Рішення № 132741063, 16.12.2025, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/24562/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2025 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Харечка С.П.,

секретар судового засідання Литвиненко В.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про зміну місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Рівненського міського суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, в якій просить змінити місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначити, що дитина проживатиме разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовну заяву мотивує тим, що між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 23 грудня 2016 року було укладено шлюб, актовий запис №1798. Від шлюбу у них є дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13.09.2023 року по справі №569/7476/23 шлюб між ОСОБА_2 на ОСОБА_1 розірвано. Визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком ОСОБА_2 . Однак, з грудня 2024 року дитина фактично проживає разом зі позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором оренди від 17.09.2025 року. Вона забезпечує дитину, займається її вихованням, навчанням, лікуванням. Оскільки рішенням суду вже було визначено місце проживання дитини з батьком, враховуючи, що відповідач не займається вихованням дитини а також те, що дитина ОСОБА_3 проживає разом з позивачкою, просить змінити місце проживання дитини та визначити, що дитина проживатиме разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Від представника позивача адвоката Лук`янчук В.С. надійшлад о суду заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Від відповідача ОСОБА_2 надійшла до суду заява про розгляд справи без його участі. Також відповідач подав до суду відзив на позов, в якому не заперечує щодо задоволення позовних вимог. Однак зазначає, що з окремими твердженнями викладеними у позовній заяві він не погоджується. Зокрема щодо того, що нібито виключно позивач займається вихованням та розвитком їхнього спільного сина, не бере участі в його житті. Насправді, він як батько бере активну участь у вихованні та розвитку дитини, періодично забирає сина зі школи до себе додому, разом з ним виконує домашнє завдання та допомагає у навчальному процесі. Вони з сином проводять багато часу разом. Оскільки дитина фактично проживає з матір`ю, відповідач у межах можливостей бере активну участь у повсякденному житті сина. Також зазначає, що він систематично та добровільно щомісяця перераховує на банківську картку позички кошти на забезпечення потреб сина.

Від представника третьої особи Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради надійшла заява про розгляд справи без їхньої участі. Зазначає, що відповідач по справі ОСОБА_2 надав до служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради пояснення, в якому він не заперечує щодо зміни місця проживання спільної дитини з матір`ю ОСОБА_1 . Просить врахувати позицію відповідача та постановити рішення в інтересах дитини.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судом, 23 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, актовий запис №1798.

Від шлюбу у них є дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13.09.2023 року по справі №569/7476/23 шлюб між ОСОБА_2 на ОСОБА_1 розірвано. Визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком ОСОБА_2 .

З грудня 2024 року дитина фактично проживає разом зі позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором оренди від 17.09.2025 року.

Згідно довідки виданої Закладом дошкільної освіти (дитячий садок) №17 РМР від 24.09.2025 року №50/01-33/25 повідомлено, що ОСОБА_1 брала активну участь у житті групи і садка (виготовляла з сином різноманітні поробки, малювала малюнки, випікала солодощі), вчасно приводила і забирала дитину із закладу та оплачувала квитанції за харчування і додаткові освітні послуги, була в складі батьківського активу, завжди привітна, усміхнена, спокійна та відповідальна.

Позивач працює головним спеціалістом Відділу планування та аналізу діяльності будівельного комплексу управління містобудування та архітектури департаменту з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації та отримує стабільний дохід щомісяця, що підтверджується характеристикою з місця роботи та довідкою про доходи від 22.09.2025 року.

Згідно характеристики з Рівненського ліцею №12 Рівненської міської ради від 15.10.2025 року №620/01-13 повідомлено, що ОСОБА_3 навчається у 1-Д класі у Рівненському ліцеї №12 Рівненської міської ради та вказано, що батьки піклуються про сина, забезпечують усіма необхідними речами до школи та вказано, що ОСОБА_1 відвідує батьківські збори, підтримує навчання сина вдома.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини 3 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, у віці від 10 до 14 років є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками або організацією, яка виконує функції опікуна.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Згідно вимог ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Статтею 160 СК України встановлено право батьків на визначення місця проживання дитини. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені та враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору.

Міжнародні та національні норми права не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Як встановлено судом, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 23 грудня 2016 року, який розірвано рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 вересня 2023 року. Під час перебування у шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Як визнається сторонами, з грудня 2024 року малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Першочерговим завданням держави є забезпечення безпеки і права на життя дитини, що проголошено статтею 6 Конвенції про права дитини, а тому, розглядаючи справи про визначення місця проживання дитини з урахуванням особливостей, спричинених введенням в Україні воєнного стану, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, судове рішення має бути спрямованим на забезпечення її безпеки і права на життя (див. постанови Верховного Суду від 09 лютого 2023 року у справі № 753/572/20, від 24 травня 2023 року у справі № 127/9377/21, від 14 червня 2023 року у справі № 760/31518/21, від 31 січня 2024 року у справі № 449/1019/20 (провадження № 61-15616св23).

Найкращим інтересам дитини відповідатиме її постійне проживання разом із матір`ю, яка створила усі необхідні умови для безпечного та гармонійного розвитку дитини. З урахуванням конкретних обставин даної справи, проживання сина з матір`ю забезпечує його розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що є благополучним.

Суд звертає увагу на те, що батько безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про її здоров`я, стан розвитку, незалежно від того, з ким вона буде проживати.

Ураховуючи норми Конвенції про права дитини щодо забезпечення її якнайкращих інтересів та безпеки і права на життя, проживання дитини з матір`ю, її малолітній вік, а також дотримання балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову та зміни місця проживання, визначивши місце проживання дитини з матір`ю ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 200, 258, 259, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особаСлужба усправах дітейвиконавчого комітетуРівненської міськоїради прозміну місцяпроживання дитини - задовольнити.

Змінити місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначити, що дитина проживатиме разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Третя особа: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради, місце знаходження: 33028, м.Рівне, вул. Шевченка, буд.45, код ЄДРПОУ25675397.

Повний текст рішення виготовлено 19.12.2025 року.

Суддя Харечко С.П.