Рішення № 132748886, 19.12.2025, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/288/25

2/683/459/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2025 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого судді Цішковського В.А.

з участю секретаря Васічевої О.В.

представника позивача адвоката Мініх І.М.

розглянувши у судовому засіданні в місті Старокостянтинові цивільну справу № 683/288/25, номер провадження 2/683/459/2025 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

27 січня 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Мініх І.М. звернулася в суд з позовом до Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області і просить визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявленого позову, посилається на те, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , відноситься до суспільної групи «колгоспний двір». Право власності на вказаний житловий будинок було оформлено на ім`я голови колгоспного двору ОСОБА_3 , про що 01.02.1994 року видано свідоцтво про право власності на житловий будинок. Станом на 15.04.1991 року головою двору був ОСОБА_3 та членом двору була його дружина ОСОБА_4 , а тому спірне будинковолодіння було їх спільною сумісною власністю і кожен з них мав рівну частку у ньомупо 1/2 частині.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на частку майна, а саме на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 , яку прийняла його дружина ОСОБА_4 , але не оформила.

Крім того, на випадок своєї смерті ОСОБА_3 склав заповіт, яким вище вказаний житловий будинок заповів своїй дочці ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_4 . Після її смерті спадщину прийняла її донька ОСОБА_1 .

Крім того, на випадок своєї смерті ОСОБА_4 також склала заповіт, яким розпорядилась на все своє майно на користь своєї дочки ОСОБА_1 .

Проте при зверненні до нотаріуса з питань оформлення спадщини, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане нерухоме майно через те, що житловий будинок відноситься до суспільної групи «колгоспний двір», а свідоцтво про право власності на цей будинок видано лише на ім`я ОСОБА_3 , який був не єдиним членом майна цього колгоспного двору.

Зважаючи на викладене, позивач просить визнати за нею в порядку спадкування після смерті її батьків право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18.03.2025 року замінено первісного відповідача Старокостянтинівську міську раду Хмельницької області на належного відповідача ОСОБА_2 .

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Мініх І.М. підтримує позовні вимоги та просить задовільнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 , яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, до суду не з`явилася, причини неявки суду не повідомляла, відзив на позов не подавала.

Заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 (на час розгляду справи Хмельницького) району Хмельницької області побудований 1967 році та відноситься до суспільної групи колгоспний двір.

01 лютого 1994 року Старокостянтинівською районною адміністрацією на ім`я ОСОБА_3 , видано свідоцтво про право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 , та зазначено, що він належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3 .

Цього ж дня право власності ОСОБА_3 на вказаний житловий будинок зареєстровано у Хмельницькому обласному об`єднаному БТІ в реєстровій книзі №1 під реєстровим №133, що також підтверджується довідкою КП «БТІ Старокостянтинівської міської ради» від 22.07.2024 року за № 2106.

Згідно рішення № 15 від 08.12.2016 року позачергової п`ятнадцятої сесії 7 скликання Пашковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області перейменовано в АДРЕСА_2 .

Згідно рішення № 45/15/VIII від 25.11.2022 року Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області перейменовано в АДРЕСА_2 .

Станом на 15.04.1991 року головою колгоспного двору був ОСОБА_3 та членом двору була його дружина ОСОБА_4 , що підтверджується випискою з погосподарської книги, виданої старостою Пашковецького старостинського округу виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 03.07.2024 року за № 27-10/146.

Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

Правовідносини щодо будівництва житлових будинків і набуття прав на них до 15 квітня 1991 року регламентувалися нормамиЦК УРСРв редакції 1963 року.

Відповідно дост.86 ЦК УРСР 1963 рокуправо власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Відповідно до положень ч.1ст.120 ЦК УРСР 1963 рокумайно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до роз`яснень, даних в п.6постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, які виникли до 15 квітня 1991 року, тобто до набрання чинностіЗаконом України «Про власність», застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність цього двору, зокрема:

- право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні;

- розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних;

- згідно зі ст.4 Постанови ВРУ «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990 року.

Оскільки житловий будинок по АДРЕСА_1 належить до суспільної групиколгоспний двір і станом на 15.04.1991 року членами цього колгоспного двору були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , тому спірний будинок є спільною сумісною власністю усіх його членів, кожен з яких має рівну частку у цьому будинку - по 1/2 частині (1 : 2=1/2).

Відповідно до ст.ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За правиламистатті 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст.1233 ЦК України).

Згідно чинного на час відкриття спадщини законодавства, спадкоємцем, що прийняв спадщину, вважається особа, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, ця особа не заявила про відмову від спадщини, а також спадкоємцем, що прийняв спадщину, є особа, яка на час відкриття спадщини не проживала постійно із спадкодавцем, однак у шестимісячний строк з часу відкриття спадщини подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.3 ст.1268, ч.1 ст.1269 ЦК України).

Судом встановлено, що в с. Грибенинка Старокостянтинівського району Хмельницької області помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 14.12.2016 року. ОСОБА_3 був батьком для ОСОБА_5 , яка згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00042980182, сформованого 03.01.2024 року, змінила прізвище після реєстрації шлюбу на « ОСОБА_6 », а згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00042979128, сформованого 03.01.2024 року, змінила прізвище після реєстрації шлюбу на « ОСОБА_7 ». Крім того, цим ж доказами підтверджується, що матір`ю позивача ОСОБА_1 була ОСОБА_4 .

На день смерті ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав: АДРЕСА_1 , разом із дружиною ОСОБА_4 .

07 серпня 2015 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений Козірук Т.М. секретарем виконкому Пашковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, зареєстрований у реєстрі за № 71, згідно якого здійснив таке розпорядження, зокрема: житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , заповів ОСОБА_1

03 березня 2017 року за заявами ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 151/2014 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Цією ж заявою ОСОБА_4 відмовилась від одержання обов`язкової частки у спадщині після смерті її чоловіка, а ОСОБА_1 цією заявою прийняла спадщину за заповітом після смерті батька.

Позивач ОСОБА_1 оформила частину спадково майна після смерті батька ОСОБА_3 , що підтверджується виданим нотаріусом свідоцтвом про право на спадщину за заповітом.

Інформація про наявність інших спадкоємців, які б прийняли спадщину, в матеріалах спадкової справи відсутня.

Отже, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за заповітом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 , яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину, до складу якого увійшла також 1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , яка належала померлому, як члену майна колгоспного двору.

Відповідно до ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Тлумачення статті 1241 ЦК України свідчить, що право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов`язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов`язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов`язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Частиною 1 статті 1261ЦК України передбачено, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Зазначене узгоджується з п.19 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», в якому судам роз`яснено, що при визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги.

Судом також встановлено, що в с. Грибенинка Хмельницького району Хмельницької області померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 26.12.2023 року. ОСОБА_4 була матір`ю для позивача ОСОБА_1 .

На день смерті ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала: АДРЕСА_1 , одна.

07 серпня 2015 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений Козірук Т.М. секретарем виконкому Пашковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, зареєстрований у реєстрі за № 72, згідно якого всім своїм майном розпорядилась на користь ОСОБА_1

10 квітня 2024 року за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини за заповітом, Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 169/2024 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .

Як вбачається із матеріалів спадкової справи, 12.06.2024 року із заявою до державного нотаріуса звернулась ОСОБА_2 , згідно якої остання на підставі ст.1241 ЦК України, як непрацездатна має право на обов`язкову частку після смерті матері ОСОБА_4 .

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , серії НОМЕР_3 , виданого повторно 07.06.2024 року, в графі мати вказана ОСОБА_4 .

Згідно ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.

А тому як вбачається, відповідач ОСОБА_2 на день смерті матері ОСОБА_4 досягла пенсійного віку та звернулася у встановленому законом порядку до нотаріуса про прийняття спадщини, тому є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , на підставі ст.1241 ЦК України.

Після смерті ОСОБА_4 до складу спадщини увійшла, зокрема 1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташована по АДРЕСА_1 , яка належала померлій, як члену майна колгоспного двору.

При обчисленні розміру обов`язкової частки слід ураховувати всіх спадкоємців за законом, які б могли спадкувати, якщо порядок спадкування не був би змінений заповітом (правова позиція Верховного Суду у справі № 292/389/17 від 25.11.2020).

З матеріалів справи вбачається, що до спадкоємців за законом, які могли б спадкувати, якщо порядок не був би змінений заповітом, відноситься ОСОБА_1 , яка спадкує за заповітом, та ОСОБА_2 , яка має право на обов`язкову частку. А тому позивач ОСОБА_1 має право на 3/8 частки (1/2 : 2 = 1/4 : 2 = 1/8 + 1/4) на спадкове майно після смерті матері ОСОБА_4 , а ОСОБА_2 має право на 1/8 обов`язкової частки спадкового майна, яка є половиною такої частки (1/4 : 2 = 1/8).

16 січня 2025 року державний нотаріус Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Заворотна Т.В. листом відповіддю, відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане нерухоме майно через те, що житловий будинок відноситься до суспільної групи «колгоспний двір», а свідоцтво про право власності на цей будинок видано лише на ім`я ОСОБА_3 , який був не єдиним членом майна цього колгоспного двору.

Відповідно до роз`яснень, даних в п.23постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Досліджені судом докази свідчать, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 увійшов житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , який належав їм у рівних частка, як членам колгоспного двору.

Оскільки ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за заповітом до майна померлого батька ОСОБА_3 , тому вона набула право власності, а саме на належну померлому, як члену майна колгоспного двору, 1/2 частину вищезазначеного будинковолодіння.

Разом з тим, досліджені судом докази достовірно вказують на те, що ОСОБА_4 належала 1/2 частину вищезазначеного будинковолодіння, як члену майна колгоспного двору, та враховуючи, що відповідач має право на обов`язкову частку у спадковому майні, яка становить 1/8 частки, а тому частка позивача після смерті матері становить 3/8 частки (при підрахуванні якої враховано всіх спадкоємців).

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача слід задовільнити частково та за ОСОБА_1 слід визнати право власності на 7/8 частки будинковолодіння в АДРЕСА_1 (1/2 частина після смерті батька ОСОБА_3 + 3/8 частки після смерті матері ОСОБА_4 ).

Вимог про стягнення судових витрат по справі позивачем не заявлено.

Керуючись ст.ст.12,13,263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 7/8 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: с. Пашківці Хмельницького району Хмельницької області.

Суддя: