Рішення № 132738711, 11.12.2025, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Єдиний унікальний номер 725/2602/24

Номер провадження 2/725/423/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2025 року

Чернівецький районний суд міста Чернівців

в складі:

головуючої судді Піхало Н.В.

за участю секретаря судового засідання Соник А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Суворовської районної у м. Херсоні ради, Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про позбавлення батьківських прав та зазустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Суворовської районної у м. Херсоні ради, про визначення порядку спілкування з дитиною та її виховання, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позову вказувала, що з 14 лютого 2014 року перебувала у зареєстрованому шлюбу з відповідачем, який було зареєстровано Херсонським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, про що складено актовий запис № 64. Однак, у лютому 2015 року, після того як вона завагініла, їхні відносини із відповідачем погіршилися та вони як подружжя припинили спільне проживання та ведення спільного побуту. ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася їхня спільна дочка та увесь період її вагітності вона самостійн себе забезпечувала, а після народження дитини їй матеріально допомогали її батьки. Відповідач, в свою чергу, участі у вихованні та матеріальному забезпеченні не прймав. В продальлшому, рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 21 грудня 2021 року їх шлюб було розірвано, а також стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , 3 вересня 2015 року у розмірі частини від усіх видів його заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 26 лютго 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

При цьому вкзувала, що вищевказане рішення суду про стягнення аліментів відповідач виконує неналежним чином та аліменти сплачує не систематично, у зв`язку із чим за період з лютого 2021 року по березень 2024 року у нього утворилася заборгованість у розмірі 24909 грн. 28 коп.

Також зазначала, що на даний час вона разом із дочкою проживає у АДРЕСА_1 , де мають посвідки на проживання. До Румунії були вимушені виїхати у зв`язку із початком повномасштабного вторгнення рф. ЇЇ дочка на даний час відвідує приватну шкоду на платній основі та адаптувалася до нового середовища.

Вказуючи, що після розірання шлюбу донька проживає разом із нею та знаходить на її повному утриманні, а всі питання щодо виховання дочки вирішуються виключно нею самостійно та без участі і підтримки відповідача, який в свою чергу участі у вихованні та забезпеченні дитини не приймає, не піклується про доньку та не проявляє будь-якої зацікавленості в її подальшій долі, навчанні, підготовки до самостійного життя, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, а також не спілкується з донькою в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, вважає, що відповідач такими діями фактично ухиляється від виконання батьківських обовязків.

Посилаючись на вказане, а також наявність інформації, що негативно характеризує відповідча, а саме неодноразове притягнення до кримінальної відповідальності, просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до дочки ОСОБА_3 , оскільки позбавлення батька батьківських прав буде доцільним та відповідати найкращим інтересам дитини.

Не погоджуючись із поданим позовом, відповідач ОСОБА_2 23 квітня 2024 року звернувся до суду із зустрічним позовом про визначення порядку спілкування з дитиною та її виховання.

При цьому, в обґрунтування позову вказував, що дійсно він із ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі під час якого у них народилася дочка ОСОБА_3 . Також зазначив, що до кінця 2020 року він разом із позивачкою та дитиною проживали по АДРЕСА_2 , однак після 2020 року вони дійсно стали проживати окремо та спору щодо місця проживаненя дочки у них не було, оскільки за взаємною згодою дитина залишилася прорживати разом із позивачкою й відповідно вони домовилися, що позивачка буде надавти йому можливість бачитися із дитиною, спілкуватися з нею у зручний для них обох час. До розіврання шлюбу він неодноразово та періодично приїжджав до них та безперешкодно бачився із донькою, проводив з нею час, що підтверджується відповідними фотознімками.

Однак, як йому стало пізніше відомо, після початку повномасштабної збройної агресії рф проти України 24 лютого 2022 року, ОСОБА_1 виїхала разом із дитиною за кордон, не повідомивши його про це та без отримання його дозволу й відповідно з того часу почала чинити перешкоди у спілкуванні з дочкою, а також їх зустрічам та спілкуваню по телефону. При цьому, факт чинення перешкод у спілкуванні з дочкою можуть підтвердити свідки, про допит яких він має намір заявити клопотання в підготовчому судовму засіданні.

Посилаючись на вказане, просив визначити наступний спосіб його участі у спілкуванні та вихованні дочки, а саме: систематичні побачення з донькою у першу та третю суботу місяця з 12 години 00 хвилин до 16 години 00 хвилин та в день народження доньки з 10 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин в заздалегідь узгодженому місці, а також необмежені спілкування дитини з батьком засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, спілкування з дитиною в режимі відеозвязку через мережу Інтернет.

В судовому засіданні позивачка та її представник поданий позов підтримали з підстав, вказаних у позові та просили про його задоволення, а також вказували про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.

Зокрема, позивачка ОСОБА_1 , будучи допитана судом, за правилами допиту свідків, суду пояснила, що тривалий час із відповідачем не проживала однією сімєю та подала на розлучення з ним ще до початку повномасштабного вторгнення, у лютому 2021 року, та в подальшому у зв`язку із збройною агресією рф проти України була вимушена разом із родиною виїжати з окупації. Вони з родиною переїхали проживати до Румунії. Також вказала, що під час спільного проживання із відповідачем, останній ніде не працював, а пізніше його було заарештовано та вона дізналася, що він має кримінальне минуле та був неодноразово засуджений за вчинення злочинів. На сьогоднішній день вона проживає в Румунії, одружена та її дочка має повноцінну родину, друзів та навчається в англомовній школі. ЇЇ теперішній чоловік підклується про дочку як рідну, забезпечує матеріально та займається її вихованням. Відповідач, в свою чергу, взагалі не цікавиться дитиною, не спілкується з нею та навіть не здійснює спроб налагодити контакт. За останні роки він жодного разу не телефонував дитині, не вітав її із днем народження, а також не приймав участі у матеріальному забезпеченні дитини. При цьому вказала, що оплату аліментів відповідач здійснює нерегулярно та має заборгованість по їх сплаті, а ті оплати, які були ним проведені у 2024 ророці, були здійснені виключно у зв`язку із подачею нею позову до суду про позбавлення батьківських прав та з метою уникнення відповідальності. З квітня 2024 року відповідач взагалі припинив перераховувати кошти у рахунок сплати аліментів на утримання дочки.

Відповідач та його представник в судове засідання, не зважаючи на неодноразові виклики до суду та належне повідомлення про час та місце розгляду справи не зявилися, причини неявки суду не повідомили.

При цьому, ще під час перебування справи на стадії підготовчого провадження ОСОБА_2 неодноразово подавав на адресу суду клопотання про відкладення її розгляду з поважних причин та просив не проводити її розгляд у його відсутності, останній раз ним таке клопотання було подано у липні 2024 року. Разом з тим, в подальшому в судові засідання відповідач не зявлявся та не повідомляв суд про причини своєї неявки, будь-яких клопотань на адресу суду як в ході підготочого розгляду , так і в ході судового розгляду віл нього не надходило.

В свою чергу, представник відповідача 9 грудня 2024 року подав клопотання про розгляд спраив у їх відсутності та просив зустрічний позов задовольнити. В подальшому, не зважаючи на те, що відповідач та його представник були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не зявлялися та будь-яких клопотань на адресу суду не подавали.

Представник Служби у справах дітей Суворовської районної у м. Херсоні ради в судове засідання не зявився, подав клопотання про розгляд справи у їх відсутності та про врахування інтересів дитини при вирішенні даного спору, а також вказував про необхідність проведення опитування дитини з метою зясування її ставлення до батька.

Представник Органу опіки та піклування Чернівецької міської ради в судовому засіданні просив прийняти рішення, яке буде відповідати найкращим інтересам дитини та вкзав, що надати висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав не має можливості, оскільки динита разом із позивачем проживають за межами України та Чернівецької області й відповідно обстежити місце проживання дитини та надати відповідний висновок є неможливим.

Крім того, в судовому засіданні в ході опитування при участі психолога ОСОБА_4 та представника Органу опіки та піклування, неповнолітня дитина ОСОБА_5 суду пояснила, що на даний час вона проживає разом із мамою, а також бабусею та дідусем та маленьким братом у м. Конатанція в Румунії. Також вказала, що у Румунії проживає вже 4 роки, навчається в 3 класі, має друзів та їй подобається її нове місце проживання. ЇЇ вихованням займається мама та тато ОСОБА_6 , який проводить з нею час, займається її навчанням, купляє їй одяг, рідко сварить та вони разом проводять дозілля. Свого біологічного тата вона не пам`ятає. За весь час проживання у Румунії вона жодного разу від батька не отримувала ніяких подарунків, привітань із днем народження та він жодного разу їй не телефонував і не писав, зустрічатися з ним вона не бажає, оскільки у неї вже є тато ОСОБА_6 . Також вказала, що коли вони проживали у Херсоні, вона також з батьком не спілкувалася, проживали вони з мамою у дідуся та бабусі та батько її не навідував й відповідно вона не пам`ятає коли саме бачила батька останній раз.

В подальшому сторони в судове засідання не зявилися, подали заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Так, відповідно до вимог ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

За змістом позиції Верховного Суду, сформованої у справі від 01.10.2020 року №361/8331/18, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, пояснення неповнолітньої ОСОБА_3 , а також дослідивши надані сторонами докази, суд приходить да нступного.

Так, згідно ч.1ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст.4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести тіобставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 89 ЦПК України)).

Судом вставнолено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували з 14 лютого 2014 року у зареєстрованому шлюбі, який між ними зареєстровано Херсонським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, про що складено відповідний актовий запис № 64.

Під час вказаного шлюбу у сторін народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 (а.с.9, зворотня сторона, т. 1). Батьками дитини вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В подальшому, на підставі рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 грудня 2021 року, шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано ( а.с. 10-11, т. 1).

Крім того, на підставі вищевказаного рішення суду, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , 3 вересня 2015 року у розмірі частини від усіх видів його заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 26лютого 2021року і до досягнення дитиною повноліття.

Разом з тим, з наданого позивачкою розрахунку заборгованості зі сплати аліментів убачається, що станом на 26 березня 2024 року , за відповідачем ОСОБА_2 за період з лютого 2021 року по березень 2024 року рахується заборгованість і сплати аліментів в розмірі 24 909 грн. 28 коп. Також зі змісту даної довідки убачається, що відповідач здійснює сплату аліментів на утримання дитини нерегулярно, зокрема після постановлення рішення суд про стягнення аліментів ним було здійснено сплату аліментів у грудні 2022 року в розмірі 14288 грн. 50 коп, а також в жовтні 2023 року в розмірі 67000 грн. та в грудні 2023 року в розмірі 4000 грн. ( а.с. 15-16, т. 1).

При цьому, з наданого відповідачем розрахунку заборгованості зі сплати аліментів убачається, що станом на квітень 2024 року за ідповідачем ОСОБА_2 за період з лютого 2021 року по березень 2024 року рахується заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 67 грн. 47 коп. Також зі змісту даної довідки убачається, що відповідач здійснює сплату аліментів на утримання дитини нерегулярно, зокрема ним було здійснено сплату аліментів у грудні 2022 року в розмірі 14288 грн. 50 коп, в жовтні 2023 року в розмірі 67000 грн., в грудні 2023 рорку в розмірі 4000 грн. та в квітні 2024 року в розмірі 28000 грн. ( а.с. 82, т. 1) .

Також судом встановлено, що на даний час позивачка разом із дитиною ОСОБА_3 постійно проживають в АДРЕСА_1 та мають посвічки на проживання ( а.с. 12-12, т. 1).

Відповідно до довідки Ліцей Теоретично-освітній Центр Cambridge School of Constanta про навчання № 212/12.05.2023 (офіційний переклад з румунської мови), ОСОБА_3 відвідує навчання в закладі Ліцей Теоретично-освітній Центр - Cambridge School of Constanta, навчається в підготовчому класі в 2022-2023 навчальному році та зарахована першого класу на 2023-2024 навчальний рік ( а.с. 14- 14 зворотня сторона, т. 1).

Таким чином, як вставнолено судом та не спростовано відповідачем, після переїзду дочки до Румунії, відповідач взагалі не бачився із дииною та як вказала позивачка, а також в ході опитування малолітня ОСОБА_3 , жодного разу не спілкувався з дитиною, у тому числі за допомогою телефонного або відео зв`язку.

При цьоу, відповідачем не надано суду доказів на спрсотування вказаного, а також доказів чинення йому позивачкою ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з дитиною, у тому числі за допомогою засобів звязку й відповідно доказів прийняття участі у спілкуванні з дитиною та її вихованні, ОСОБА_2 суду не надано. До того ж, відповідач не зважаючи на неодноразове відкладення розгляду справи у зв`язку із його неявкою до суду, так в судове засідання і не зявився, а також не скористався своїм процесуальним правом надання в ході підготовчого судового розгляду доказів на підтвердження чинення йому позивачкою перешкод в спілкуванні з дитиною, у тому числі й не звернувся до суду із клопотанням про допит свідків, які б могли підтвердити даний факт.

За таких обставин, суд приходить до всиновку, що перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з донькою позивачем не чинилися й відповідно доказів на спростування вказаного відповідачем суду не надано.

Крім того, як зазначала позивачка, відповідач не приймав участі у вихованні та забезпеченні дочки ще задовго до їх переїзду до Румунії й відповідно самоусунувся від виконання своїх батьківських обовязків майже одразу після народження дитини.

При цьому, на спростування вказаного, відповідачем надано суду фотознімки, де він зображений разом із позивачкою та дочкою, а також фотознімки дочки.

Зокрема, з наданих фотознімків убачається, що дійсно ОСОБА_2 перебуває біля дитини, однак встановити точний час та місце зустрічей неможливо у зв`язку із відсутністю на даних фотознімках відомостей щодо дати та часу, відповідного року. При цьому, з даних фотознімкув убачається, що дитина ОСОБА_3 дуже малого віку, приблизно 1 рік 1,5 рік (а.с.40-58, 83, т.1), а тому дані фотознімки не спростовую доводи позивачки про те, що відповідач участі у вихованні та спілкуванні з дитиною не приймав та фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обовязків, оскільки на даних фотознімках дитині приблизно 1-1,5 років, а на даний час ОСОБА_3 вже виповнилося 10 років. Фотознімків, де б дитина була більш дорослішого віку та проводила час із батьком суду не надано.

Також позивачка вказувала, що відповідач не виконував своїх баьківських обовязків в частині піклування та матеріального забезпечення дитини.

Зокрема, як вставолено судом з наданих сторонами довідок про розмір заборгованості зі сплати аліментів, відповідач дійсню за період з лютого 2021 року по березень 2024 року нерегулярно сплачував аліменти на утримання дитини та до моменту звернення позивачки до суду мав заборгованість, яка вже після подачі позову була ним погашена .

Так, з наданих довідок убачається, що відповідачем за період з лютого 2021 року по березень 2024 року було здійснено лише 3 платежі зі сплати аліментів, а саме у грудні 2022 року в розмірі 14288 грн. 50 коп, в жовтні 2023 року в розмірі 67000 грн., в грудні 2023 рорку в розмірі 4000 грн. Платіж в квітні 2024 року в розмірі 28000 грн. був здійснений вже післ звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ( а.с. 82, т. 1) .

Таким чином, судом достовірно вставнолено, що ОСОБА_2 фактично ухиляється від участі у вихованні та матеріальному утриманні їхньої спільної доньки, що негативно впливає на її емоціний стан та з часом донька перестала виявляти бажання спілкуватися із батьком.

При цьому, доказів на підтвердження пованості причин не виконання своїх батьківських обовязків відповідачем суду не надано.

Щодо довідки БО «Благодійний фонд «Вартові безпеки» від 24 квітня 2024 року та договору про надання волонтерської допомоги від 14 липня 2022 року, згідно до яких ОСОБА_2 працює в благодійній організації на посаді вроодія - волонтера з 16 травня 2022 року та займається постачанням гуманітарної допомоги, а також активною волонтреською діяльністю та допомогою ( а.с. 75-80, т. 1), то дана довідка не підтвердужє неможливість відповідача виконувати свої батьківські обовязки.

Зокрема, звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 , як підставу позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 визначила те, що відповідач саме свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не бере участі у вихованні дитини, не піклується про її стан здоров`я та духовний розвиток, не проявляє батьківської турботи.

Чстиною третьоюстатті 51 Конституції Українивизначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першоїстатті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина першастатті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини сьомоїстатті 7 СК Українидитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленихКонституцією України, Конвенцією про права дитинивід 20 листопада 1989 року, ратифікованоюПостановою Верховної Ради Українивід 27 лютого 1991 року №789-XII(далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно з частиною першою статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

При цьому, відповідно до частин першої-четвертоїстатті 150 СК Українибатьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першоюстатті 164 СК України, пунктом 2 якої визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першоїстатті 164 СК Українидає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Крім того, згідно з частиною першоюстатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, § 57, § 58).

Крім того, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі №553/2563/15-ц зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першоїстатті 164 СК Україниі вказано, що «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року в справі №755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі №953/17837/19 та в постанові від 17 січня 2024 року в справі №735/308/21.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків.

Крім того, правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Судувід 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.

При цьому, повторна та тривала нездатність виконувати батьківські обов`язки, нехтування ними, призводить до того, що дитина залишається без батьківського піклування, контролю чи допомоги, необхідних для її фізичного чи психічного благополуччя, а умови та причини нездатності виконувати батьківські обов`язки чи їх нехтування неможливо усунути. На підтвердження цього заявником мають бути надані належні, достовірні та достатні докази.

Як встановлено судом, дитина сторін проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 та її чоловіком, а також їхнім спільним сином.

Батько дитини ОСОБА_2 проживає окремо та тривалий час фактично не підтримує контакту з дитиною, не приймає участі у її вихованні, не проявляє інтересу до дитини та її життя.

Таким чином,в ході розгляду справи позивачкою було доведено,що відповідач фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських прав та протягом останніх років не бачився з дитиною, не підтримував з нею будь-який зв`язок, не цікавився її життям, внаслідок чого сімейні зв`язки між дитиною та батьком були втрачені, тоді як сама дитина сприйняла іншу особу (нового чоловіка матері) як свого батька.

Відповідач заперечуючи проти позову, вказував що йому позивачка чинить перешкоди та звернувся із зустрічним позовом, однак у позові не було конкретизовано яким саме чином позивачка чинить йому перешкоди у спілкуванні із дочкою , а також відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження його тверджень, у тому числі зверень до органу опіки та піклування. До того, відповідач не зважаючи на те, що йому було відомо про вказаний спір та він був неондноразово належним чином повідлмлений судом про час та місце розгляду справи, до суду не зявивсята безпосередньоїучасті в розгляді справи не приймав.

Таким чином, відповідач не довів зміну своєї поведінки щодо дитини, прагнення здійснювати належне піклування за нею, не спростував, що свідомо нехтував обов`язками батька щодо доньки. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав зважаючи на конкретні фактичні обставини даної справи, не свідчить про його інтерес до дитини та реальнее бажання змінити поведінку.

Схожмий висновок викладено у постанові постанова ВС 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, необхідно розцінювати як докази свідомого нехтування батьком своїми батьківськими обов`язками, яке зумовлене його винною поведінкою у формі бездіяльності.

Будь-яких перешкод для виконання відповідачем своїх обов`язків по відношенню до дитини по справі не встановлено.

При цьому, національним законом визначено, що саме орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина п`ятастатті 19 СК України).

Так, з метою розвязання спору, на підставі ухвали Чернівецького районного суду міста Чернівців від 22 жовтня 2025 року зобов`язано Службу у справах дітей Чернівецької міської ради у строк до 10 листопада 2025 року надати письмовий висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Проте, Служба у справах дітей Чернівецької міської ради листом від 13 листопада 2025 року № 1/3153 повідомила суд, що відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМУ № 866 від 24 вересня 2008 троку, висновок у цивільній справі, що стосується прав та інтересів дітей, надається органом опіки та піклування за місцем фактичного проживання дітей. Оскільки, позивачка та малолітня ОСОБА_3 проживають у Республіці Румунія, Служба у справах дійтей Чернівецької міської ради позбавлена можливості надати суду відповідний висновок ( а.с. 81-82, т. 2).

Крім того, позивачка вказувала, що позбавлення батьківських прав біологічного батька ОСОБА_2 щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_3 відповідає критерію найкращих інтересів дитини, оскільки дочка інтегрувалася у життя в новій країні та в новій родині, зі своїм біологічним батьком фактично ніколи не спілкувалася та не памятає його, не має з нею психоемоційного контакту, зростає і виховується у благополучній сім`ї. У сімейному житті у дитини присутній інший чоловік, який займається вихованням дитини та її утриманням.

При цьому, якщо з моменту проживання дитини з одним із батьків пройшов значний період часу, інтереси дитини в такому разі можуть превалювати над інтересом того з батьків, який бажає відновити сімейні відносини зі своєю дитиною.

Крім того, відповідно до частин другої, третьоїстатті 171 СК Українидитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Зокрема, суд при вирішенні даного спору також приймає до уваги й озвучену думку дитини, оскільки як вказав пристуній під час опитування дитини психолог, дитина висовлювалася чітко та будь-якого впливу певних зовнішніх факторів, яким вона в силу свого віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї, в ході її опитування помічено не було. Про це свідчить й те, що дитина в ході опитування повідомила суду про те, що її «новий батько ОСОБА_6 » інколи її сварить.

При цьому, Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та поведінки учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20,від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).

Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, а також пояснення самої дитини, яка вказала що батька взагалі не памятає та не бажає спілкуватися з ним, у неї є інший батько, суд приходить до висновку, що біологічний батько фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських прав, з дитиною тривалий час не бачився, не підтримував з нею будь-який зв`язок, не цікавився її життям, внаслідок чого сімейні зв`язки між дитиною та батьком були втрачені, тоді як сама дитина сприйняла іншу особу (нового чоловіка матері) своїм батьком. Тривала розлука стала наслідком розриву психоемоційних зв`язків між батьком та дитиною.

Дитина, враховуючи її вік, за цей час адаптувалася до відносин у сім`ї з новим чоловіком матері, почувається комфортно у ній

Таким чином, позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав буде відповідати інтересам дитини..

Схожий за змістом висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2025 року у справі № 147/277/24.

За таких обставин, вставнолені судом фактичні обставини дають підстави для висновку про наявність підстав, передбаченихстаттею 164 СК України,для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав,з оглядуна йогосвідоме ухиленнявід виконаннябатьківських обов`язківщодо вихованнядочки та буде переслідувати легітимнумету - унайкращих інтересахдитини, а тому вимогам ОСОБА_1 підлягають задоволенню й відповідно підстав для задолення зустрічного позову ОСОБА_2 судом не вставнолено.

.При цьому, слід звернути увагу, що відповідно до частини першої та другої статті 169 СК Українимати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Крім того, на підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп, сплачений нею при подачі позову.

Керуючись ст.ст. 7,19,141,150,155,164,168,169 СК України,ст.ст.3,4,12,13,76-83,141,259,263-265,273,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Суворовської районної у м. Херсоні ради, Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про позбавлення батьківських прав, задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 )по відношенню до його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Роз`яснити ОСОБА_2 право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни його поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Суворовської районної у м. Херсоні ради, про визначення порядку спілкування з дитиною та її виховання, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованї за адресою АДРЕСА_2 , фактично проживаючої у АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Апеляційнаскарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Чернівецький районний суд міста Чернівців протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повногорішення суду.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Піхало Н.В.