Рішення № 132752250, 19.12.2025, Київський районний суд м. Одеси

________________________

Справа № 947/27405/25

Провадження № 2/947/4829/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2025 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Скриль Ю.А.,

за участю секретаря судового засідання Остапчук О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 32296,00 грн, судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 17.02.2025 між ТОВ «1 Безпечене агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 8871126.

Вказує, що відповідачу надано кредит в розмірі 8000,00 грн, строком на 360 днів, денна процентна ставка 0,95% .

26.6.2025 між первісним кредитором та позивачем ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладений договір факторингу № 26/06/25, відповідно до якого до позивача перейшло права вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим у нього станом на дату подачі позову, утворилася заборгованість в розмірі 32 296,00 грн, з них: 8000,00 грн - тіло кредиту, 6916,00 грн - проценти, 1380,00 грн заборгованість за комісією, 16000,00 грн за пенею/неустойкою.

З метою захисту своїх майнових прав позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відзив на позовну заяву

Сторона відповідача правом на надання відзиву на позов та надання пояснень у справі не скористалась.

Процесуальні дії у справі

Згідно з відповіддю з ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області від 12.08.2025 № 5188/16182, отриманою судом 22.08.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

У період з 07.08.2025 по 05.09.2025 головуюча суддя у справі перебувала у щорічній відпустці.

Ухвалою судді від 17.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу визначений п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позов.

Копію ухвали суду надіслана за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Відповідно до Довідок АТ «Укрпошта» про причини повернення, поштові відправлення двічі повернулись на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням відповідача про розгляд справи.

Заяви, клопотання, відзив, пояснення від сторони відповідача до суду не надходили.

Позивач у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності представника позивача, вимоги підтримує, позовні вимоги задовольнити.

01.12.2025 з АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» надійшла витребувана інформація та докази.

З урахуванням викладеного, зважаючи на завдання цивільного судочинства, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відзиву на позов та заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини та зміст спірних правовідносин

Дослідивши письмові докази, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права на належне виконання умов кредитного договору, внаслідок чого позивач звернувся з позовом про відновлення його прав шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

17.02.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладений Договір кредитної лінії №8871126, умовами якого передбачено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 8 000,00 грн, строком на 360 днів (з 17.02.2025 по 11.02.2026 р.), із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,95 %, які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1 380,00 грн).

У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 400,00 грн. за кожен день понадстрокового користування. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 707625, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу provodinserhii@gmail.com).

Договір укладений в порядку ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.

Суд враховуючи правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, дійшов висновку про укладеність вказаного договору між первісним кредитором та відповідачем.

Також судом встановлено, що первісним кредитором виконані умови договору від 17.2.2025 №8871126 та передав відповідачу кредитні кошти у розмірі 8000,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК Фінекспрес», що підтверджується електронною платіжною інструкцією № a52b880e-6729-4084-8484-e68b3092b825 від 17.02.2025 року.

Згідно з листом від 25.06.2025 №25/06/25-8, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» повідомило та підтверджує, що на банківський рахунок Відповідача на підставі платіжної інструкції № a52b880e-6729-4084-8484-e68b3092b825 (кошти перераховані за посередництвом платіжної установи) перераховано кошти на виконання умов Договору кредиту №8871126.

Згідно з довідкою від 26.06.2025 № КД-000034888/ТНПП, ТОВ «ФК Фінекспрес» (платіжна установа), підтверджує, що прийняло до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між Компанією/ТОВ «ФК ФІНЕКСПРЕС» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершено платіжну операцію: «17.02.2025 року, сума 8 000,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_2 , номер платежу

a52b880e-6729-4084-8484-e68b3092b825».

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за вказаним договором, у нього виникла заборгованість за договором кредитної лінії у розмірі 32 296,00 грн, з них: 8000,00 грн - тіло кредиту, 6916,00 грн - проценти, 1380,00 грн заборгованість за комісією, 16000,00 грн за пенею/неустойкою.

У подальшому, 26.06.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладений Договір факторингу № 26/06/25, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №8226712 від 22.01.2025.

Згідно з п.2.1.3. перехід від Клієнта до Фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу (день підписання реєстру прав вимог). Підписаний сторонами Реєстр прав вимог в паперовому/електронному вигляді є невідємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта/Кредитодавця до Фактора/Позивача вимоги.

Моментом переходу права грошової вимоги до Позивача є день підписання відповідного Реєстру прав вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимог №26/06/25-01 від 26.06.2025, Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу №26/06/25 від 26.06.2025 року в тому числі до Відповідача в сумі 32 296,00 грн.

Мотиви суду та застосування норм права

Відповідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень частин 1, 3 та 4 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Нормою частини 1 статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з приписами частин 1-3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до положень частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом норми статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини 1, 2 статті 639 ЦК України).

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції

Так, Статтею 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч.12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Кредитний договір між сторонами укладений шляхом підписання відповідачем пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) та Заявка, яка є частиною кредитного договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Таким чином, судом встановлено, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення договору на таких умовах.

Як встановлено при розгляді справи, первісний кредитор свої зобов`язання за договором та угодою виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі 8000,00 грн, що встановлено договором. Успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта, підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією ТОВ «ФК Фінекспрес» від 26.06.2025 № КД-000034888/ТНПП, а також витребуваною інформацією та випискою по рахунку АТ КБ «ПРИВАТ БАНК».

З огляду на інформацію, зазначену в розрахунку заборгованості за договором кредитної лінії від 17.02.2025, проценти по кредиту у розмірі 6916,00 грн, нараховані в межах строку кредитування, за період з 17.02.2025 по 11.02.2026, та у розмірі, що передбачено умовами договору.

Заборгованість за договором всього становить 32 296,00 грн, з них: 8000,00 грн - тіло кредиту, 6916,00 грн - проценти, 1380,00 грн заборгованість за комісією, 16000,00 грн за пенею/неустойкою.

Таким чином, в порушення умов кредитного договору, а також вимог ст.509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним вище договором не виконав, тому на думку суду, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає фактично отримана та не повернута сума основного боргу в розмірі 8000,00 грн.

Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, відповідно до якого право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до умов договору та заявки кредитного договору, позивач обґрунтовано нараховував проценти в межах строку кредитування та у розмірі, передбаченому умовами договору, що й відображено в розрахунку заборгованості.Водночас доказів, які б спростовували неправильність долученого позивачем розрахунку, відповідачем не надано, а тому проценти в розмірі 6916,00 грн нараховані правомірно та підлягають стягненню з відповідача.

Щодо вимоги позивача про стягнення комісії у сумі 1380,00 грн та стягнення пені/неустойки в розмірі 16000,00 грн, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 1.12 Договору кредитної лінії встановлено, що комісія за надання кредиту грошові кошти, які згідно умов Договору Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю за надання Кредит в якості однієї зі складових загальних витрат за споживчим кредитом.Згідно з п. 1.26 Договору, перший обов`язковий платіж грошові кошти, які включають в себе Комісію за надання кредиту та фактично нараховані Проценти за користування кредитом, що сплачуються Позичальником в Першому обов`язковому платежі.

Відповідно до п. 2.2.8 Договору, комісія за надання кредиту 17.25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1380,00 грн.

Суд звертає увагу, що законодавство, яке регулює порядок укладення договорів споживчого кредитування в Україні, зазнало змін у 2017 році з прийняттям Закону України «Про споживче кредитування». До цього часу судова практика у питанні можливості встановлення кредитором комісії в кредитному договорі захищала боржника як слабку сторону в кредитних правовідносинах. Однак з прийняттям в 2017 році Закону України «Про споживче кредитування» змінилася і судова практика. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов 'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Тому, суд вважає обґрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача комісії за надання кредиту у розмірі 1380,00 грн, яка передбачена умовами Договору.

Доказів щодо її сплати відповідачем матеріали справи не містять.

Щодо стягнення неустойки

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Однак, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на час розгляду судом цієї справи.

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі№910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Враховуючи ту обставину, що неустойка, яка передбачена кредитним договором, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, після 24 лютого 2022 року, вона підлягає списанню кредитодавцем та підстави для її стягнення за рішенням суду відсутні.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення первісного позову та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість в розмірі 16296,00 грн, з них: 8000,00 грн - тіло кредиту, 6916,00 грн - проценти, 1380,00 грн заборгованість за комісією.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи наявністьпідстав длячасткового задоволенняпозовних вимог на50,46%(16296х 100 / 32296), з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1222,30 грн (2422,40 х 50,46%).

Суд оцінивши надані позивачем докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу 3 500,00 грн, дійшов висновку про їх обґрунтованість та співмірність.

Ураховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на правничу допомогу у розмірі 1766,10 грн (3500 х 50,46%).

Керуючись ст.ст.10, 12, 77, 78, 81, 141, 247, 263, 265, 268 ЦПК України, ст.ст.509, 510, 546, 625, 611, 1050, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства зобмеженою відповідальністю«ФІНПРОМ МАРКЕТ»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«ФІНПРОМ МАРКЕТ»заборгованість за договором кредитної лінії від 22.01.2025 № 8226712 у розмірі 16 296 (шістнадцять тисяч двісті дев`яносто шість) гривень 00 копійок, з них: 8000,00 грн - тіло кредиту, 6916,00 грн - проценти, 1380,00 грн заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«ФІНПРОМ МАРКЕТ»судовий збір у розмірі 1222 (одна тисяча двісті двадцять дві) гривні 30 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 1 766 (одна тисяча сімсот шістдесят шість) гривень 10 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», ЄДРПОУ 43311346, адреса: 08205, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення суду підписане 19.12.2025.

Суддя Ю. А. Скриль