Рішення № 132753976, 11.12.2025, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/9491/25

2/296/3502/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

11 грудня 2025 рокум.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі

головуючої судді - Пилипюк Л. М.,

за участю секретаря судового засідання Клименко Е. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

25 серпня 2025 року ТзОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулось до Корольовського районного суду міста Житомира з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 19 листопада 2023 року між ТзОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно - телекомунікаційної системи укладено електронний договір № 1303772 про надання споживчого кредиту (далі по тексту рішення - Кредитний договір). Відповідно до умов Кредитного договору ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 5000 гривень строком на 360 днів (дата повернення кредиту- 13 листопада 2024 року) зі сплатою процентів. Кредитні кошти відповідачу перераховані за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію, на банківську картку № НОМЕР_1 .

24 грудня 2024 року ТзОВ «Слон Кредит» на підставі договору факторингу № 24122024 за плату відступило, а ТзОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором.

Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти своєчасно не повернула, розмір її заборгованості за Кредитним договором становить 45 000,00 гривень, з яких: 5000 гривень - тіло кредиту; 40000 гривень - сума процентів за користування кредитом.

На підставі наведеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором № 1303772 про надання споживчого кредиту в розмірі 45 000,00 гривень, з яких: 5000 гривень - тіло кредиту; 40000 гривень - сума процентів, нарахованих за користування кредитом. Крім того, позивач просить відшкодувати йому за рахунок відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 гривень.

Ухвалою судді від 10 вересня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 30 жовтня 2025 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано докази в АТ КБ "Приватбанк".

Представник позивача адвокат Столітній М. М. у судове засідання не з`явився, одночасно з поданням позовної заяви розгляд справи просив проводити за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи. Установлено, що відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Матеріали справи містять відомості про те, що позивачем належно виконано вимоги ч. 7 ст.43ЦПК України та надіслано відповідачу на адресу зареєстрованого місця проживання копію позовної заяви з додатками. Крім того, відповідачу копія ухвали про відкриття провадження, а також судова повістка надіслані рекомендованим листом на адресу зареєстрованого місця проживання, що відповідає вимогам п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України. Однак, відповідне поштове відправлення повернуте на адресу суду неврученим відповідачу з відміткою пошти про причину повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». А тому, відповідно до змісту п. 4 ч. 8 ст.128ЦПК України відповідач вважається такою, що отримала судову повістку. Враховуючи, що судом вжито належних заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, а також, беручи до уваги строки розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення.

Відповідач у встановлений судом строк правом на подання письмового відзиву на позовну заяву не скористався.

За наявності всіх умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про здійснення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до вимог ч. 2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 3 ст.12ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд установив, що 19 листопада 2023 року між ТзОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТзОВ «Слон Кредит» було укладено електронний договір №1303772 про надання споживчого кредиту. Кредитний договір відповідач підписала електронним підписом шляхом відтворення одноразового ідентифікатора «C423».

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору його укладення здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства.

На умовах, встановлених Договором, Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (п. 1.2 Кредитного договору).

Сума кредиту (загальний розмір) складає 5 000 гривень, тип кредиту кредит (п. 1.3 Кредитного договору). Строк кредиту- 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору (п. 1.4 Кредитного договору).

Відповідно до п.1.5 Кредитного договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах:

стандартна процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного п 1.4 цього Договору;

знижена процентна ставка 1,875% в день та застосовується, якщо клієнт до 19 грудня 2023 року (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Згідно з пунктом 2.1. Кредитного договору кредитні кошти надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 .

Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт (п. 3.1 Кредитного договору).

Згідно з представленим позивачем розрахунком заборгованості за Кредитним договором, який здійснений ТзОВ «Слон Кредит», ОСОБА_1 за період з 19 листопада 2023 року по 24 грудня 2024 року здійснила оплату на рахунок первісного кредитора в розмірі 2 812,5 грн., які спрямовані на оплату процентів за користування грошовими коштами. Розмір заборгованості відповідача відповідно до вказаного розрахунку становить 5000 гривень - тіло кредиту, 40 000 гривень нараховані проценти за користування кредитними коштами.

24 грудня 2024 року між ТзОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» було укладено Договір факторингу № 24122024, згідно з умовами якого ТзОВ «Слон Кредит» відступило ТзОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» права грошової вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором, укладеним з відповідачем.

Частинами 1, 3 ст.509ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст.627ЦК України відповідно до ст.6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до змісту ст. ст. 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст.638ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 2 ст.639ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За ст. ст. 525, 526ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.530ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст.625ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).

Відповідно до ч. 3 ст.11Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст.11Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст.11Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст.512ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст. ст. 1077, 1078ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Суд установив, що ТзОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за Кредитним договором.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на дату звернення до суду становить 45 000 гривень, з яких: 5 000 гривень - тіло кредиту; 40 000 гривень - сума процентів, нарахованих за користування кредитом.

Ураховуючи суму кредиту (5 000 гривень), визначені Кредитним договором умови нарахування відсотків за користування кредитом, строк кредитування (360 днів), перевіривши розрахунок заборгованості, який здійснений первісним кредитором, суд дійшов висновку про правомірність нарахування відповідачу процентів за користування кредитом за період з 19 листопада 2023 року по 13 листопада 2024 року в розмірі 41 250 гривень, з урахуванням сплати 2812,50 гривень які спрямовані на оплату процентів за користування грошовими коштами.

Відповідно до розрахунку заборгованості, який здійснений первісним кредитором, заборгованість відповідача за Кредитним договором станом на дату відступлення прав вимоги становила 46 250 гривень, однак кредитор списав відсотки в розмірі 1250 гривень, а тому загальний розмір заборгованості - 45 000 гривень, з яких 5 000 гривень - тіло кредиту та 40 000 гривень - проценти за користування кредитом.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», відповідно до якого вимоги позову щодо розміру заборгованості є доведеними у разі, коли стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача.

Отже, наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом на підтвердження розміру заборгованості ОСОБА_1 за Договором, що становить 45000 гривень.

З наведених мотивів суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованості за Договором в розмірі 45000 гривень.

Щодо позовних вимог про застосування положень ст. 265 ЦПК України та зобов`язання органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

В свою чергу, згідно ч. 11 ст.265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

Однак, це є правом суду, а не обов`язком, та має вирішуватись з урахуванням обставин конкретної справи.

Суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п.18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 19 листопада 2023 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.

Отже, суд вважає, що вимоги позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз`яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні трати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Виходячи з вищенаведеного, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Розподіл судових витрат.

Частиною 1 ст.141ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

У зв`язку з висновком суду про задоволення позову про стягнення кредитної заборгованості у повному розмірі, на підставі ч.1 ст.141ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути 2422,40 гривень судового збору.

Статтею 133ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст.137ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України).

Звертаючись до суду із цим позовом, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 в свою користь 10 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесених витрат позивач надав копію Договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М. М., заявку №10311 на виконання доручення до Договору №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, акт №10311 прийому-передачі виконання робіт (надання послуг) згідно Договору №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, суд ураховує характер спірних правовідносин, незначну складність справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Зокрема, суд звертає увагу на те, що представником позивача завищені години, які об`єктивно необхідні для вчинення певного виду правової допомоги як надання усної консультації, так і аналіз судової практики, складання позовної заяви про стягнення боргу. Дана категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною, типовою та не потребує особливих затрат часу на її складання. Пакет документів, що доданий до позовної заяви, також є наперед визначеним та не потребує великих зусиль для його зібрання.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі №922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, суд вважає, що обґрунтованими та співмірними в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 гривень.

Керуючись ст. ст.2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280, 281 ЦПК України, ст.ст. 3, 207, 509, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 1046, 1049,1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за Договором № 1303772 про надання споживчого кредиту в розмірі 45 000 (сорок п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно-процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», 03150 м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, ЄДРПОУ 44559822;

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_3 .

Дата складення повного рішення15 грудня 2025 року.

Суддя Корольовського районного суду

міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК