Рішення № 132740305, 19.12.2025, Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/2159/25

Провадження № 2/526/1259/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2025 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі

головуючої судді Максименко Л.В.

секретаря судових засідань Павленко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гадяч в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 526/2159/25 за позовом ОСОБА_1 до Лютенської сільської територіальної громади в особі Лютенської сільської ради, треті особи: приватний нотаріус Антонова Тетяна Василівна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

з участю позивача ОСОБА_1

третя особа ОСОБА_2

в с т а н о в и в:

03 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Лютенської сільської територіальної громади в особі Лютенської сільської ради, треті особи: приватний нотаріус Антонова Тетяна Василівна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

08 липня 2025 року ухвалою Гадяцького районного суду провадження у даній справі відкрито.

14 жовтня 2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

ОСОБА_2 проти задоволення позову не заперечувала, вказала, що вона відмовилась від частки у спадковому майні після смерті матері.

Від представника відповідача територіальної громади в особі Лютенської сільської ради, Миргородського району, Полтавської області Омельченка В. І. надійшла заява, в якій він просить справу розглянути без участі представника сільської ради, при ухваленні рішення покладається на розсуд суду.

Третя особа приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Антонова Т. В. в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, пояснень по суті справи суду не надавала.

Треті особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали пояснення по справі, з яких вбачається, що позивач ОСОБА_1 є їх батьком, який після смерті їх матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняв спадщину, що складється з житлового будинку та господарських будівель і споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Вони, як спадкоємці першої черги після смерті матері до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини чи відмову від спадщини не звертались, спадщину не прийняли. На спадкове майно після смерті матері не претендують, не заперечують щодо задоволення позовних вимог позивача.

ОСОБА_3 звернулась до суду з заявою про розгляд справи без її участі.

Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, з`ясувавши позицію сторін, викладену в письмових заявах, дослідивши матеріали справи та наявні в матеріалах справи докази, надавши їм належну правову оцінку, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною 1 ст. 1298 ЦК України встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцю після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 26.11.1985 року, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу.

Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що підтверджується їх свідоцтвами про народження.

ОСОБА_5 28.09.2013 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 , в зв`язку з чим змінила своє прізвище на прізвище чоловіка ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

ОСОБА_6 11.09.2021 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 , в зв`язку з чим змінила своє прізвище на прізвище чоловіка ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

Як вбачається з повідомлення виконавчого комітету Лютенської сільської ради Миргородського району №02.1/01-18/373 від 06.05.2025, згідно виписки з погосподарської книги №16 станом на 05.08.1992 у домоволодінні по АДРЕСА_1 проживали: голова двору - ОСОБА_4 1959 р.н., члени двору: ОСОБА_1 чоловік 1957 р.н., ОСОБА_11 дочка 1989 р.н., ОСОБА_12 дочка 1991 р.н..

Відповідно до довідки виконавчого комітету Лютенської сільської ради Миргородського району № 02.1/01-18/643 від 28.10.2025, згідно погосподарської книги №16 особового рахунку № НОМЕР_1 за 1986-1990 роки, житловий будинок в АДРЕСА_1 , який обліковується за головою двору ОСОБА_4 , збудований у 1988 році та згідно облікових даних домоволодінь має адресу: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 в с. Лютенька померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Спадщину після її смерті прийняв чоловік ОСОБА_1 , дочки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовились від прийняття спадщини після смерті матері, не звернувшись з заявами до нотаріуса.

Статтею 346 ч.1 п.11 ЦК України передбачено, що право власності припиняється у разі смерті власника.

Відповідно до ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом має той з подружжя, який пережив спадкодавця, діти спадкодавця та батьки.

Відповідно до статті 86 ЦК Української РСР право власностіце врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Судом встановлено з технічного паспорта, що спірний житловий будинок був збудований подружжям ОСОБА_13 у 1987 році.

Відповідно ст. 1268 ч. 1 ЦК України спадкоємець має право прийняти спадщину.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст.3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

На час завершення будівництва спірного домоволодіння (1987-1988 рік) державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими, як Указ Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків (надалі за текстом Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Відповідно до ст. 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Указу Президії Верховної Ради від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Указ Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» визнаний таким, що втратив чинність Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-П.

Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і не стосувалась домоволодінь, розташованих у сільській місцевості.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства. Вказані вище правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації. Факт набуття права власності був пов`язаний з моментом побудови.

Таким чином, з моменту побудови громадянином у 1987 році житлового будинку цей громадянин набув статусу власника житлового будинку та згідно зі статтею 86 Цивільного кодексу Української РСР він набув право в межах, установлених законом, володіння, користування й розпорядження цим майном.

Пунктом 9 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року за № 1952-IV (зі змінами), встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

З постанови приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Антонової Т. В. вбачається, що до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з питанням оформлення спадкових прав на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , яка проживала за цією ж адресою, однак позивачу відмовлено в оформленні спадщини після смерті дружини на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на домоволодіння.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу ОСОБА_1 приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Антоновою Т. В. 24.07.2025 року були видані свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстровані в реєстрі за №655 та за №656 на земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка) та на земельну ділянку призначену для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Доньки померлої ОСОБА_4 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у своїх поясненнях суду повідомили, що не прийняли спадщину після смерті матері фактично в силу ст. 1268 ЦК України, оскільки не були зареєстровані на день її смерті за адресою її проживання. Також не звертались до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті матері та не заперечували щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті їх матері ОСОБА_4 .

Відповідно даних технічного паспорту, домоволодіння по АДРЕСА_1 складається з: житлового будинку позначеного на технічному паспорт літерою «А-1,а», гаража «Б», погреба «В», літньої кухні «Г, г», сараю «Д, д», вбиральні «Е», огорожні №1, колодязя №2, навісу №3.

Вартість домоволодіння по АДРЕСА_1 становить 232920 грн.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В даному випадку відмова нотаріуса у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на ім`я спадкодавця і є тим винятковим випадком, який змусив позивача звертатися до суду.

За таких обставин суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, так як судом встановлено, що спадкодавець за життя набув права власності на домоволодіння в установленому на той час законом порядку, а також здобуто достатньо доказів, які підтверджують, що позивач є спадкоємцем на майно після смерті матері.

Керуючись ст.ст. 16, 317, 321, 328, п.11 ч.1 ст. 346, 386, 392, 1216-1218, 1268, 1297 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

позовну заяву ОСОБА_1 до Лютенської сільської територіальної громади в особі Лютенської сільської ради, треті особи: приватний нотаріус Антонова Тетяна Василівна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, що залишилось після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 дружини ОСОБА_4 , яке складається з житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач Лютенська сільська територіальна громада в особі Лютенської сільської ради Миргородського району Полтавської області, місце знаходження: 37353, вул. Дружби, 64, с. Лютенька Миргородського району, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 21051160.

Третя особа - приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Антонова Тетяна Василівна, юридична адреса: м. Гадяч, вул. Лохвицька, 3-б , Полтавської області, 37300.

Третя особа - ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа - ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , адреса для листування: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Головуюча: Л. В. Максименко