Ухвала суду № 132747301, 19.12.2025, Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/1696/25

провадження №2-з/457/7/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2025 року м. Трускавець

Суддя Трускавецького міського суду Львівської області Грицьків В.Т., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

встановив:

У провадженні Трускавецького міського суду Лвівської області з 13.11.2025 перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "ПРИВАТБАНК", третя особа на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Осельський Євген Сергійович, треті особи на стороні позивача: ОСОБА_2 , ТОВ НВП "ПРОМЕНЕРГЕТИКА", ТОВ ТБК "ВАЛГАН" про визнання права власності на 1/2 земельної ділянки, поділ в натурі між власниками, зняття арешту з 1/2 частки, що належить позивачу.

До подання зазаначеного позову - 04.11.2025, ОСОБА_1 зверталася до суду з заявою про забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого в межах виконавчого провадження ВП №74465653 майна - земельної ділянки, що розташована в м. Трускавець, кадастровий номер 4611500000:02:014:0052, площею 0,3669 га, з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку», що належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Трускавецькою міською радою від 16.10.2007 ЯД №463 524 та накладення арешту на згадану земельну ділянку.

Ухвалою суду від 05.11.2025 заявниці було відмовлено в задоволенні заяви, оскільки згідно із пунктом 5 частини першої та частини третьої статті 150 ЦПК України, позов може бути забезпечено зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

13.11.2025 ОСОБА_1 подала до суду вищезгаданий позов та 04.12.2025 звернулася в суд із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого в межах виконавчого провадження ВП №74465653 майна - земельної ділянки, що розташована в м. Трускавець, кадастровий номер 4611500000:02:014:0052, площею 0,3669 га, з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку», що належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Трускавецькою міською радою від 16.10.2007 ЯД №463 524 та накладення арешту на згадану земельну ділянку. З огляду на те, що стягувач може намагатися обійти заборону продажу майна в межах виконавчого провадження ВП № 74465653, відкривши інше виконавче провадження, позивачка просить наступне додаткове забезпечення - накласти арешт на земельну ділянку, що розташована в м. Трускавець, кадастровий номер 4611500000:02:014:0052, площею 0,3669 га, з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку», що належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку (ЯД №463524, виданого Трускавецькою міською радою 16.10.2007), та заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо вищезазначеної земельної ділянки кадастровий номер 4611500000:02:014:0052.

Ухвалою від 05.12.2025 суд, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявниці щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу; з врахуванням недопустимості забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили - у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовив.

18.12.2025 ОСОБА_1 втретє звернулася до суду з аналогічною заявою про забезпечення позову шляхом: зупинення продажу арештованого в межах виконавчого провадження ВП №74465653 майна - земельної ділянки, що розташована в м. Трускавець, кадастровий номер 4611500000:02:014:0052, площею 0,3669 га, з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку», що належить ОСОБА_2 ; накладення арешту на згадану земельну ділянку та заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вищезазначеної земельної ділянки кадастровий номер 4611500000:02:014:0052.

В заяві додатково зазначено, що заявниця надала кошти в розмірі 3200000,00 грн своєму чоловіку для погашення заборгованості по виконавчому провадженню №74465653.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 153 ЦПК України, суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, повно, об`єктивно та всебічно дослідивши доводи заявниці, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 2 ст. 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Одним із видів забезпечення позову, зазначених у ст. 150 ЦПК України, є зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Оцінюючи співмірність, необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, відповідність заявленій вимозі, їхній меті, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до ускладнення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинне мати очевидний та об`єктивний характер.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», Постанова Верховного суду від 11.04.2024 у справі №127/32578/23, Постанова Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі № 127/32578/23, провадження № 61-2664св24).

В матеріалах заяви наявна квитанція №ПН364 від 02.12.2025 про сплату ОСОБА_2 на рахунок приватного виконавця Осельського Є.С. 3200000,00 грн, призначення платежу - погашення заборгованості за ВП №74465653.

Однак, в матеріалах справи відсутня постанова приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження №74465653, відсутні й докази того, що заявниця ОСОБА_3 надала дані кошти ОСОБА_2 , крім того платіж здійснено 02.12.2025, а 04.12.2025 заявниця зверталася в суд із попередньою заявою про забезпечення позову, до якої не додала вказаної квитанції.

Частиною 1 ст. 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Враховуючи викладене, та той факт, що подача повторної заяви про забезпечення позову можлива, тільки якщо виникли нові обставини або попередні заходи були скасовані, а тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення втретє поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 153, 260-261, 353, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання.

Суддя: В. Т. Грицьків