Рішення № 132753633, 18.12.2025, Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/730/25

Провадження № 2/931/384/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18 грудня 2025 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Масляної С.В.,

за участю: секретаря - Проскуненкової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Локачах в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

встановив:

24 вересня 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 25.06.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №4384780, за умовами якого відповідачка отримала кредитні кошти в розмірі 3600 грн, які зобов`язалася повернути, сплатити комісію за надання кредиту та сплатити відсотки за користування кредитом. Всупереч умовам кредитного договору відповідач свої кредитні зобов`язання не виконала, грошові кошти не повернула, проценти за користування коштами не сплатила. 16.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 16/12-2021-43, у відповідності до умов якого до останнього, з-поміж іншого, перейшло право майнової вимоги за кредитним договором № 4384780 від 25.06.2021 року. У свою чергу, 10.01.2023 року на підставі договору відступлення прав вимоги № 10-01/2023, укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», позивач набув права майнової вимоги за кредитним договором № 4384780 від 25.06.2021 року, розмір заборгованості позичальника за яким станом на день формування позовної заяви згідно розрахунку заборгованості становить 26018 грн, з яких: 3600 грн - заборгованість по тілу кредиту, 21734 грн - заборгованість по відсотках та 684 грн - заборгованості по комісії.

Просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 4384780 від 25.06.2021 року в розмірі 26018 грн, понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 13000 грн.

Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 13 жовтня 2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 103 на звороті). Одночасно, у позовній заяві представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення (а.с. 5 зворот).

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України (а.с. 101, 105). Про причини неявки суд не повідомила, відзиву на позов не подала.

З урахуванням наведеного, на підставі ст. 223 ЦПК України суд ухвалив розглядати справу за відсутності учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача, а також за одночасного існування вищевказаних умов, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого висновку.

Судом установлено, що 25 червня 2021 року ТОВ «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір про споживчий кредит № 4384780 (а.с. 8-11).

Умовами цього договору визначено наступний його предмет.

Кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2 договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (п.1.1. договору).

Сума (загальний розмір) кредиту становить 3600 грн (п.1.2 договору).

Кредит надається строком на 15 днів з 25.06.2021 (строк кредитування) (п.1.3. договору).

Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредиту (дата платежу): 10.07.2021 (п.1.4 договору).

Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 5634 грн (п.1.5 договору).

Комісія за надання кредиту: 684 грн, яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово (п.1.5.1 договору).

Проценти за користування кредитом: 1350 грн, які нараховуються за ставкою 2,5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2 договору).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6 договору).

Аналогічні умови кредитування зазначені в анкеті-заяві на кредит № 4384780 від 25 червня 2021 року та паспорті споживчого кредиту № 4384780 (а.с. 66, 67).

Договір про споживчий кредит № 100469853 укладений відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на вебсайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між кредиторами та позичальником не було б укладено. Таким чином, електронний договір, підписаний електронним одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним у письмовій формі з моменту його підписання, тобто ведення алфавітно-цифрової послідовності даних (пароль). Водночас такий договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо істотних умов договору.

Судом установлено, що відповідно до п. п. 6. 1 Кредитного договору № 4384780 (індивідуальна частина) сторони дійшли згоди, що кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства. Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (смс) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладання (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником товариству через веб сайт або у смс-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд товариства направлене позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником товариству. Згідно з п. п. 6. 4, 6. 5 сторони погодили, що укладений кредитний договір після його підписання електронного підпису одноразовим ідентифікатором є таким, що укладений у письмовій формі.

У розділі 10 договору «Реквізити сторін» у графі «Позичальник» містяться особисті дані ОСОБА_1 , зокрема: РНОКПП, паспортні дані, адреса проживання, номер телефону, електронна пошта. Аналогічні дані відповідача містяться в анкеті-заяві на кредит № 4384780 від 25 червня 2021 року, де також вказано дату народження, вік, освіту, соціальний статус, місце роботи, майновий стан (щомісячний дохід), IP адресу з якої подано заяву.

Довідкою про ідентифікацію, сформованою ТОВ «Мілоан», підтверджується, що ОСОБА_1 25 червня 2021 року на номер телефону: НОМЕР_1 було відправлено одноразовий ідентифікатор U21539 (а.с. 12).

Квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 від 25 червня 2021 року підтверджується здійснення 25 червня 2021 року грошового переказу від ТОВ «Мілоан» на виконання умов договору № 4384780 на картку номер НОМЕР_3 в сумі 3600 грн (а.с.13).

З відомості про щоденні нарахування та погашення, виданої ТОВ «Мілоан» по кредитному договору № 4384780, вбачається, що ОСОБА_1 25.06.2021 року надано кредит в сумі 3600 та нараховано комісію в сумі 684 грн, з 25.06.2021 року по 10.07.2021 року нараховувалися відсотки відповідно до п.1.5.2 договору в сумі 90 грн щодня, з 11.07.2021 року по 08.09.2021 нараховувалися відсотки відповідно до п.1.6, 2.3.1.2 договору в сумі 180 грн щодня. Крім того, 23.08.2021 року відповідачем було сплачено 1000 грн процентів по кредиту (а.с. 14-14 з/с).

Таким чином, згідно розрахунку ТОВ "Мілоан" станом на дату відступлення прав вимоги товариством до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 4384780 від 25.06.2021 року ТОВ "Вердикт Капітал" заборгованість відповідача складала 13418 грн, з яких 3600 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9134 грн - заборгованість за відсотками і 684 грн - заборгованість за комісією.

Судом установлено, що 16 грудня 2021 року ТОВ «Мілоан» (клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» (фактор) уклали договір факторингу № 16/12-2021-43, за умовами якого (п.2.3) клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників виключно в частині тих сум заборгованості, що визначені в реєстрах боржників (а.с. 36-50).

Згідно із реєстром боржників до цього договору факторингу до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 4384780 від 25.06.2021 в загальній сумі заборгованості 13418 грн, з яких: по тілу кредиту 3600 грн; по відсотках 9134 грн; по комісії 684 грн (а.с. 50).

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ "Вердикт Капітал" за кредитним договором № 4384780 від 25.06.2021 заборгованість ОСОБА_1 складає 26018 грн, з яких: 3600 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9134 грн - заборгованість за відсотками і 684 грн - заборгованість за комісією, 12600 грн - відсотки, нараховані після відступлення права вимоги ТОВ "Мілоан" на користь ТОВ "Вердикт Капітал" за період з 16.12.2021 року по 23.02.2022 року (а.с. 15).

10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» (первісний кредитор) та ТОВ «Коллект Центр» (новий кредитор) уклали договір відступлення прав вимоги № 10-01/2023, за яким ТОВ «Коллект Центр» набуло права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках № 1 та № 3 (а.с. 17-35).

Згідно із реєстром боржників до цього договору відступлення права вимоги до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 4384780 від 25.06.2021 року в загальній сумі заборгованості 26018 грн, з яких: по тілу кредиту - 3600 грн; по відсотках - 21734 грн; по комісії - 684 грн (а.с. 33-35).

З витягу з реєстру боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 року також вбачається, що за договором про споживчий кредит № 4384780 загальна сума заборгованості становить 26018 грн, з яких: по тілу кредиту - 3600 грн; по відсотках - 21734 грн; по комісії - 684 грн (а.с. 32).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Визначення поняття «зобов`язання» міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У силу вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Доказами, наданими позивачем, підтверджується, що до позивача перейшли права вимоги за спірним кредитним договором і він вправі пред`являти відповідні вимоги про стягнення коштів.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, факт укладення договору про споживчий кредит № 4384780 від 25 червня 2021 року та отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 3600 грн підтверджений належними доказами і відповідачем не оспорено.

Заявлена у позові сума заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3600 гривень та по комісії в розмірі 684 грн узгоджується з умовами кредитного договору та не виходить за його межі.

Разом із цим, судом встановлено невідповідність умовам договору заявленої суми заборгованості по відсотках.

До стягнення позивач заявив заборгованість по відсотках в загальній сумі 21734 грн.

Така сума відповідає сумі заборгованості, зазначеній у сформованому ТОВ «Вердикт Капітал» розрахунку заборгованості, з яких 9134 грн - сума заборгованості по відсотках на дату переходу права вимоги від ТОВ "Мілоан" до ТОВ "Вердикт Капітал" за період з 26.06.2021 по 08.09.2021 року, 12600 грн - сума відсотків, які нараховані вже ТОВ "Вердикт Капітал" після переходу права вимоги від ТОВ "Мілоан" за період з 16.12.2021 року по 23.02.2022 року(а.с.15). ТОВ "Коллект Центр" після переходу права вимоги від ТОВ "Вердикт Капітал" не здійснювало нарахувань відсотків за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 .

Нарахування відсотків згідно із відомістю первинного кредитора ТОВ "Мілоан" здійснене за період з 25 червня 2021 року по 08 вересня 2021 року(а.с. 14).

Аналізуючи умови укладеного з відповідачем договору № 4384780, встановлено наступне.

У розділі 1 договору № 4384780 сторони чітко передбачили строк кредитування - 15 днів, починаючи з 25.06.2021 року по 10.07.2021 року (пункти 1.1, 1.3, 1.4 договору).

У графіку платежів, який є додатком № 1 до цього договору, також зазначено, що кредит повинен бути повернутий 10 липня 2021 року. Поверненню у цей строк підлягає 5634 грн, з яких: 3600 грн суми кредиту, 1350 грн процентів за користування кредитом, 684 грн комісії за надання кредиту (а.с. 65).

Такий строк кредитування також зазначений у в анкеті-заяві на кредит № 4384780 від 25 червня 2021 року (а.с. 67).

Розділ 2 договору № 4384780 передбачає умови виконання, тобто реалізації самого предмета договору, визначеного у розділі 1 договору.

У пункті 2.2.1 договору визначено, що позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п.1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 договору.

У пункті 2.3 договору визначено, що пролонгація може відбуватися на пільгових умовах (п.2.3.1.1) або на стандартних (базових) умовах (п.2.3.1.2).

Відповідно до п.2.3.1.2 договору позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Аналіз вищенаведених умов договору свідчить про їх явну суперечливість між собою.

Так, у п.2.2.1 договору чітко визначає, що у випадку продовження позичальником строку кредитування він має додатково сплатити комісію, при цьому конкретної прив`язки до п.2.3.1.1 або п.2.3.1.2, які передбачають пролонгацію на пільгових та стандартних (базових) умовах, не містить, а лише відсилається на загальний пункт 2.3 договору.

Належних доказів того, що відповідач як позичальник вчинив певні дії, які б об`єктивно свідчили б про його добру волю і бажання здійснити пролонгацію кредиту, зокрема сплатив відповідну комісію, як це передбачено п.2.2.1 договору, до матеріалів позову не додано та в позові не зазначено.

Також, суду не надано доказів складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів, передбачених п.п.4.1.,4.2. Договору.

В додатку №1 «Графік платежів» до кредитного договору від 25.06.2021 № 4384780(а.с. 65) вказано, що у випадку зміни будь-яких відомостей, зазначених у графіку розрахунку у зв`язку з частковим погашенням заборгованості та/або продовженням строку повернення кредиту, позичальник доручає Товариству самостійно оновити графік розрахунків, шляхом внесення у нього відповідних змін або викладення його у новій редакції та розмістити дані Графіку в особистому кабінеті позичальника.

Крім цього, структура самого договору про споживчий кредит достатньо свідчить, що строк кредитування визначається предметом договору (розділ 1) і становить 15 днів, а подальші умови, що визначені у розділі 2 договору, передбачають лише умови виконання самого предмета договору, тобто розділу 1 договору, який і включає у себе строк кредитування.

У зв`язку із цим, нарахування відповідачу після 10 липня 2021 року процентів у відповідності до п 2.3.1.2 договору не знаходить свого належного обґрунтування.

За таких обставин, суд не вбачає обґрунтованих підстав вважати, що після спливу визначеного у п.1.3 договору строку кредитування відбулася пролонгація кредиту.

Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 року по справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Право кредитодавця ТОВ «Мілоан» нараховувати передбачені указаним договором проценти за користування кредитом припинилося 10 липня 2021 року, у зв`язку із чим з цієї дати права та інтереси кредитодавця забезпечувалися частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вимог про стягнення відсотків на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач не заявляв.

У зв`язку із цим при визначенні заборгованості відповідача ОСОБА_1 по відсоткам слід виходити із визначених у самому договорі умов.

Так, за умовами договору розмір відсотків за користування кредитними коштами становить 1350 грн.

Відповідачем було частково погашено заборгованість: сплачено 1000 грн процентів вже після закінчення строку кредитування, а саме 23.08.2021 року згідно розрахунку ТОВ "Мілоан" (а.с. 14).

За таких обставин, у кінцевому підрахунку відповідач має заборгованість за кредитним договором № 4384780 від 25.06.2021 року по тілу кредиту в сумі 3600 гривень, 350 грн за процентами за користування кредитом, 684 грн комісії за надання кредиту.

Згідно ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на встановлені фактичні обставини, відповідні їм правовідносини і наведені положення чинного законодавства, суд з викладених підстав і мотивів вважає, що позов підлягає частковому задоволенню в сумі отриманих відповідачем кредитних коштів, процентів та комісії, нарахованих в межах строку кредитування, визначеного кредитним договором.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню кредитна заборгованість в загальній сумі 4634 гривень.

Щодо вимоги позивача про стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу, то судом встановлено наступне.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім того, згідно пункту 3 частини другої цієї статті у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальна ціна позову становила 26018 гривень. Суд задовольнив позовні вимоги на суму 4634 гривень (на 18 %).

При пред`явленні позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 гривень, що стверджується відповідною квитанцією (а.с.7). Отже, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути 436 гривень судового збору.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.133 та ч.1 - 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Судом встановлено, що 01 липня 2024 року між позивачем ТОВ «Коллект Центр» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» укладено договір про надання правової допомоги №01-07/2024, відповідно до умов якого, адвокатське об`єднання, на підставі звернення клієнта, яке оформлено у формі заявки на надання юридичної допомоги, приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги, зокрема: надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складання заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (а.с. 58 - 62).

Згідно п.4.1 вказаного Договору, вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до договору.

Як вбачається з заявки на надання юридичної допомоги № 401 від 01 серпня 2025 року, ТОВ «Коллект Центр» та АО «Лігал Ассістанс» погодили надання наступних правових (юридичних) послуг адвокатським об`єднанням товариству по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 : надання усної консультації з вивченням документів - 4000 гривень 00 копійок; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 9000 гривень 00 копійок; всього 13000 гривень 00 копійок (а.с. 63).

Відповідно до витягу з акту №13 від 31 серпня 2025 року про надання юридичної допомоги, АО «Лігал Ассістанс» надано ТОВ «Коллект Центр» наступні послуги по відповідачу ОСОБА_1 : надання усної консультації з вивченням документів - 4000 гривень 00 копійок; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 9000 гривень 00 копійок (а.с. 64).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Відповідно до ч.5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не заявляла клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та не доводила їх неспівмірність.

Враховуючи викладене, за відсутності копотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позов задоволено частково (на 18 %), з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2340 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 137,141, 247, 258, 259, 263, 265, 280-284, ЦПК України, ст. ст. 512, 514 ,525, 526, 530, 549, 610, 612, 1048, 1054 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (код ЄДРПОУ 44276926, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306,) суму заборгованості за договором № 4384780 від 25.06.2021 в розмірі 4634 (чотири тисячі шістсот тридцять чотири) гривень 00 копійок, з яких 3600 гривень 00 копійок - сума заборгованості за тілом кредиту; 350 гривень 00 копійок - сума заборгованості за процентами, 684 гривні 00 копійок - сума заборгованості з комісії.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" судовий збір в розмірі 436 (чотириста тридцять шість) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 2340 (дві тисячі триста сорок) гривень 00 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Повний текст рішення складено 18.12.2025 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр", адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ - 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .

Суддя Локачинського районного суду С.В. Масляна