Рішення № 132739808, 18.12.2025, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/11574/23

Провадження № 2/361/2321/24

18.12.2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2025 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючої судді ГізатуліноїН.М.розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (далі ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР») через систему «Електронний суд» подало зазначений позов.

В обґрунтування позовних вимог вказувало, що між ним та ОСОБА_1 22 липня 2019року укладено Кредитний договір (оферти) № 22.07.2019-100006140, відповідно до умов якого Позичальнику надано кредит у розмірі 7000 грн, строком на 14 дні, фіксована процентна ставка «Економ» 2 % за 1 (один) день/днів користування Кредитом, застосовується протягом первинного та пролонгованого строків.

ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі.

У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, узв`язку з чим, станом на дату подачі позовної заяви, утворилась заборгованість у розмірі 12460 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7000 грн, попроцентам у розмірі 1960 грн та штрафу 3500 грн чим порушуються права та інтереси ТОВ«СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР».

Позивач указував, що згідно з ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) не заперечує проти заочного розгляду справи, поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи, судові витрати, які пов`язані з оплатою судового збору у розмірі 2147,20грн.

На підставі викладеного, ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» просило суд:

1.Стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за Кредитним договором від 22липня 2019року №22.07.2019-100006140 у розмірі 12460 грн.

2. Стягнути із ОСОБА_1 на його користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 2147,20грн.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2023 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного.

Як вбачається із Довідки про доставку електронного документа до Електронного кабінету представника позивача копія зазначеної ухвали суду доставлена 30 грудня 2023 року.

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялась ухвала про відкриття провадження у справі, враховуючи, що копію позовної заяви направив ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до подачі цього позову, яка повернулась до суду з відміткою «Зазакінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 дійшов висновку про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Близькі за змістом висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25квітня 2018 року у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду Овдієнко Л.П. від 06 серпня 2025року щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, у зв`язку іззвільненням судді ОСОБА_2 у відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 серпня 2025 року вищевказану цивільну справу передано на розгляд судді Гізатуліній Н.М.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2025 року суддею прийнято до свого провадження зазначену цивільну справу, постановлено подальший розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику/повідомлення сторін.

Позивач до суду додаткових заяв, пояснень не подавав, відповідач не використав право подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їхдослідженні, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Суд встановив, що 22 липня 2019року ОСОБА_1 ознайомився із пропозицією ТОВ«СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» про укладення електронного кредитного договору (оферти) упорядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», на веб сайті Кредитодавця, порядком укладення електронного кредитного договору, предметом договору, умовами надання та повернення кредиту, правами, обов`язками, відповідальністю сторін, строком дії договору та іншими умовами договору.

22 липня 2019року ОСОБА_1 з ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» уклав кредитний договір (оферти) № 22.07.2019-100006140 на підставі заявки, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти).

Відповідно до умов кредитного договору позичальнику наданий кредит у розмірі 7000 грн, строком на 14 дні з дати його отримання.

Підтвердив, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору№22.07.2019-100006140 від 22 липня 2019 року, з якими попередньо уважно ознайомився. Акцептовані ним умови кредитного договору містяться у заявці та оферті.

Підтвердив, що йому надані та ним отримана інформація про умови кредиту відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» та примірник цього договору.

З огляду на кредитний договір (оферти) від 22 липня 2019року № 22.07.2019-100006140, що міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 підписав кредитний договір одноразовим ідентифікатором L4327, який був надісланий йому смсповідомленням на його фінансовий номер телефону, що підтверджується відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) кредитного договору №01.04.2024-100003431 (кредитної лінії).

Ані заявка, ані пропозиція про укладення кредитного договору, ані підтвердження проукладення кредитного договору від 22липня 2019року № 22.07.2019-100006140, неміститьреквізитів (номеру) банківської картки відповідача на яку Кредитор, відповідно до п. 2.3 пропозиції повинен перерахувати кошти Позичальнику.

Як вбачається із роздруківки із платіжного сервісу FONDY від 22 липня 2019 року, номер документу 156845902, відправник ТОВ«СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», номер замовлення 58024601043, номер карти НОМЕР_1 , сума платежу 7000 грн, призначення платежу: видача за договором №22.07.2019-100006140.

Згідно з довідкою-розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від22липня 2019 року № 22.07.2019-100006140 складає 12460 грн, з них: 7000 грн основний борг, 1960 грн проценти, 3500 грн штраф.

Між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання вобумовлений сторонами строк.

Відповідно до ст. 634, 638 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суду постановівід 09вересня 2020року усправі №732/670/19дійшов висновкупро те,що будь-якийвид договору,який укладаєтьсяна підставіЦивільного абоГосподарськогокодексів України,може матиелектронну форму.Договір,укладений велектроннійформі,є таким,що укладенийу письмовомувигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Укладення електронного договору повинно відбуватися шляхом підписання його електронним підписом.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд встановив,що ТОВ«СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР»звертаючись досуду зпозовом не надало належних та допустимих доказів про перерахування коштів саме відповідачу ОСОБА_1 .

Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

З огляду на висновки Верховного Суду у постанові від 30 січня 2018 у справі №161/16891/15 належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки зособових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначенихнорм даєпідстави длявисновку,що банківськівиписки зрахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки закартковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості закредитним договором.

ТОВ «СПОЖИВЧИЙЦЕНТР» на підтвердження перерахунку коштів за кредитним договором від 22липня 2019 року № 22.07.2019-100006140 надало роздруківку із платіжного сервісу FONDY від 22липня 2019 року, номер документу 156845902, відправник ТОВ«СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», номер замовлення 58024601043, номер карти НОМЕР_1 , сума платежу 7 000 грн, призначення платежу: видача за договором №22.07.2019-100006140.

Зазначена роздруківка не є документом первинного бухгалтерського обліку, не підтверджує фінансову операцію, не може вважатися належним доказом надання відповідачу кредиту, крім того, у даному випадку, у матеріалах справи відсутні докази про те, що картковий рахунок НОМЕР_1 на який були перераховані кошти за кредитним договором належитьсаме відповідачу у справі ОСОБА_1 .

Відтак,ТОВ «СПОЖИВЧИЙЦЕНТР» не надало жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження переказу коштів саме відповідачу ОСОБА_1 , а також документів, які бнадавали можливість ідентифікувати належність йому карткового рахунку НОМЕР_1 .

Наявна в матеріалах справи довідка-розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежать від волевиявлення дій сторони (кредитора/позивача).

Суд зауважує, що довідка-розрахунок заборгованості є внутрішнім документом кредитора тане містить відомостей, які дозволили перевірити, чи видавалися кредитні кошти відповідачу.

Таким чином, матеріали справи не містять, ані виписки за рахунками відповідача, ані документів первинного бухгалтерського обліку, які є підтверджують фінансову операцію, ані документів, які бнадавали можливість ідентифікувати належність відповідачу карткового рахунку НОМЕР_1 .

Крім того, клопотань про витребування доказів про підтвердження зарахування коштів відповідачу заявлено не було.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. При цьому кожна сторона в силу статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 13 ЦПК України встановлено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У контексті положень одного із основоположних принципів цивільного судочинства принципу змагальності сторін вирішальним фактором є те, що суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 ЦК України, однією із засад цивільного законодавства єсправедливість, добросовісність та розумність.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина 1 статті 8 Конституції України). Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Частинами 1-4 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити доказ, який не може бути подано, причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

На підставі викладеного в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ«СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» є недоведеними, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати у разі відмови в позові покладаються напозивача.

Керуючись ст. ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», ЄДРПОУ 37356833, місце знаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складений 18 грудня 2025 року.

Суддя Н.М. Гізатуліна