Рішення № 132748221, 16.12.2025, Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/2890/25

Провадження № 2/601/1036/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2025 року м. Кременець

Кременецький районний суд Тернопільської області у складі

головуючого Мочальської В.М.,

за участю секретаря Домінської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кременецького районного суду Тернопільської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

УСТАНОВИВ:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»(надалі ТОВ «ФКЕАПБ») звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоговором позики № 6914493 від 10.02.2024 в сумі 21600 грн.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача вказує на те, що 10.02.2024 між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 укладено договір позики №6914493. 11 січня 2024 року ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ЄАПБ» уклали договір факторингу №11-01/2024, за яким останнім набуто право грошової вимоги до відповідача в сумі 21600 грн, з яких: 5000 грнсума заборгованості за основною сумою боргу; 9100 грнсума заборгованості за процентами за користування позикою; 7500 грнсума заборгованості за процентами на прострочену позику, що стверджується витягом з реєстру боржників №6 від 21.08.2024 до договору факторингу №11-01/2024 від 11.01.2024. З моменту передачі права грошової вимоги за вказаними договорами до ТОВ «Фінансова компанія «ЄАПБ», відповідач заборгованість не погашав, а тому просять стягнути з відповідача в їх користь заборгованість за кредитними договорами на загальну суму 21600 грн.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 01.10.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи у його відсутності, заявлені вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, з невідомих суду на те причин, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 4ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Отже, суд зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогамст.280 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив.

10.02.2024 між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №6914493, який підписано сторонами електронним підписом одноразовим ідентифікатором, зокрема відповідачем ОСОБА_1 договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором z76962.

Згідноп. 2.1. Договору позики, за цим Договором Позикодавець зобов`язався передати Позичальнику у власність грошові кошти (позику), а Позичальник зобов`язався повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів та сплатити Позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього Договору.

Відповідно до п.2.3., 2.4 Договору позики, позичальник ОСОБА_1 10.02.2024 отримав кредит у розмірі 5000 грн строком на 60 днів, базова процентна ставка 2,50000 % за день, яка застосовується протягом першого розрахункового періоду, основна процентна ставка, фіксована2,50000% на деньзастосовується протягом усього строку позики, окрім першого розрахункового періоду; дата повернення позики 10.04.2024.

Відповідно до п. 2.5 Договору позики, позика надається Позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської картки НОМЕР_1 , зареєстрованої Позичальником для цієї цілі в Особистому кабінеті.

Підписуючи Договір Відповідач підтвердив, що в чіткій та зрозумілій формі отримав інформацію, передбачену ч. 2ст. 12 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також інформації щодо своїх прав та обов`язків згідно зЗУ «Про захист прав споживачів»таЗакон України «Про захист персональних даних»(п.п. 10.1.3 п. 10.1 Договору позики).

Відповідно до Розділу 9 Договору, цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідноЗакону України «Про електронну комерцію».

Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі (п. 9.3 Договору позики).

11 січня 2024 року ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» уклали Договір факторингу №11-01/2024, за яким останнім набуто право вимоги, у тому числі до відповідача ОСОБА_1 за Договором позики №6914493 від 10.02.2024 у розмірі 21600 грн, з яких: 5000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 9100 грн сума заборгованості за процентами за користування позикою, 7500 грнсума заборгованості за процентами на прострочену позику, що підтверджується Актом прийому-передачі реєстру боржників №6 від 21серпня 2024 року та Витягом з реєстру боржників №6 від 21.08.2024.

Частинами 1,2,3,4та пунктом 4 ч. 5ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України(даліЦПК України) визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 3статті 77 ЦПК України, визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За правилом ч. 1ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1статті 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Устатті 526ЦК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048ЦК України).

Частиною 2статті 1054 ЦК України, встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини 2статті 639 ЦК України, передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи договір позики №6914493 від 10.02.2024, укладений між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 , був вчинений сторонами в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Враховуючи положення ч. 1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до ч.1, 2ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначеніЗаконом України «Про електронну комерцію», згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст. 12 цьогоЗакону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст. 12Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннямист. 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З матеріалів справи вбачається, що без ознайомлення з Правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронних договорів кредиту на сайті є неможливим. Даний висновок відповідає змісту постанови Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №623/2936/19.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитних договорів, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числіЗакону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

За таких підстав, суд вважає,що відповідно до вимог чинного законодавства між ТзОВ «Маніфою» та відповідачем ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір.

Статтею 1077 ЦК України, передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідност. 1082Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов`язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов`язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.

У відповідності дост. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зіст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав..

Відповідно до вимогстатті 516ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідностатті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Тлумачення статті516, частини другої статті517 ЦК України, свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом України, в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач підтвердив своє право вимоги за договором позики №6914493 від 10.02.2024 на підставі договору факторингу №11-01/2024.

Статтею 525 ЦК України, визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу устрок (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч.1ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, враховуючи, вимоги частини другоїстатті 530ЦК України, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів в будь-яких час.

Частини 1, 5ст. 81 ЦПК України, визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, складеного позивачем за період з 10.02.2024 по 11.05.2024 за договором позики № 6914493 від 10.02.2024 заборгованість відповідача становить 21600 грн, з яких: 5000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 15600 грн сума заборгованості за відсотками.

Суд оцінивши та дослідивши докази, приходить до переконання, що сума заборгованості за вказаним договором у частині стягнення із відповідача заборгованості по тілу кредиту підлягає до задоволення, відтак вважає, що за договором позики № 6914493 від 10.02.2024 слід стягнути заборгованість у розмірі 5000 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення із відповідача заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX внесені зміни, зокрема, до Закону України «Про споживче кредитування».

Пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що денна процентна ставка це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначила, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих таПерехідних положеньЗакону України«Про споживчекредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України«Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів Українищодо удосконаленнядержавного регулюванняринків фінансовихпослуг» установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів -1,5%.

При цьому, відповідно до п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Провнесення зміндо деякихзаконодавчих актівУкраїни щодоудосконалення державногорегулювання ринківфінансових послуг» дія пункту 5 розділу Iцього Законупоширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Закон України«Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів Українищодо удосконаленнядержавного регулюванняринків фінансовихпослуг» набрав чинності 24.12.2023.

Отже, максимальний розмір денної процентної ставки з 24.12.2023 не повинен перевищувати 1%, а щодо договорів, які укладені до набрання Законом України № 3498-IX: протягом перших 120 днів - 2,5% (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів 1,5% (до 20.08.2024 включно); починаючи з 241 дня1% (з 21.08.2024).

Договір позики № 6914493 між ТОВ «Маніфою» та відповідачем укладено 10.02.2024, тобто уже після набрання чинності відповідних положеньЗакону України «Про споживче кредитування», а тому положенняЗаконупро обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються до даних правовідносин у порядку передбаченому ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»у розмірі не більшому, ніж 1%.

З урахуванням наведеного, суд відхиляє наданий розрахунок заборгованості у частині нарахованих відповідачу відсотків, оскільки вважає, що такі відсотки відповідачу слід нараховувати з урахуванням обмеження максимального розміру денної процентної ставки до 1% з урахуванням вимог зазначеногоЗакону.

Отже, суд вважає, що заборгованість відповідача за нарахованими відсотками за договором позики №6914493 від 10.02.2024 за період з 10.02.2024 по 10.04.2024 (строк передбачений договором) буде складати 3000 грн, що розраховується наступним чином (5000*1/100)*60=3000 грн, де 60кількість днів кредитування.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_1 частково сплачено проценти за користування позикою за договором №6914493 від 10.02.2024 в загальній сумі 1375 грн, двома платежами, а саме 20.02.2024 в сумі 1250 грн та 21.02.2024 в сумі 125, що підтверджується розрахунком позивача.

Відтак, враховуючи наведене, суд оцінивши та дослідивши докази надані сторонами, а також у їх сукупності, вважає, що позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами слід задовольнити частково, стягнувши із відповідача у користь позивача заборгованістьза договором позики №6914493 від 10.02.2024 на загальну суму 6625 грн., з яких: 5000 грн. заборгованість за тілом кредиту, з врахуванням часткового погашення 1625 грн. заборгованість за відсотками у межах строку кредитування. У решті вимог відмовити.

Відповідно ч.1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 30,67% (6625 грн х 100% / 21600 грн) від усієї суми заявлених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог на 30,67% з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 928,69 грн (3028 х 84,59% / 100%) судового збору.

Керуючись ст.4,6,10,12,13,76-81,263-265,280-282 ЦПК України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Позов -задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики № 6914493 від 10.02.2024 на загальну суму 6625 (шість тисяч шістсот двадцять п`ять) гривень, та 928 (дев`ятсот двадцять вісім) гривень 69 копійок судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Кременецьким районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ вул. Симона Петлюра, 30, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 16 грудня 2025 року.

Головуючий