатомроботи уданійсправі (наданняконсультації,складеннячастково тотожнихза змістомдокументів,розглядсправив порядкуспрощеногопозовного провадження),враховуючи принциписпівмірностіта розумностісудовихвитрат,критерійреальності адвокатськихвитрат,атакожкритерійрозумності їхньогорозміру,виходячизконкретнихобставин справита спірнихправовідносин,суддійшов висновкупро необхідністьзменшитирозмір заявленихдостягнення витратнаправничу допомогудо розміру5000грн. Витратинапрофесійнуправничудопомогу навказанусуму єспівмірними знаданим адвокатомобсягомпослуг,відповідають критеріюреальності такихвитрат,розумності їхньогорозміру.

Керуючись ст.ст.4-12,141,247,259,263-265 ЦПК України, ст.ст.525,526,530,549,610-612,628,629,638,1048,1050 ЦК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" заборгованість за кредитним договором № 010/0018/82/0205724 від 06.07.2012 року, в розмірі - 14081 (чотирнадцять тисяч вісімдесят одна) гривня 36 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" судових витратзі сплатисудового зборув розмірі -1647 (одна тисяча шістсот сорок сім) гривень 23 копійки та 5000(п`ятьтисяч)гривень занадання професійноїправничої допомоги.

Рішення можебути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення судунабирає законноїсили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Сторони:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР", адреса місця реєстрації/знаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, ЄДРПОУ- 44276926.

Відповідач ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації/проживання/знаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Суддя Леся НЕДАШКІВСЬКА

копія згідно з оригіналом