Ухвала суду № 132752330, 23.10.2025, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/1943/25

Номер провадження 2/504/3476/25

УХВАЛА

23.10.2025с-ще Доброслав

Суддя Доброславського районного суду Одеської області Литвинюк А.В., розглянувши матеріали позовної заяви Громадської організації «Товариство «ВОСТОК» (ЄДРПОУ 42238831), в інтересах якої діє керівник Абрамович Олексій Володимирович до Приватного підприємства «Південьпарксервіс» (ЄДРПОУ 39534303) про стягнення завданої шкоди,-

встановив:

15.05.2025 року через систему Електронний суд ГО «Товариство «ВОСТОК», в інтересах якої діє керівник Абрамович О.В. звернулася до Доброславського районного суду Одеської області із позовною заявою до ПП «Південьпарксервіс» про стягнення коштів у сумі 7075200 грн в якості компенсації за завдану шкоду, посилаючись на те, що ПП «Південьпарсервіс» у березні 2015 року без повноважень, шляхом встановлення шлагбауму на в`їзді до гаражів на земельній ділянці, кадастровий номер:5122785800:01:001:0435, площею 12га, з громадянами (власниками гаражів) було укладено договори на «парковку побудованих капітальних гаражів». При цьому під час укладення договорів ПП «Південьпарксервіс» замовчувало відсутність оренди на земельну ділянку (договір оренди на земельну ділянку було укладено тільки через 5 років, 26.10.2020 року).

Вважає, що договори, укладені ПП «Південьпарксервіс» з власниками гаражів (членами ГО «Товариство «Восток» суперечить інтересам суспільства (ст.ст. 203,215,228,230,236 ЦК України), приписам ст.13 ЦК України та Європейському принципу «Доброго врядування», чим було завдано шкоди громадянам (членам ГО «Товариство «Восток») на суму 7075200 гривень.

При цьому, ГО "Товариство "Восток", звернувшись з цим позовом до суду, реалізувала передбачені її статутними завданнями представницькі функції щодо захисту прав фізичних осіб - членів такої організації, відтак позов у цій справі фактично подано в інтересах фізичних осіб, які є членами товариства, а не на захист власних інтересів позивача, як юридичної особи.

Крім іншого, позовна заява містить клопотання про звільнення від сплати судового збору з посиланням на ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», заяви про витребування доказів та розрахунок шкоди.

Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 20.05.2025 року відмовлено у відкритті провадження у зазначеній справі, оскільки даний спір виник між позивачем та відповідачем суб`єктами господарювання, тому підлягає розгляду в поряду господарського судочинства.

Постановою Одеського апеляційного суду від 14.08.2025 року ухвалу Доброславського районного суду Одеської області від 20.05.2025 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 06.10.2025 року прийнято самовідвід судді Вінської Н.В. від розгляду зазначеної справи, цивільну справу передано керівнику апарату Доброславського районного суду Одеської області для визначення іншого складу суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2025 року справу розподілено судді Барвенко В.К.

Ухвалою суду від 13.10.2025 року прийнято самовідвід судді Барвенка В.К. від розгляду зазначеної справи, цивільну справу передано керівнику апарату Доброславського районного суду Одеської області для визначення іншого складу суду.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду Гузя О.В. №526 від 20.10.2025 року призначено повторний автоматизований розподіл вказаної судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2025 року справу розподілено судді Литвинюк А.В., у зв`язку з чим підлягає прийняттю до провадження судді.

Але, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі з`ясовано, що передані до провадження судді матеріали справи не відповідають вимогам ст.ст.175,177 ЦПК України.

Відповідно до ст.187 ЦПК України, суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст.175 ЦПК України, а також вимогам ст.177 цього Кодексу.

При вирішенні питання про відкриття провадження встановлено, що поданий позов не відповідає вимогам законодавства (ст.175 і ст.177 ЦПК України), у зв`язку з чим підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.

Вимоги до змісту та форми позовної заяви (які є обов`язковими для особи, що звертається до суду) викладені у ст.175 ЦПК України, відповідно до яких позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

4. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

5. У разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

6. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Але в порушення вимог п.2. ч.3 ст.175 ЦПК України у позовній заяві не вказано ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін - 1100 фізичних осіб, в інтересах яких подано цей позов; поштовий індекс; а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

Не вказано у позовній заяві і обставин, якими ГО «Товариство «ВОСТОК» обґрунтовує свою діяльність та підстави звернення стосовно кожного із 1100 громадян (окремо по кожному з них) з вимогами про визнання права на земельну ділянку; доказів перебування цих 1100 громадян у складі членів (учасників) ГО «Товариство «ВОСТОК» в інтересах яких подано позов; доказів наявності у цих осіб на праві власності (чи іншому законному праві) будинків, гаражів чи інших приміщень, що потребують судового захисту та відновлення порушеного права, як власників вказаних приміщень.

Окрім того, в порушення вимог ст.177 ЦПК України до позовної заяви не додано жодних доказів, що підтверджують направлення 1100 громадянам (в інтересах яких подано позов) копій позовної заяви і доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Відповідно до приписів ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Керівник ГО «Товариство «ВОСТОК» (ЄДРПОУ 42238831), ОСОБА_1 , посилаючись на те, що є неприбутковою організацією, у позовній заяві просить витрати у зв`язку із сплатою судового збору покласти на відповідача та звільнити від сплати судового збору за подання позовної заяви.

В обґрунтування заяви про звільнення від сплати судового збору посилається на те, що позивач у статусі громадської організації захищає не власні інтереси як юридичної особи, а фактично діє в інтересах фізичних осіб членів ГО «Товариство «ВОСТОК» число яких складає 1100 членів та представляє їхні інтереси в суді на підставі положень Закону України «Про громадські об`єднання» та відповідно до статутних завдань такої організації, а тому відповідно до приписів ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» підлягає звільненню від сплати судового збору.

При цьому, суд наголошує на тому, що Верховний Суд у постанові від 07.11.2018 року, справа 804/6859/16, прийшов до висновку про те, що необґрунтованими є доводи позивача про те, що громадська організація є не прибутковою та не має власних коштів та майна, а тому має бути звільнена від сплати судового збору. Адже громадська організація «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» діє в інтересах фізичної особи, а не у власних інтересах, а тому підстав для застосування ст.8 Закону України «Про судовий збір» немає.

Також суд вважає за необхідне додатково зазначити, що у п.29, п.30 вказаної вище постанови Верховного Суду визначений правовий висновок про те, що навіть за відсутності в процесуальному законодавстві у громадських об`єднань без статусу юридичної особи адміністративної процесуальної правоздатності та адміністративної процесуальної дієздатності, такі громадські об`єднання можуть визнаватися позивачами на підставі ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод при звернені до суду за захистом безпосередньо власних прав чи інтересів.

Так, судова практика з цього питання, на підставі аналізу правозастосовних позицій Європейського Суду з прав людини, утвердила підхід, за яким «…суди повинні мати на увазі, що невизнання за об`єднанням громадян без статусу юридичної особи процесуальної правоздатності шляхом обмеження можливості звернутись до суду за захистом своїх прав є запереченням самої суті права на суд (§ 41 рішення Європейського суду з прав людини від 16.12.1997 р. у справі «Католицька церква Ла Кане проти Греції» (Сase of the Сanea Сatholic Сhurch v. Greece).

З огляду на викладене суд наголошує на тому, що право доступу до правосуддя не є абсолютним і може бути піддано обмеженням, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі»).

Такі саме висновки були зроблені Верховним Судом у постанові від 30.05.2018 року у справі № 804/1230/17.

Ч.1 ст.2 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що платники судового збору громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до місцевого суду позову майнового характеру юридичною особою, ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1059800 грн).

Суддя зазначає, що у разі звернення до суду неприбуткової організації така організація є в розумінні Закону України «Про судовий збір» платником судового збору, тобто наявність чи відсутність підстав для сплати судового збору пов`язана не зі статусом неприбуткової організації, а безпосередньо з цією особою - позивачем.

Відповідно до приписів ст.8 ЗУ «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Ч.2 передбачає, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, перелік підстав для відстрочення, розстрочення сплати судового збору, його зменшення або звільнення є вичерпним, позивач, як юридична особа (громадська організація) не визначений законом як суб`єкт, до якого можуть бути застосовані положення ст.ст.5,8 Закону України «Про судовий збір». Не надано ГО «Товариство «ВОСТОК» і доказів наявності у 1100 осіб ( в інтересах яких подано цей позов та які можуть отримати статус позивачів у цій справі) встановлених законом підстав для звільнення від сплати судового збору за подання позову до суду.

Суд зазначає, що ст.129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі і фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Зазначена правова позиція також збігається з висновками Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року (заява № 70297/01) та Верховного Суду України, викладеними в його ухвалі від 28 вересня 2015 року у справі № 21-5496а15.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення позивачу сплати судового збору, суд з урахуванням правових позицій, викладених у Постанові Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 23.01.2015 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір», а також у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 року №2 виходить із того, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. При цьому, якщо бюджетні установи діють як суб`єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для звільнення від сплати судового збору.

Окрім того, невмотивоване звільнення від оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судових витрат утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення за судовим захистом.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації № В (81) 7 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, ухваленій 14 травня 1981 року: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Відтак, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Враховуючи викладене, суд не вбачає достатньо правових підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору за подання цього позову до суду.

У зв`язку з чим, позивачу необхідно надати суду докази сплати судового збору за подання позову за 1 вимогу майнового характеру в розмірі 106128 грн.

Крім того, при сплаті судового збору необхідно врахувати приписи ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях

Отримувач коштів ГУК в Од.обл./смт Доброслав/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526

Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача UA458999980313191206000015684

Код класифікації доходів бюджету 22030101

Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Державна судова адміністрація

України, 050).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст.175,177 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з моменту отримання позивачем ухвали.

На підставі наведеного, керуючись п.5 ч.3 ст.175, ч.ч.1,2 ст.185, 353 ЦПК України, суддя,-

постановив:

Прийняти до свого провадження матеріали позовної заяви Громадської організації «Товариство «ВОСТОК» (ЄДРПОУ 42238831), в інтересах якої діє керівник Абрамович Олексій Володимирович до Приватного підприємства «Південьпарксервіс» (ЄДРПОУ 39534303) про стягнення завданої шкоди.

Клопотання Громадської організації «Товариство «ВОСТОК» (ЄДРПОУ 42238831), в інтересах якої діє керівник Абрамович Олексій Володимирович про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви залишити без задоволення.

Позовну заяву Громадської організації «Товариство «ВОСТОК» (ЄДРПОУ 42238831), в інтересах якої діє керівник Абрамович Олексій Володимирович до Приватного підприємства «Південьпарксервіс» (ЄДРПОУ 39534303) про стягнення завданої шкоди - залишити без руху і надати заявнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з моменту отримання позивачем ухвали.

Копію ухвали направити позивачеві та роз`яснити, що в установлений судом строк необхідно усунути виявлені суддею недоліки.

Попередити, що у разі невиконання вимог суду у вказаний строк, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя Литвинюк А. В.